Рішення № 72615660, 06.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2018

Справа № 910/21985/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем"

до

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер"

2) Сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога"

про

стягнення 112 515 грн 08 коп.

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" про стягнення 112 515 грн 08 коп. заборгованості за договором купівлі – продажу товару на умовах попередньої оплати № КП 0605/16 від 06.05.2016, в тому числі з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога": 48 000 грн 00 коп. основного боргу, 9 456 грн 08 коп. інфляційних втрат, 21 509 грн 00 коп. пені, 9 800 грн 00 коп. штрафу, 22 750 грн 00 коп. процентів від суми простроченого зобов’язання та солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" 1 000 грн 00 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога" в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору купівлі – продажу товару на умовах попередньої оплати № КП 0605/16 від 06.05.2016 належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання з оплати отриманого товару, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 48 000 грн 00 коп. За прострочення та неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховано 9 456 грн 08 коп. інфляційних втрат, 21 509 грн 00 коп. пені, 9 800 грн 00 коп. штрафу та 22 750 грн 00 коп. процентів від суми простроченого зобов’язання. Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань за договором купівлі – продажу товару на умовах попередньої оплати № КП 0605/16 від 06.05.2016 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер" було укладено договір поруки , відповідно до умов якого останній зобов’язався перед позивачем за виконання відповідачем-2 зобов’язань з оплати отриманого товару за договором в межах суми, що не перевищує 1 000 грн 00 коп. З огляду на невиконання відповідачами зобов'язань, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 1 000 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 порушено провадження у справі № 910/21985/17 та справу призначено до розгляду на 29.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 описку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017, у зв’язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

15.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

17.01.2018 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0103045601963, яким на адресу відповідача-1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, було направлено ухвалу від 29.12.2017, із зазначенням причини повернення: неповна адреса; за відмовою адресата, дата довідки ф.20: 12.01.2018.

26.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

26.01.2018 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0103045607971 яким на адресу відповідача-2, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, було направлено ухвалу від 29.12.2017, із зазначенням причини повернення: за зазначеною адресою не проживає, дата довідки ф.20: 19.01.2018.

29.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 вручена відповідачу-1 12.01.2018, відповідачу-2 – 19.01.2018.

Станом на 06.03.2018 відповідачами вимог ухвали суду від 29.12.2017, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросем" (продавець за договором) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога" (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу товару на умовах попередньої оплати № КП 0605/16, відповідно до умов якого сторони визначили умови купівлі-продажу товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння) на умовах попередньої оплати.

Згідно з пунктом 11.1 договору даний договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обох сторін до повного виконання сторонами обов’язків по договору.

У відповідності до пункту 3.2 договору товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Положеннями розділу 5 договору сторонами погоджено, що покупець здійснює попередню оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках те/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору із врахуванням положень пункту 2.4 та розділу 5 даного договору. Вартість товару оплачується на поточний рахунок продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору. Сторони дійшли згоди, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином: 100 % від вартості товару, а саме 49 000 грн 00 коп. попередньо оплачується покупцем в строк до 11.05.2016.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору купівлі – продажу товару на умовах попередньої оплати № КП 0605/16 від 06.05.2016 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 49 000 грн 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 413 від 28.07.2016.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 49 000 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога" обов’язку з оплати отриманого товару за договором купівлі – продажу товару на умовах попередньої оплати № КП 0605/16 від 06.05.2016 та факту наявності заборгованості у розмірі 49 000 грн 00 коп. вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 48 000 грн 00 коп.

У зв’язку з неналежним виконанням покупцем взятих на себе зобов’язань за договором купівлі – продажу товару на умовах попередньої оплати № КП 0605/16 від 06.05.2016 щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару позивачем нараховано 9 456 грн 08 коп. інфляційних втрат, 21 509 грн 00 коп. пені, 9 800 грн 00 коп. штрафу та 22 750 грн 00 коп. 30 % річних, за загальний період прострочення з 12.05.2016 по 28.11.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 8.6 договору у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов'язань, щодо оплати вартості отриманого товару, покупець, відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь продавця тридцять процентів річних від простроченої суми основної заборгованості.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 8.2 договору за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в період прострочення), від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Сторони, відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору. Крім цього, сторони, відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється протягом п'яти років з моменту підписання даного договору (пункт 8.3. договору).

Відповідно до пункту 8.4 договору покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пунктів 8.2, 8.4 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що додані до позовної заяви арифметичні розрахунки пені за не виконання грошового зобов’язання, інфляційних втрат та 30 % річних є неправильним, оскільки позивачем неправильно визначено початок строку прострочення зобов’язання з огляду на наступне.

Попередня оплата товару регулюється статтею 693 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами частини 1 цієї цивільно-правової норми у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 Цивільного кодексу України, тобто положення при виконанні зустрічних зобов'язань.

Відповідно зі змістом частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

При попередній оплаті за договором поставки чинне законодавство не надає право постачальнику вимагати від іншої сторони виконання грошового зобов'язання, оскільки в цьому випадку порушувався б принцип вільного волевиявлення сторін при укладенні угоди (частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, у даному випадку у зв’язку з виконанням продавцем обов’язку щодо поставки товару, у покупця виник обов’язок щодо оплати отриманого товару на загальних підставах, тобто в поряду частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Також суд зазначає, що статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Інших правових наслідків чинне законодавство не передбачає.

В даному випадку відповідач дійсно порушив умови договору в частині сплати попередньої оплати, але попередня оплата (аванс) не є боргом, оскільки відповідно до умов договору покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість, а, відповідно, тільки у разі неоплати товару в обумовлений договором чи законом строк позивач набуває статусу кредитора, а відповідач - боржника.

Таким чином, у покупця не виникли боргові зобов'язання з попередньої оплати, яка є лише однією з умов, які сприяють виконанню продавцем своїх зобов'язань за договором, а відповідно відсутні підстави для стягнення пені, інфляційних втрат та 30 % річних нарахованих за період з 12.05.2016 по 28.07.2016.

Суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, інфляційних втрат та 30 % річних з урахуванням розміру простроченого платежу та дати виникнення прострочення виконання зобов’язання, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, а саме кінцевої дати нарахування:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

49000.00

29.07.2016 - 15.09.2016

49

15.5000 %

0.085 %*

2033.63

49000.00

16.09.2016 - 27.10.2016

42

15.0000 %

0.082 %*

1686.89

49000.00

28.10.2016 - 08.12.2016

42

14.0000 %

0.077 %*

1574.43

49000.00

09.12.2016 - 26.01.2017

49

14.0000 %

0.077 %*

1836.83

49000.00

27.01.2017 - 01.03.2017

34

14.0000 %

0.077 %*

1278.03

49000.00

02.03.2017 - 13.04.2017

43

14.0000 %

0.077 %*

1616.33

49000.00

14.04.2017 - 25.05.2017

42

13.0000 %

0.071 %*

1465.97

49000.00

26.05.2017 - 06.07.2017

42

12.5000 %

0.068 %*

1409.59

49000.00

07.07.2017 - 03.08.2017

28

12.5000 %

0.068 %*

939.73

49000.00

04.08.2017 - 14.09.2017

42

12.5000 %

0.068 %*

1409.59

49000.00

15.09.2017 - 26.10.2017

42

12.5000 %

0.068 %*

1409.59

49000.00

27.10.2017 - 28.11.2017

33

13.5000 %

0.074 %*

1196.14

Всього:

17856.73

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Сукупний індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

29.07.2016 - 31.10.2017

49000.00

1.195

9573.29

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

49000.00

29.07.2016 - 28.11.2017

488

30 %

19653.70

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем-2 обов’язку з оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 30 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду, а саме пені у розмірі 17856 грн 73 коп. та 30 % річних у розмірі 19 653 грн 70 коп., вимоги про стягнення штрафу у розмірі 9 800 грн 00 коп. та інфляційних втрат у розмірі 9 456 грн 08 коп. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

21.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер" (поручитель за договором) та Товариством з обмеженою "Євросем" (кредитор за договором) укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань щодо оплати отриманого товару Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога", ідентифікаційний код 30715202 (далі - боржник), що виникли відповідно до договору купівлі-продажу товару на умовах попередньої оплати № КП 0605/16 від 06.05.2016 (далі - основний договір), який був укладений між кредитором та боржником

Пунктом 7.1. договору поруки передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, окрім випадків визначених в статті 559 Цивільного Кодексу України.

Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання - сплату основного боргу. Однак, в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати 1 000 грн 00 коп. основного боргу (пункт 3.1 договору поруки).

Згідно з пунктом 4.1. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно основного договору у сумі, що дорівнює 1 000 грн 00 коп. основної о боргу.

У відповідності до пункту 5.1.1. договору поруки при порушенні боржником зобов’язання перед кредитором за основним договором поручитель зобов’язується виконати за боржника зобов’язання у семиденний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

Згідно з нормами статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

Судом встановлено, що позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер", як до поручителя, з вимогою про виконання зобов’язання за договором поруки від 21.11.2017, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер" 1 000 грн 00 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (66021, Одеська обл., Кодимський район, село Пиріжна, ідентифікаційний код 30715202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" (03143, місто Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 154-Д, ідентифікаційний код 39007360) заборгованість у розмірі 48 000 (сорок вісім тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 17 856 (сімнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят шість) грн 73 коп., штраф у розмірі 9 800 (дев’ять тисяч вісімсот) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 456 (дев’ять тисяч чотириста п’ятдесят шість) грн 08 коп., 30 % річних у розмірі 19 653 (дев’ятнадцять тисяч шістсот п’ятдесят три) грн 70 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 571 (одна тисяча п’ятсот сімдесят одна) грн 50 коп.

3. В іншій частині заявлених позовних вимог до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" відмовити.

4. Відмовити в задоволені позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаркет "Фермер".

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б. Плотницька