Постанова № 72616633, 06.03.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2018 р. Справа № 922/4244/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Медуниця О.Є.,

за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача – ФОП ОСОБА_1 (вх. № 222Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14 грудня 2017 року по справі № 922/4244/17 про направлення позовних матеріалів за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків;

до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк”, м. Київ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м. Дніпро;

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПАТ КБ “Приватбанк”, в якій просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 13.06.2017 на кредитному договорі від 10.02.2014, укладеному між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ КБ “Приватбанк”, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі № 922/4244/17 (суддя Хотенець П.В.) матеріали справи за позовом ФОП ОСОБА_1 до ПАТ КБ “Приватбанк” про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 13.06.2017 на кредитному договорі від 10.02.2014, укладеному між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ КБ “Приватбанк”, таким, що не підлягає виконанню, направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва на підставі ст. 17 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент винесення ухвали).

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 “Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”).

Пунктом 13 частини 1 Перехідних положень зазначеного Кодексу встановлено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ФОП ОСОБА_1 27.12.2017, тобто з порушенням п’ятиденного строку апеляційного оскарження ухвали суду, встановленого ст. 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваної ухвали), звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі № 922/4244/17, направити справу на розгляд до Господарського суду Харківської області, та просить поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу суду, з посиланням на те, що отримав оскаржувану ухвалу 21.12.2017. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції позбавлено позивача права вибору між господарськими судами, передбаченого вимогами ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваної ухвали) щодо територіальної підсудності справи за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса. Зазначає, що за вибором позивача дана справа підсудна Господарському суду Харківської області, тобто за місцем виконання спірного виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі № 922/4244/17 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, зобов’язано позивача у строк до 13.02.2018 надати оригінали або належним чином засвідчені копії поштових квитанцій від 26.12.2017 в підтвердження надсилання копій апеляційної скарги відповідачу та третій особі та встановлено відповідачу – ПАТ КБ “Приватбанк” та третій особі - приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 строк до 13.02.2018 для надання відзивів на апеляційну скаргу позивача та доказів надсилання (надання) іншим учасникам справи копій відзивів та доданих до них документів.

На виконання зазначеної ухвали позивач - ФОП ОСОБА_1 12.02.2018 за вх. № 1445 надав оригінали поштових квитанцій від 26.12.2017 та роздруківки довідок з офіційного інтернет-сайту ПАТ “УКРПОШТА” в підтвердження надсилання копій апеляційної скарги відповідачу та третій особі.

Відповідач – ПАТ КБ “Приватбанк” та третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу позивача не скористались, відзиви на апеляційну скаргу в строк, установлений судом апеляційної інстанції, не надали.

14.02.2018 у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та для розгляду справи № 922/4244/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Пелипенко Н.М.; суддя Барбашова С.В.; суддя Медуниця О.Є.

Враховуючи викладене та зважаючи на приписи ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги позивача - ФОП ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі № 922/4244/17 розпочався спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі № 922/4244/17 апеляційну скаргу позивача призначено до розгляду на 06.03.2018 о 10:30 год. та 15.02.2018 вказану ухвалу направлено на адреси учасників справи.

Позивач - ФОП ОСОБА_1 06.03.2018 за вх. № 2080 через канцелярію суду та 06.03.2018 за вх. № 18 на електронну поштову адресу суду подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 06.03.2018 за вх. № 2026 засобами поштового зв’язку також надіслала суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач – ПАТ КБ “Приватбанк” свого представника в судове засідання 06.03.2018 не направив, про причину відсутності представника в судовому засіданні не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується роздруківкою довідки з офіційного Інтернет-сайту ПАТ «УКРПОШТА» від 06.03.2018.

Розглянувши заявлені позивачем та третьою особою клопотання про розгляд справи за їх відсутності та прийнявши до уваги, що позивач, відповідач та третя особа були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи у відповідності до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, а також доводи, викладені в апеляційні скарзі, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви, позивач - ФОП ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ПАТ КБ “Приватбанк” про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 13.06.2017 на кредитному договорі від 10.02.2014, укладеному між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ КБ “Приватбанк”, таким, що не підлягає виконанню.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу про направлення матеріалів вказаної позовної заяви за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, виходив з того, що місцезнаходженням відповідача у даній справі (ПАТ КБ “Приватбанк”) є місто Київ.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Нормами Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали про направлення позовних матеріалів за територіальною підсудністю) було передбачено визначення підсудності справ за предметними та територіальними ознаками.

Так ч. 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали) передбачено, що справи у спорах, які виникають при виконанні господарських договорів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

За приписами ч. 3 зазначеної статті, справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Отже, нормами Господарського процесуального кодексу України, який був чинним на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали, було передбачено імперативне правило визначення територіальної підсудності у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів (за місцезнаходженням відповідача) та диспозитивне (альтернативне) правило визначення територіальної підсудності у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса).

Позивачем до позовної заяви надано копію Виконавчого напису приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 13.06.2017, яким запропоновано стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 40, кв. 10) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д) грошові кошти в сумі 68916,30 грн, які є боргом за кредитним договором б/н від 10.02.2014, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ КБ “Приватбанк” (а.с. 17).

Тобто вказаний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на виконання кредитного договору від 10.02.2014, укладеного між позивачем - ФОП ОСОБА_1 та відповідачем - ПАТ КБ “Приватбанк”.

Зважаючи на викладене, у даному випадку територіальна підсудність має визначатись на підставі ч. 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017) - за місцезнаходженням відповідача.

Місцезнаходженням відповідача у справі – юридичної особи ПАТ КБ “Приватбанк” (код 14360570) є: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, що підтверджується роздруківкою відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи викладене, висновок місцевого господарського суду про направлення справи № 922/4244/17 за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва є правомірним і відповідає нормам ст. 15 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка була чинною на момент прийняття місцевим господарським судом зазначеної ухвали.

З набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України від 15.12.2017 порядок визначення територіальної юрисдикції (підсудності) встановлюється в § 3 Глави 2 Розділу І зазначеного Кодексу.

Зокрема, ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції від 15.12.2017) передбачено, що позов пред’являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції від 15.12.2017), для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами ч. 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017), позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть пред’являтися також за місцем його виконання.

Отже, нормами Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка набула чинності 15.12.2017, передбачено право позивача, а не обов’язок пред’явлення позову до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за місцем виконання цього напису.

Таким чином, оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі № 922/4244/17 про направлення за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва позовних матеріалів у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ПАТ КБ “Приватбанк” про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 13.06.2017 на кредитному договорі від 10.02.2014, укладеному між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ КБ “Приватбанк”, таким, що не підлягає виконанню, відповідає також і нормам Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка набула чинності 15.12.2017, а тому підстави для скасування або зміни вказаної ухвали та задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене та керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 27, ч. 4 ст. 29, ст.ст. 233, 240, 270, ч.ч. 1, 2 ст. 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача – ФОП ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14 грудня 2017 року по справі № 922/4244/17 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14 грудня 2017 року по справі № 922/4244/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 07.03.2018.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Медуниця О.Є.