Вирок № 72612441, 06.03.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Вирок

Іменем України

Справа № 710/112/16-к

Провадження № 1кп/712/143/18

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРКАСИ

06 березня 2018 м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі колегії :

Головуючого судді - Рябуха Ю.В.

судді - Бащенко С.М.

судді - Чечот А.А.

при секретарі - Нагаєвській В.Б.

за участю:

прокурора - Похил А.М., Король А.О.

потерпілої ОСОБА_1

захисника - - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкас кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, є батьком трьох неповнолітніх дітей,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,-

встановив:

ОСОБА_3 16 листопада 2015 року близько 00 год. 40 хв., проникнувши через вікно до будинку своєї колишньої дружини ОСОБА_1, що по вул. Чернишевського. 49, с. Матусів Шполянського району Черкаської області, де в той час коли остання відпочивала на дивані укрившись ковдрою, діючи умисно, на грунті неприязних стосунків, не маючи на меті заподіяння смерті ОСОБА_1, наніс один удар металевою частиною молотка, який взяв у коридорі вказаного будинку, в область голови ОСОБА_1, спричинивши їй при цьому тілесні ушкодження у вигляді травми голови, з відкритим переломом лобної кістки черепа, епідуральною гематомою області лобної частки правої півкулі, забиттям головного мозку середнього ступеню, раною лобної області голови та крововиливом м’яких тканин орбітальної ділянки праворуч, після чого останння прокинулася. В подальшому ОСОБА_3 допоміг ОСОБА_1 викликати шивдку допомогу та дочекатися приїзду останньої. Згідно висновку експерта №328 від 15 січня 2016 року дані тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винність у інкримінованому органами досудового слідства кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.2 ст.15,ч.1ст.115 КК України не визнав. Визнав вину у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України вказавши, що умислу на вбивство колишньої дружини не мав, факту нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не заперечує. Вказав, що з потерпілою ОСОБА_1 він був одружений, від шлюбу мають двох дітей, однак весною 2015 року шлюб було розірвано. До жовтня 2015 року продовжували проживати разом у ІНФОРМАЦІЯ_4, потім він переїхав проживати у ІНФОРМАЦІЯ_5 та області. 16 листопада 2015 року у с. Матусів, Шполянського району Черкаської області відбувався концерт, на якому мала виступати його колишня дружина - потерпіла ОСОБА_1, у зв’язку з чим він вирішив поїхати на концерт, щоб поговорити та примиритися з ОСОБА_1 У перерві концерту ОСОБА_1 повідомила йому, що виходить заміж, тому не бажає з ним миритися. Після цього він пішов до сусідів ОСОБА_1 поговорити, також спілкувався в інтернетмережі з подругою ОСОБА_1, яка підтвердила намір його колишньої дружини знову вийти заміж. Після 22 год. того ж дня намагався поспілкуватися з ОСОБА_1 по телефону, однак розмова не склалася. Хвилин через 20 вирішив залізти у будинок ОСОБА_1 через вікно. Витягнувши раму, заліз через вікно до дитячої кімнати, роздягнувся до штанів, пройшов у залу, там спала колишня дружина, він взяв її мобільний телефон та почав читати смс-переписку, прочитав про себе багато неприємного. Після цього пішов курити, побачив у сінях молоток, підійшов до сплячої ОСОБА_1 і вдарив молотком один раз по голові. Вона прокинулася, спробувала встати, але не змогла, попросила дати їй телефон, щоб викликати швидку допомогу. Вони двічі телефонували до швидкої допомоги. Про те, що він наніс удар по голові він не знав, бо вона була вкрита з головою і в будинку було темно. Після того, як вдарив її, розірвав штани, і мочив їх водою, робив їй холодні компреси до прибуття швидкої допомоги. Вбивати ОСОБА_1 наміру він не мав, так як хотів помиритися. З позовом потерпілої погоджується в повному обсязі.

Незважаючи на повне визнання встановлених судом, факичних обставин справи обвинуваченим, його винуватість підтверджується також показами допитаної у судовому засіданні потерпілої, свідків, також зібраними по справі доказами в їх сукупності, а саме :

- показами потерпілої ОСОБА_1 (ОСОБА_4П.), яка у судовому засіданні показала, що з обвинуваченим вона розірвала шлюб, у зв’язку з тим, що він бив її сина (пасинка обвинуваченого). 15 листопада 2015 року коли відбувався концерт у клубі, вона побачила обвинуваченого і відправила дитину до своїх батьків, оскільки навіть після примирення він знову бив її сина. Близько 22 год. вийшла з хати поговорити по телефону з братом і бачила, що обвинувачений виглядає із-за сараю сусідів, у зв’язку з чим відразу зайшла в хату та телефонувала до міліції, однак вони вказали, що підстав приїжджати не має. Після цього вона лягла на ліжко дивитися телевізор, так і заснула. Прокинулася від того, що захлинається кров'ю. Біля неї лежав молот. Вона лежала напівбоком, її трусило, вдихнути повітря вона не могла, у зв’язку з чим вона вирішила сісти, однак піднятися не змогла, тому сповзла додолу. Близько метра від ліжка стояв ОСОБА_3 Вона запитала що він зробив, на що він відразу почав просити, щоб вона його не посадила до в'язниці. Вона просила його дати телефон, він дав телефон і викликала швидку. В себе на голові вона нащупала рану. Коли він пішов зустрічати швидку вона зателефонувала в поліцію. У них з ОСОБА_3 були постійні конфлікти і до розірвання шлюбу і після. Він неодноразово бив її та дітей;

- показами свідка свідка ОСОБА_5 , який суду показав, що 15.11.2015 було свято сільського працівника. Потерпіла це його донька вона виступала на святі. Після свята вони забрали внуків і пішли до себе до додому. В 5 год. ранку йому зателефонували і сказали, що донька в лікарні. Вона не проживала з ОСОБА_3 бо в них були конфлікти;

- свідок ОСОБА_6 суду показала, що ОСОБА_3 її син і вона відмовляється надавати покази на підставі ст. 63 Конституції України;

- свідок ОСОБА_7 суду показала, що дуже смутно пам»ятає події 15.11.2015. Її, як лікаря викликали на тілесні ушкодження до жінки. Вона надала допомогу і відправила її до лікарні. В будинку була жінка в крові і чоловік. Вона казала, що удар молотком їй наніс чоловік;

- свідок ОСОБА_8 суду показав, що потерпіла і ОСОБА_3 довгий час проживали у них в селі, в її будинку. На передодні цієї події між ними тоді відбулася сварка в будинку культури. Він був там присутній і рекомендував ОСОБА_3 поїхати до дому. А в ранці до нього звернулися слідчі з приводу того, що відбулося в будинку культури, а він був свідком. На той час знає , що потерпіла і ОСОБА_3 не проживали як сім»я. Але він не пам»ятає коли вони розлучилися. Свідком подій 15.11.2015 коли були нанесені тілесні ушкодження ОСОБА_4 (ОСОБА_3) та механізм їх нанесення йому не відомо;

- свідок ОСОБА_9 суду показав, що з ОСОБА_3 він не знайомий, але раніше його бачив. Про події 15.11.2015 знає зі слів людей. 14.11.2015 був урочистий концерт на святі працівника сільського господарства там виступала ОСОБА_4. Коли він вийшов з будинку культури на вулицю то почув розмову на підвищених тонах між ОСОБА_4 ( ОСОБА_3) та обвинуваченим , зробив їм зауваження. Більше нічого по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ( ОСОБА_3) пояснити не може;

- показами свідка ОСОБА_10, який у режимі відеоконференції показав суду, що чергував з 15 на 16 листопада 2015 року у Шполянській ЦРЛ, під час його чергування привезли потерпілу ОСОБА_1 з відкритою черепно-мозковою травмою голови та вона пояснила, що це колишній чоловік заліз у хату і вдарив її молотком по голові, коли вона спала. Рана була відкрита. Після огляду її лікарями та проведення консультацій, потерпілу було направлено до Черкаської обласної лікарні, де її в подальшому було прооперовано;

- даними протоколу огляду місця події від 16 листопада 2015 року з фототаблицею до нього, у ході якого оглянуто домоволодіння у с. Матусів, вул. Чернишевського, 49, де проживала потерпіла ОСОБА_1 ( Т.1 а.м.к.п. 120-125);

- даними протоколу огляду місця події від 16 листопада 2015 року з фототаблицею до нього, про те, що об’єктом огляду було домоволодіння у с. Матусів, вул. Чернишевського, 49, за результатами огляду якого вилучено молоток з дерев»яним руків»ям, яким ОСОБА_3 наніс удар по голові ОСОБА_1 (т.1 а.м.к.п.113-119);

-даними протоколу слідчого експерименту від 18 січня 2016 року та фототаблицею до нього, за участю потерпілої ОСОБА_1, яка розказала та показала про обставини нанесення їй удару молотком ОСОБА_3 (т.1 а.м.к.п.99-104);

- даними висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №328 від 15 січня 2016 року про те, що згідно даних судово-медичного огляду та даних наданих медичних документів ОСОБА_1 спричинені ушкодження у вигляді травми голови із відкритим переломом лобної кістки черепа, епідуральною гематомою області лобної частки правої півкулі, забиттям головного мозку середнього ступеню, раною лобної області голови та крововиливом м’яких тканин орбітальної ділянки праворуч. Дані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета, не виключено, що молота, який слідчим надано на експертизу, могли бути спричинені за механізмом, який вказаний у постанові про призначення експертизи за давністю спричинення можуть відповідати часу події і за ознакою небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких (т.1 а.м.к.п.105-106) ;

-даними висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи № 027 від 22 січня 2016 року про те, що не виключено, що тілесні ушкодження, які виявлені у ОСОБА_1 могли утворитися при обставинах, вказаних у слідчому експерименті за її участю від 18 січня 2016 року (т.1 а м.к.п. 97-98);

-даними виписки із історії хвороби потерпілої № НОМЕР_1 "Черкаської обласної ради" про те, що клінічним діагнозом потерпілої є тяжка відкрита проникаюча черепно- жова травма, багатоуламковий депресивний перелом лобної кістки (т.1 а.м.к.п. 107);

-даними комп’ютерної томографії № 2027 головного мозку ОСОБА_1 про те, що при КТ-дослідженні головного мозку визначаються ознаки вдавленого, багатовідломкуватого перелому лобної кістки зі зміщенням відломків. Перелом верхнього краю правої орбіти. Епідуральна гематома лобної області (т.1 а.м.к.п.108);

-даними довідки № 60 від 16 листопада 2015 року про те, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні Шполянській ЦРЛ з 16 листопада 2015 року 02 год. 40 хв. по 16 листопада 2015 року 05 год. 50 з діагнозом черепно-мозкова травма, відкритий перелом лобної кістки, забій головного мозку (т.1 а.м.к.п.127);

-даними постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 18 листопада 5 року, про те, що вилучений одяг ОСОБА_3 (штани та 2 свитера), молот визнано речовими доказами та передано їх на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Шполянського ВП Шлянського ВП ГУНП (т.1 а.м.к.п. 112); - висновком експерта №125/08.02 від 20.02.2018 згідно якого ОСОБА_3 хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждає і не страждав на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, збереженість у нього процесів мислення, пам’яті, інтелекту, вольового контролю, достатній рівень соціальної адаптації - свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними. На період часу, до якого відноситься скоєння ОСОБА_3 інкримінованого йому правопорушення, у нього не відмічалося проявів тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки, в його поведінці не відображалося психопатологічної симптоматики - що також свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними. . На теперішній час ОСОБА_3 хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством або іншим хворобливим станом психіки не страждає, збереженість у нього процесів мислення, пам’яті, інтелекту, вольового контролю, здатність критично оцінювати ситуацію, розуміти суть- і наслідки інкримінованого йому правопорушення, намагання захищати свої інтереси - свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними, правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, приймати участь у слідчих діях і судовому процесі За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_3 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених ст.94 КК України.

Розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_3В кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, а саме закінчений замах на умисне вбивство.

Коллегія суддів дійшла висновку, що у ході судового слідства не здобуто доказів, які б у їх сукупності об'єктивно підтверджували скоєння ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, оскільки обвинувачений не приймав якісь активні дії, щоб довести свій умисел на вбивство до кінця, що підтверджує і сама потерпіла, з чого суд робить висновок, що дії обвинуваченого були направлені не на заподіяння смерті ОСОБА_1, а на спричинення їй умисних тяжких тілесних ушкоджень.

Колегія суддів не погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого, яка була надана органом досудового розслідування за ч.2ст.15,ч.1ст.115КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Але в той же час, колегія суддів вважає, що мається достатньо доказів для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Такий висновок суд обґрунтовує тим, що відповідно до ч.1 ст.15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно з ч.2 ст.24 КК умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Судова практика для з’ясування змісту й спрямованості умислу особи орієнтує суди на те, що при дослідженні доказів їм необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки (п.22 постанови Пленуму ВС «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 7.02.2003 №2, Постанова ВСУ від 31.01.2013 р. за № 5-32кс12). Так судом встановлено, що підтверджується показами потерпілої та свідків про те що, після удару ОСОБА_3 не продовжував свої дії на позбавлення життя ОСОБА_1П, хоча і мав можливість. Прийняв всі для нього можливі заходи для надання допомоги потерпілій ОСОБА_1, виклику швидкої допомоги, дочекався та зустрів швидку допомогу на вулиці, допоміг медикам посадити потерпілу до швидкої. Після чого добровільно з»явився та покаявся у вчиненому. На думку суду орган досудового слідства не навів доказів того, що обвинувачений бажав настання для потерпілої наслідків саме у виді смерті.

Суд критично оцінює свідчення ОСОБА_3, що на момент інкримінованого йому злочину він перебував в такому стані, що позбавляв його об»єктивно сприймати дійсність та керувати своїми діями. Оскільки виконуючи вказівку апеляційного суду Черкаської області вказану в ухвалі від 22.05.2017 судом призначена амбулаторна судова-психіатрична експертиза за для уникнення порушення права на захист обвинуваченого, згідно якої ОСОБА_3 хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждає і не страждав на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення . На період часу, до якого відноситься скоєння ОСОБА_3 інкримінованого йому правопорушення, у нього не відмічалося проявів тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки, в його поведінці не відображалося психопатологічної симптоматики - що також свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним. Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення , передбачене ч.1 ст.121 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставину, що пом'якшує покарання.

Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3, згідно ст.66 КК України суд визнає визнання вини в скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України, щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3, згідно ст.67 КК України судом не встановлено . При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість скоєного злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання та пом»якшуючі обставини, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позицію потерпілої про призначення реального покарання із позбавленням волі, суд дійшов висновку, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати строк попереднього ув’язнення ОСОБА_3 в строк відбуття покарання, так згідно протоколу затримання ОСОБА_3 було затримано 16 листопада 2015 року, а з 18 листопада 2015 року йому було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, то відповідно 16 та 17 листопада 2015 року та з 13.07.2016 по 20.06.2017 необхідно зарахувати з урахуванням ч.5 ст.72КК України, що 1 дню попереднього ув»язнення відповідає 2 дні позбавлення волі, з 21.06.2017 по 06.03.2018 що 1 дню попереднього ув»язнення відповідає 1 день позбавлення волі,

Цивільний позов потерпілої задоволити в повному обсязі, у зв’язку з проведенням чергової операції через отриману травму від дій обвинуваченого, суд вважає за необхідне задовольнити повністю, на суму 13 471 грн. 06 коп., оскільки указаний розмір витрат підтверджується відповідними квитанціями та чеками, долученими до матеріалів кримінального провадження. Указані витрати понесені на ліки, операції та пальне. Суд критично оцінює заперечення обвинуваченого проти витрат на пальне, бо вони не пов’язані з лікуванням, оскільки на думку суду саме дії обвинуваченого призвели до того, що потерпіла змушена була лікуватися у Черкаській обласній лікарні, яка розташована у іншому населеному пункті, ніж іі місце проживання, а тому у зв’язку з операцією та лікуванням рідні потерпілої змушені були їздити до лікарні з метою надання відповідних ліків, їжі та підтримки потерпілої.

Оскільки потерпіла зазнала неймовірного фізичного болю від травми, душевних страждань, оскільки травму наніс їй батько її дітей, колишній чоловік, вона змушена продовжувати лікування до даного часу, як показав її батько вона боїться ввечері виходити на вулицю після того, що сталося, суд вважає, що діями обвинуваченого потерпілій завдано значної моральної шкоди, а тому суд вважає за можливе задовольнити вимоги потерпілої щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370,374,377 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 (сім) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 07 березня 2018.

Зарахувати ОСОБА_3 термін попереднього ув’язнення 16 та 17 листопада 2015 року та з 13.07.2016 по 20.06.2017 з урахуванням ч.5 ст.72КК України, що 1 дню попереднього ув»язнення відповідає 2 дні позбавлення волі, з 21.06.2017 по 06.03.2018 що 1 дню попереднього ув»язнення відповідає 1 день позбавлення волі. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироку законної сили без зміни.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 13 471 грн. 06 коп. матеріальної і 100 000 грн. моральної шкоди, а всього 113471 грн. 06 коп. шкоди.

Речові докази, що передані у кімнату зберігання речових доказів Шполянського ВП Смілянського ВП ГУНП у Черкаській області , а саме: светри і джинси – повернути ОСОБА_3, молот – знищити.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Соснівський районний суд м.Черкас протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особам, які знаходяться під вартою з моменту отримання повного тексту вироку .

Головуючий: Ю.В. Рябуха

Судді