Постанова № 72610276, 06.03.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/1691/17 Номер провадження 22-ц/786/593/18Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т. В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дряниці Ю.В.,

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що 06.10.2017 року на адресу місця її роботи, а саме відділу освіти Кобеляцької райдержадміністрації надійшла постанова відділу виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області, відповідно до якої вона дізналася про те, що з неї стягнуто заборгованість по кредитній картці, користувачем якої вона була, шляхом накладення виконавчого напису нотаріуса в сумі 62210,58 грн.

Оскільки з сумою заборгованості позивач не згодна, прохала суд визнати виконавчий напис від 23.09.2016 року таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 грудня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано виконавчий напис від 23.09.2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 2999, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про стягнення зі ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором без номеру від 05.11.2010 року в сумі 62210,58 (шістдесят дві тисячі двісті десять грн. 58 коп.) гривень, таким, що не підлягає виконанню.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення місцевого суду та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилається на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що при наданні пакету документів нотаріусу для вчинення виконавчого напису банком дотримані всі вимоги закону, а отже підстав визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню немає.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити з підстав, визначених в ст. 375 ЦПК України.

Місцевим судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. 23 вересня 2016 року за вимогою Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк»» було вчинено виконавчий напис, на підставі якого зі ОСОБА_3 стягнуто 62210 грн. 58 коп. заборгованості за кредитним договором без номера від 05.11.2010p., з яких: за кредитом 6265,89 грн.; за відсотками 48866,48 грн.; пені та комісія 3639,61 грн., штрафу ( фіксована частина) 500,00 грн., по штрафам (відсоток від суми заборгованості) 2938,60 грн.

Крім того, виконавчим написом окремо стягнуто витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису 1350,00 грн.

Старшим державним виконавцем Царичанського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Макаренко А.С. звернуто стягнення по примусовому виконанню виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., на заробітну плату, що належить до виплати ОСОБА_3, а саме направлено постанову до бухгалтерії відділу освіти Кобеляцької райдержадміністрації місця офіційного працевлаштування боржника для проведення утримання з її заробітної плати в розмірі 20 %.

При цьому, з'ясовуючи обставини справи, місцевий суд встановив, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу було надано наступні документи: заява про вчинення виконавчого напису; анкета-заява від 05.11.2010 року; розрахунок заборгованості за договором без номеру від 05.11.2010 року станом на 30.06.2016 року; вимога про усунення порушень за кредитним договором; розрахунковий документ про оплату послуг поштового зв'язку; опис про направлення претензії про наявність у ОСОБА_3 боргу, установчі документи ПАТ КБ "Приватбанк"; довіреність представника ПАТ КБ "Приватбанк"

Проте, місцевий суд прийшов до висновку, що із вищезазначених документів, пред'явлених нотаріусу, на підставі яких останнім було вчинено оскаржувальний виконавчий напис, не вбачається, що кредитна заборгованість є дійсно безспірною. Відомості про отримання ОСОБА_3 претензії про наявність у неї боргу відсутні як у матеріалах наданих нотаріусу з письмовою вимогою про усунення порушень від 15.08.2016 року, так і в матеріалах наданих Банком суду до заперечень щодо позову, водночас виконавчий напис нотаріусом вчинений 23.09.2016 року, тобто без дотримання строку, що є порушенням законодавства.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий суд виходив з встановлених обставин, та керувався положеннями ст. 87 Закону України «Про нотаріат», ст.. 18 Цивільного кодексу України, та положеннями Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступні обставини.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що Банком при зверненні до нотаріуса належним чином було підтверджено наявність саме безспірної заборгованості ОСОБА_3 перед Банком. Також, вказує на те, що нотаріус, під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Колегія суддів не бере до уваги зазначені доводи на наступних обставин.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З матеріалів справи слідує, і це встановлено місцевим судом, що повідомлення про наявність заборгованості у ОСОБА_3 хоча і направлялось Банком, проте не було нею отримано, що позбавило її можливості оскаржити розмір заборгованості. Крім того, позивач вказує, що при нарахуванні суми заборгованості Банком здійснено одночасне стягнення неустойки, зокрема штрафу та пені, що суперечить вимогам діючого законодавства.

З наведеного слідує, що висновки місцевого суду зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доводів, яким судом надана вірна правова оцінка.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) Ю.В. Дряниця

Судді: (підпис) О.В. Чумак

(підпис) Л.І. Пилипчук

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Ю.В. Дряниця