Рішення № 72616129, 06.03.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3017/17Господарський суд Одеської області у складі судді Власовій С.Г.,

при секретарі судового засідання Матвієнко А.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/3017/17:

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Одесагаз” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 03351208)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайводбуд-17” (65031, м. Одеса, вул. Одеська, 43Г, код ЄДРПОУ 01035868)

про стягнення 23 347,97грн.

СУТЬ СПОРУ: 07.12.2017р. Публічне акціонерне товариство „Одесагаз” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайводбуд-17” про стягнення 14 491,72грн. – основного боргу, 557,04грн. – 3% річних, 8 299,21грн. – інфляційних втрат.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності №21/17-4 від 02.01.2018р.; ОСОБА_2, згідно довіреності №21/17-8 від 02.01.2018р.;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 06.03.2018р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_2, згідно довіреності №21/17-8 від 02.01.2018р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2017р. справу №916/3017/17 розподілено до розгляду суддею Власовою С.Г.

Ухвалою суду від 08.12.2017р. порушено провадження у справі №916/3017/17, справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.01.2018р. ухвалено справу №916/3017/17 за позовом Публічного акціонерного товариства „Одесагаз” (65003, вул.Одарія,буд.1, Одеса, Одеська область) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайводбуд-17” (65031, вул.Одеська,43-Г, Одеса, Одеська область) стягнення 23 347,97грн., розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 18.01.2018р. об 11год.00хв.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2018р., у зв’язку із нез’явленням представника відповідача та неможливістю вирішення питань, визначених ч.2 ст.182 ГПК України у даному підготовчому засіданні, підготовче засідання відкладене господарським судом на 06.02.2018р. об 10год.30хв.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2018р. закрито підготовче провадження у справі №916/3017/17 за позовом за позовом Публічного акціонерного товариства „Одесагаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайводбуд-17” про стягнення 23 347,97грн.; розгляд справи по суті призначено на "27" лютого 2018р. об 11год. 30хв.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2018р., приймаючи до уваги нез’явлення в судове засідання представників сторін та повідомлення представником позивача причини неявки у судове засідання, розгляд справи судом відкладено на "06" березня 2018р. об 10год. 00хв.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, в їх обґрунтування зазначає, що 01.01.2015р. між ПАТ „Одесагаз” та ТОВ “Дунайводбуд-17” було укладено договір на постачання за регульованим тарифом та розподіл природного газу для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання №001087. В межах, визначених умовами договору №001087 від 01.01.2015р. між сторонами була укладена додаткова угода від 30.06.2015р.

На виконання умов договору №001087 позивачем протягом січня 2015р. – квітня 2015р. було поставлено відповідачеві газ в об’ємі 1,735 тис. метрів куб. на загальну суму 15706,10грн., що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі природного газу №РН-0000261 від 31.01.2017р. Таким чином, позивач в повній мірі виконав взяті на себе зобов’язання, поставивши відповідачу природний газ згідно умов договору №001087 від 01.01.2015р. Відповідач в свою чергу, свої зобов’язання в повному обсязі не виконав та не оплатив поставку природного газу, у зв’язку з чим у нього утворилася заборгованість, на яку позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, своїм правом на захист не скористався, про місце та дату судових засідань був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та ОСОБА_1 ЄДРЮОФОП станом на 08.12.2017р., про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Крім того, судові відправлення ухвали про порушення провадження у справі від 08.12.2017 року, ухвали від 04.01.2018р., ухвали від 18.01.2018р. були вручені відповідачеві, про що свідчать відмітки на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень від 28.12.2017р. вх.№41538/17, від 17.01.2018р. вх.№2520/18, від 19.02.2018р. вх.№5932/18, а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайводбуд-17” у судові засідання, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Клопотання позивача від 15.01.2018р. за вх.№814/18 про залучення до матеріалів справи додаткових документів було судом задоволено.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

01.01.2015р. між Публічним акціонерним товариством „Одесагаз” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунайводбуд-17” (споживач) укладено договір на постачання за регульованим тарифом та розподіл природного газу для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання №001087, згідно умов якого постачальник зобов’язується надати споживачу послуги з постачання та транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об’єктів споживача (далі – пункт споживання) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Газ, що передається за договором, використовується виключно для потреб промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання. Використання газу споживачем для інших потреб не є предметом даного спору. Споживач зобов’язується оплатити постачальнику вартість послуг з постачання та транспортування природного газу РГМ у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами договору (п.п. 2.1., 2.1.1., 2.2. договору від 01.01.2015р.).

Відповідно до п.п. 3.6., 3.7., 3.8., 3.9., 3.10. договору від 01.01.2015р. сторони погодили, що обсяг транспортованого природного газу РГМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з постачання природного газу РГМ (далі – акт), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку. Постачальник до 5-го (п’ятого) числа місяця, наступного за звітним, надає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника. Споживач протягом двох днів з дня одержання акту наданих послуг зобов’язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплені печаткою споживача (для юридичних осіб) або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства. До вирішення спірних питань обсяг поставленого природного газу та сума для оплати наданих послуг з постачання та транспортування природного газу РГМ установлюється відповідно до даних постачальника. Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником. Постачальник здійснює постачання та розподіл природного газу (газу) на протязі року, в тому числі по місяцях в тис.куб.м.: січень – 1,5; лютий – 1,0; березень – 1,0; квітень – 0,2; травень – 0,2; червень – 0,1; липень – 0,1; серпень – 0,1; вересень – 0,1; жовтень – 0,2; листопад – 1,0; грудень – 1,0.

Згідно п. 4.8. договору від 01.01.2015р. постачальник передає споживачу газ, а споживач приймає газ у обсягах, зазначених у пункті 3.10. даного договору.

За положеннями п.п. 5.1., 5.5., 5.6., 5.7., 5.8., 5.9., 5.10. договору від 01.01.2015р. сторони передбачили, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ). Розрахунковий період за договором становить один місяць – з 9-00 першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору. Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу. Оплата за постачання та розподіл природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставка у наступному місяці, не пізніше, ніж за 7 (сім) банківських днів до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача за його письмовою вимогою. У випадку збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п’ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку. Оплата вартості послуг за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. У разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з дати пред’явлення вимоги однієї із сторін. Сторони домовилися, що на протязі дії договору ціна на газ, що визначена в п. 5.1. та 5.2. договору може змінюватись на підставі нормативних актів уповноважених державних органів і приймається сторонами до виконання з моменту зміни без додаткового попередження.

Пунктами 6.1.1., 6.1.2., 6.1.4.,6.1.5., 6.2.1., 6.2.2. договору від 01.01.2015р. зазначено, що постачальник зобов’язується виконувати умови договору; забезпечувати постачання та транспортування природного газу РГМ до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором та погоджених оператором, за умови дотримання дисципліни відбору природного газу та розрахунків споживача за надані постачальником послуги.; складати та надавати на погодження споживачу акт наданих послуг; щомісяця з 20 по 25 число прийняти споживача для складання акту прийому-передачі природного газу. Постачальник має право: отримувати від споживача плату за надані послуги з постачання та транспортування природного газу РГМ за тарифом відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. розділу V договору. Споживач зобов’язується: виконувати умови договору; оплачувати постачальнику вартість послуг згідно з умовами договору.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України (п. 7.1. договору від 01.01.2015р.).

Відповідно до п. 11.1. договору від 01.01.2015р. договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим до 31 грудня кожного наступного року, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший строк за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Сторонами до договору №001087 від 01.01.2015р. підписана додаткова угода від 30.06.2015р., яку сторони уклали про наступне: Розділ 11. «Строк дії договору та інші умови» викласти в наступній редакції: Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення».

На підтвердження позовних вимог позивач надав до матеріалів справи акти приймання-передачі природного газу за показами лічильника, встановленого на КБО від 31.01.2015р., від 28.02.2015р, від 31.03.2015р., від 30.04.2015р., згідно якого Публічне акціонерне товариство „Одесагаз” передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Дунайводбуд-17” прийняло за січень 207 метрів куб., за лютий 838 метрів куб., за березень 685 метрів куб., за квітень 5 метрів куб., які підписані та скріплені печатками обох сторін на загальну суму 15 706,10грн. На підтвердження вартості ціни на поставлений відповідачеві природний газ позивачем надано довідки про формування регульованої ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання (з 01 грудня 2014р., з 01 лютого 2015р., з 01 березня 2015р., з 01 квітня 2015р.).

Крім того, як доказ часткової оплати за поставлений газ позивач надав суду реєстри по рахунку ТОВ “Дунайводбуд-17”, із яких вбачається, що 11.02.2015р. відповідачем було здійснено оплату в розмірі 1000,00грн., 17.02.2015р. – 17.02.2015р., 12.03.2015р. – 1000,00грн.

Щодо вказаних оплат представник позивача в судовому засіданні 06.03.2018р. усно суду пояснила, що між Публічним акціонерним товариством „Одесагаз” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунайводбуд-17” укладено два договори на постачання та розподіл природного газу №001087 від 01.01.2010р. та №001087 від 01.01.2015р., а тому оплати, котрі здійснювалися відповідачем зараховувалися відповідачем як на погашення заборгованості, наявної за договором №001087 від 01.01.2010р., так і за договором №001087 від 01.01.2015р., зважаючи на що на погашення заборгованості за договором №001087 від 01.01.2015р. позивачем було зараховано 1076,53грн., а не 3000,00грн.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Одесагаз” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайводбуд-17” 14 491,72грн. заборгованості за поставлений газ правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 01.01.2015р. між Публічним акціонерним товариством „Одесагаз” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунайводбуд-17” (споживач) укладено договір на постачання за регульованим тарифом та розподіл природного газу для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання №001087, згідно умов якого постачальник зобов’язався надати споживачу послуги з постачання та транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об’єктів споживача (далі – пункт споживання) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Споживач зобов’язався оплатити постачальнику вартість послуг з постачання та транспортування природного газу РГМ у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами договору

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (п.п.1, 2, 3 ст.692 Цивільного Кодексу України).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, укладений між сторонами договір №001087 від 01.01.2015р., акти приймання-передачі природного газу за показами лічильника, встановленого на КБО від 31.01.2015р., від 28.02.2015р, від 31.03.2015р., від 30.04.2015р., свідчать про розподіл природного газу відповідачу позивачем, із чого судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 14 491,72грн., яка судом підлягає стягненню в повному обсязі.

Також, позивачем, у зв’язку з несвоєчасною оплатою відповідачем отриманого газу, нараховано до стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 557,04грн. за період з 11.02.2015р. по 28.11.2017р., 8299,21грн. інфляційного збільшення за період з березня 2015р. по листопад 2017р.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд, перевіривши розрахунок процентів річних, зроблений позивачем, встановив, що його обраховано невірно, тому судом були самостійно розраховано 3% річних, які за розрахунком суду становлять 1177,51грн. Зважаючи на те, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних у меншому розмірі, суд задовольняє повністю позовну вимогу позивача про стягнення 3% річних у розмірі 557,04грн. за період з 11.02.2015р. по 28.11.2017р.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд встановив, що він є помилковим, тому судом були самостійно розраховано інфляційні втрати, які становлять 8505,56грн. Оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляційних втрат у меншому розмірі, суд задовольняє повністю позовну вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 8299,21грн. за період з березня 2015р. по листопад 2017р.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Одесагаз” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, є доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600,00грн. відшкодовується позивачу за рахунок відповідача, оскільки спір виник з вини відповідача.

Керуючись ст. 129, ст. ст. 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства „Одесагаз” повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайводбуд-17” (65031, м. Одеса, вул. Одеська, 43Г, код ЄДРПОУ 01035868) на користь Публічного акціонерного товариства „Одесагаз” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 03351208) 14 491 (чотирнадцять тисяч чотириста дев’яносто одну) грн. 72коп. основної заборгованості, 557 (п’ятсот п’ятдесят сім) грн. 04коп. три проценти річних, 8299 (вісім тисяч двісті дев’яносто дев’ять) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07 березня 2018 р.

Суддя С.Г. Власова