Рішення № 72615987, 28.02.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018р. Справа № 914/3092/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛІАЛ- ІНЖИНІРИНГ, м. Київ

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Червоноградський завод металоконструкцій”, м. Червоноград, Львівської області

про стягнення 389 529, 84 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2С – представник.

Розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛІАЛ-ІНЖИНІРИНГ" до товариства з додатковою відповідальністю “Червоноградський завод металоконструкцій” про стягнення 389 529, 84 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.02.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 у справі № 914/3092/16, було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2017 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2017 у справі № 914/3092/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 30.10.2017 справу № 914/3092/16 прийнято до провадження суддею Манюком П.Т. та розгляд призначено на 20.11.2017.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 20.11.2017 не забезпечив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.11.2017 № 79014 1150090 2, вимоги ухвали суду від 30.10.2017 не виконав. Представник відповідача в судове засідання 20.11.2017 не з’явився, на електронну адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам врегулювати спір у позасудовому порядку, вимоги ухвали суду від 30.10.2017 не виконав. З метою повного та всестороннього з’ясування обставин справи, суд ухвалив відкласти розгляд справи на 11.12.2017.

Представник позивача в судове засідання 11.12.2017 з’явився, через канцелярію суду подав додаткові письмові пояснення по справі. Представник відповідача в судове засідання 11.12.2017 з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів та судової практики, а також клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд ухвалив продовжити строк та відкласти розгляд справи на 10.01.2018.

У зв’язку із набранням чинності 15.12.2017 змін до ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, подальший розгляд даної справи судом проводився за правилами нової редакції ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 10.01.2018 з’явився. Представник відповідача в судове засідання 10.01.2018 з’явився. З метою повного та всестороннього з’ясування обставин справи та для надання можливості сторонам подати всі докази, якими вони обгрунтовують свою правову позицію, суд постановив відкласти розгляд справи на 05.02.2018.

Представник позивача в судове засідання 05.02.2018 з’явився, через канцелярію суду подав додаткові письмові пояснення по справі. Представник відповідача в судове засідання 05.02.2018 з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та клопотання про витребування доказів від Спільного Українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД". Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування від Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" доказів в порядку ст. 80 ГПК України, частково задовольнив його, постановив розгляд справи по суті відкласти на 28.02.2018 та зобов’язав Спільне Українсько-Естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД", надати суду в термін до 25.02.2018 в письмовій формі інформацію:

- чи ТОВ “ПОЛІАЛ-ІНЖИНІРИНГ” виконувало для СП "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" підрядні роботи на будівництві об’єкта, що знаходиться в м. Києві на вул. Бориспільській, 9-Ж? Якщо так, то вказати на підставі якого договору, та надати копію даного договору.

- чи в межах даного договору ТОВ “ПОЛІАЛ-ІНЖИНІРИНГ” в період вересень-жовтень 2016 року поставило та змонтувало на об’єкті будівництва решітковий настил в кількості 37 позицій, сходинки оцинковані, гакові кріплення, кріплення для сходинок, стандартні кріплення? Якщо так – надати до суду належно завірені копії відповідних документів.

13.02.2018 на адресу суд надійшло заперечення позивача на клопотання відповідача про витребування документів.

22.02.2018 на адресу суду від Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" надійшли витребувані ухвалою суду від 05.02.2018 документи.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2018 позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судовому засіданні 28.02.2018 просив суд в задоволенні позову відмовити.

Крім того, суд встановив, що при виготовленні ухвал суду від 30.10.2017, 20.11.2017, 11.12.2017, 10.01.2018 та 05.02.2018 було допущено описку в зазначенні організаційно-правової форми відповідача. Відповідно до ст. 243 ГПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне за власною ініціативою виправити допущені описки у організаційно-правовій формі відповідача в ухвалах суду від 30.10.2017, 20.11.2017, 11.12.2017, 10.01.2018 та 05.02.2018 у справі № 914/3092/16, а саме правильною назвою відповідача вважати - товариство з додатковою відповідальністю “Червоноградський завод металоконструкцій”.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з’ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 28.02.2018 проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІАЛ-ІНЖИНІРИНГ», (надалі – позивач) звернулося до господарського суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю “Червоноградський завод металоконструкцій” (надалі – відповідач) про стягнення 389 529, 84 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру від 02.09.2016 № СФ-0000609 на суму 389 529, 84 грн. Позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 389 529, 84 грн, згідно з платіжним дорученням від 05.09.2016 № 1497 на суму 194 764, 92 грн та платіжним дорученням від 28.09.2016 № 1608 на суму 194 764, 92 грн з призначенням платежу – оплата товарів згідно з рахунком від 02.09.2016 № 609.

Позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою від 21.10.2016 № 166 про сплату та перерахування не пізніше 7 днів з дати її отримання грошових коштів в сумі 389 529, 84 грн, які відповідач набув та зберігає без достатньої правової підстави, посилаючись на відсутність належним чином оформлених договірних відносин, які б створювали підстави для перерахування вказаних коштів.

Таким чином, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 389 529, 84 грн безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України у зв'язку із помилковим перерахуванням коштів з огляду на відсутність належним чином оформлених договірних відносин.

Позиція відповідача.

Відповідач щодо позову заперечує з тих підстав, що між сторонами у серпні 2016 року виникла, із застосуванням електронної пошти переписка з приводу виготовлення відповідачем решіткового настилу на об’єкті – складські приміщення адміністративно-виробничого комплексу (центральний склад-корпус 116) оптового аптечного складу по вул. Бориспільській, 9 Ж в м. Київ. Як зазначає відповідач, на даному об’єкті позивач був підрядником, а ТОВ «ОПТІМА ФАРМ, ЛТД» - замовником.

22.02.2016 позивач направив відповідачу креслення конструкцій металевих для розроблення конструкцій металевих деталізованих. Відповідач виставив позивачу рахунок – фактуру від 02.09.2016 № СФ-0000609 на суму 389 529, 84 грн.

Згідно з платіжними дорученнями від 05.09.2016 № 1497 та від 28.09.2016 № 1608 позивач перерахував кошти відповідачу на загальну суму 389 529, 84 грн, в графі “Призначення платежу” вказано “оплата товарів згд. рах. № 609 від 02.09.16. у т. ч. ПДВ 20%”.

Відповідач зазначає, що у вересні та жовтні 2016 року він виготовив та передав на об’єкт за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Ж металоконструкції – решітковий настил на загальну суму 389 529, 84 грн за видатковими накладними від 30.09.2016 № РН-1129 на суму 176 097, 72 грн та від 04.10.2016 № РН-1144 на суму 213 432, 12 грн. Як стверджує відповідач, товар від імені позивача прийняв його представник за довіреністю від 28.09.2016 № 130 – керівник відділу постачання ОСОБА_3

На думку відповідача, між сторонами у справі було укладено договір купівлі продажу у спрощений спосіб, та всі зобов’язання сторонами виконано у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи з врахуванням вказівок суду касаційної інстанції, вислухавши правові позиції сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із таких мотивів.

Як встановлено судом, позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури від 02.09.2016 № СФ-0000609, перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 389 529, 84 грн, згідно з платіжним дорученням від 05.09.2016 № 1497 на суму 194 764, 92 грн та платіжним дорученням від 28.09.2016 № 1608 на суму 194 764, 92 грн з призначенням платежу – оплата товарів згідно з рахунком від 02.09.2016 № 609, в графі “Призначення платежу” вказано “оплата товарів згд. рах. № 609 від 02.09.16. у т. ч. ПДВ 20%”.

У вересні та жовтні 2016 року відповідач передав позивачу металоконструкції – решітковий настил на загальну суму 389 529, 84 грн за видатковими накладними від 30.09.2016 № РН-1129 на суму 176 097, 72 грн та від 04.10.2016 № РН-1144 на суму 213 432, 12 грн (надалі – товар). Як зазначає відповідач, товар від імені позивача прийняв його представник за довіреністю від 28.09.2016 № 130 – керівник відділу постачання ОСОБА_3

В подальшому, позивач, посилаючись на норми ст.1212 ЦК України, звернувся до відповідача з претензією-вимогою від 21.10.2016 № 166 про сплату та перерахування не пізніше 7 днів з дати її отримання грошових коштів в сумі 389 529, 84 грн, які ТДВ “Червоноградський завод металоконструкцій” набуло та зберігає без достатньої правової підстави.

Листом – відповіддю від 08.11.2016 № 615 відповідач повідомив позивача, що для взаємовигідного господарського інтересу сторін, він виготовив та передав позивачу товар на загальну суму 389 529, 84 грн. При цьому, згідно платіжних доручень в графі призначення платежу зазначено рахунок від 02.09.2016 № СФ-0000609, в якому міститься посилання на договір від 02.09.2016 № 79 та специфікацію до даного договору від 02.09.2016 № 1.

Проте, як встановлено судом, договір від 02.09.2016 № 79 та специфікація до нього не були акцептовані позивачем, однак номенклатура товару зазначеного в рахунку, який було оплачено позивачем повністю, співпадає з номенклатурою товару та умовами (строком) проплати, які визначені специфікацією від 02.09.2016 № 1.

Скасовуючи постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2017 у справі № 914/3092/16, Вищий господарський суд України у постанові від 03.10.2017 вказав, що в даному судовому спорі підлягає з'ясуванню факт укладання договору, а не тільки фактичне дослідження доводів/доказів належної/неналежної поставки (передачі) відповідачем товару. При цьому, повинні бути враховані підстави позовних вимог за позовом. Отже, в даному випадку під час вирішення даної справи господарськими судами не з’ясовано всі обставини справи, які входять до предмета доказування; не досліджено дійсні правовідносини сторін, зокрема щодо підстав сплати позивачем оспорюваної суми – на підставі умов договору чи поза межами договірних відносин.

Стаття 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 ГПК України).

У зв’язку із набранням чинності 15.12.2017 змін до ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, розгляд даної справи судом продовжено за правилами нової редакції ГПК України зі стадії розгляду справи по суті. Однак, з метою повного та всестороннього з’ясування обставин справи, суд надав можливість сторонам подати всі належні докази, якими вони обґрунтовують свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.02.2018 подав клопотання про витребування доказів, яке обгрунтовував тим, що відповідачем здійснено поставку товару на замовлення позивача. Товар поставлявся відповідачем на будівництво, за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Ж, замовником якого є Спільне Українсько-Естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" (надалі - СП "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД"). Як стверджував відповідач, отриманий позивачем решітковий настил та сходинки, які були виготовлені підприємством у вересні 2016 року, були змонтовані в адміністративно - виробничому комплексі (центральний склад-корпус 116) у м. Києві по вулиці Бориспільській 9-Ж. 22.01.2018 відповідачем на адресу СП "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД” було подано офіційного листа з проханням надати відповідну інформацію, яка має істотне значення для розгляду справи по суті, проте, відповіді на даний лист не одержано.

22.02.2018 на адресу суду від СП "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" надійшли:

- копія договору поставки та виконання робіт від 22.08.2016 № 95 із додатком, що укладені між позивачем та СП "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД";

- копія акту № 1 здачі-приймання поставки продукції на виконання робіт до договору поставки продукції та виконання робіт від 22.08.2016 № 95 від 29.11.2016 із додатком до акту. Як вбачається із вказаних документів, між позивачем (постачальник) та СП "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" (замовник) був укладений договорів поставки та виконання робіт від 22.08.2016 № 95, відповідно до якого постачальник в порядку та на умовах визначених договором, приймає на себе зобов’язання з виготовлення та поставки металевих конструкцій, решіткового настилу та/ або іншої супутньої продукції, відповідно до укладеного сторонами додатку № 1 «Специфікація № 1» від 22.08.2016, а також виконання робіт з монтажу, налаштування та введення в експлуатацію продукції в аптечному складі покупця, розташовано за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9ж згідно специфікації, а покупець приймає та оплачує вартість такої продукції та виконаних робіт.

Відповідно до п. 1.2. договору, умови виготовлення продукції повинні відповідати проектній документації «технічне переоснащення складських приміщень адміністративно-виробничого комплексу (центральний склад-корпус 116) оптового складу по вул. Бориспільській, 9-ж в м. Києві», розділ КМД (шифр-С1931А-10.0-КМД), розробленої ПрАТ «СУМСЬКИЙ ПРОМПРОЕКТ».

Відповідно до акту від 29.11.2016 № 1 здачі-приймання поставки продукції та виконання робіт до договору поставки продукції та виконання робіт від 22.08.2016 № 95, підписаного позивачем та СП "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД", постачальником було виготовлено та поставлено комплекс робіт з виготовлення та монтажу мезоніну (металевих конструкцій, решіткового настилу та іншої супутньої продукції) в аптечному складі розташованому за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9ж на суму 1 069 342, 02 грн, в який згідно з додатком до акта, зокрема, включено: настил 25*2/34*38/2000*1000/оцин. гратчастий в кількості 300 шт (сума 357 000, 00 грн), прижим на скоба та саморіз 2 400 шт (загальна сума 12 000, 00 грн) сходи оцинковані гратчасті 24 шт (сума 2 688, 00 грн), решітковий настил 40*2/34*38/ ос/1108*1190 мм в кількості 3 шт (сума 4 396, 92 грн) та сходинки Сх/SOZ 40*2/34*38/ос/1000*240 мм/N= 120mm в кількості 36 шт. (загальна сума 10 448, 64 грн).

Як встановлено судом, в матеріалах справи наявні копії креслень – металевих конструкцій (КМ) та (КМД) центрального складу-корпусу 116 оптового аптечного складу по вул. Бориспільській, 9 Ж в м. Київ, які скеровувались та розроблялись відповідачем для виготовлення на їх основі решіткового настилу KOZ/34*38/ оц 1108*1190 мм в кількості 3 шт, та сходинок SOZ 34*38/30х2 оц в кількості 36 шт, настил 34*38/25*2 252 шт, та кріплення в кількості 2 722 шт. У примітках до даного креслення вказано, що останнє розроблено на основі креслень ПрАТ «СУМСЬКИЙ ПРОМПРОЕКТ» шифр – С1931А-10.0-КМД, що підтверджує факт надання позивачем відповідачу проектної документації «технічне переоснащення складських приміщень адміністративно-виробничого комплексу (центральний склад-корпус 116) оптового складу по вул. Бориспільській, 9-ж в м. Києві» розроблених ПрАТ «СУМСЬКИЙ ПРОМПРОЕКТ».

Крім того, номенклатура (асортимент), кількість товару зазначена в рахунку – фактурі № від 02.09.2016 СФ-000609, який виставлений відповідачем та оплачений позивачем повністю, на підставі якого відповідачем було виготовлено та поставлено товар на об’єкт за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9ж в значній мірі співпадає із додатком до акту від 29.11.2016 № 1 здачі-приймання поставки продукції та виконання робіт до договору поставки продукції та виконання робіт від 22.08.2016 № 95, підписаного позивачем та СП "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД".

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків

Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

За змістом ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Форма договору сторонами визначається на власний розсуд (усна, письмова), недотримання письмової форми не тягне недійсності такого договору.

Частиною 2 ст. 642 ЦК України передбачено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не подані докази, які б свідчили про наявність спору щодо належної/неналежної поставки (передачі) відповідачем товару та отримання його позивачем за видатковими накладними від 30.09.2016 № РН-1129 на суму 176 097, 72 грн та від 04.10.2016 № РН-1144 на суму 213 432, 12 грн. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили про поставку решіткового настилу чи матеріалів для нього, на об’єкт за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9ж, іншим виконавцем, а не відповідачем.

З урахуванням зазначених норм права та встановлених судом обставин, щодо вчинення сторонами дій спрямованих на виникнення між ними цивільних прав та обов'язків, а саме виставлення відповідачем рахунку на оплату, повну оплату позивачем цього рахунку, виконання у повному обсязі відповідачем оплачених робіт та поставка товару, наявність у відповідача проектної документації розробленої для позивача, свідчить про виникнення між сторонами господарських зобов'язань, за якими у відповідача наявний обов’язок виконати та передати товар, а обов'язок позивача їх оплатити.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України), тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Сутність зобов`язання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набуте поза межами правої підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Таким чином, оскільки спірні кошти були набуті відповідачем на підставі правочину, що виключає можливість застосування положень статті 1212 ЦК України до даних правовідносин, суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог, у задоволенні яких слід відмовити.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-241, 243, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Виправити описку в ухвалах суду від 30.10.2017, 20.11.2017, 11.12.2017, 10.01.2018 та 05.02.2018 у справі № 914/3092/16, а саме правильною вважати назву відповідача - товариство з додатковою відповідальністю “Червоноградський завод металоконструкцій”.

2. В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 07.03.2018.

Суддя Манюк П.Т.