Постанова № 72611881, 28.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року

м. Харків

Справа №638/20679/14-ц

Провадження № 22-ц/790/1123/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

при секретарі – Чабан А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року, постановлену суддею Хайкіним В.М., по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватного підприємства «Рентабуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-ЛЕКС», Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОАРТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватного підприємства «Рентабуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-ЛЕКС», Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОАРТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року клопотання ТОВ «АВТОАРТ» про закриття провадження у справі в частині позову щодо юридичних осіб – задоволено частково.

Провадження у справі за позовом ПАТ «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП «Рентабуд», ТОВ «АРТ-ЛЕКС», ТОВ «АВТОАРТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості в частині позовних вимог до ПП «Рентабуд» та ТОВ «АРТ-ЛЕКС» про стягнення заборгованості – закрито.

У задоволенні іншої частини клопотання – відмовлено.

На ухвалу ПАТ «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу в частині задоволення клопотання ТОВ «АВТОАРТ» скасувати і в задоволенні клопотання відмовити в повному обсязі.

Зазначає, що вимоги ПАТ «БАНК ФОРУМ» до ТОВ «АВТОАРТ» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП «Рентабуд», ТОВ «АРТ-ЛЕКС» є взаємопов’язаними між собою і окремий їх розгляд неможливий. Позивач вправі самостійно обирати спосіб захисту своїх законних прав та інтересів, а також право вибору відповідача.

ПП «Рентабуд» та ТОВ «АРТ-ЛЕКС» як поручителі взяли на себе зобов’язання за належне та своєчасне виконання ТОВ «АВТОАРТ» зобов’язань за кредитним договором, тому висновки суду про відсутність взаємозв’язку між особами є помилковими.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Статтею 205 ЦПК України (яка діяла на час розгляду справи) визначені підстави закриття провадження у справі.

Пунктом 1 ч.1 цієї статті встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог до ПП «Рентабуд» та ТОВ «АРТ-ЛЕКС» суд першої інстанції виходив з того, що останні як поручителі за договором поруки брали на себе зобов’язання за належне, своєчасне та у повному обсязі виконання ТОВ «АВТОАРТ» зобов’язань за кредитним договором, тобто їх зобов’язання за кредитним договором не пов’язані з зобов’язаннями інших поручителів – фізичних осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2, а тому вимоги позивача в цій частині на підставі положень ч.1 ст.1 ГПК України та ч.1 ст.15 ЦПК України підлягають розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Відповідно до роз’яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно роз’яснень, які викладені в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» оскільки у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15 - 16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

Матеріали справи свідчать, що 29 серпня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «АВТОАРТ» укладено кредитний договір №0092/08/12-KLI, згідно умов якого останній отримав кредит в розмірі 4208000дол. США строком повернення до 04 вересня 2018 року зі сплатою 11% річних.

21 серпня 2009 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки №0092/08/12- KLI.

29 серпня 2009 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №0092/08/12-KLI.

23 листопада 2012 року між Банком та ПП «Рентабуд» укладено договір поруки № 1-0299/12/37-Р;

28 березня 2013 року між Банком та ТОВ «АРТ-ЛЕКС» укладено договір поруки №1-0094/13/37-Р.

Згідно вказаних договорів поруки поручителі поручилися перед Банком за виконання своїх обов'язків ТОВ «АВТОАРТ».

Отже, договори поруки з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП «Рентабуд» та ТОВ «АРТ-ЛЕКС» укладено саме у забезпечення виконання основного зобов'язання – кредитного договору, укладеного між Банком та ТОВ «АВТОАРТ».

Таким чином поручителі, в т.ч. ПП «Рентабуд» та ТОВ «АРТ-ЛЕКС» відповідають перед кредитором за окремими договорами поруки.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об’єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов’язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об’єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 13 червня 2016 року справа №6-942цс16.

За таких обставин, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «БАНК ФОРУМ» до ПП «Рентабуд» та ТОВ «АРТ-ЛЕКС» про стягнення заборгованості суд першої інстанції обґрунтовано виходив з цих вимог закону та обставин справи, оскільки вимоги пред’явлені до них як до поручителів, а тому повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.

Ухвала оскаржується лише в частині задоволених вимог, тому відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України в іншій частині не переглядаються.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» – залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 березня 2018 року.

Головуючий Овсяннікова А.І.

Судді Коваленко І.П.

ОСОБА_3