Постанова № 72616762, 06.03.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/10/17Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.,

Суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.,

(У зв’язку з перебуванням судді-учасника колегії Савицького у відрядженні, склад судової колегії змінено на підставі розпорядження №278 від 05.03.2018 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018)

секретар судового засідання Селиверстова М.В.,

за участю представників сторін:

від СФГ «Колос» - не з’явився,

від прокуратури - ОСОБА_1 (за посвідченням),

від Міністерства оборони України - ОСОБА_2 (за довіреністю),

від Білгород-Дністровської КЕЧ району – ОСОБА_3 (за довіреністю),

від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «Колос»

на рішення Господарського суду Одеської області від 26 червня 2017 року

по справі №916/10/17

за позовом Заступника військового прокурора Білгород-Дністроського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особи Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району

до: 1. Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області

2. Селянського фермерського господарства «Колос»

про зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2017 року Заступник військового прокурора Білгород-Дністроського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особи Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (далі - Білгород-Дністровська КЕЧ) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Тарутинська РДА) та Селянського фермерського господарства «Колос» (далі – Господарство) в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Тарутинської РДА Одеської області від 29.12.2012 №1022/А-2012 «Про надання в короткострокову оренду земельної ділянки на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту»;

- визнати недійсним договір короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 №308, укладений між Тарутинської РДА Одеської області та Господарством;

- зобов'язати Господарство повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 150 га, передану Тарутинською РДА Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 №308.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Тарутинською РДА незаконно передано Господарству земельну ділянку площею 150 га за рахунок земель державної власності, які за цільовим призначенням належать до земель оборони. ОСОБА_4 Міністрів України, ані Міністерством оборони України відповідні дозволи на вилучення із земель Тарутирського загальновійськового полігону земельних ділянок та їх передачі у власність чи користування Тарутинської РДА не надавалось. Також, позивач зазначає, що будь-які дозволи щодо передачі земельних ділянок Тарутинського загальновійськового полігону суб’єктам господарювання, у тому числі і Господарству, ані Міністерством оборони України, а ні Білгород-Дністровсою КЕЧ району не надавались. На думку позивача, Тарутинська РДА укладаючи спірний договір короткострокової оренди землі і не маючи жодних повноважень на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою площею 150 га, розташованої на території Веселодинської сільської ради, розпорядилась самовільно і незаконно землями оборони, всупереч вимогам Земельного Кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та «Про використання земель оборони».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2017 (головуючий суддя Літвінов С.В., судді: Оборотова О.Ю., Цісельський О.В.) позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Тарутинської РДА Одеської області від 29.12.2012 №1033/А-2012 «Про надання в короткострокову оренду земельної ділянки на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту» в частині надання в короткострокову оренду Господарству земельної ділянки загальною площею 150 га на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту. Зобов’язано Господарство повернути Міністерству оборони України земельну ділянку загальною площею 150 га, передану Тарутинською РДА Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 року №308. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 № 308. Пропорційно стягнуто з відповідачів на користь прокуратури витрати по сплаті судового збору.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Тарутинської РДА і повернення земельної ділянки є обґрунтованими та доведеними, а у задоволенні позовних вимог стосовно визнання договору недійсним було відмовлено, оскільки оскаржений договір не почав діяти, тобто не набув чинності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Господарство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, постановити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з’ясуванням всіх обставин справи.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.08.2017 року судовою колегією у складі: головуючий суддя – Ярош А.І., судді: Лисенко В.А., Діброва Г.І. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.10.2017 року.

22.09.2017 до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 26 червня 2017 року.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.09.2017 повернуто апеляційну скаргу Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області апелянту без розгляду на підставі п.п. 2,. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

28.09.2017 року до Одеського апеляційного господарського суду від Білгород-Дністровська КЕЧ надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

У зв’язку з надходженням до суду касаційної скарги Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства «Колос» ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.10.2017 було зупинено.

У зв’язку з поверненням даної справи з Вищого господарського суду України до Одеського апеляційного господарського суду, ухвалою від 15.01.2018 зміненою на підставі розпорядження В.о. керівника апарату суду від 09.01.2018 № 26 та протоколу від 09.01.2018, колегією суддів у складі: головуючий суддя – Ярош А.І., судді: Колоколов С.І., Діброва Г.І. поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства «Колос», почато розгляд справи по суті спочатку та призначено справу до розгляду на 06.02.2018.

30.01.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від військового прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, є мотивованими та обґрунтованими, такими що відповідають вимогам закону.

У зв’язку з перебуванням головуючого судді Ярош А.І. та судді-члена колегії ОСОБА_5 у відпустці відповідно до розпорядження В.о. керівника апарату суду від 05.02.2018 №85 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018 апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «Колос» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Головея В.М., суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф., яка ухвалою від 05.02.2018 прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду на 06.03.2018.

06.02.2018 до суду апеляційної інстанції від Міністерства оброни України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені всі обставини справи, а доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду, які покладені в основу рішення про задоволенні позовних вимог.

У зв’язку з перебуванням судді-учасника колегії Савицького у відрядженні, склад судової колегії змінено на підставі розпорядження №278 від 05.03.2018 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018.

Представники Господарства та Тарутинської РДА в судове засідання 06.03.2018 не з’явились, та не скористались своїм правами на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлялись належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 07.02.2018, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, не скористались. Проте, така неявка представників сторін не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Представники прокуратури, Міноборони та Білгород-Дністровської КЕЧ в судовому засіданні 06.03.2018 надали пояснення, в яких заперечували проти апеляційної скарги та просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників прокуратури, Міноборони та Білгород-Дністровської КЕЧ, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945 № 2002/063 «Про відвід 20 000 гектарів землі на території Бородинського, Тарутинського і Саратського районів Ізмаїльської області для організації окружного артполігону ОДВО», що затверджена розпорядженням Раднаркому СРСР від 19.01.1946 № 742рс було вирішено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20 000 га землі.

10.06.1946 обласною комісією по передачі земель ОДВО, яка діяла на виконання постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945 № 2002/063 та постанови Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 12.02.1946 № 53/9-ОП, складено акт передачі земельної ділянки, що відводиться під учбовий артилерійський полігон ОДВО на площі 23 600 га. В акті від 10.06.1946 зазначено, що при відводі земель в натурі, у зв'язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) виникла необхідність у збільшенні площі артполігону, у зв'язку з чим фактично відведено під полігон на 3 600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями.

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 10.06.1946 № 7 «Про затвердження акту обласної комісії по передачі земель під артилерійський полігон Одеському військовому округу» було затверджено вказаний акт обласної комісії від 10.06.1946 про передачу земельної ділянки площею 23 600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу.

05.05.2005 Тарутинською РДА прийнято розпорядження № 101/А-2005 «Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради», яким з урахуванням пункту 1 розпорядження Тарутинської РДА Одеської області від 14.12.2005 № 368/А-2005 «Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями», було припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253, 17 га, наданої військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 у справі №2-а-3436/08/1570, яка набрала законної сили, визнано протиправними та скасовано вищенаведені розпорядження Тарутинської РДА від 05.05.2005 №101/А-2005 від 14.12.2005 року №368/А-2005.

14.11.2013 при розгляді справи №815/7390/13-а Одеським окружним адміністративним судом було визнано протиправним та скасовано рішення Тарутинської районної ради Одеської області від 20.07.2011 №131-VІ «Про порядок оформлення короткострокової оренди земельних ділянок із земель, що належать до державної та комунальної власності» з підстав того, що це рішення суперечить нормам Земельного кодексу України.

Крім цього, постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015 у справі № 916/650/14 було залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області про визнання недійсним розпорядження Тарутинської РДА Одеської області від 12.10.2011 №451/А-2011 «Про надання в короткострокову оренду земельної ділянки на території Веселодолинської сільської ради», яким було надано в короткострокову оренду Селянському фермерському господарству «Колос» земельну ділянку загальною площею 180 га.

Однак, 29.12.2012 Тарутинською РДА Одеської області прийнято розпорядження №1033/А-2012 «Про надання в короткострокову оренду земельної ділянки на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту».

В пункті 1 розпорядження Тарутинської РДА Одеської області від 29.12.2012 №1033/А-2012 зазначено про надання в короткострокову оренду терміном на 1 рік земельної ділянки, до визначення ОСОБА_4 Міністрів України порядку проведення земельних аукціонів відповідно до статті 16 Закону України «Про оренду землі» та виготовлення проекту землеустрою, із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування і перебувають у запасі за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, СФГ «Колос» площею 150,00 га ріллі на території Веселодолинської сільської ради.

На підставі розпорядження Тарутинської РДА Одеської області від 29.12.2012 №1033/А-2012 між Тарутинською РДА Одеської області (орендодавець) і Селянським фермерським господарством «Колос» (орендар) було укладено договір короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 №308.

Згідно з умовами договору Тарутинська РДА Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та випасу худоби передала в короткострокову оренду Господарству земельну ділянку загальною площею 150 га.

За умовами пунктів 18, 20 договору оренди передача земельної ділянки в оренду здійснюється в 30-денний термін після підписання договору за актом її приймання-передачі без розроблення проекту відведення.

Актом прийому-передачі земельної ділянки від 29.12.2012 підтверджується фактична передача земельної ділянки Селянському фермерському господарству «Колос» (т. 1 , а.с. 36).

Заступник військового прокурора Південного регіону України вважає, що земельну ділянку загальною площею 150 га на території Веселодолинської сільської ради було передано Господарству незаконно, у зв’язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору та зобов’язання повернути земельну ділянку.

20.02.2017 Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області надала до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності відповідно до вимог статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України (т. 1, а.с. 52-54).

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведенності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Для застосування строку позовної давності суд повинен встановити правомірність звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

За приписами статті 13 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», статей 9 та 14 Закону України «Про збройні Сили України» землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об’єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень ОСОБА_4 Міністрів України.

Землі, які використовують Збройні Сили України, є державною власністю. Вони підлягають обов'язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (частина 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).

У відповідності до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» та Положення про Міністерство оборони України, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, яке наділено зокрема такими повноваженнями:

- надавати згоду або відмовляти в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів;

- здійснювати у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України;

- здійснювати в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.

Повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження військового майна визначаються згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття якого делеговано ОСОБА_4 Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Положення «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил», затвердженого постановою ОСОБА_4 Міністрів України від 28.12.2000 №1919, повноваження суб’єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає ОСОБА_4 Міністрів України у встановленому порядку.

Виходячи зі змісту вищезазначеного, рішення щодо відчуження військового майна приймається ОСОБА_4 Міністрів України або Міністерством оборони України з урахуванням особливостей майна.

У даному випадку відповідна згода на вилучення із земель Тарутинського полігону земельних ділянок та їх передачі у власність чи користування Тарутинській РДА ОСОБА_4 Міністрів України та Міністерством оборони України не надавались.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку (ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Отже, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований в судовому порядку. Таку ж правову позицію висловлено Верховним судом України в постанові від 10.06.2015 при розгляді справи №6-162цс15. Про можливість скасування незаконних рішень органу державної влади зазначено також в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 № 6-319цс15.

Дійсно, самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов’язки сторін таких правовідносин (у зв’язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів (постанова Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі №3-1471гс17).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що розпорядження Тарутинської РДА Одеської області від 29.12.2012 №1033/А-2012 хоч і має ненормативний характер одноразового застосування, проте є не реалізованим, але не з причини неукладеності договору оренди, а тому що спірний договір оренди, який в подальшому було укладено сторонами, є нечинним в силу закону і не може свідчити про те, що розпорядження вичерпало свою дію фактом його виконання.

З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним розпорядження є обґрунтованими, тому є підстави для розгляду заяви про застосування позовної давності у цій частині вимог прокурора.

За нормами статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 вказаного України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі №6-152цс14.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Тарутинська РДА у своїй заяві зазначає, що початком перебігу позовної давності є момент, коли про спірне розпорядження стало відомо органам прокуратури.

Судова колегія вважає, що по даній справі початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту, коли позивачі дізнались про факт відсутності у Тарутинської РДА повноважень на розпорядження землями оборони, які відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України відносяться до земель державної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядження Тарутинської РДА Одеської області №1033/А-2012 «Про надання в короткострокову оренду земельної ділянки на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту» прийнято 29.12.2012, а з відповідними позовними вимогами Заступник військового прокурора Південного регіону України звернувся до Господарського суду Одеської області 28.12.2016.

Військовий прокурор зазначає, що позивачам – Міністерству оборони України та Білгород-Дністровській квартирно-експлуатаційній частині району стало відомо про наявність оскаржуваного розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області у серпні 2016 року під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 02.08.2016 №42016161020000071.

Посилання Тарутинської РДА Одеської області на те, що прокуратурі стало відомо про наявність спірного розпорядження, починаючи з 10.09.2013, колегією суддів не приймаються, оскільки у відповіді без номера і дати на подання прокуратури від 16.08.2013 №(16-47)1367вих-13 не зазначено оскаржене розпорядження Тарутинської РДА Одеської області від 29.12.2012 №1033/А-2012 «Про надання в короткострокову оренду земельної ділянки на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту», а вказані інші розпорядження 2011 та 2012 року, які були предметом розгляду інших окремих судових справ, і також були скасовані судом, до того ж в матеріалах справи відсутні взагалі докази направлення такої відповіді прокурору в 2013 році.

При цьому, судова колегія зазначає, що наявність у матеріалах справи додатку до листа райдержадміністрації від 10.09.2013, в якому міститься перелік короткострокових договорів оренди землі, які були заключені станом на 01.01.2013 не доводить того, що прокуратурі було відомо про наявність спірного розпорядження, на підставі якого укладено спірний договір оренди.

Тарутинська РДА Одеської області взагалі не вказує навіть, коли, на її думку, про наявність спірного розпорядження стало відомо Міністерству оборони України та Білгород-Дністровській КЕЧ району, які є позивачами у даній справі, а від моменту, коли саме вони дізнались про своє порушене право, відліковується початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду з позовом.

Стосовно позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 № 308, укладеного між Тарутинською РДА Одеської області та Господарством судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанцій про відмову у визнанні його недійсним, але не з підстав неукладеності відповідного договору, а у зв'язку з тим, що він є нечинним, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» та Земельний кодекс України.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (в редакції від 05.03.2009 року) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Виходячи з положень статті 638 Цивільного кодексу України, статей 125, 126 Земельного кодексу України договір оренди набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації. Оскільки спірний договір оренди земельної ділянки не містить правової реєстрації права оренди, права та обов'язки за таким договором не відбулись, зазначений договір не набув чинності.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про доведеність фактів недійсності оспорюваного розпорядження та нечинності спірного договору оренди землі, оскільки питання відповідності закону договорів та рішень державних органів розглядається судом саме на момент їх укладення та прийняття. Подальші дії стосовно виконання незаконних рішень та недійсних (нечинних) договорів не свідчать про їх законність на момент вчинення.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що недоцільно визнавати недійсним договір, який не почав діяти, а отже до цих вимог відсутні підстави для розгляду питання щодо застосування строків позовної давності.

Стосовно позовних вимог про зобов’язання Господарства повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 150 га, переданої Тарутинською РДА Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 № 308, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ці позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Громадяни та юридичні особи несуть, цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за таке порушення як самовільне зайняття земельних ділянок. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ст. ст. 211, 212 Земельного кодексу України).

У даному випадку Селянське фермерське господарство «Колос» за відсутності державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою, самовільно використовує земельну ділянку загальною площею 150 га, розташовану на території Веселодолинської сільської ради без оформлення належним чином правоустановчих документів на таке використання, всупереч вищевказаним вимогам Земельного кодексу України та Закону України «Про використання земель оборони».

За змістом спеціальних по відношенню до Цивільного кодексу України норм Земельного кодексу України (ст. ст. 211, 212 Земельного кодексу України), при порушенні права землекористувача внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки іншою особою адекватним способом захисту такого порушеного права є подання ним позову про зобов'язання повернути земельну ділянку.

За таких обставин, позовні вимоги Заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської КЕЧ району в частині зобов'язання Господарства повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 150 га, передану Тарутинською РДА Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 №308 є обґрунтованими, у зв’язку з чим, суд першої інстанції їх правомірно задовольнив.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи, згідно приписів ст.269 ГПК України, справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та встановивши відсутність порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2017 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Колоколов С.І.

ОСОБА_6