Рішення № 72617085, 06.03.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року ЛуцькСправа № 161/19748/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Луцької міської ради до ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2017 Луцька міська рада звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області (далі - ОСОБА_1 ВДВС м. Луцьк, відповідач) про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Януш Н.В. щодо повернення без прийняття до виконання постанови про адміністративне правопорушення № 109 від 01.11.2017 відділу державного архітектурного-будівельного контролю Луцької міської ради (далі - відділ ДАБК ЛМР) та зобов’язання вирішити питання про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови про адміністративне правопорушення № 109 від 01.11.2017 відділу ДАБК без сплати авансового внеску.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.12.2017, яка набрала законної сили 24.01.2018, справу за позовом Луцької міської ради до ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії передано на розгляд Волинського окружного адміністративного суду (а. с. 21).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.12.2017 старший державний виконавець Другого ВДВС м. Луцьк ОСОБА_3 винесла повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, відповідно до якого було повернуто без виконання постанову відділу ДАБК ЛМР про адміністративне правопорушення № 109 від 01.11.2017 на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 1404-VIII) у зв’язку з ненаданням підтвердження сплати авансового внеску.

Позивач зазначає, що відділ ДАБК ЛМР Виконавчий комітет Луцької міської ради в силу вимог частини другої статті 26 Закону № 1404-VIII звільнений від сплати авансового внеску, оскільки під час винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення здійснює делеговані повноваження органу виконавчої влади та має всі притаманні державному органу ознаки.

Позивач просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Другого ВДВС м. Луцьк ОСОБА_3 щодо повернення без прийняття до виконання постанови про адміністративне правопорушення № 109 від 01.11.2017 відділу ДАБК ЛМР та зобов’язати вирішити питання про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови про адміністративне правопорушення № 109 від 01.11.2017 відділу ДАБК ЛМР без сплати авансового внеску.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 03.03.2018 № 8411 (а. с. 57-60) представник відповідача ОСОБА_1 ВДВС м. Луцьк ОСОБА_3 адміністративний позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що органи місцевого самоврядування за своєю політико-правовою природою не є органами державної влади, а є представницькими органами місцевого самоврядування, а тому не звільняються від сплати авансових внесків. Оскільки відділ ДАБК ЛМР не підпадає під вичерпний перелік осіб та органів, які в силу вимог частини другої статті 26 Закону № 1404-VIII звільняються від сплати авансового внеску, тому до заяви про примусове виконання рішення повинен долучати підтвердження про сплату авансового внеску.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, далі - КАС України) (а. с. 52).

В судове засідання, призначене на 16:30 06.03.2018, представник позивача не прибув з невідомих причин, хоча позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про вручення повістки (а. с. 54), а від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (а. с. 62).

Згідно із частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, оскільки представник відповідача подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, а неприбуття у судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи, тому судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що відділ ДАБК ЛМР прийняв постанову № 109 від 01.11.2017 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частинами четвертою, восьмою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн. (а. с. 35-38).

Вказана постанова по справі про адміністративне правопорушення від 01.11.2017 № 109, яка в силу положень пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 1404є виконавчим документом, була пред’явлена до виконання до ОСОБА_1 ВДВС м. Луцьк згідно із заявою відділу ДАБК ЛМР від 06.12.2017 № 28-14/1031 (а. с. 63).

12.12.2017 старший державний виконавець Другого ВДВС м. Луцьк ОСОБА_3 винесла повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, відповідно до якого було повернуто без виконання постанову відділу ДАБК ЛМР про адміністративне правопорушення № 109 від 01.11.2017 на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII у зв’язку з ненаданням підтвердження сплати авансового внеску (а. с. 9). Вказане повідомлення надійшло на адресу відділу ДАБК ЛМР 15.12.2017 за вх. № 916/28-15 (а. с. 9).

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відтак, оскільки повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 12.12.2017 надійшло на адресу відділу ДАБК ЛМР 15.12.2017, а даний позов подано до Луцького міськрайонного суду 26.12.2017 (а. с. 2), тому позовна заява подана з дотриманням десятиденного строку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України.

Крім того, оскільки відділ ДАБК ЛМР є виконавчим органом Луцької міської ради без статусу юридичної особи, що підтверджується Положенням про відділ ДАБК ЛМР, затвердженим рішенням міської ради від 28.10.2015 № 80/14 (а. с. 42-48), тобто, не наділений адміністративною процесуальною правосуб’єктністю, тому належним позивачем за цим позовом є Луцька міська рада.

Статтею 1 Закону № 1404визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1404передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1404примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404).

В силу вимог частини першої статті 26 Закону № 1404виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 26 Закону № 1404до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Як передбачено абзацом восьмим частини другої статті 26 Закону № 1404, від сплати авансового внеску звільняються, зокрема, державні органи у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

За приписами пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

При вирішенні питання щодо того, чи підлягає сплаті авансовий внесок при пред’явленні до виконання до органів державної виконавчої служби постанови відділу ДАБК ЛМР по справі про адміністративне правопорушення, суд виходить з такого.

Закон № 1404 не розкриває змісту поняття «державний орган», як і не наводить чіткий перелік державних органів, які звільняються від сплати авансового внеску у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби, у зв’язку із чим підлягають застосуванню положення інших нормативно-правових актів.

Так, згідно із абзацом п’ятим частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 1700-VII) державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб'єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Відповідно до частини першої статті 244-6 КУпАП органи державного архітектурно-будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п'ятої), частини перша та друга статті 188-42).

За приписами статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 280/97-ВР) делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Як передбачено частинами першою, другою статті 11 Закону № 280/97-ВР, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до підпункту 1 пункту «б» частини першої статті 31 (Повноваження у галузі будівництва) Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 3038-VI) до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Частиною другою статті 41 Закону № 3038-VI передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

За приписами пунктів 2.1, 2.2 Положення про відділ ДАБК ЛМР, затвердженого рішенням міської ради від 28.10.2015 № 80/14 (а. с. 42-48), метою діяльності відділу ДАБК ЛМР є забезпечення реалізації державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю, основним завданням відділу є здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.

Крім того, згідно із частиною четвертою статті 15 Закону № 1404 за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновку про те, що під час прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення відділ ДАБК ЛМР здійснює делеговані повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю та є в розумінні Закону № 1404 державним органом, у разі звернення якого до органів державної виконавчої служби щодо виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення авансовий внесок не стягується.

Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що повідомлення від 12.12.2017 старшого державного виконавця Другого ВДВС м. Луцьк ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа (а саме постанови відділу ДАБК ЛМР про адміністративне правопорушення № 109 від 01.11.2017) стягувачу без прийняття до виконання у зв’язку з ненаданням підтвердження сплати авансового внеску суперечить вимогам Закону № 1404-VIII, оскільки при пред’явленні до виконання постанови відділу ДАБК ЛМР у справі про адміністративне правопорушення авансовий внесок не підлягає сплаті, у зв’язку із чим взаємопов’язані позовні вимоги про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії підлягають до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Тобто, при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача судовий збір не стягується.

Відтак, оскільки у даній справі задоволено позов суб’єкта владних повноважень, тому судові витрати позивача у вигляді сплаченого згідно із платіжним дорученням від 20.12.2017 № 2206 судового збору в сумі 1600,00 грн. стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 194, 229, 243-246, 268-269, 271-272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 щодо повернення без прийняття до виконання постанови відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради по справі про адміністративне правопорушення від 01 листопада 2017 року № 109.

Зобов’язати ОСОБА_1 відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області вирішити питання щодо прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради по справі про адміністративне правопорушення від 01 листопада 2017 року № 109 без сплати авансового внеску.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.М.Валюх