Рішення № 72616037, 20.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2018Справа № 910/21442/17

За позовомФізичної особи-підприємця Мартиненка Віктора ОлександровичадоТовариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ»простягнення 123870 грн. 91 коп.

Суддя Отрош І.М.

Секретар судового засідання Савінкова Ю.Б.

Представники учасників справи:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Рябко С.О. - представник за довіреністю б/н від 10.09.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.11.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Мартиненка Віктора Олександровича з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ» про стягнення 123870 грн. 91 коп., з яких 99640 грн. 00 коп. основного боргу, 9882 грн. 85 коп. пені, 2319 грн. 82 коп. 3% річних та 12028 грн. 24 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015, не сплатив позивачу орендну плату за період з січня 2016 року по червень 2017 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 99640 грн. 00 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 9882 грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 2319 грн. 82 коп. та інфляційні втрати у розмірі 12028 грн. 24 коп.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд накласти арешт на майно (рахунки) відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 порушено провадження у справі № 910/21442/17; розгляд справи призначено на 22.12.2017.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункт 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22.12.2017 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (докази направлення відзиву позивачу долучено відповідачем до відзиву), в якому відповідач зазначив, що починаючи з 01.01.2016 позивачем було припинено надання послуг з оренди автомобіля за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015, а автомобіль було повернуто позивачу, про що було складено акт приймання-передачі від 31.12.2015, який позивач відмовився підписувати, у зв'язку з чим посадовими особами відповідача було складено акт про відмову позивача підписати акт приймання-передачі від 31.12.2015.

Враховуючи викладені обставини, відповідач вказав на те, що він не користувався автомобілем позивача у період з січня 2016 року по червень 2017 року, а вимоги позивача є безпідставними.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд викликати для допиту свідків, яким відомі обставини, що мають значення для справи посадових осіб відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/21442/17 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; судове засідання призначено на 19.01.2018; встановлено строки для подання учасниками справи зав по суті справи.

12.01.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов додаток до відзиву на позовну заяву, в якому відповідач просив суд зобов'язати позивача надати відповідь на питання: 1) де перебував та у кого знаходився у користуванні автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, у період з 31.12.2015 по 20.06.2017% 2) коли позивачу було повернуто вказаний автомобіль відповідачем; 3) чому позивач не виставляв рахунки на оплату та акти оренди автомобіля за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015; 4) чому позивач не надсилав жодних претензій по оплаті за надання в оренду автомобіля за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015.

12.01.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просив суд допитати позивача як свідка про відомі йому обставини, що мають значення для справи.

12.01.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяв свідків ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (докази направлення копій вказаних документів позивачу долучено відповідачем до матеріалів справи у судовому засіданні 19.01.2018).

У вказаних заявах ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (справжність підпису вказаних осіб засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим Д.В.) зазначають, що їм відомо, що з 01.01.2016 позивачем було припинено надання послуг з оренди автомобіля за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015, так як автомобіль було повернуто позивачу, про що було складено акт приймання-передачі, який позивач відмовився підписувати, що в свою чергу було засвідчено вказаними свідками в акті від 31.12.2015.

17.01.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав на те, що транспортний засіб Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, знаходився у користуванні відповідача з 05.01.2015 по 20.06.2017. При цьому, позивач зазначив, що відповідач не пропонував підписати йому акт приймання-передачі від 31.12.2015 до Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015, а також не направляв вказаний акт на адресу позивача.

Що стосується відсутності підписаних між сторонами актів приймання наданих послуг за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015, позивач вказав на те, що підставою виникнення зобов'язань за договором оренди є сам факт перебування в оренді автомобіля, та відповідно обов'язок орендаря сплачувати орендні платежі виникає з факту користування майном, а не у зв'язку з підписанням місячних актів приймання-передачі послуг. При цьому, позивач зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням підписати акти здачі-прийняття послуг, однак відповідач відмовлявся їх підписувати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2018 у справі № 910/21442/17 заяву про забезпечення позову повернуто позивачу так як її подано без додержання вимог Господарського процесуального кодексу України, а саме позивачем не надано належного обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У судовому засіданні 19.01.2018 представник відповідача не підтримав подане ним клопотання про допит позивача у якості свідка, з огляду на що вказане клопотання відповідача, подане ним 12.01.2018, не було прийняте судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі суду від 19.01.2018.

Крім того, у судовому засіданні 19.01.2018 представник відповідача не підтримав викладене у відзиві на позовну заяву клопотання про виклик для допиту свідків, яким відомі обставини, які мають значення для справи, а саме осіб, які працювали у ТОВ «Славі - АКБ» - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Судом не прийнято до розгляду вказане клопотання відповідача. Крім того, суд зазначає, що у відповідності до ч. 9 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка (відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 19.01.2018).

При цьому, стосовно поданого відповідачем 12.01.2018 додатку до відзиву, судом у судовому засіданні 19.01.2018 було зазначено, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено подання таких клопотань, водночас, суд зазначає, що відповідно до норм ст. 90 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок щодо письмового опитування учасників справи як свідків (про що вказано в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.01.2018 та у протоколі судового засідання від 19.01.2018).

У судовому засіданні 19.01.2018 представник позивача подав клопотання, в якому просив суд витребувати у відповідача акт про відмову від 31.12.2015 та акт приймання-передачі від 31.12.2015 до Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 (оригінали) та направити їх на почеркознавчу експертизу, поставивши наступні питання: - чи виконані підписи від імені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 самими вказаними особами чи іншими особами; - в якому часовому проміжку було виконано нанесення підписів у зазначених документах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 13.02.2018; на підставі ч.ч. 2, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо порядку повернення з користування відповідачем (ким та за яких умов) та докази повернення (акт приймання-передачі тощо) відповідачу транспортного засобу 20.06.2017 (про що зазначено у позовній заяві); зобов'язано відповідача надати суду документи щодо відображення в бухгалтерському обліку/податковій звітності оренди транспортного засобу за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 за весь період користування транспортним засобом.

02.02.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на додаток до відзиву відповідача (по суті, відповідь на відзив), в якій позивач зазначив, що у період з 31.12.2015 по 20.06.2017 автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, знаходився у відповідача; вказаний автомобіль було повернуто позивачу 20.06.2017; рахунки не передбачені умовами Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015, з огляду на що позивачем не виставлялись; позивачем направлялась відповідачу претензія від 11.08.2017 про сплату заборгованості за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015.

12.02.2018 до Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2018 від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач вказав на те, що він влаштувався до відповідача на роботу 15.10.2012, про що свідчить запис у трудовій книжці позивача. З зазначеної дати відповідач почав орендувати у позивача автомобіль ВАЗ, державний номер ВТ6132Ао, для виконання службових завдань (поїздок до замовників, підрядників, проектні організації, тощо) та надав у користування корпоративну сім-карту. Згодом позивачем було придбано новий автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, та між сторонами було укладено новий договір оренди автомобіля - Договір оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015. Позивач вказав на те, що з 01.02.2016 він перейшов працювати в іншу компанію ТОВ «М.Консальт», де співзасновником компанії є ОСОБА_8, а директором ОСОБА_6 До 20.06.2017 (відповідно до запису у трудовій книжці) позивач працював у ТОВ «М.Консальт», а коли розрахувався у повному обсязі, йому було повернуто автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, - а саме 20.06.2017.

Позивач зазначив, що доказом, що орендований автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, знаходився на орендованій відповідачем парковці (місце 39) у період з 05.01.2015 по 20.06.2017 є свідчення охоронців, а також розрахунки між відповідачем та власником паркувального майданчику, в тому числі за місце № 39, де знаходився автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, у період з 05.01.2015 по 20.06.2017.

У вказаних письмових поясненнях позивач просив суд витребувати у відповідача документи щодо відображення у бухгалтерському обліку та податковій звітності оренди місць на парковці для автотранспорту Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ» за період з 2012 по 2017 роки.

При цьому, позивачем було долучено до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_9 та заяву свідка ОСОБА_10 про те, що на орендованому відповідачем парковочному місці № 39 за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 31 в період з 05.01.2015 обліковувався автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, та знаходився там по 20.06.2017

У судовому засіданні 13.02.2018 на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2018 представник відповідача долучив до матеріалів справи копії податкових декларацій за період з 1 кварталу 2015 року по 3 квартал 2017 року, з яких вбачається, що відповідач здійснював нарахування та подальшу виплату коштів у розмірі 5640 грн. 00 коп. (місячна орендна плата за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015) лише протягом 2015 року.

У судовому засіданні 13.02.2018 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в яких просив суд зобов'язати позивача надати відповідь на питання: - де перебував та у кого знаходився у користуванні автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1 у період з 31.12.2015 по 20.06.2017.

При цьому, відповідачем було долучено до матеріалів справи копію постанови Святошинського районного суду м. Києва від 13.04.2017 у справі № 759/3362/17 (провадження № 3/759/1908/17), яка набрала законної сили 25.04.2017, та в якій судом встановлено обставини, що Мартиненко В.О. 14.02.2017 року приблизно о 08.00 годин, по пр-ту Перемоги, 67 в м. Києві, керуючи автомобілем НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, водій ОСОБА_11, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.3 (б), 13.1 ПДР.

Вказані обставини, як зазначив відповідач, свідчать про необгрунтованість тверджень позивача, що автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, не було повернуто йому у грудні 2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Згідно з ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідач вказав на те, що про існування постанови Святошинського районного суду м. Києва від 13.04.2017 у справі № 759/3362/17 (провадження № 3/759/1908/17) відповідач довідався лише 12.02.2018, коли невідомі особи, які представились колекторами, зателефонували до відповідача та повідомили, що розшукують позивача з метою погашення ним боргу внаслідок вказаної ДТП.

Суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином обґрунтовано неможливість подання вказаного доказу (постанови Святошинського районного суду м. Києва від 13.04.2017 у справі № 759/3362/17 (провадження № 3/759/1908/17) у встановлені законом строки, з огляду на що відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд приймає до розгляду поданий відповідачем доказ - постанову Святошинського районного суду м. Києва від 13.04.2017 у справі № 759/3362/17 (провадження № 3/759/1908/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

У судовому засіданні 13.02.2018 судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача документів щодо відображення у бухгалтерському обліку та податковій звітності оренди місць на парковці для автотранспорту Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ» за період з 2012 по 2017 роки, так як вказані докази не є допустимими доказами, враховуючи предмет доказування та положення ст.ст. 77, 87 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 13.02.2018 подане позивачем клопотання про призначення у справі судової експертизи, суд відмовив в його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю, про що зазначено у протоколі судового засідання від 13.02.2018.

У судовому засіданні 13.02.2018 було оголошено перерву до 20.02.2018.

20.02.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою Мартиненка Віктора Олександровича.

Розглянувши у судовому засіданні 20.02.2018 вказане клопотання позивача, суд відмовив в його задоволенні, так як позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи.

Крім того, чинним законодавством України не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками сторін при розгляді справи.

Крім того, будь-яких інших поважних причин відкладення розгляду справи позивачем зазначено та обґрунтовано не було.

При цьому, судом враховані строки розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та те, що суд неодноразового оголошував перерву у судовому засіданні, надаючи учасникам справи реалізувати свої процесуальні права, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

При цьому, 20.02.2018 позивачем через відділ діловодства суду долучено до матеріалів справи письмові пояснення, в яких позивач вказав на те, що транспортний засіб Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, використовувався відповідачем по 20.06.2017, зокрема для виконання завдань, пов'язаних з виїздом на об'єкти будівництва, офіси замовників, генпідрядників, митницю.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Враховуючи викладене, суд прийняв до розгляду вказані пояснення позивача.

Суд зазначає, що докази (та клопотання про витребування доказів), подані позивачем після 15.12.2017 (з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України у новій редакції), судом приймаються, враховуючи що станом на дату подання позову (30.11.2017) обмежень щодо строку їх подачі Господарський процесуальний кодекс України не передбачав.

У судовому засіданні 20.02.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані учасниками справи докази, заслухавши усні пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2015 між Фізичною особою-підприємцем Мартиненком Віктором Олександровичем (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ» (орендар) укладено Договір оренди автомобіля № 2, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування наступне майно: автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску, сірого кольору.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 автомобіль буде використовуватися орендарем для службових поїздок персоналу орендаря, а також для перевезення вантажу.

Згідно з п. 2.3 Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 орендований автомобіль передається за актом приймання-передачі.

Згідно з п. 5.1 Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 розмір орендної плати за домовленістю сторін встановлюється у розмірі 5640 грн. 00 коп. на місяць.

Відповідно до п. 5.2 Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 підставою для оплати орендодавцю послуг з оренди автомобіля є акт про надання послуг, який підписується сторонами не пізніше 5 робочих днів по закінченню звітного місяця.

Відповідно до п. 5.3 Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 оплата послуг з оренди автомобіля здійснюється орендарем протягом 5-ти банківських днів після підписання акту про надання послуг.

Згідно з п. 7.1 Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 4-х років.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму) транспортного засобу.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби.

Згідно з п. 2.3 Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 орендований автомобіль передається за актом приймання-передачі.

Сторонами не надано копії акту приймання-передачі автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, позивачем відповідачу.

Однак, відповідачем не заперечується факт отримання від позивача в оренду транспортного засобу Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, на підставі Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Водночас, 22.12.2017 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що починаючи з 01.01.2016 позивачем було припинено надання послуг з оренди автомобіля за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015, а автомобіль було повернуто позивачу, про що було складено акт приймання-передачі від 31.12.2015, який позивач відмовився підписувати, у зв'язку з чим посадовими особами відповідача було складено акт про відмову позивача підписати акт приймання-передачі від 31.12.2015.

Враховуючи викладені обставини, відповідач вказав на те, що він не користувався автомобілем позивача у період з січня 2016 року по червень 2017 року, а вимоги позивача є безпідставними.

Водночас, відповідач зазначив, що протягом 2015 року він користувався автомобілем Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, між сторонами були складені та підписані відповідні акти надання послуг, та відповідач у повному обсязі сплатив позивачу орендну плату за період фактичного користування автомобілем.

Так, відповідачем долучено до матеріалів справи копії актів оренди (автомобіля) за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 за період з січня 2015 року по грудень 2015 року, які підписані представниками позивача і відповідача і скріплені печатками Фізичної особи-підприємця Мартиненка Віктора Олександровича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ».

17.01.2018 позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень, які підтверджують здійснення відповідачем сплати орендної плати за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 за період з січня 2015 року по грудень 2015 року (тобто, за період, який відповідач зазначає як період користування об'єктом оренди до моменту його повернення позивачу).

При цьому, відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копію акту приймання-передачі від 31.12.2015 до Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015, в якому зазначено, що орендар належним чином передав, а орендодавець прийняв транспортний засіб Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1.

Вказаний акт не підписаний позивачем та не містить відбитку печатки позивача.

Крім того, відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копію акту про відмову від 31.12.2015, який складено посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ» ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, та в якому зазначено, що позивач відмовився підписувати акт приймання-передачі транспортного засобу від 31.12.2015 (автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1) до Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015.

В свою чергу, 17.01.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав на те, що транспортний засіб Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, знаходився у користуванні відповідача з 05.01.2015 по 20.06.2017. При цьому, позивач зазначив, що відповідач не пропонував підписати йому акт приймання-передачі від 31.12.2015 до Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015, а також не направляв вказаний акт на адресу позивача.

Що стосується відсутності підписаних між сторонами актів приймання наданих послуг за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015, позивач вказав на те, що підставою виникнення зобов'язань за договором оренди є сам факт перебування в оренді автомобіля, та відповідно обов'язок орендаря сплачувати орендні платежі виникає з факту користування майном, а не у зв'язку з підписанням місячних актів приймання-передачі послуг. При цьому, позивач зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням підписати акти здачі-прийняття послуг, однак відповідач відмовлявся їх підписувати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2018 на підставі ч.ч. 2, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо порядку повернення з користування відповідачем (ким та за яких умов) та докази повернення (акт приймання-передачі тощо) відповідачу транспортного засобу 20.06.2017 (про що зазначено у позовній заяві); зобов'язано відповідача надати суду документи щодо відображення в бухгалтерському обліку/податковій звітності оренди транспортного засобу за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 за весь період користування транспортним засобом.

12.02.2018 до Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2018 від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач вказав на те, що він влаштувався до відповідача на роботу 15.10.2012, про що свідчить запис у трудовій книжці позивача. З зазначеної дати відповідач почав орендувати у позивача автомобіль ВАЗ, державний номер НОМЕР_4, для виконання службових завдань (поїздок до замовників, підрядників, проектні організації, тощо) та надав у користування корпоративну сім-карту. Згодом позивачем було придбано новий автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, та між сторонами було укладено новий договір оренди автомобіля - Договір оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015. Позивач вказав на те, що з 01.02.2016 він перейшов працювати в іншу компанію ТОВ «М.Консальт», де співзасновником компанії є ОСОБА_8, а директором як ТОВ «Славія-АКБ» так і ТОВ «М.Консальт» - ОСОБА_6 До 20.06.2017 (відповідно до запису у трудовій книжці) позивач працював у ТОВ «М.Консальт», а коли розрахувався у повному обсязі, йому було повернуто автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, - а саме 20.06.2017.

Позивач зазначив, що доказом, що орендований автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, знаходився на орендованій відповідачем паркові (місце 39) у період з 05.01.2015 по 20.06.2017 є свідчення охоронців, а також розрахунки між відповідачем та власником паркувального майданчику, в тому числі за місце № 39, де знаходився автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, у період з 05.01.2015 по 20.06.2017.

При цьому, позивачем було долучено до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_9 та заяву свідка ОСОБА_10 про те, що на орендованому відповідачем парковочному місці № 39 за адресою6 м. Київ, вул. Щорса, 31 в період з 05.01.2015 обліковувався автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, та знаходився там по 20.06.2017

У судовому засіданні 13.02.2018 представник відповідача долучив до матеріалів справи копію постанови Святошинського районного суду м. Києва від 13.04.2017 у справі № 759/3362/17 (провадження № 3/759/1908/17), яка набрала законної сили 25.04.2017, та в якій судом встановлено обставини, що Мартиненко В.О. 14.02.2017 року приблизно о 08.00 годин, по пр-ту Перемоги, 67 в м. Києві, керуючи автомобілем НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, водій ОСОБА_11, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.3 (б), 13.1 ПДР.

Вказані обставини, як зазначив відповідач, свідчать про необгрунтованість тверджень позивача, що автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, не було повернуто йому у грудні 2016 року.

У судовому засіданні 13.02.2018 представник відповідача долучив до матеріалів справи копії податкових декларацій за період з 1 кварталу 2015 року по 3 квартал 2017 року, з яких, як зазначив відповідач, вбачається, що відповідач здійснював нарахування та подальшу виплату коштів у розмірі місячної орендної плати за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 лише протягом 2015 року.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015, не сплатив позивачу орендну плату за період з січня 2016 року по червень 2017 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 99640 грн. 00 коп.

Таким чином, спір у даній справі виник у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за користування ним об'єктом оренди - транспортним засобом Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, у період з січні 2016 року по 20.06.2017. При цьому, до предмету доказування належать обставини щодо перебування транспортного засобу у користуванні відповідача у спірний період, враховуючи заперечення відповідачем факту користування ним транспортним засобом після грудня 2016 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи предмет та підстави позову, предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують користування відповідачем (перебування в оренді відповідача) автомобілем Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, у період з 01.01.2016 по 20.06.2017.

Як встановлено судом, згідно з п. 2.3 Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 орендований автомобіль передається орендарю за актом приймання-передачі.

Як встановлено судом, сторонами не надано копії акту приймання-передачі автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, відповідачу.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не заперечується факт отримання від позивача в оренду транспортного засобу Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, на підставі Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015.

При цьому, враховуючи, що сторонами долучено до матеріалів справи копії актів приймання-передачі послуг оренди починаючи з січня 2015 року, суд дійшов висновку, що відповідач почав користуватися автомобілем Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, з січня 2015 року.

Умовами Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 не встановлено порядку (процедури) повернення автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, відповідачем позивачу, зокрема, не зазначено, що таке повернення оформлюється шляхом складення двохстороннього акту про повернення об'єкта оренди. Водночас, логічним висновком, враховуючи правову природу орендних відносин та погоджений умовами договору порядок передачі транспортного засобу орендарю, є висновок щодо належного повернення автомобіля з оренди саме шляхом складання аналогічного акту приймання-передачі.

Згідно з п. 7.1 Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 4-х років.

Суд зазначає, що фактичне повернення орендарем об'єкта оренди орендодавцю до закінчення строку дії договору оренди (за згодою сторін) свідчить про дострокове розірвання договору оренди (враховуючи строк дії договору оренди).

Сторонами не заперечується факт дострокового розірвання договору шляхом фактичного повернення та прийняття автомобіля з оренди, однак оспорюється дата такого повернення.

За твердженнями відповідача, він фактично повернув вказаний автомобіль позивачу 31.12.2015 відповідно до акту приймання-передачі від 31.12.2015, який позивач відмовився підписувати.

Водночас, позивач зазначає, що автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, фактично було повернуто йому 20.06.2017, тоді як відповідач вказує на те, що вказаний транспортний засіб було повернуто позивачу 31.12.2015.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем позивачу автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, переданого в оренду відповідно до Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015, зокрема підписаного сторонами двостороннього акту приймання-передачі (повернення) вказаного транспортного засобу.

При цьому, суд вважає обґрунтованими твердження позивача, що зобов'язання між сторонами, зокрема, обов'язок орендаря сплачувати орендну плату виникає саме з обставин користування орендарем об'єктом оренди, яким є транспортний засіб Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, яким є період з моменту передачі орендодавцем орендарю об'єкта оренди до моменту повернення об'єкта оренди, та відсутність підписаних між сторонами місячних актів про надання послуг з оренди не може бути достатнім доказом у підтвердження обставин некористування орендарем об'єктом оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що допустимим доказом, що підтверджує факт повернення відповідачем автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, з оренди позивачу є відповідний акт приймання-передачі (повернення) вказаного транспортного засобу, підписаний уповноваженими представниками сторін.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, викладених у заявах свідків, долучених відповідачем до матеріалів справи 12.01.2018, про те, що автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, фактично було повернуто відповідачем позивачу 31.12.2015 однак позивач відмовився підписувати акт приймання-передачі автомобіля (долучені відповідачем до матеріалів справи 12.01.2018), так само як і показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, викладені у заявах свідків, долучених позивачем до матеріалів справи 12.02.2018, про те, що на орендованому відповідачем парковочному місці № 39 за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 31 в період з 05.01.2015 обліковувався автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, та знаходився там по 20.06.2017, не можуть бути допустимими доказами, що підтверджують факт перебування автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ» у період з 01.01.2016 по 20.06.2017.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.2 Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 підставою для оплати орендодавцю послуг з оренди автомобіля є акт про надання послуг, який підписується сторонами не пізніше 5 робочих днів по закінченню звітного місяця.

Відповідно до п. 5.3 Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 оплата послуг з оренди автомобіля здійснюється орендарем протягом 5-ти банківських днів після підписання акту про надання послуг.

Таким чином, умовами Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 сторони погодили як порядок оформлення актів надання послуг (підписання їх сторонами не пізніше 5-ти робочих днів по закінченню звітного місяця), так і зазначили, що лише підписаний акт є підставою для оплати відповідачем послуг.

Як зазначив відповідач, протягом 2015 року він дійсно користувався автомобілем Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, та між сторонами були складені та підписані відповідні акти надання послуг, та відповідач у повному обсязі сплатив позивачу орендну плату за період фактичного користування автомобілем.

Так, відповідачем було долучено до матеріалів справи копії актів оренди (автомобіля) за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 за період з січня 2015 року по грудень 2015 року, які підписані представниками позивача і відповідача і скріплені печатками Фізичної особи-підприємця Мартиненка Віктора Олександровича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ».

Водночас, сторонами не надано суду складених актів надання послуг з оренди за період з січня 2016 року по 20.06.2017 року.

При цьому, позивачем не надано копій таких актів, складених в односторонньому порядку, та доказів їх направлення відповідачу для підписання.

Також, позивачем не надано суду доказів звернення у період з 01.01.2016 по 20.06.2017 до відповідача із вимогою/претензією про сплату заборгованості за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 (позивачем долучено до матеріалів справи копію претензії від 11.08.2017, та докази її направлення відповідачу - тобто лише після того, як зазначає позивач, йому фактично було повернуто автомобіль - 20.06.2017).

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2018 в порядку ст. 74 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано відповідача надати суду документи щодо відображення в бухгалтерському обліку/податковій звітності оренди транспортного засобу за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 за весь період користування транспортним засобом.

У судовому засіданні 13.02.2018 представник відповідача долучив до матеріалів справи копії податкових декларацій за період з 1 кварталу 2015 року по 3 квартал 2017 року, з яких, як зазначив відповідач, вбачається, що відповідач здійснював нарахування та подальшу виплату коштів у розмірі місячної орендної плати за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 лише протягом 2015 року.

Як встановлено судом, відповідач у повному обсязі сплатив позивачу орендну плату за Договором оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 за користування автомобілем Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, у період з січня 2015 року по грудень 2015 року (тобто, за період, який відповідач зазначає як період користування об'єктом оренди до моменту його повернення позивачу).

З метою встановлення обставин щодо дати повернення позивачу автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1 (так як позивач зазначає, що фактично вказаний транспортний засіб йому було повернуто 20.06.2017, однак, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин не надає), ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2018 в порядку ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України було зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо порядку повернення з користування відповідачем (ким та за яких умов) та докази повернення (акт приймання-передачі тощо) відповідачем транспортного засобу 20.06.2017.

12.02.2018 до Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2018 від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач вказав на те, що він влаштувався до відповідача на роботу 15.10.2012, про що свідчить запис у трудовій книжці позивача. З зазначеної дати відповідач почав орендувати у позивача автомобіль ВАЗ, державний номер НОМЕР_4, для виконання службових завдань (поїздок до замовників, підрядників, проектні організації, тощо) та надав у користування корпоративну сім-карту. Згодом позивачем було придбано новий автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, та між сторонами було укладено новий договір оренди автомобіля - Договір оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015.

Позивач вказав на те, що з 01.02.2016 він перейшов працювати в іншу компанію ТОВ «М.Консальт», де співзасновником компанії є ОСОБА_8, а директором - ОСОБА_6 (одночасно директор ТОВ «Славія-АКБ» та директор ТОВ «М.Консальт»). До 20.06.2017 (відповідно до запису у трудовій книжці) позивач працював у ТОВ «М.Консальт», а коли розрахувався у повному обсязі, йому було повернуто відповідачем автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, - а саме 20.06.2017.

Позивач зазначив, що доказом, що орендований автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, знаходився на орендованій відповідачем парковці (місце 39) у період з 05.01.2015 по 20.06.2017 є свідчення охоронців, а також розрахунки між відповідачем та власником паркувального майданчику, в тому числі за місце № 39, де знаходився автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, у період з 05.01.2015 по 20.06.2017.

Однак, як було встановлено судом, відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

За таких обставин, як встановлено судом, показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, викладені у заявах свідків, долучених позивачем до матеріалів справи 12.02.2018, про те, що на орендованому відповідачем парковочному місці № 39 за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 31 в період з 05.01.2015 обліковувався автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, та знаходився там по 20.06.2017, не можуть бути допустимими доказами, що підтверджують факт перебування автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ» у період з 01.01.2016 по 20.06.2017, оскільки допустимим доказом, що підтверджує факт повернення відповідачем автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, з оренди позивачу є відповідний акт приймання-передачі (повернення) вказаного транспортного засобу, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Таким чином, позивачем не надано суду доказів у підтвердження обставин повернення відповідачем транспортного засобу, зокрема саме 20.06.2017.

Крім того, у судовому засіданні 13.02.2018 представник відповідача долучив до матеріалів справи копію постанови Святошинського районного суду м. Києва від 13.04.2017 у справі № 759/3362/17 (провадження № 3/759/1908/17), яка набрала законної сили 25.04.2017, та в якій судом встановлено обставини, що Мартиненко В.О. 14.02.2017 року приблизно о 08.00 годин, по пр-ту Перемоги, 67 в м. Києві, керуючи автомобілем НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, водій ОСОБА_11, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.3 (б), 13.1 ПДР. (судом у даній справі було здійснено пошук вказаної постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень при використанні ключа для повного доступу).

Як встановлено судом, позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем у період з 15.10.2012 по 29.01.2016 (відповідно до записів у трудовій книжці позивача, копія якої долучена позивачем 12.02.2018).

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 автомобіль буде використовуватися орендарем для службових поїздок персоналу орендаря, а також для перевезення вантажу.

Наведені обставини свідчать зокрема про те, що 14.02.2017 ( у період, коли за твердженнями позивача, автомобіль перебував у користуванні відповідача) транспортний засіб перебував фактично у користуванні позивача, що враховуючи встановлені судом обставини щодо відсутності між позивачем та відповідачем у вказаний період трудових відносин, спростовує можливість використання позивачем автомобіля саме у службових цілях в інтересах відповідача.

Вказані обставини дають підстави для висновку про необґрунтованість обставин, викладених позивачем у позовній заяві, зокрема щодо фактичного перебування автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, у користуванні (оренді) Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ» у період з 01.01.2016 по 20.06.2017.

Враховуючи встановлені судом обставини (відсутність в матеріалах справи доказів повернення автомобіля позивачу 20.06.2017 як про це зазначає позивач; відсутність актів надання послуг з оренди за період з січня 2016 року по 20.06.2017 року за наявності відповідних актів за період, за який факт користування орендарем не оспорюється; наявність доказів самостійного використання обєкту оренди позивачем у період заявлений позивачем як період користування відповідачем транспортним засобом), оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, на які посилається позивач як на підставу позову у даній справі, а саме не доведено, що автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, перебував в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ» у період з 01.01.2016 по 20.06.2017.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Мартиненка Віктора Олександровича в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ» заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.01.2016 по 20.06.2017 у розмірі 99640 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 9882 грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 2319 грн. 82 коп. та інфляційні втрати у розмірі 12028 грн. 24 коп., нараховані за прострочення сплати відповідачем орендної плати, нарахованої за період з 01.01.2016 по 20.06.2017.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п. 6.1 Договору оренди автомобіля № 2 від 05.01.2015 при порушенні орендарем строків сплати орендних платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Мартиненка Віктора Олександровича в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ» суми основного боргу у розмірі 99640 грн. 00 коп., позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 9882 грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 2319 грн. 82 коп. та інфляційних втрат у розмірі 12028 грн. 24 коп. як похідні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача з огляду на відмову у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.03.2018

Суддя І.М. Отрош