Рішення № 72617053, 06.03.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року ЛуцькСправа № 803/58/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (44230, Волинська область, Любешівський район, с. Гірки, вул. Центральна, 109) до військової частини А2615 (польова пошта В4264) (81052, Львівська область, Яворівський район, с. Старичі, вул. Шептицьких) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини А2615 (польова пошта В4264) про визнання бездіяльності військової частини А2615 щодо невиплати підйомної допомоги протиправною та зобов’язання вжити заходів щодо здійснення зазначеної виплати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що станом на 27.04.2016 року ОСОБА_1 у встановленому порядку мав зареєстроване місце свого постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

27.04.2016 року позивач уклав контракт про проходження військової служби з Міністерством оборони України в особі військової частини А2615 (польова пошта В4264), а з 23.05.2016 року позивач почав проходити військову службу у військовій частині А3220 (польова пошта В2612). Зазначає, що у разі проходження військової служби з призначенням на посаду у військовій частині, якщо це пов’язано із зміною місця проживання військовослужбовця, то такому військовослужбовцю виплачується підйомна допомога. Проте, така підйомна допомога йому не виплачувалася, у зв’язку з чим позивач звернувся із заявою від 14.09.2017 року на урядову “гарячу лінію” щодо виплати йому підйомної допомоги у відповідності до положень Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22 жовтня 2001 року №370.

Листом від 02.10.2017 року за вих. №116/14/1/3560, отриманим позивачем 20.12.2017, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України повідомило його про те, що військовослужбовцям направленим на навчання до навчальних центрів, спеціальних курсів у навчальних частинах, підрозділах та зарахованим курсантами цих навчальних військових частин, виплата підйомної допомоги не передбачена.

Позивач вважає бездіяльність військової частини А2615 (польова пошта В4264) по невиплаті підйомної допомоги протиправною, оскільки його ніхто не направляв на навчання, так як ним укладено контракт про проходження військової служби. А тому, відповідач зобов’язаний був здійснити виплату підйомної допомоги у відповідності до п.1 Інструкції №370.

У зв’язку з чим, просить визнати бездіяльність військової частини А2615 щодо невиплати підйомної допомоги протиправною та зобов’язати вжити заходів щодо здійснення зазначеної виплати.

У відзиві на позовну від 05.02.2018 військова частина А2615 не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1, оскільки 184 Навчальний центр Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_2 (військова частина А2615) є навчальним центром, який здійсню підготовку військовослужбовців.

Згідно витягу з наказу командира військової частини польова пошта В4264 №108 від 27.04.2016, позивача прийнято на військову службу за контрактом та призначено на посаду курсанта.

Таким чином, підйомна допомога ОСОБА_1 повинна виплачуватися після закінчення Навчальний центр Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_2 (військова частина А2615) за місцем постійної служби із призначенням на посаду, а саме у військовій частині В2612.

Крім того, зазначає, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з позовною заявою, а тому у випадку не подання позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, просить залишити позовну заяву без розгляду. Також, просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини А2615 (польова пошта В4264) про визнання бездіяльності військової частини А2615 щодо невиплати підйомної допомоги протиправною та зобов’язання вчинити дії, повністю.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 27 квітня 2016 року уклав контракт про проходження військової служби з Міністерством оборони України в особі військової частини А2615 (польова пошта В4264) та проходив військову службу на посаді “курсант” у цій військовій частині, про що свідчить військовий квиток позивача серії СО №407124 та витяг з наказу командира військової частини пп В4264 (по строкові службі) №108 від 27.04.2016. (а.с.5 зворотній бік, 18)

Згідно наказу командира військової частини пп В4264 (по строкові службі) №127 від 20.05.2016, військовослужбовця військової служби за контрактом ОСОБА_1, який пройшов підготовку за вказаними ВОС з метою виконання КСВ ЗСУ №95-РС від 11.05.2016, 97-РС від 11.05.2017, 100-РС від 14.05.35, 20.05.2016 виключено зі списків частини та всіх видів забезпечення, знято з продовольчого забезпечення та направлено для подальшого проходження служби до військової частини В2612. (.а.с.18)

Позивач, вважаючи, що має право на отримання підйомної допомоги, подав на урядову “гарячу лінію” заяву №1 від 14.09.2017 року щодо виплати підйомної допомоги. У заяві зазначив, що у зв’язку з укладанням контракту про проходження військової служби, був вимушений змінити своє місце проживання із с. Гірки Любешівського району Волинської області на смт. Старичі Львівської області, а тому відповідно до Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22 жовтня 2001 року №370, набув право на отримання підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення. Однак, за час служби виплату йому підйомної допомоги не здійснено, а тому просив здійснити виплату йому підйомної допомоги у відповідності до положень вказаної Інструкції. (а.с.6)

Листом від 02.10.2017 року №116/14/1/3560 Командування Сухопутних військ Збройних Сил України за підписом заступника начальника фінансово-економічного управління полковника ОСОБА_3 повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідно до наказу командира військової частини А2615 від 27.04.2016 №108 позивач був зарахований в списки особового складу та приступив до виконання обов’язків за посадою “курсант”. В той час, як підйомна допомога виплачується військовослужбовцям, які прийняті на військову службу із запасу і закінчили військові коледжі або навчальні центри (навчальні підрозділи) сержантського складу та після закінчення цих закладів призначені у інші військові частини, розташовані поза пунктом їх постійного проживання, до прийняття на військову службу. Крім того, у цьому листі зазначено, що відповідно до наказу командира військової частини А3220 від 07.01.2017 року №1 ОСОБА_1 було виведено в розпорядження командира військової частини як такого, що самовільно залишив військову частину з 07.01.2017 року. Також позивачу було запропоновано для з’ясування права щодо отримання підйомної допомоги звернутися до фінансово-економічної служби військової частини за місцем проходження військової служби. (а.с.7)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі – Закон) та Інструкцією про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22 жовтня 2001 року №370 (далі – Інструкція №370).

Відповідно до преамбули Закону №2011-ХІІ – цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно п.2 ст.9 Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Підпунктом 1 пункту 3 статті 9-1 цього Закону передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

В свою чергу, порядок виплати підйомної допомоги врегульований Інструкцією про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22 жовтня 2001 року №370.

Так, пунктом 1 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги (в редакції, чинної на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що особам офіцерського складу (далі - офіцери), прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу* зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.3 Інструкції підйомна допомога в порядку і розмірах, передбачених пунктами 1 і 2, також виплачується: офіцерам, призваним (прийнятим) на військову службу із запасу і призначеним на посади офіцерського складу або зарахованим на навчання у вищі військові навчальні заклади та вищі навчальні заклади, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), термін навчання в яких більше ніж півроку, а також громадянам України, прийнятим на військову службу як особи рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом. При цьому особам, які прийняті на військову службу із запасу і закінчили військові коледжі або навчальні центри (навчальні підрозділи) сержантського складу, підйомна допомога виплачується, якщо вони після закінчення цих закладів призначені у військові частини, розташовані поза пунктом їх постійного проживання, до прийняття на військову службу.

Проаналізувавши положення вищевказаних нормативно-правових атів, суд приходить до висновку, що виплата підйомної допомоги громадянам України, прийнятим на військову службу як особи рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та зараховані на навчання у вищі військові навчальні заклади та вищі навчальні заклади, які мають військові навчальні підрозділи, термін навчання в яких більше ніж півроку здійснюється за умови, якщо: по-перше, термін навчання у них більше ніж півроку; по-друге, особи, які проходили навчання, після закінчення цих закладів призначені у військові частини, розташовані поза пунктом їх постійного проживання, до прийняття на військову службу.

Як встановлено судом, 184 Навчальний центр Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_2 (військова частина А2615) є навчальним центром, який здійснює підготовку військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 Тимчасового положення про навчальний центр (об’єднаний навчальний центр) Збройних Сил України, затвердженого наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 05.03.2012 №41 змінний склад (курсанти) навчального центру комплектується молодим поповненням, призваним з військових комісаріатів, кандидатами для проходження військової служби за контрактом, направленими територіальними центрами комплектування, військовослужбовцями строкової військової служби та військової служби за контрактом, направленими командирами військових частин та іншими (цивільними) особами відповідно договорів з юридичними особами. Направлення курсантів у військові частини для подальшого проходження служби здійснюється після закінчення навчання та складання випускних іспитів (кваліфікаційної атестації).

Згідно записів у військовому квитку ОСОБА_4 Серії СО №407124, позивач в період з 27.04.2016 по 20.05.2016 проходив військову службу на посаді “курсант” військової частини А2615 (польова пошта В4264) та з 23.05.2016 згідно наказу №138 зарахований до військової частини В2612.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підйомна допомога ОСОБА_1 повинна виплачуватися після закінчення Навчального центру за місцем постійної служби із призначенням на посаду, а саме у військовій частині В2612.

У зв’язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставним, а тому у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини А2615 (польова пошта В4264) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, слід відмовити повністю.

Водночас, не підлягає задоволенню клопотання відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини А2615 (польова пошта В4264) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів (копію поштового повідомлення про вручення листа), які б свідчили про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Керуючись статтями 243-246, 250, 262 КАС України, на підставі Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22 жовтня 2001 року №370, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (44230, Волинська область, Любешівський район, с. Гірки, вул. Центральна, 109) до військової частини А2615 (польова пошта В4264) (81052, Львівська область, Яворівський район, с. Старичі, вул. Шептицьких) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Ю.Ю. Сорока