Рішення № 72616122, 07.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.03.2018Справа № 910/412/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянув в судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08307, Київська область м. Бориспіль, Аеропорт)

до Фізичної особи-підприємця Роби Андрія Сергійовича (02152, АДРЕСА_1)

про стягнення 162 836,46 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Роби Андрія Сергійовича про стягнення 162 836,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №130526 від 11.09.2013, а саме в частині оплати наданих позивачем послуг, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 162 836,46 грн., з яких: 145 885,32 грн. - основний борг, 11 637,71 грн. - пеня, 3 388,36 грн. - інфляційні втрати та 1 925,07 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/412/18. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.02.2018.

У судовому засіданні 14.02.2018 представник позивача повідомив суд, про можливість розпочати підготовче засідання без участі відповідача, а також повідомив суд, що укласти мирову угоду не бажає, уточнень позовних вимог позивач не має, позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані усі докази, на які посилається у позові.

Представник відповідача в підготовче засідання 14.02.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.02.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 910/412/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.03.18 року.

03.03.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без їх участі.

У судове засідання, призначене на 07.03.2018р., представник відповідача не з'явився, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляв, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

11.09.2013р. між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (надалі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем Робою Андрієм Сергійовичем (надалі - відповідач) було укладено договір №130526 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі - договір), за яким позивач зобов'язався забезпечувати обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі їдальні РСП «Київцентраеро» Украероруху загальною площею 1 484,3 кв.м., та 1 поверху будівлі НСЦ Украероруху, загальною площею 2 433,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Аеропорт, м. Бориспіль-7, Київська обл., Україна, а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі. Відповідач користується частиною нежитлових приміщень їдальні РСП «Київцентраеро» Украероруху загальною площею 207,42 кв.м., в тому числі: приміщення 1-го поверху їдальні № 129 загальною площею 22,61 кв.м., приміщення 2-го поверху їдальні № 208, 213, 217, 218, 219, 220 загальною площею 150,28 кв.м., приміщення 3-го поверху їдальні № 308 загальною площею 34, 53 кв.м., та приміщення навчально-сертифікаційного центру Украероруху загальною площею 13,92 кв.м. Орендовані приміщення використовуються з метою розміщення їдальні (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, договір набирає чинності з моменту його укладення і діє протягом 2 років 11 місяців до 26.07.2016 з урахуванням дати виникнення відносин між сторонами

Додатком №1 до договору сторони узгодили суми витрат на відшкодування вартості наданих комунальних послуг та послуг з утримання частки приміщень їдалень.

Сторонами погоджено у пункті 3.4. договору, що вартість спожитої електроенергії на освітлення орендованих приміщень розраховується виходячи з потужності електроосвітлювальних приладів орендованої площі, запланованого середнього часу роботи фахівців відповідача протягом робочого дня, кількості робочих днів на рік та відповідного тарифу на електроенергію. Плата за користування електричною енергією (освітлення) здійснюється згідно діючих тарифів постачальника (Бориспільський РЕМ), які щомісячно змінюються.

Вартість послуг теплопостачання, вентиляції, а також витрат на оплату податку на землю розраховується із урахуванням співвідношення орендованої та загальної площі будинку (п. 3.5. договору).

У відповідності до п. 3.6. договору, плата за теплозабезпечення, водопостачання, водовідведення, охоронно-пожежне забезпечення, вентиляційне забезпечення, відшкодування витрат за користування земельною ділянкою може бути зміненою при збільшенні витрат позивача, про що відповідач повідомляється письмово.

Також, у пункті 3.7. договору визначено, що вартість постачання та водовідведення розраховується із урахуванням розрахункових середніх за рік добових витрат води, л/добу на одиницю виміру згідно норм ДБН В.2.5-64:2012.

Плата за холодну воду та водовідведення може бути зміненою при зміні цін постачальника (ДМА «Бориспіль»), про що відповідач повідомляється письмово (п. 3.8. договору).

Згідно п. 3.9. договору, вартість послуг сторонніх організацій з прибирання місць загального користування (санвузли) розраховується із урахуванням співвідношення орендованої та загальної площі місць загального користування, які буде використовувати відповідач протягом року (ціна прибирання за 1 кв.м. за 1 рік, кількість разів прибирання на місяць).

Вартість послуг сторонніх організацій з вивозу та утилізації твердих побутових відходів розраховується із урахуванням співвідношення орендованої та загальної площі будинку. Плата за вивіз та утилізацію ТПВ може бути зміненою при зміні цін сторонньої організації.

Сторонами укладались ряд Додаткових угод до договору № 130526 від 11.09.13р., якими було змінено умови договору.

Зокрема, Додатковою угодою № 3 від 03.05.2014р. до договору № 130526 від 11.09.2013р. Розділ 3 «Плата за надані послуги» доповнено п. 3.12, відповідно до якого, порядок розрахунку щомісячної вартості отриманих відповідачем комунальних послуг на обладнання, згідно Додатку № 4: вартість постачання холодної води та відповідного водовідведення розраховується відповідно до узгодженого обома сторонами необхідного середнього обсягу споживання (водовідведення) холодної води на 1 день та кількості робочих днів у місяці: вартість спожитої електроенергії розраховується виходячи з потужності орендованого обладнання, а також запланованого та узгодженого обома сторонами середнього часу роботи фахівців відповідача протягом робочого дня, кількості робочих днів на рік та відповідного тарифу на електроенергію, встановленого постачальником електроенергії.

Крім того, Додатковою угодою № 10 від 03.05.2014р. до договору № 130526 від 11.09.2013р. пункт 1.1. Договору № 130526 від 11.09.13р., викладено в наступній редакції: «Позивач забезпечує обслуговування та ремонт будівлі їдальні РСП «Київцентраеро» Украероруху загальною площею 1516,3 кв.м., що знаходяться за адресою: Аеропорт, м. Бориспіль-7, Київська обл., Україна, а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі. Відповідач користується частиною нежитлових приміщень їдальні РСП «Київцентраеро» Украероруху загальною площею 176,51 кв.м., у тому числі: приміщення 1-го поверху їдальні № 129 загальною площею 17,51 кв.м., приміщення 2-го поверху їдальні № 208, 213, 217, 218, 219, 220 загальною площею 140,3 кв.м., приміщення 3-го поверху їдальні № 308 загальною площею 18,70 кв.м. Орендовані приміщення використовуються з метою розміщення їдальні.

Також, пунктом 2 Додаткової угоди № 10 від 03.05.2014р. до договору № 130526 від 11.09.2013р. визначено, що у зв'язку з продовженням терміну дії договору № 1473 від 27.08.2013р. «Оренди нерухомого майна, що належить до державної власності», вважати продовженим термін дії Договору № 130526 від 11.09.2013р. «Відшкодування витрат позивача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг відповідачу» на 2 роки 11 місяців, з 27.07.2016 року до 26.06.2019 року.

У Додатковій угоді № 11 від 29.03.2017р. до договору № 130526 від 11.09.2013р., сторони дійшли згоди, що Додаток № 11 до Договору замінити Додатком № 12, що вводиться в дію 01.03.2017 року. Всі посилання в тексті Договору на Додаток № 11 замінити посиланням на Додаток № 12.

За доводами позивача, останній виконав умови Договору щодо надання комунальних та інших послуг, за результатами робіт виготовлено Акти виконаних робіт (послуг):

- № 11342 від 31.03.2017р. за березень 2017 року на загальну суму 7 943,14 грн.;

- № 11341 від 31.03.2017р. за березень 2017 року на загальну суму 12 455,14 грн.;

- № 11399 від 30.04.2017р. за квітень 2017 року на загальну суму 7 473,52 грн.;

- № 11398 від 30.04.2017р. за квітень 2017 року на загальну суму 12 449,52 грн.;

- № 11453 від 31.05.2017р. за травень 2017 року на загальну суму 7 542, 05 грн.;

- № 11452 від 31.05.2017р. за травень2017 року на загальну суму 12 450,35 грн.;

- № 11505 від 30.06.2017р. за червень 2017 року на загальну суму 7 599,65 грн.;

- № 11504 від 30.06.2017р. за червень 2017 року на загальну суму 12 451,03 грн.;

- № 11557 від 31.07.2017р. за липень 2017 року на загальну суму 7 664,39 грн.;

- № 11556 від 31.07.2017р. за липень 2017 року на загальну суму 12 451, 80 грн.;

- № 11613від 31.08.2017р. за серпень 2017 року на загальну суму 7 677, 84 грн.;

- № 11612 від 31.08.2017р. за серпень 2017 року на загальну суму 12 451,97 грн.;

- № 11676 від 30.09.2017р. за вересень 2017 року на загальну суму 7 759,40 грн.;

- № 11675 від 30.09.2017р. за вересень 2017 року на загальну суму 12 452,94 грн.;

- № 11732 від 31.10.2017р. за жовтень 2017 року на загальну суму 7 879,22 грн.;

- № 11731 від 31.10.2017р. за жовтень 2017 року на загальну суму 12 454,37 грн.;

- № 11792 від 30.11.2017р. за листопад 2017 року на загальну суму 7 816,58 грн.;

- № 11791 від 30.11.2017р. за листопад 2017 року на загальну суму 12 453,62 грн.

За результатами прийняття наданих послуг, відповідач підписав Акти виконаних робіт у загальному розмірі 181 426,53 грн. Вказані акти підписані відповідачем без зауважень та повернуто позивачу.

Проте, відповідач взяті на себе за Договором грошові зобов'язання виконав частково у розмірі 35 541,21 грн., не оплатив надані послуги позивачем відповідно до зазначених вище Актів виконаних робіт, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 145 885,32 грн.

Оскільки, відповідач не погасив наявну заборгованість, позивач подав на розгляд суду позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача 145 885,32 грн. - основного боргу, 11 637,71 грн. - пені, 3 388,36 грн. - втрати від інфляції та 1 925,07 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою спірний договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3.1 договору, місячна сума оплати за надані послуги перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, згідно направленого позивачем рахунку-фактури, здійсненого на підставі акту здачі-прийняття виконаних послуг, підписаного сторонами.

Пунктом 3.2 договору, до 15 числа наступного місяця, сторони підписують акт здачі-прийняття виконаних послуг за договором за поточний місяць. При цьому, обов'язок складати акти покладається на позивача, який зобов'язаний надати проект акту відповідачеві не пізніше 10 числа наступного місяця, а відповідач повинен підписати акт та повернути його позивачу протягом п'яти календарних днів або у цей же термін обґрунтовано відмовити у його підписанні.

Як встановлено судом у відповідності до наявних матеріалів справи, в порушення взятих на себе зобов'язань згідно п. 3.1 Договору відповідач сплатив позивачу частково витрати на комунальні послуги та послуги з утримання частки приміщень за період з 01.03.2017 року по 30.11.2017 року, у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем становить 145 885,32 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач, в порушення вищезазначених норм чинного законодавства України та умов договору, не здійснив оплату наданих позивачем комунальних послуг в повному обсязі, доказів оплати зобов'язання у сумі 145 885,32 грн. та відзив на позовну заяву суду не надано. Крім того, як вбачається із розрахунку заборгованості станом на 10.01.2018р., за період 21.04.2017р. та за 22.05.2017р. здійснено виплати коштів відповідачем, а отже відповідачем надані послуги оплачувалися у розмірах, які виставлені позивачем. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 145 885,32 грн. заборгованості є обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеня у розмірі 11 637,71 грн., втрати від інфляції у розмірі 3 388,36 грн. та 3 % річних у розмірі 1 925,07 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення умов договору (п.3.2. Договору), у визначені строки оплату за отримані послуги не провів, а отже прострочив виконання зобов'язання за договором.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що за надані послуги перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, стягується позивачу відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Перевіривши розрахунки позивача суд встановив, що позивачем вірно нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних, а тому враховуючи наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 145 885,32 грн., суд приходить до висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 637,71 грн., втрати від інфляції у розмірі 3 388,36 грн. та 3 % річних у розмірі 1 925,07 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він виконав своєчасно та в повному обсязі зобов'язання щодо сплати грошових коштів за отримані послуги. Проте, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08307, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт; ідентифікаційний код 19477064) на користь Фізичної особи-підприємця Роби Андрія Сергійовича (02152, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 145 885 (сто сорок п'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 32 коп. - основну суму боргу, 11 637 (одинадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 71 коп. - пені, 3 388 (три тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 36 коп. - інфляційні втрати, 1 925 (одна тисяча дев'ятсот двадцять п'ять) грн 07 коп. - 3% річних та 2 442 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 55 коп. - судовий збір.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.03.2018р.

Суддя Пукшин Л.Г.