Рішення № 72613410, 05.02.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/66180/17-ц

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2018 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого : судді Соколова О.М.,

при секретарі: Сліпець К.Р.

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Рябченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничій дім "Кручі Дніпра" про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним вище позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Кручі Дніпра", у якому просить: визнати такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, яка була розповсюджена ТОВ «Видавничий дім «Кручі Дніпра» та була розміщена в друкованому засобі масової інформації щотижневика «Бульвар Гордона» НОМЕР_2, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2. Отдел криминальных расследований «Бульвара Гордона» обращается ко всем читателям. Кому хоть что-то известно о противозаконных и коррупционных действиях указанных на фотографиях лиц, просьба звонить по телефону. НОМЕР_1 или писать на ІНФОРМАЦІЯ_1 Интересуют прежде всего противоправные схемы, фирмы, недвижимость, финансовые потоки их и их родственников, возможное несоответствие деклараций реальному материальному положению. Интерисуют также высокие покровители этихлюдей, крышующие беззаконие…», стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Кручі Дніпра» на користь позивача ОСОБА_3 100 000 грн. у якості відшкодування завданої моральної шкоди, стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Кручі Дніпра» на користь позивача ОСОБА_3 2357 грн. 60 коп. витрат з оплати судового збору.

Позов мотивовано тим, що у лютому 2017 року позивач дізналася, що у щотижневику «Бульвар Гордона» НОМЕР_2 на сторінці 16, була надрукована інформація з назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 розповсюджена відповідачем, яка принижує її честь, гідність та ділову репутацію.

Зокрема, позивач вказала, що із змісту інформації є очевидним, що опублікована інформація формує у читачів статті думку, що вона, як директор кінотеатру Жовтень (ТОВ «Кіноман»), здійснює протизаконні і корупційні дії; що бере участь у протиправних схемах, фірмах нерухомості, фінансових потоках як особисто, так і через своїх родичів; що має високих покровителів, які «кришують» беззаконня.

Позивач наголошує, публікація такої інформації нічим не обґрунтована, причина її виникнення особиста неприязнь головного редактора щотижневика ОСОБА_4, що така інформація не ґрунтується на фактах, що принижує її гідність, як керівника ТОВ «Кіноман», оскільки вона очолює кінотеатр вже багато років, і протягом всього часу своєї роботи ніколи не брала участі в жодних протиправних діях, про які йдеться в цій інформації.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з підстав, наведених у ньому та просив задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Видавничий дім «Кручі Дніпра у судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні повністю, посилаючись на доводи, висловлені у письмових запереченнях на позов. Зокрема зазначив, що вимоги позивача є надумані, безпідставними. Вказує, що інформація поширена на 16 сторінці друкованого щотижневика «Бульвар Гордона» не є такою, що принижує честь і гідність позивача, а спрямована на виявлення можливих фактів вчинення посадових правопорушень та характеризується як звернення до читачів та оціночним судженням.

Суд, заслухавши обґрунтування та заперечення представників сторін, пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у щотижневику «Бульвар Гордона» (випуск НОМЕР_2) міститься інформація, під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 10).

У публікації міститься наступна інформація: «ІНФОРМАЦІЯ_2. Отдел криминальных расследований « Бульвара Гордона» обращается ко всем читателям. Кому хоть что-то известно о противозаконных и коррупционных действиях указанных на фотографиях лиц, просьба звонить по телефону. НОМЕР_1 или писать на ІНФОРМАЦІЯ_1 Интересуют прежде всего противоправные схемы, фирмы, недвижимость, финансовые потоки их и их родственников, возможное несоответствие деклараций реальному материальному положению. Интерисуют также высокие покровители этихлюдей, крышующие беззаконие...»

Видавником тижневика є відповідач ТОВ Видавничий дім «Кручі Дніпра», про що власне і зазначено у свідоцтві про державну реєстрацію (а. с. 41)

Статтями 3, 28 Конституції України проголошено найвищою соціальною цінністю людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, кожен має право на повагу до його гідності.

Згідно з положеннями статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, згідно з приписами статті 34 Конституції України.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно з положень частин 1-3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

За змістом частини 1 ст. 277 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування.

Верховний суд України у пункті 18 Постанови Пленуму від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Суд вважає, що факт поширення інформації у статті щотижневика «Бульвар Гордона» НОМЕР_2 з назвою ІНФОРМАЦІЯ_2, та те, що вона стосується позивача, сумнівів не викликає та не заперечується стороною відповідачів.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Як вбачається з пункту 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням - висловлюванням, яке не містить фактичних даних, за виключенням винятком образи чи наклепу, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.

Відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Кваліфікація поданої в тексті негативної інформації як фактологічної (ствердної) або суб'єктивно-оцінної (суб'єктивна думка, припущення, оцінне судження) має значення для з'ясування підстав юридизації спірного тексту, наявність або відсутність його елементів у площині правового регулювання.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 277 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування.

Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 5 постанови від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997).

Так, статтею 10 Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуютьсяКонституцією.

Враховуючи положення статті 10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на підставі своєї практики застосування Конвенції Європейський суд з прав людини встановив, що норма статті обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

Зокрема, суд дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів. Тому, Європейський суд вважає порушенням статті 10 Конвенції задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria).

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria).

ОСОБА_3 у позові зазначає, що є публічною людиною, відомою у столиці, професіоналом з тривалим досвідом роботи у галузі культури, неодноразово була нагороджена грамотами та подяками від Міністерства культури України, Київської міської державної адміністрації, мера Києва, Подільської в м. Києві районної адміністрації, Національної Спілки кінематографістів України, є членом Правління Союзу кінотеатрів України, членом Експертної комісії з питань кінематографії.

У справі Jerusalem v. Austria суд встановив, що ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

Свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство. Як передбачено в статті 10, ця свобода має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена (рішення від 23.09.1994 у справі Jersild v. Denmark, рішення у справі Janowski v. Poland, рішення від 25.11.1999 у справі Nilsen & Johnsen v. Norway, рішення від 29.02.2000 у справі Fuentes Bobo v. Spain, рішення від 10.08.2006 у справі Ляшко проти України).

З інформації зазначеної відповідачем ТОВ «Видавничий дім «Кручі Дніпра», яку позивач вважає недостовірною інформацією відносно неї, є нічим іншим, як оціночними судженнями, а відтак, згідно із статтею 30 Закону України «Про інформацію», такі судження не підлягають спростуванню, і за їх висловлювання ніхто не може бути притягнутий до відповідальності.

Отже, враховуючи викладену позицію Європейського суду з прав людини стосовно застосування статті 10 Європейської Конвенції з прав людини, що ратифікована Україною, вищенаведені фрази, які позивач просить спростувати, становлять основу права на свободу вираження поглядів та захищені на рівні національного законодавства та Конституції України, навіть у тих випадках, коли зміст висловлювань суб'єктивно здатний викликати негативну реакцію публічної особи, стосовно якої вони поширені.

Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, суд вважає, що відсутні підстави вважати інформацію недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

У зв'язку з чим, не підлягає задоволенню як похідна вимога про стягнення відшкодування моральної шкоди, оскільки не встановлено порушень прав позивача, що відповідно до ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, у тому числі судовий збір, не відшкодовується позивачеві.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3, 28, 32, 34, 55 Конституції України, ст.ст. 297, 299, 277 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 95, 128-131, 133, 141, 178, 210, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничій дім "Кручі Дніпра" про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Суддя О.М.Соколов