Рішення № 72609476, 27.02.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7662/17

Провадження №2/524/501/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого-судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за цивільним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 (в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3) до ОСОБА_4 житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради, виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради про встановлення факту постійного проживання у житловому приміщенні та визнання права користування ним, -

В С Т А Н О В И В

У жовтні 2017 року до суду звернулася ОСОБА_1, ОСОБА_2 (в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3О.) з вказаним позовом до ОСОБА_4 житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради, виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради про встановлення факту постійного проживання у житловому приміщенні та визнання права користування ним.

Зазначали, що вони є користувачами кімнат №№ 204, 205 у будинку № 20 по пр. Л.Українки в м. Кременчуці, які отримані згідно ордеру № 755 від 07 червня 1985 року на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради народних депутатів Полтавської області від 06 червня 1985 року за № 411 «Про затвердження спільних рішень адміністрацій і профспілкових комітетів підприємств, організацій, установ міста про надання жилої площі громадянам, які перебувають на квартирному обліку».

Особовий рахунок відкрито на ім’я ОСОБА_1 та в ньому зазначено, що житлова площа складає 27,5 кв.м. із загальною площею 43,29 кв.м.

У відповідності до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради від 17 червня 2009 року за № 445 «Про призначення виконавців послуг з управління житловим фондом для житлових будинків комунальної власності міста» просп. Л.Українки (колишній проспект 50-річчя Жовтня) було передано в управління ТОВ «Житлорембудсервіс». При цьому, документи щодо реконструкції гуртожитку у 1988 році та розширення житлової площі на нашу користь до ТОВ «Житлорембудсервіс» підприємством, на балансі якого перебував гуртожиток на той час, не передавалися.

Упродовж тривалого часу родина ОСОБА_1 сплачувала житлово-комунальні послуги, привели кімнати до ладу, виконали ремонтні роботи, створили у кімнатах належні житлові умови, тобто фактично поліпшили житловий стан приміщення, яке перебуває у комунальній власності міста, зважаючи на відсутність іншого житла, вони набули право користування обома кімнатами у гуртожитку.

Просили: - визнати факт постійного проживання ОСОБА_1 у кімнатах №№ 204, 205 площею 27,5 кв.м. у будинку № 20 по пр. Л.Українки в м. Кременчуці, у період з 05 липня 1985 року по теперішній час; - визнати факт постійного проживання ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 у кімнатах №№ 204, 205 площею 27,5 кв.м. у будинку № 20 по пр. Л.Українки в м. Кременчуці, у період з 19 липня 2005 року по теперішній час; - визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, неповнолітнім ОСОБА_3 право користування житловим приміщенням кімнатами №№ 204, 205 площею 27,5 кв.м. у будинку № 20 по пр. Л.Українки в м. Кременчуці.

У судове засідання позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 не прибули, просили справу розглянути за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, про що надали письмову заяву.

Представники відповідачів ОСОБА_4 житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради, виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради у судове засідання не прибули, адміністрації яких просили розглядати справу за відсутності їх представників, про що надали письмові заяви.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради у судове засідання не прибув, адміністрація якого просила справу розглянути за відсутності його представника, покладалися на розсуд суду, про що надала письмову заяву.

Представник третьої особи - ТОВ «Житлорембудсервіс» у судове засідання не прибув, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки не повідомляв.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно ст. ст. 24, 33 Конституції України кожний громадянин має рівні права та свободи, має право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, який ніким не може бути обмежений.

Відповідно ст. 47 Конституції України Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 8 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод закріплено право людини на повагу до свого житла.

У статті 9 ЖК України встановлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Відповідно до ст.ст. 64, 65 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

У відповідності до ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Як роз'яснено у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 (з подальшими змінами) «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року №6-60цс-12, яка в силу ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковою для застосування судами України, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч. 2 ст. 65 ЖК УРСР).

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім'ї наймача, в розумінні ч. 2 ст. 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. За змістом ст. 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.

У ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Судом достовірно встановлено, що рішенням № 595 від 01 листопада 2013 року виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради «Про впорядкування нумерації житлових приміщень в гуртожитку по проспекту 50-річчя Жовтня, 20 в м. Кременчуці» було впорядковано нумерацію житлових приміщень з відповідним внесенням змін в інвентарну справу, в якому кімнаті № 4 у будинку № 20 по пр. Л.Українки в м. Кременчуці по ордеру присвоєні номери 204, 205, які знаходяться у користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2 (в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3), ОСОБА_5, ОСОБА_6, отримані згідно ордеру № 755 від 07 червня 1985 року на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради народних депутатів Полтавської області від 06 червня 1985 року за № 411 «Про затвердження спільних рішень адміністрацій і профспілкових комітетів підприємств, організацій, установ міста про надання жилої площі громадянам, які перебувають на квартирному обліку».

Особовий рахунок відкрито на ім’я ОСОБА_1 та в ньому зазначено, що житлова площа складає 27,5 кв.м. із загальною площею 43,29 кв.м.

05 листопада 2002 року ОСОБА_6 був знятий з реєстраційного обліку за власним бажанням.

30 травня 2004 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть видане Кременчуцьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського обласного управління юстиції від 01 червня 2004 року, у зв’язку з чим, його було знято з реєстрації.

У відповідності до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради від 17 червня 2009 року за № 445 «Про призначення виконавців послуг з управління житловим фондом для житлових будинків комунальної власності міста» просп. Л.Українки (колишній проспект 50-річчя Жовтня) було передано в управління ТОВ «Житлорембудсервіс». При цьому, документи щодо реконструкції гуртожитку у 1988 році та розширення житлової площі на користь позивачів до ТОВ «Житлорембудсервіс» підприємством, на балансі якого перебував гуртожиток на той час, не передавалися.

Упродовж тривалого часу родина ОСОБА_1 сплачувала житлово-комунальні послуги, привели кімнати до ладу, виконали ремонтні роботи, створили у кімнатах належні житлові умови, тобто фактично поліпшили житловий стан приміщення, яке перебуває у комунальній власності міста, зважаючи на відсутність іншого житла, вони набули право користування обома кімнатами у гуртожитку.

Даний гуртожиток перебуває у власності територіальної громади м. Кременчука, обліковується на балансі КГЖЕП «Автозаводське» та перебуває на обслуговуванні і управлінні ТОВ «Житлорембудсервіс».

Станом на 22 жовтня 2017 року у згаданих кімнатах є зареєстрованими позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, неповнолітній ОСОБА_3, що підтверджується довідкою № 3674, виданої ТОВ «Житлорембудсервіс».

Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів на спростування позову.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. Необхідно визнати факт постійного проживання: - ОСОБА_1 у кімнатах №№ 204, 205 площею 27,5 кв.м. у будинку № 20 по пр. Л.Українки в м. Кременчуці, у період з 05 липня 1985 року по теперішній час; - ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 у кімнатах №№ 204, 205 площею 27,5 кв.м. у будинку № 20 по пр. Л.Українки в м. Кременчуці, у період з 19 липня 2005 року по теперішній час та визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, неповнолітнім ОСОБА_3 право користування житловим приміщенням кімнатами №№ 204, 205 площею 27,5 кв.м. у будинку № 20 по пр. Л.Українки в м. Кременчуці.

Керуючись ст. 16 ЦК України, ст.ст. 9, 13, 15, 61, 63, 65 ЖК України, ст.ст. 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 (в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3О.) – задовольнити.

Визнати факт постійного проживання ОСОБА_1 у кімнатах №№ 204, 205 площею 27,5 кв.м. у будинку № 20 по пр. Л.Українки в м. Кременчуці, у період з 05 липня 1985 року по теперішній час.

Визнати факт постійного проживання ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 у кімнатах №№ 204, 205 площею 27,5 кв.м. у будинку № 20 по пр. Л.Українки в м. Кременчуці, у період з 19 липня 2005 року по теперішній час.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, неповнолітнім ОСОБА_3 право користування житловим приміщенням кімнатами №№ 204, 205 площею 27,5 кв.м. у будинку № 20 по пр. Л.Українки в м. Кременчуці.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 06 березня 2018 року.

Суддя: