Ухвала суду № 72615849, 06.03.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/530/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

06.03.2018 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Сегін І. В., за участю представника заявника ОСОБА_1, представників стягувача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про відстрочку виконання рішення у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія "Бізнес-Модуль" про стягнення з приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" 1 115 758 грн 04 коп. за договором поставки,

в с т а н о в и в:

27 вересня 2016 р., Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення про часткове задоволення позову у справі за позовом ТОВ ВФК "Бізнес-Модуль" про стягнення з ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" 1 115 758 грн 04 коп. за договором поставки № 49/15 від 05 серпня 2015 р. та з ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" на користь ТОВ ВФК "Бізнес-Модуль" стягнув 754 561 грн 28 коп. основного боргу, 15 230 грн 65 коп. трьох процентів річних, 44 859 грн 56 коп. інфляційних втрат та 12 219 грн 77 коп. судового збору. На виконання зазначеного рішення 17 жовтня 2016 р. суд видав відповідний наказ.

23 січня 2018 р., до канцелярії суду надійшла заява ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про відстрочку виконання цього рішення до 30 квітня 2018 р., в обґрунтування якої боржник зазначає про своє складне фінансово-економічне та матеріальне становище, відсутність достатніх коштів, загрозу банкрутства, невиконані зобов'язання перед іншими контрагентами, заборгованість по заробітній платі та обов'язкових платежах до бюджету. На підтвердження таких обставин, заявник долучив до своєї заяви бухгалтерську довідку, копії звіту про фінансовий стан, довідок банківських установ, постанов Івано-Франківського міського відділу ДВС тощо.

Представник заявника в судовому засіданні 06 лютого 2018 р. уточнив вимоги своєї заяви, зокрема, у зв'язку із частковим виконанням рішення, просив суд відстрочити його виконання в частині стягнення з відповідача на користь позивача 514 651 грн 49 коп.

23 лютого 2018 р., представники стягувача подали відзив на заяву про відстрочку виконання рішення, відповідно до якого стягувач заперечує проти задоволення заяви боржника у зв'язку з тим, що відповідач подав заяву про відстрочку виконання рішення із пропущенням встановленого ч. 5 ст. 331 ГПК України строку. Крім того, ТОВ ВФК "Бізнес-Модуль" вважає, що наведені ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" не є виключними, а важке становище останнього утворилось внаслідок його власної господарської діяльності.

При розгляді даної заяви суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За змістом ст. 18 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України судових рішень.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч. 5 ст.124 Конституції України, згідно із якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Конституційний Суд України в п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Суд дійшов висновку, що обставини, наведені відповідачем в заяві про відстрочення виконання судового рішення носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка відповідно до ст. 42 ГК України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю.

Разом з цим, при вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.

Відстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов'язання.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 р. у справі Півень проти України судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що з дня ухвалення рішення у даній справі пройшло більше одного року, у задоволенні заяви ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" суд відмовляє.

Керуючись статтями 234, 235, 331 ГПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про відстрочку виконання рішення у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія "Бізнес-Модуль" про стягнення з приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" 1 115 758 грн 04 коп. за договором поставки - відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у визначений ст. 256 ГПК України строк.

Суддя Ткаченко І. В.