Рішення № 72616022, 26.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2018Справа № 910/1548/17

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"до1) товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія" 2) публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"провизнання договору недійсним та стягнення 55 000,00 грн.

При секретарі судового засідання: Єрмоловій Р.М.

Представники сторін:

від позивача: Кравчук А.С. - представник за довіреністю № 18-01-10/01 від 10.01.2018 р.;

від відповідача-1: Василюк І.С.. - представник за довіреністю № 29/12-17 від 29.12.2017 р.;

від відповідача-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія" та публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання договору недійсним та стягнення 55 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Крупенія" договір про спільну діяльність від 26.07.2016 р. суперечить приписам чинного на момент його укладення законодавства України, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для визнання його недійсним. Також, позивач просить стягнути з ТОВ "Крупенія" та ТОВ "ТЛК "Арктика" грошові кошти у розмірі 55 000,00 грн. за безпідставне використання майна.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.04.2017 р. у справі №910/1548/17 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" задоволено частково. Визнано недійсним договір про спільну діяльність від 26.07.2016 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та товариством з обмеженою відповідальністю "Крупенія". Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" грошові кошти за безпідставне використання майна у розмірі 55 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 400,00 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 р. з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду про виправлення описки від 26.07.2017 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія" задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2017 р. у справі №910/1548/17 скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2017 р. у справі №910/1548/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

В результаті автоматичного розподілу справу №910/1548/17 передано на новий розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2017 р. прийнято справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 28.11.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2017 р. розгляд справи відкладено на 12.12.2017 р., у зв'язку із витребуванням доказів від Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Київській області.

12.12.2017 р. до канцелярії суду відповідач 1 подав додаткові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2017 р. розгляд справи відкладено на 22.01.2018 р.

19.12.2017 р. до канцелярії суду від Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Київській області надійшла витребувана інформація.

22.01.2018 р. до канцелярії суду позивач подав клопотання про призначення підготовчого провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2018 р. ухвалено здійснювати розгляд справи №910/1548/17 у порядку загального позовного провадження, відкладено підготовче судове засідання у справі на 05.02.2018 р.

22.01.2018 р. до канцелярії суду представник відповідача 2 подав пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2018 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляді по суті на 19.02.2018 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2018 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача 1 відкладено розгляд справи на 26.02.2018 р.

В судове засідання 26.02.2018 представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача 1 заперечував проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

ТОВ "ТЛК "Арктика" на момент виникнення спору було власником: рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, та складається з: адміністративного корпусу "А" площею 1 237,2 кв.м.; рибного ярмарку "Б" площею 2 983,0 кв.м.; комплексу по зберіганню продуктів харчування "В" площею 16 522,2 кв.м.; насосної підстанції "Г" площею 37,5 кв.м. та механічної майстерні "Д" площею 128,7 кв.м.; земельної ділянки площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0001, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада; земельної ділянки площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0002, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

26.07.2016 р. між ТОВ "ТЛК "Арктика" (сторона 1) та ТОВ "Крупенія" (сторона 2, оператор спільної діяльності) було укладено договір про спільну діяльність (надалі - "Договір"), відповідно до умов п. 1.1 якого сторони зобов'язалися шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних правових підставах, спільно діяти у сфері надання логістичних послуг без створення юридичної особи для досягнення наступних спільних господарських цілей: покращення якості надання логістичних та інших супутніх послуг клієнтам; запровадження найкращих європейських практик у сфері надання логістичних послуг; оптимізація зусиль сторін для удосконалення матеріально-технічної бази та інфраструктури об'єктів; підвищення конкурентоздатності сторін на ринку логістичних послуг; зниження операційних затрат, пов'язаних із розповсюдженням/постачанням/транспортуванням (перевезенням) вантажів, підбором та утриманням персоналу; консолідація та контроль ресурсів, можливостей та технології логістичних процесів; створення сприятливих умов для розвитку логістичного бізнесу.

Згідно із п. 3.1 Договору вкладами сторін у спільну діяльність є: вкладом сторони 1 у спільну діяльність є право користування земельними ділянками, право користування приміщеннями, які за функціональним призначенням відповідають меті спільної діяльності та перелік яких визначений у додатку №1 до договору; вкладом сторони 2 у спільну діяльність є холодильне обладнання на базі компресорних станцій, інше обладнання, а також досвід та професійні знання персоналу у сфері надання логістичних послуг, що забезпечуватиме реалізацію мети спільної діяльності, перелік яких визначений у додатку №1 до договору.

Пунктами 3.2, 3.4 Договору визначено, що сторони домовились оцінити свої вклади у наступному співвідношенні: сторона 1 - 992 684,40 грн., що становить 10%; сторона 2 - 8 930 000,00 грн., що становить 90%. Внесення сторонами вкладів у спільну діяльність підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі вкладів у спільну діяльність.

У відповідності до п.п. 3.7, 3.8 Договору оператор спільної діяльності за результатами кожного кварталу звітує перед стороною 1 про доходи та витрати спільної діяльності шляхом направлення відповідного звіту не пізніше 10 (десяти) календарних днів, що слідують за звітним (квартальним) періодом. Розподіл прибутку здійснюватиметься у наступному співвідношенні: сторона 1 - 10%, сторона 2 - 90%.

Положеннями п. 3.9 Договору встановлено, що належні сторонам грошові кошти будуть перераховуватися оператором спільної діяльності, який здійснює управління поточним рахунком (рахунками) спільної діяльності, на поточні рахунки кожної із сторін протягом 10 (десяти) банківських днів після складання та надсилання звіту.

Згідно із п. 13.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 10 (десяти) років з можливістю продовження на такий самий період, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до завершення строку дії Договору.

Відповідно до додатку №1 до Договору сторонами було погоджено, що вкладом сторони 1 є: 1) право користування земельними ділянками, а саме: земельна ділянка (загальною площею 2,5 га), що знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер 3222486200:04:001:0001, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 64517532224; земельна ділянка (загальною площею 2,5 га), що знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер 3222486200:04:001:0002, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 64768732224; 2) право користування приміщеннями, а саме: нежитловими приміщеннями комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування, літери А, Б, В, Г, Д, за адресою: Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, загальною площею 20 908,6 кв.м., а вкладом сторони 2 є: 1) комірка з масляним вимикачем 10 кВ (КВ2001-13), яка знаходяться в ОЗТП-2325 РУ-10кВ; 2) комірка з масляним вимикачем 10 кВ (КВ2001-13), яка знаходяться в ОЗТП-2325 РУ-10кВ; 3) кабельна лінія від Комірки №1 - Л-ТП-2323-1 (3хАПнЭгп 1х120 1,6 км); 4) кабельна лінія від комірки №13 - Л-ТП-2323-1 (3хАПнЭгп 1х120 1,6 км); 5) світлофорний об'єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина; 6) холодильне обладнання на базі компресорних станцій; 7) внутрішньомайданчикова мережа ЗТП/РП - 4ч 1000 кВа Трансформатор; 8) досвід та професійні знання персоналу у сфері надання логістичних послуг.

Тобто, з огляду на викладені умови Договору сторонами було погоджено передати належне їм майно визначене, як внески учасників, в спільну діяльність з надання права повного розпорядження ним оператору такої діяльності - ТОВ "Крупенія", строком на 10 років.

Спір у справі стосується законності Договору та наявності правових підстав для стягнення з відповідачів грошових коштів за безпідставне користування майном позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як на підставу недійсності Договору позивачем зазначається про те, що: Договір від імені ТОВ "ТЛК "Арктика" було укладено колишнім директором ОСОБА_3 не в інтересах товариства та з порушенням мети здійснення господарської діяльності товариства - отриманні прибутку; визначене в Договорі майно, як вклад ТОВ "Крупенія" в спільну діяльність, ніколи не належало останньому на будь-якому речовому праві, а відтак, він і не міг внести його до спільної діяльності; Договір було укладено з метою приховування іншого правочину, а саме, правочину оренди, який в даному випадку мав бути посвідчений нотаріально, чого здійснено не було.

В даному випадку, правовою природою спірного договору сторонами було визначено правовідносини спільної діяльності на основі об'єднання вкладів без створення юридичної особи, які підлягають правовому регулюванню, зокрема, за приписами Глави 77 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно із ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Положеннями ч. 1 ст. 1133 Цивільного кодексу України встановлено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

За змістом наведених положень чинного законодавства вбачається, що створення спільної діяльності обумовлюється фактом об'єднання її учасниками своїх вкладів для її провадження.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідно до додатку №1 до Договору сторонами було визначено, що вкладом позивача є право користування належним йому на праві власності нерухомим майном, а вкладом відповідача 1 - електропостачальне обладнання, світлофорний об'єкт, холодильне обладнання та досвід і професійні знання персоналу у сфері надання логістичних послуг.

Статтею 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Тобто, сторонами було визначено, що їх вкладами є фактично майно (вклад сторони 1 та частина вкладу сторони 2) і професійні та інші знання, навички, вміння персоналу відповідача 1.

За змістом ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

За змістом наведеного вбачається, що можливість внесення того чи іншого майна учасником спільної діяльності як його частка обумовлена існуванням у такої особи відповідних прав на таке майно, як то право власності чи інше речове право.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 398 Цивільного кодексу України встановлено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Із пояснень позивача, що підтверджуються доданими до матеріалів справи документами та судовими рішеннями вбачається, що до укладення Договору (26.07.2016 р.) ТОВ "ТЛК "Арктика" як власник спірного майна, маючи штат професійних та досвідчених працівників, здійснювало на його базі свою господарську діяльність із здачі відповідних приміщень в оренду та надання супроводжуючих послуг, отримуючи від цього постійний дохід, однак в липня 2016 року власниками товариства було встановлено, що діяльність тодішнього керівництва товариства в особі директора ОСОБА_3 спрямована на виведення активів товариства на пов'язаних осіб, що і стало підставою для звільнення ОСОБА_3 з посади директора за рішенням власників з 28.07.2016 р.

Вчинення вказаною особою користуючись наданими їй правами як органу управління товариством недобросовісних дій підтверджується наявними в матеріалах справи постановами Вищого господарського суду України у справах №910/23747/13, №910/24106/13, №910/24117/13 та №910/704/14, в яких було встановлено, що дії попереднього керівництва ТОВ "ТЛК "Арктика", які полягали у відмовах від позовів про захист порушених майнових прав товариства, не були спрямовані на дотримання принципів здійснення господарської діяльності з метою отримання ТОВ "ТЛК "Арктика" прибутку та не відповідали інтересам останнього, як і не відповідали приписам ст. 13 Цивільного кодексу України та ст.ст. 6, 44 Господарського кодексу України.

При цьому, позивач вказує, що інформація про відповідні дії колишнього керівництва по виведенню активів товариства почала ставати відомою лише після його звільнення, що стосується і оскаржуваного Договору, про існування якого останнім стало відомо лише після звернення Києво-Святошинського районного підрозділу Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" в січні 2017 року з пропозицією припинити дію договору на електропостачання до належної ТОВ "ТЛК "Арктика" нерухомості, у зв'язку із звернення щодо його переукладення на ТОВ "Крупенія".

Саме з вчиненням Договору позивач і пов'язує припинення надходження коштів від орендарів належного ТОВ "ТЛК "Арктика" майна та звільнення всіх працівників з початку серпня 2016 року, однак вважає його здійсненим заднім числом, з єдиною метою - виведення активів товариства, посилаючись при цьому на те, що ТОВ "Крупенія" не мало у своїй власності визначеного як вклад останнього майна та персоналу, а необхідність у припиненні чинних відносин зі своїми контрагентами, які щомісячно здійснювали оплату коштів, з метою передачі права їх отримання іншій особі була відсутня.

Відтак, для встановлення дійсних обставин вчинення Договору існує необхідність у дослідженні: по-перше, підстав набуття відповідачем 1 прав на майно, визначене як його частка в спірній спільній діяльності (електропостачальне обладнання, світлофорний об'єкт, холодильне обладнання); по-друге, існування у нього персоналу, який би мав досвід і професійні знання у сфері надання логістичних послуг.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження існування у відповідача 1 прав власності чи інших речових прав на: комірку з масляним вимикачем 10 кВ (КВ2001-13), яка знаходяться в ОЗТП-2325 РУ-10кВ; комірку з масляним вимикачем 10 кВ (КВ2001-13), яка знаходяться в ОЗТП-2325 РУ-10кВ; кабельну лінію від Комірки №1 - Л-ТП-2323-1 (3хАПнЭгп 1х120 1,6 км); кабельну лінію від комірки №13 - Л-ТП-2323-1 (3хАПнЭгп 1х120 1,6 км); світлофорний об'єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина; холодильне обладнання на базі компресорних станцій; внутрішньомайданчикову мережу ЗТП/РП - 4ч 1000 кВа Трансформатор, останнім було подано відповідні договори купівлі-продажу такого майна, а саме:

- договір купівлі-продажу №23/05-КП1 від 23.05.2016 р., відповідно до умов якого ТОВ "ТЛК "Арктика" відчужило на користь ТОВ "Нагваль-Фіш": дві комірки з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009) та ІІ секції шини 10 кВ (К13 №05014948); кабельну лінію від комірки №1 - Л-ТП-2323-І (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); кабельну лінію від комірки №13 - Л-ТП-2323-ІІ (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); світлофорний об'єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина - Боярка, км 4+430 (ліворуч);

- договір №1/06-1КП-ОБ від 01.06.2016 р., відповідно до умов якого ТОВ "ТЛК "Арктика" відчужило на користь ТОВ "Крупенія" холодильне обладнання на базі компресорних станцій та внутрішньо майданчикову мережу 3ТП/РП-4ч 1000 кВа Трансформатор;

- договір №28/07-16-ОЗ від 21.07.2016 р., відповідно до якого ТОВ "Нагваль-Фіш" відчужило на користь ТОВ "Крупенія": дві комірки з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009) та ІІ секції шини 10 кВ (К13 №05014948); кабельну лінію від комірки №1 - Л-ТП-2323-І (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); кабельну лінію від комірки №13 - Л-ТП-2323-ІІ (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); світлофорний об'єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина - Боярка, км 4+430 (ліворуч).

При цьому, згідно наявної в матеріалах справи проектно-технічної документації (технічних умов №К-00-10-0959 від 08.09.2010 р., договору про надання послуг з приєднання до електричних мереж №К-00-10-0959 від 08.09.2010 р., робочого проекту "Зовнішнє електропостачання ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Свяотшинського району, Київської області", рішення по проекту №К-00-10-0959 від 28.03.2011 р., акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, акту технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 05.04.2011 р., карти змін в електричних мережах №К-14-0-0051 від 15.04.2011 р., акту підтвердження готовності до роботи електроустановки №106 від 19.04.2011 р., акту обстеження №51-0 електроустановки після виконання будівельно-монтажних та налагоджуваних робіт від 22.04.2011 р., акту №479 від 05.04.2011 р. прийому-передачі виконаних робіт, акту допуску №45 на підключення до електричної мережі електроустановки та огляду засобів обліку електроенергії) вбачається, що таке обладнання було спроектовано, виготовлено, налагоджено і запущено на замовлення ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" для забезпечення електропостачання комплексу споруд "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія" з розробленою потужністю для можливості безперервного забезпечення електропостачання холодильних камер і логістичного центру.

Тобто, обґрунтованим є посилання позивача на те, що за наслідками вчинення наведених Договорів купівлі-продажу можливість функціонування комплексу "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", а відтак, і підприємницька діяльність ТОВ "ТЛК "Арктика" в цілому (основним видом якої зі слів представника позивача, які підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками, є здача в оренду такого комплексу), залежить виключно від волі володільця наведеного обладнання, адже для подальшого функціонування вказаного комплексу існує необхідність в отриманні відповідного обладнання в користування.

Статтею 13 Цивільного кодексу України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У відповідності до ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно із ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

У відповідності до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом визначених положень чинного законодавства України виконуючий покладені на особу, яка діє від імені юридичної особи (в т.ч. директор), обов'язки, остання зобов'язана діяти виключно в інтересах такого товариства, добросовісно і розумно реалізовувати отримані цивільні права з метою дотримання встановлених законодавством принципів здійснення господарської діяльності.

При цьому, наявність чи відсутність встановлених власниками юридичної особи обмежень повноважень особи, яка діє від її імені, не може обмежувати обов'язок останньої дотримуватися закріплених в законодавстві принципів здійснення господарської діяльності та наведених засад представництва відповідної юридичної особи.

Із тексту вказаних Договорів купівлі-продажу вбачається, що від імені ТОВ "ТЛК "Арктика" такі правочини було вчинено директором ОСОБА_3, який діяв на підставі Статуту та в.о. директора ОСОБА_4, який діяв на підставі наказу №03-в від 16.05.2016 р.

Отже, мають місце обставини, за яких керівництво ТОВ "ТЛК "Арктика" (ОСОБА_3 та ОСОБА_4), виступаючи від імені такого товариства, вчиняють правочини які зумовлюють позбавлення права власності останнього на майно з виникненням необхідності у подальшому нести додаткові витрати для забезпечення провадження своєї підприємницької діяльності, а тому підстави вважати такі дії вказаних осіб вчиненими в інтересах ТОВ "ТЛК "Арктика", добросовісно, розумно і логічно відсутні, що в свою чергу свідчить про порушення закріпленого в ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України принципу дієздатності юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

В п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Тобто, умовою недійсності, в порядку ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України, правочину є встановлення того, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє, при цьому, у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє.

При цьому, під зловмисною домовленістю мається на увазі саме навмисні дії представника, тобто він повинен усвідомлювати, що вчиняє правочин, всупереч інтересам довірителя, передбачати настання невигідних для довірителя наслідків та бажати (або свідомо допускати) їх настання.

Частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

У відповідності до ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

В контексті вирішення спору із застосуванням наведених положень цивільного законодавства слід також звернути увагу на визначені Верховним судом України правові висновки при їх застосуванні, а саме, в постанові від 13.09.2017 р. у справі №3-492гс17 Верховним судом України було зазначено, що Закон не встановлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення. Зокрема, необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, в який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Аналогічний висновок за подібних відносин було висвітлено і в постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 р. у справі №760/8121/16-ц.

Тобто, досліджуючи обставини існування чи відсутності зловмисної домовленості в діях уповноваженої особи юридичної особи, при вчиненні нею правочину від імені такої особи, з представником іншої особи окрім встановлення фактів пов'язаності відповідних осіб слід також визначати наслідки вчинених ними відповідних дій, зокрема, чи не створили вони негативних наслідків для юридичної особи або ж чи не були спрямовані останні на протиправне позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Так, із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_4 (особа, яка від імені ТОВ "ТЛК "Арктика" підписала Договір №23/05-КП1) є одночасно учасником ТОВ "Нагваль-Фіш", тобто, власником частки корпоративних прав в статутному капіталі особи, на користь якої було відчужено частину спірного обладнання.

Тобто, вчиняючи Договір №23/05-КП1 ОСОБА_4, діючи від імені ТОВ "ТЛК "Арктика", фактично відчужив частину спірного обладнання на підконтрольне йому ж товариство.

Як вбачається із Договору №23/05-КП1 від імені ТОВ "Нагваль-Фіш" його було підписано директором ОСОБА_5, а із наявних в матеріалах справи документів, що стосуються влаштування спірного електрообладнання, вбачається, що така особа свого часу працювала директором ТОВ "ТЛК "Арктика", зокрема, саме за зверненнями останнього від імені ТОВ "ТЛК "Арктика" як директора здійснювалося підключення в 2011 році спірного комплексу до мереж електропостачання через спірне електрообладнання, а в послідуючому така особа вже здійснювала подачу заявки на переукладення договору електропостачання відповідного комплексу від ТОВ "Крупенія" (покупця за договором №1/06-1КП-ОБ) та діяла як уповноважена особа (керівник) спільної діяльності у відповідності до договору про спільну діяльність від 26.07.2016 р.

При цьому, заслуговують на увагу посилання позивача на пов'язаність вказаних осіб (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (директор ТОВ "Крупенія") з колишнім власником ТОВ "ТЛК "Арктика" - ОСОБА_7, що підтверджується встановленими під час досудового слідства в рамках кримінального провадження №12016100100002425 від 24.02.2016 р. обставинами (в частині пов'язаності ОСОБА_6 з ОСОБА_7) та показаннями ОСОБА_3, наданими як свідком в рамках кримінального розслідування за №12016100100011617 від 17.09.2016 р. (протокол допиту свідка від 04.04.2017 р.).

Наведені обставини підтверджують, що відчуження за наведеними договорами купівлі-продажу спірного обладнання було здійснено пов'язаними між собою особами та на підконтрольні колишньому власнику ТОВ "ТЛК "Арктика" товариства.

Таким чином, відповідні Договори купівлі-продажу обладнання було укладено з порушенням приписів ст.ст. 13, 92, 203, 237, 238 Цивільного кодексу України та ст.ст. 6, 44 Господарського кодексу України, що свідчить про їх незаконність., а відтак, і можливість породження будь-яких правових наслідків, в т.ч. набуття відповідачем 1 прав власності на спірне обладнання.

Аналогічні обставини було встановлено Господарським судом Київської області при вирішенні спору у справі №911/2129/17 за позовом ТОВ "ТЛК "Арктика" до ТОВ "Нагваль-Фіш" та ТОВ "Крупенія" про визнання договорів недійсними, за наслідками розгляду якої рішенням від 21.09.2017 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 р., позовні вимоги ТОВ "ТЛК "Арктика" було задоволено повністю та вирішено: визнати недійсним укладений 23.05.2016 р. між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Нагваль-Фіш" договір купівлі-продажу №23/05-КП1; визнати недійсним укладений 01.06.2016 р. між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Крупенія" договір №1/06-1КП-ОБ; витребувати від ТОВ "Крупенія" на користь ТОВ "ТЛК "Арктика": майно, що забезпечує функціонування (постачання електроенергії) комплексу "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", а саме: дві комірки з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009) та ІІ секції шини 10 кВ (К13 №05014948); кабельну лінію від комірки №1 - Л-ТП-2323-І (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); кабельну лінію від комірки №13 - Л-ТП-2323-ІІ (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); світлофорний об'єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина - Боярка, км 4+430 (ліворуч), що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а; холодильне обладнання на базі компресорних станцій, розміщене в рибному ярмарку та комплексі по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", який складається з: адміністративного корпусу "А" площею 1 237,2 кв.м.; рибного ярмарку "Б" площею 2 983,0 кв.м.; комплексу по зберіганню продуктів харчування "В" площею 16 522,2 кв.м.; насосної підстанції "Г" площею 37,5 кв.м. та механічної майстерні "Д" площею 128,7 кв.м., та внутрішньо майданчикову мережу 3ТП/РП-4ч 1000 кВа Трансформатор, що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а.

Отже, за аналогічних встановленим в даній справі обставинам суд дійшов висновку про існування в діях представників (уповноважених осіб) ТОВ "ТЛК "Арктика", ТОВ "Нагваль-Фіш" та ТОВ "Крупуенія" зловмисної домовленості при вчинення зазначених договорів купівлі-продажу спірного обладнання, яке в даному випадку було визначено як вклад ТОВ "Крупенія" у спільну діяльність за оскаржуваним правочином.

При цьому, судами в межах вирішення спору у справі №911/2129/17 було встановлено, що відповідні правочини купівлі-продажу обладнання, яке в послідуючому було визначено як вклад ТОВ "Крупенія" у спільну діяльність за Договором, було вчинено з метою створення штучних умов для необхідності передачі комплексу споруд "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія" в управління ТОВ "Крупенія" як оператору спільної діяльності за договором про спільну діяльність від 26.07.2016 р., що не викликає ніяких сумнівів у існуванні умислу відповідних осіб в таких діях, спрямованого на позбавлення ТОВ "ТЛК "Арктика" власності на належне йому майно, адже за наслідками всіх вчинених дій останнє фактично за два місяці (з моменту укладення першого договору відчуження частини спірного обладнання (Договір №23/05-КП1 від 23.05.2016 р.) до моменту визначеної дати укладення договору про спільну діяльність від 26.07.2016 р.) втратило можливість отримання прибутку від провадження своєї господарської діяльності на базі спірного комплексу нерухомості на 90% на користь ТОВ "Крупенія" (враховуючи визначені договором про спільну діяльність частки розподілу прибутку).

З огляду на викладене вбачається, що передане відповідачем 1 в якості свого вкладу до спільної діяльності за Договором майно (електропостачальне обладнання) належить ТОВ "ТЛК "Арктика", що підтверджується як наявними в матеріалах справи документами, так і встановленими судовими рішеннями обставинами, а будь-яких доказів на спростування наведеного чи існування у ТОВ "Крупенія" будь-яких майнових прав на таке майно надано не було.

Щодо частини вкладу відповідача 1 у спільну діяльність, внесеного в якості досвіду та професійних знань персоналу у сфері надання логістичних послуг суд відзначає наступне.

Із наявних в матеріалах справи документів (в т.ч. банківських виписок та наданої Києво-Святошинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області інформації щодо найманих працівників ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Крупенія" (повідомлень про прийняття працівників на роботу, податкових розрахунків за формою №1ДФ)) вбачається, що на момент укладення Договору (26.07.2016 р.) на ТОВ "ТЛК "Арктика" працювало 42 найманих працівника, а основна маса коштів, що надходили на рахунок такого товариства стосувалася здачі в оренду спірного майна та надання супроводжуючих послуг.

В той же час, згідно наведених документів ТОВ "Крупенія" було створено в січні 2016 році, з моменту створення та до укладення оскаржуваного договору жодних коштів в якості оплати наданих ним будь-яких послуг, які могли б бути пов'язані з логістичною діяльністю, не отримувало та на момент укладення оскаржуваного Договору (26.07.2016 р.) мало в своєму штаті лише трьох найманих працівників.

Наведені обставини свідчать про те, що на момент укладення Договору ТОВ "Крупенія" не мало в своєму розпорядженні такого вкладу у спільну діяльність як досвід та професійні знання персоналу у сфері надання логістичних послуг, адже навіть припустити те, що три працівника (включаючи директора) можуть забезпечити обслуговування комплексу споруд загальною площею 20 908,6 кв.м. для надання професійних логістичних послуг неможливо.

Більш того, дані обставини підтверджуються і тим, що згідно відповідної інформації податкової в подальшому ТОВ "Крупенія" було заповнено штат найманих працівників у кількості 45 людей (за даними четвертого кварталу 2016 року) саме за рахунок звільнених з ТОВ "ТЛК "Арктика" працівників, в т.ч. колишнього директора - ОСОБА_3 (відповідні обставини підтверджуються збіганням ідентифікаційних кодів працівників), яких ТОВ "Крупенія" почало приймати на роботу лише з 02.08.2016.

Тобто, на дату, визначену як дата укладення Договору (26.07.2016 р.), ТОВ "Крупенія" не мало в своєму розпорядженні досвіду та професійних знання персоналу у сфері надання логістичних послуг, а у ТОВ "ТЛК "Арктика" в свою чергу була відсутня необхідність в отриманні такого вкладу (персоналу), адже останнє самостійно мало в своєму штаті 42 працівника, які забезпечували здійснення ним господарської діяльності на базі належного такому товариству майна.

При цьому, тотожність складу найманих представників сторін (ТОВ "ТЛК "Арктика" станом на 26.07.2016 р. та ТОВ "Крупенія" в послідуючому) фактично свідчить про те, що останні були звільненні з ТОВ "ТЛК "Арктика" виключно для можливості забезпечення внесення ТОВ "Крупенія" свого вкладу у спірну спільну діяльність, потреба в чому у ТОВ "ТЛК "Арктика" станом на 26.07.2016 р. (дата Договору) матеріалами справи не підтверджується.

З огляду на викладене вбачається, що на момент укладення Договору у відповідача 1 був відсутній в наявності визначений умовами Договору його вклад як учасника, а саме: відсутні будь-які майнові права на електропостачальне обладнання та власні наймані працівники, які б мали досвід та професійні знання в сфері надання логістичних послуг, а у ТОВ "ТЛК "Арктика" була відсутня необхідність в отриманні таких активів для провадження своєї господарської діяльності.

Отже, матеріалами справи не підтверджується, що при створенні спільної діяльності за Договором ТОВ "Крупенія", виступаючи її учасником могло внести зі свого боку визначений умовами такого договору вклад, в той же час, в силу приписів п.п. 5.1-5.6, 8.1 Договору отримало право розпорядження, користування належним ТОВ "ТЛК "Арктика" нерухомим майном із виникненням обов'язку утримання такого майна, оплати коштів на користь останнього та переоформлення на себе договорів постачання комунальних послуг.

Тобто, за наслідками вчинення Договору ТОВ "Крупенія" отримало право користування спірним нерухомим майном та здійснювати заходи щодо його утримання, у тому числі розпоряджатися таким майном на власний розсуд, що підтверджує посилання позивача на укладення відповідного Договору з єдиною метою - вивести активи ТОВ "ТЛК "Арктика" (незаконно заволодіти ними), адже взамін переданих прав розпорядження майном ТОВ "ТЛК "Арктика" отримало можливість отримати лише 10% від прибутку, який до цього отримувало без залучення ТОВ "Крупенія".

Більш того, з наявних в матеріалах справи банківських виписок з рахунків сторін вбачається, що найбільшими споживачами відповідних послуг (орендарями належного ТОВ "ТЛК "Арктика" майна) як до укладення Договору, так і після залишилися одній й ті ж самі особи, які щомісячно до 26.07.2016 р. (дата укладання Договору) перераховували кошти в якості сплати орендних платежів та оплати супроводжуючих послуг на користь ТОВ "ТЛК "Арктика", а після вказаної дати (з кінця серпня 2016 року) почали перераховувати відповідні кошти з аналогічними призначеннями вже на користь ТОВ "Крупенія".

Тобто, за наслідками вчинення спірного Договору фактично не змінилося навіть коло споживачів господарської діяльності на базі належного ТОВ "ТЛК "Арткика" майна.

Отже, встановлені судом в сукупності обставини, а саме те, що: Договір датовано датою за два дні до звільнення особи, яка від імені ТОВ "ТЛК "Арктика" підписала його; факти недобросовісності такої особи у виконанні покладених на неї обов'язків як керівника ТОВ "ТЛК "Арктика" були встановлені судовими рішеннями; на вказану дату у ТОВ "Крупенія" не було в наявності активів, визначених як його вклад в спільну діяльність, а в діях уповноважених осіб ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Крупенія" щодо відчуження відповідного обладнання було встановлено наявність зловмисної домовленості; у ТОВ "ТЛК "Арктика" була відсутня необхідність в отриманні таких активів (існування власного штату професійних найманих працівників) та взагалі відсутня необхідність у створенні спільної діяльності з метою надання логістичних послуг на базі свого майна, адже відповідна діяльність вже існувала та забезпечувала надходження коштів, в той час як за умовами Договору надходження таких коштів зменшується на 90% на користь відповідача 1; звільнення працівників ТОВ "ТЛК "Арктика" через сім днів після дати Договору фактично зумовлено необхідністю їх наймання ТОВ "Крупенія" для здійснення діяльності на базі належного позивачу майна, підтверджують правомірність посилань позивача на те, що єдиною метою укладення Договору було виключно виведення активів ТОВ "ТЛК "Арктика" на користь ТОВ "Крупенія", що в свою чергу свідчить про невідповідність дій ОСОБА_3 при вчинені оскаржуваного договору закріпленим в положеннях ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України засадам представництва юридичної особи її органами управління (добросовісності, розумності, логічності, спрямованості на досягнення мети здійснення господарської діяльності), адже фактичним наслідком їх вчинення стало позбавлення ТОВ "ТЛК "Арктика" права власності на належне майно та втрата можливості отримання прибутку від провадження своєї діяльності на 90%.

При цьому, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що вартість спірного майна товариства, право користування яким було передано за Договором на 10 років за ціною в 900 тис.грн., зокрема, на кінець 2014 року згідно оцінки в іпотечному договорі, становила близько 300 млн.грн.

Тобто, має місце обставин за яких ТОВ "ТЛК "Арктика" маючи у власності діючий комплекс будівель для надання логістичних та пов'язаних з передачею в оренду їх приміщень послуг, досвідчений персонал для професійного надання таких послуг передає відповідне право розпорядження таким майном з метою провадження тієї ж діяльності ТОВ "Крупенія" з послідуючим звільненням всіх своїх працівників для можливості наймання їх останнім з метою забезпечення провадження такої діяльності від чого отримує в замін лише 10% доходу.

Крім того, ОСОБА_3, яким від імені ТОВ "ТЛК "Арктика" було вчинено оскаржуваний такий правочин, в послідуючому (після свого звільнення через два дні від встановленої дати укладення Договору) також став найманим працівником ТОВ "Крупенія".

Отже, користуючись своїми повноваженнями як директор ТОВ "ТЛК "Арктика" ОСОБА_3 фактично відмовився від можливості отримання товариством 90% прибутку від провадження діяльності з надання логістичних послуг на базі належного такому товариству майна та передачі його в оренду на користь ТОВ "Крупенія".

Доказів уповноваження директора ТОВ "ТЛК "Арктика" ОСОБА_3 на вчинення таких дій вищим органом управління товариством - загальними зборами учасників, матеріали справи не містять.

В той же час, із наявних в матеріалах справи банківських виписок з рахунків ТОВ "Крупенія", а саме: рахунку №26009010383931, відкритому в ПАТ "Банк Восток", рахунку №26001353068001, відкритому в ПАТ "ДІВІ Банк", вбачається, що за період серпень 2016 року - лютий 2017 року ТОВ "Крупенія" отримало в якості оплати за оренду спірного майна на підставі Договору грошові кошти у загальному розмірі 13 322 059,05 грн.

При цьому, доказів того, що ТОВ "Крупенія" здійснювало будь-які поліпшення чи модернізацію спірного майна матеріали справи не містять, а основними орендарями (платниками таких коштів) виступають ті ж самі особи, які в свою чергу до укладення Договору аналогічно щомісячно сплачували відповідні кошти на рахунок ТОВ "ТЛК "Арктика".

Крім того, не містять матеріали справи доказів і того, що з моменту укладення Договору (26.07.2016) ТОВ "Крупенія" здійснювало виплату ТОВ "ТЛК "Арктика" частки належного останньому доходу від провадження спільної діяльності за Договором.

Таким чином, оскаржуваний Договір було укладено з порушенням приписів ст.ст. 13, 92, 203, 237, 238 Цивільного кодексу України та ст.ст. 6, 44 Господарського кодексу України, що свідчить про наявність правових підстав для визнання у відповідності до ст.ст. 215, 232 Цивільного кодексу України їх недійсними

Більш того, за встановлених судом обставин має місце порушення керівником ТОВ "ТЛК Арктика" при укладенні Договору положень ст.ст. 3, 42, 43, 44 Господарського кодексу України та ст.ст. 84, 92 Цивільного кодексу України, оскільки безпідставна відмова від отримання товариством прибутку за наслідками здійснення своєї господарської діяльності не може свідчити про те, що такі дії було вчинено в інтересах товариства, добросовісно і розумно чи були спрямовані на досягнення мети господарської діяльності товариства, що є самодостатньою підставою в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання Договору недійсним.

Аналогічний правовий висновок щодо наслідків вчинення правочину, який зумовив втрату підприємством можливості отримати прибуток від здійснення своєї господарської діяльності, міститься в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 №3-304гс16.

При цьому, суд відзначає, що з огляду на вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 11.10.2017 у даній справі, які зводяться до неможливості одночасного застосування правової конструкції, передбаченої ст. 232 та ст. 235 Цивільного кодексу України, при визнанні правочину недійсним, правові підстави для дослідження доводів позивача відносно удаваності оскаржуваного правочину відсутні, адже встановлені порушення положень ст.ст. 3, 42, 43, 44 Господарського кодексу України та ст.ст. 84, 92 Цивільного кодексу України при його укладенні та наявність обставин зловмисної домовленості (в т.ч. встановлена в межах розгляду іншого спору) є самодостатніми підставами для визнання такого правочину недійсними в силу приписів ст.ст. 203, 215, 232 Цивільного кодексу України.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідачів коштів суд відзначає наступне.

Статтею 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Враховуючи встановлення судом недійсності Договору, що свідчить про його незаконність з моменту його вчинення, то правові підстави для набуття і користування відповідачем 1 належним ТОВ "ТЛК "Арктика" майном були відсутні, однак доказів повернення такого майна на користь останнього матеріали справи не містять.

В той же час, як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи банківських виписок за час користування ТОВ "Крупенія" належним ТОВ "ТЛК "Арктика" майном відповідачем 1 було отримано доходи у загальному розмірі 13 322 059,05 грн. в якості коштів за передачу відповідного майна в оренду.

Таким чином, враховуючи факт безпідставного користування відповідачем 1 майном позивача з моменту укладення Договору по сьогоднішній день (доказів зворотного матеріали справи не містять) та отримання доходів у цей період у загальному розмірі 13 322 059,05 грн. від здачі його в оренду, то в силу наведених положень чинного законодавства України позовні вимоги ТОВ "ТЛК "Арктика" про стягнення з ТОВ "Крупенія" грошових коштів у розмірі 55 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

В частині позовної вимоги про стягнення відповідних коштів з відповідача 2 суд відзначає, що позивачем не доведено існування відповідної згоди Ощадбанку на укладення Договору, якою обґрунтовується звернення з відповідної вимогою до суду про стягнення таких коштів з останнього, а тому правові підстави для її задоволенні відсутні.

За таких обставин, позов ТОВ "ТЛК "Арктика" підлягає частковому задоволенню з визнанням Договору недійсним та стягненням з ТОВ "Крупенія" на користь ТОВ "ТЛК "Арктика" грошових коштів у розмірі 55 000,00 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.. 129, ст.ст. 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 26.07.2016, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та товариством з обмеженою відповідальністю "Крупенія".

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія" (87510, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Запорізьке шосе, будинок 2Г; ідентифікаційний код 40240393) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (04086, м. Київ, вул. О.Теліги, 41; ідентифікаційний код 37075024) грошові кошти за безпідставне використання майна у розмірі 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 400 (дві чотириста) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в розмірі 2 880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 06.03.2018 року.

Суддя С.М. Мудрий