Рішення № 72616269, 06.03.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Черкаси

справа № 925/1670/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Копистири В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Максігран», м. Київ, вул. Максимовича, 6, к. 22, (поштова адреса: м. Київ, а/с 93)

до приватного акціонерного товариства «Канів-Дніпробуд», Черкаська область, м. Канів, вул. Леніна, 121 А

про стягнення 20 000,00 грн. заборгованості,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Максігран» звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Канів-Дніпробуд» про стягнення заборгованості за поставлену щебеневу продукцію в розмірі 20 000 грн., та відшкодування судових витрат.

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання.

Позивач участь свого представника у судове засідання втретє не забезпечив, витребувані документи на надав, про причини неявки суд не повідомив. Заявою від 09.02.2018р. просить розглядати справу без участі представника позивача за наявними в ній доказами.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, відзив на позов не надав, представника у судове засідання втретє не направив, витребувані документи не надав.

До початку судового засідання надіслав до суду листа від 02.02.2018р. №07, в якому вказує на відсутність заперечень по суті спору. Зазначає, що заборгованість виникла через відсутність коштів та важке фінансове становище на підприємстві. Справу просить розглядати без участі представника відповідача та врахувати становище відповідача і розділити погашення заборгованості на два періоди - по 10 000,00 грн.

Суд відхилив клопотання відповідача про розстрочення сплати заборгованості, оскільки відповідач не надав суду доказів свого фінансового становища та виключності обставин для розстрочення виконання рішення суду.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Адреси сторін в позовній заяві та місце проведення господарської діяльності сторонами відповідає адресам, вказаним в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДР.

Інших доказів сторонами не подано.

Дослідивши матеріали справи, судом з’ясовані такі взаємовідносини сторін та обставини.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного в спрощений спосіб двостороннього оплатного договору, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «Максігран» (Позивач по справі) зобов’язалося здійснити поставку щебеневої продукції за плату відповідачу (надалі – товар), а приватне акціонерне товариство «Канів-Дніпробуд» (Відповідач по справі) зобов’язувалося прийняти товар та сплатити грошові кошти за отриманий товар.

Позивач на підставі договору між сторонами постачав Відповідачу щебеневу продукцію на загальну суму 1 643 537,24 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 1 595 564,97 грн.

04.09.2017р. на адресу Відповідача було направлено вимогу про погашення заборгованості з проханням погасити заборгованість у розмірі 47 972,27 грн. у строк до 12.09.2017р. (а.с. 7).

15.09.2017р. листом №71 Відповідач підтвердив існуючу заборгованість та просив відстрочити свої зобов’язання по сплаті боргу до 29.09.2017р.

У подальшому Відповідач сплатив частково грошові кошти у розмірі 29 972,27 грн. та 10 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 10-11).

Відповідач заборгував позивачу за поставлену щебеневу продукцію 20 000,00 грн. (47 972,27 грн. – 27 972,27 грн.), що є предметом спору.

За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, а договір є укладеним у спрощений спосіб. Спору в цій частині немає.

Позивач на виконання усної домовленості здійснив передачу товару Відповідачу, а відповідач прийняв товар і частково розрахувався за нього.

На час звернення Позивача до суду заборгованість сплачена не була.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов’язань стало правовою підставою для звернення Позивача до суду для захисту свого порушеного права.

Відповідач заборгованість визнав.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення - з огляду на таке.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд погоджується з доводами учасника, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Позивач та відповідач є самостійними юридичними особами та суб’єктами господарювання на ринку послуг в Україні. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ.

За правовою природою дана домовленість є змішаною угодою поставки товару та надання послуг.

Як встановлено судом та підтверджується поданими Позивачем доказами, між сторонами дійсно виникли господарські відносини, які за своєю правовою природою охоплюються визначенням договору поставки та договору про надання послуг.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов договору Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений Позивачем товар. Часткова оплата врахована позивачем при зверненні з позовом.

Проте, Відповідач свої зобов’язання в частині повної оплати за отриманий товар належним чином не виконав. Суд вважає, що строк оплати отриманого майна для відповідача вже настав.

Факт невиконання Відповідачем умов договору підтверджується видатковими накладними, письмовою вимогою про оплату. Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного виконання умов договору щодо сплати грошових коштів за отриманий товар, в розумінні вимог ст.ст. 73, 74 ГПК України, відповідач суду не подав.

Таким чином, сума боргу, яку просить стягнути Позивач становить 20 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми боргу за отриманий товар в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов’язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права.

Відповідач не спростував доводи позивача та не подав доказів належного виконання умов договору поставки. Суд вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом.

Суд зазначає, що проведення оплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об’єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення боргу.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 1 600,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: приватного акціонерного товариства «Канів-Дніпробуд», Черкаська область, м. Канів, вул. Леніна, 121 А, код ЄДРПОУ 00116872, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: товариства з обмеженою відповідальністю «Максігран», м. Київ, вул. Максимовича, 6, к. 22, (поштова адреса: м. Київ, а/с 93), код ЄДРПОУ 38684795, номер рахунку в банку невідомий

20 000,00 грн. заборгованості та 1 600,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 07.03.2018р.

Суддя Г.М. Скиба