Рішення № 72616996, 06.03.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року ЛуцькСправа № 803/168/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (44700, АДРЕСА_1) до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України (43000, м. Луцьк, пр-т. Президента Грушевського, 1) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльність Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України щодо нездійснення нарахування підвищення до пенсії позивача відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії позивача відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.08.2017, з урахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов’язує зміну чи припинення таких виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що присвоєння статуту особі реабілітованого та потерпілого від політичних репресій чи як члену сім’ї реабілітованого належить виключно до повноважень комісії з питань поновлення прав реабілітованих Волинської обласної ради, а не органу пенсійного фонду. Оскільки позивач є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, що підтверджується відповідним посвідченням, тому згідно пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Однак, відповідачем вказане підвищення до пенсії встановлено як члену сім’ї реабілітованого, а не як особі, яка реабілітована та потерпіла від політичних репресій, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654, у розмірі 43, 52 грн.

Вважає, що при визначенні розміру підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, підлягає застосуванню пункт «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654, яка звужує обсяг встановлених законом прав, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком з врахуванням підвищення до пенсії примусово переселених членів сім'ї реабілітованих в розмірі 43, 52 грн. Виплата вказаного підвищення до пенсії здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян». Просив у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи вимоги статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.10.2000 перебуває на обліку у Луцькому об’єднаному управлінню ПФУ Волинської області та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААА № 498691 виданим 19.01.2001. (а.с.9)

Рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих Волинської обласної ради №10/1.16 від 12.10.2017, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», позивачу надано статус потерпілої від політичних репресій. (а.с.13)

23.10.2017 Волинською обласною радою видано ОСОБА_1 посвідчення №77/17 реабілітованого та потерпілого від політичних репресій, згідно якого позивач має право на пільги, передбачені рішенням Волинської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». (а.с.12)

31.10.2017 позивач звернулася до Луцького управління ПФУ Волинської області із заявою про виплату надбавки до пенсії, як реабілітованому та потерпілому від політичних репресій у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». (а.с.11)

Листом від 09.01.2018 №601/М-01 відповідач повідомив про те, що позивачу встановлено підвищення до пенсії як члену сім’ї реабілітованого. Розмір вказаного підвищення встановлено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» у розмірі 43, 52 грн. (а.с.17)

Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» реабілітованими слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необгрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необгрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Статтями 3, 4 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» встановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім’ями.

Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються: громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до пункту 6 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідного до якого мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з частиною четвертою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

На думку суду, положення частини четвертої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлено підвищення до пенсії у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», відповідно до якої з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54, 4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43, 52 гривні, тобто в розмірі, меншому, ніж той, що гарантований пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, підвищення до пенсії позивачу повинно обчислюватися не на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав, а у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу.

Відповідно до пункту 7 Постанови Верховної ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 24.12.1993 №3812-XII направлення у заслання, вислання та спеціальні поселення в адміністративному порядку (стаття 3) - застосування репресій на підставі рішень місцевих органів влади, адміністративних органів, посадових осіб чи громадських організацій з політичних мотивів до сімей осіб, репресованих за обвинуваченням у контрреволюційних злочинах; до осіб, визнаних соціально небезпечними у політичному відношенні, противниками колективізації; до обвинувачених у зв’язках з так званими «ворогами народу», у приналежності до політичних партій тощо.

Довідки про реабілітацію, згідно із статтею 3 цього Закону видаються реабілітованим на їх вимогу органами внутрішніх справ за наявності у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на виселених осіб тощо), а за відсутності таких документів - районними комісіями по поновленню прав реабілітованих після встановлення ними факту виселення.

З аналізу вище наведених норм слідує, що громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані на підставі статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», призначені пенсії підвищуються на 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а членам їх сімей, яких було примусово переселено на підставі статті 3 вказаного Закону, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 народилася 11.10.1945 року в селі Жовтневе, Володимир-Волинського району Волинської області. (а.с. 7-8)

Відповідно до архівної довідки Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Волинської обласної Ради народних депутатів №13/60-В від 11.06.1992 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з дочкою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі рішення від 23.02.1948 з села Марцелевка Оваднівського району Волинської області були виселені на спецпоселення в Кемеровську область з конфіскацією майна, звідки звільнена 07.03.1960. Виселення відбулося у зв’язку з тим, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, була дружиною учасника УПА. На підставі статті 3 Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» реабілітований. (а.с. 34)

Рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих Волинської обласної ради від 12.10.2017 №10/1.16 відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», Додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1993 №112, розділ 1 п. 2, п. 3, рішень Волинської обласної ради від 30.09.2015 № 36/116 та від 10.03.2016 №3/27 позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, надано статус потерпілої від політичних репресій. (а.с. 13)

Рішенням Волинської обласної ради від 30.09.2015 №36/116 «Про надання на території Волинської області статусу осіб, потерпілих від політичних репресій», яке розміщене на сайті Волинської обласної ради та яким керувалася комісія з питань поновлення прав реабілітованих Волинської обласної ради при розгляді звернення громадянина ОСОБА_1 та при прийнятті рішення від 12.10.2017 року №10/1.16, Волинська обласна рада вирішила надати на території Волинської області статус осіб, потерпілих від політичних репресій, громадянам, які, зокрема, перебували у віці до 18 років з батьками, один з яких чи обоє на той час відбували покарання в місцях позбавлення волі, в засланні, на виселенні чи спец поселенні і згодом реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Згідно Положення про посвідчення реабілітованого і потерпілого від політичних репресій, яке є додатком 2 до рішенням Волинської обласної ради від 10.03.2016 №3/27, посвідчення є документом, що підтверджує статус реабілітованого за статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та потерпілого від політичних репресій відповідно до рішенням Волинської обласної ради від 30.09.2015 №36/116, та рішенням від 10.03.2016 №3/27, на основі яких надаються відповідні пільги на території Волинської області.

В ході розгляду даної справи встановлено, що позивачці ОСОБА_1 згідно рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Волинської обласної ради надано статус потерпілої від політичних репресій та видано посвідчення реабілітованої та потерпілої від політичних репресій, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, дії відповідача щодо нездійснення нарахування підвищення до пенсії позивача відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є протиправними, а тому суд зобов’язує відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії позивача відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.08.2017, з урахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов’язує зміну чи припинення таких виплат.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суджу від 09.02.2018 було задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.2 ст.133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що сплата позивачем судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. була відстрочена, згідно ухвали судді Волинського окружного адміністративного суджу від 09.02.2018, до ухвалення судового рішення у справі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в дохід Державного бюджету України судового збору в розмірі 704 гривні 80 копійок.

Керуючись статтями 243 – 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати дії Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України щодо нездійснення нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», протиправними.

Зобов’язати Луцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.08.2017, з урахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов’язує зміну чи припинення таких виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України (43000, м. Луцьк, пр-т. Президента Грушевського, 1, код ЄДРПОУ 40370530) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Ю.Ю. Сорока