Ухвала суду № 72610728, 01.03.2018, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

_____________

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2018 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого-судді - Іващука В.Я.,

суддів - Гладкого С.В., Шпинти М.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Черняка Б.Р.,

прокурора - Бистрицької І.В.,

обвинуваченої - Чадюк.А.В.,

її законного представника - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою прокурора Бистрицької І.В. матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017180000000063 щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 18 жовтня 2017 року:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку м.Рівне, вул.Джерельна, 29, громадянку України, непрацюючу, неодружену, ІНФОРМАЦІЯ_2, студентку 2 курсу Національного університету водного господарства, раніше не судиму,

визнано винуватою та засуджено

- за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки.

На підставі п. «а» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання.

Судом вирішено питання судових витрат у кримінальному провадженні.

Також судом вирішено, що питання повернення речового доказу – квадроциклу без реєстраційного номеру, номер рами «LL8AAW4W4F0D00044», білого кольору, - суд не вирішує, оскільки рішення про повернення цього ж речового доказу власнику ОСОБА_1, прийнято при ухваленні вироку Рівненського міського суду від 12 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні №12017180000000157 від 20.07.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ст.287 КК України.

Згідно вироку суду, 02 квітня 2017 року, о 21 год. 30 хв. ОСОБА_3, порушуючи вимоги п.2.1 а) Правил дорожнього руху та не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, керуючи квадро циклом «Motoleader», без реєстраційного знаку, рухаючись на спуск по вулиці Тиннівській в м.Рівне - зі сторони вулиці Гашека у напрямку вулиці Лугова, зі швидкістю 25 км/год., порушила вимоги пунктів 2.3 б), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, проявила неуважність до дорожньої обстановки, і при виникненні перешкоди для руху у вигляді вибоїни на проїзній частині, яку вона об’єктивно спроможна була виявити, заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників дорожнього руху об’їзду даної перешкоди не вжила, та допустила наїзд на вибоїну, що призвело до втрати керованості транспортного засобу та виїзду за межі проїзної частини на праве узбіччя, де відбувся наїзд на вантажний автомобіль ЗІЛ, з реєстраційним номером 039-37 РО, що стояв на узбіччі, та на придорожнє дерево.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир квадроцикла ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження від яких помер у лікарні, пасажир ОСОБА_5 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

ОСОБА_3 своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого та середньої тяжкості тілесні ушкодження іншому потерпілому, - вчинила злочин передбачений ч.2 ст.286 КК України.

Не погоджуючись із вироком суду, прокурор Бистрицька І.В. оскаржила судове рішення в апеляційному порядку.

В уточнюючій апеляційній скарзі, прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину й кримінально-правової оцінки її діянь, вважає вирок місцевого суду таким, що підлягає зміні в частині вирішення питання щодо речового доказу.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до ч.4 ст.374 КПК України, у разі визнання особи винуватою в резолютивній частині вироку, крім іншого, зазначається рішення щодо речових доказів і документів. Водночас зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні вироку долю речових доказів, а саме квадроциклу та 5 пластикових уламків, вилучених з місця ДТП – не вирішено. Стверджує, що квадроцикл, яким керувала ОСОБА_3 в момент дорожньо-транспортної пригоди, постановою слідчого від 04.04.2017 року визнано речовим доказом та залишено на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів РФ ДП МВС України «Інформ-Ресурси» за адресою: м.Рівне, вул.Київська,110-ж. За результатами розгляду клопотання слідчого ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 07.04.2017 року на вказаний квадроцикл накладено арешт. Відповідно до інформації Рівненської митниці ДФС від 18.04.2017 року квадроцикл «Motoleader» без реєстраційного номеру, номер рами «LL8AAW4W4F0D00044», ввезений на територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, та знаходиться на території України з порушенням митного законодавства. Зазначає, що договір купівлі –продажу від 28.03.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Євроконтинент», наданий стороною захисту у ході досудового розслідування, стосується іншого квадроциклу, а саме з номером шасі LL8AAW4W2G0D00044. Таким чином, ОСОБА_1 не набув права власності на квадроцикл «Motoleader» без реєстраційного номеру, номер рами «LL8AAW4W4F0D00044» в установленому законом порядку, отже не є власником цього транспортного засобу, а тому такий транспортний засіб повинен бути переданий у власність держави.

Просить вирок суду в частині вирішення питання речового доказу квадроциклу «Motoleader», без реєстраційного номеру, номер рами «LL8AAW4W4F0D00044» - змінити, на підставі п.5 ч.9 ст.100 КПК України, вказаний квадроцикл, який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів РФ ДП МВС України «Інформ-Ресурси» за адресою: вул.Київська, 110-ж в м.Рівне, - передати у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; 5 пластикових уламків, вилучених у ході огляду місця події 02.04.2017 року – знищити. В решті залишити вирок без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Бистрицької І.В. на підтримку поданої уточненої апеляційної скарги, доводи обвинуваченої ОСОБА_3, а також її захисника ОСОБА_2 та законного представника ОСОБА_1 котрі заперечили щодо вимог поданої прокурором апеляційної скарги, просили залишити вирок без змін, як обґрунтований та законний, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.

Винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину, призначення їй міри покарання та застосування щодо неї Закону України «Про амністію у 2016 році» в апеляційній скарзі прокурора не заперечується, судом вказаному факту дано повну та всебічну оцінку.

Щодо вимог апеляційної скарги прокурора стосовно зміни вироку місцевого суду в частині вирішення питання щодо речового доказу, зокрема – необхідності передання у власність держави транспортного засобу квадроциклу «Motoleader» без реєстраційного номеру, номер рами «LL8AAW4W4F0D00044», яким керувала ОСОБА_3 в момент дорожньо-транспортної пригоди та на який ОСОБА_1 не набув права власності в установленому законом порядку, то колегією суддів встановлено наступне.

Так, підстави набуття права власності встановлені ст.328 ЦК України, де зазначено, що «право власності набувається на підставах що не заборонені законом зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.»

Згідно зібраних органом досудового слідства документів, а саме Договору купівлі-продажу № 75 від 28.03.2017 року, акту огляду реалізованого транспортного засобу № 6642/17/000415 від 04 серпня 2017 року, видаткової накладної № 92 від 28 березня 2017 року, - ОСОБА_1 набув право власності на квадроцикл «Motoleader», номер рами «LL8AAW4W4F0D00044».

Водночас, відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України – правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. Прокурором будь-яких судових рішень, які визнають недійсним Договір купівлі-продажу № 75 від 28.03.2017 року колегії суддів не надано, встановлені законом обставини які б свідчили про недійсність вказаного договору відсутні.

Крім того, відсутність реєстрації транспортного засобу не свідчить про те, що ОСОБА_1 не набув право власності, а лише є підставою, яка забороняє його експлуатацію.

Наведене підтверджується ч.1 ст.34 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої – «власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов’язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів». Аналогічні вимоги вказані в п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388.

З аналізу вищевказаних нормативних документів слідує, що обов’язок реєстрації транспортних засобів лежить саме на їх власнику.

Також колегією суддів у ході апеляційного розгляду з’ясовано, що реєстрація транспортного засобу станом на момент скоєння ДТП не здійснена в силу технічної помилки, зокрема – двох знаків у номері шасі: LL8AAW4W4F0D00044 замість LL8AAW4W2G0D00044, що унеможливлювало на той час його реєстрацію та необхідність виправлення розбіжностей. На даний час вказана помилка усунена.

В контексті наведеного, доводи апеляційної скарги прокурора щодо необхідності передання у власність держави транспортного засобу - квадроциклу «Motoleader» без реєстраційного номеру, номер рами «LL8AAW4W4F0D00044», яким керувала ОСОБА_3 в момент дорожньо-транспортної пригоди, колегія суддів розцінює критично.

Колегія суддів також бере до уваги та дає оцінку тому, що питання щодо дослідження речового доказу прокурором під час розгляду справи у суді першої інстанції не ставилося.

У статті 7 КПК України встановлені засади кримінального провадження, до яких відносяться: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, недоторканість житла та іншого володіння особи, недоторканість права власності.

Положеннями ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», та статтями 41, 47 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З врахуванням наведеного, колегія суддів не знайшла підстав для зміни вироку суду в частині вирішення долі речових доказів із підстав наведених у апеляційній скарзі прокурора.

Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду, зазначене у ній не є підставами в порядку ст.409 КПК України, для зміни чи скасування вироку, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 18 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора Бистрицької Ірини Вікторівни - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С У Д Д І :

______ ______ _______

В.Я.ОСОБА_6ОСОБА_7Шпинта