Постанова № 72609316, 05.03.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Коновалова В.А.

Справа № 415/4958/17

Провадження № 22ц/782/892/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Авалян Н.М., Орлова І.В.,

за участю секретаря Данько Л.С.,

учасники справи:

позивач – публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк»,

відповідач – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк»

на заочне рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 20 жовтня 2017 року у складі судді Чернобривко Л.Б. в м. Лисичанськ Луганської області

за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в обґрунтування якого зазначило, що 30 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_2», правонаступником прав та обов’язків якого є публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 16/4/2008, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 45955 доларів США для проведення розрахунків за договором купівлі-продажу нерухомого майна, із встановленням процентної ставки за користування кредитом в розмірі 17% річних та з терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 28 січня 2028 року згідно графіку, який є невід’ємною частиною кредитного договору.

Оскільки ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконував, то рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 23.09.2015 року у цивільній справі № 415/4660/15-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» заборгованість в сумі 167634,78 грн. Рішення суду станом на дату подання позовної заяви не виконане.

В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 30 січня 2008 року укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого відповідач передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 28,20 кв.м.

Позивач зазначив, що станом на 10 січня 2017 року заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 167634,78 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом – 6221 доларів США, заборгованості по відсоткам - 1441,75 доларів США, комісії за РО - 556,57 грн., плати за пропуск платежів - 5949,77 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд звернути стягнення на нерухоме майно: однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 28,20 кв.м., що належить ОСОБА_3, шляхом продажу з прилюдних торгів, з метою задоволення вимог публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» за кредитним договором № 16/4/2008 від 30.01.2008 року в сумі 167634,78 грн. за ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, що буде встановлена суб’єктом оціночної діяльності у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Заочним рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 20 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» просить заочне рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 20 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи, не дослідження і ненадання оцінки доказам у справі, не сприяння повному, об’єктивному та неупередженому розгляду справи, порушення судом норм процесуального права, а саме те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову з підстав того, що позивач не надав доказів укладення іпотечного договору із ОСОБА_3 та позивачем не заявлялося клопотання про заміну неналежного відповідача, суд не виконав вимоги ч. 1 ст. 33 ЦПК України, а саме не залучив до участі у справі іншу особу як співвідповідача, оскільки ЦПК України передбачено не тільки заявлення позивачем клопотання про заміну неналежного відповідача, а й залучення судом до участі у справі співвідповідача.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 31 січня 2018 року відповідачу роз’яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте від ОСОБА_3 не надійшло відзиву на апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки-повідомлення.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України 08.02.2018 року відповідно до ст. 1-1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, оскільки відповідно до ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Отже, розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» здійснюється за правилами Цивільного процесуального кодексу України який діє з 15.12.2017 року.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів, підтверджуючих факт укладання між позивачем та ОСОБА_3 іпотечного договору з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за кредитним договором № 16/4/2008 від 30.01.2008 року, та доказів, підтверджуючих факт належності предмету іпотеки (квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1) саме відповідачу ОСОБА_3 При цьому клопотання про заміну неналежного відповідача на належного відповідача позивачем не заявлялись.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В статі 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) ( стаття 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення або невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_2», правонаступником прав та обов’язків якого є публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 16/4/2008, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 45955 доларів США для проведення розрахунків за договором купівлі-продажу нерухомого майна, із встановленням процентної ставки за користування кредитом в розмірі 17% річних та з терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 28 січня 2028 року згідно графіку, який є невід’ємною частиною кредитного договору.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 23.09.2015 року у цивільній справі № 415/4660/15-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» заборгованість за кредитним договором № 16/4/2008 в сумі 167634,78 грн.

Звертаючись до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 16/4/2008 між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_2», правонаступником прав та обов’язків якого є публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2», та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір від 30 січня 2008 року, відповідно до умов якого відповідач передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 28,20 кв.м.

На підтвердження зазначених вище обставин позивачем надано іпотечний договір від 30 січня 2008 року, який укладений між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_2» та ОСОБА_4 (а.с. 24-33 ).

Відповідно до п. 2.1 іпотечного договору від 30 січня 2008 року іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру зі всіма об’єктами функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, житловою площею 16,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно п. 2.2 іпотечного договору квартира, що зазначена в п.2.1 цього договору належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом 30 серпня 2002 року. Право власності на квартиру зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 11563818.

30 січня 2008 року приватним нотаріусом Алчевського нотаріального округу Луганської області на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» у зв’язку з посвідченням іпотечного договору від 30 січня 2008 року накладена заборона відчуження квартири № 78, що розташована в будинку 38а по вул. Гагаріна у місті Алчевську Луганської області, яка належить ОСОБА_4, до припинення договору іпотеки.

Зазначені обставини свідчать про те, що іпотекодавцем (майновим поручителем) за іпотечним договором від 30 січня 2008 року за зобов’язаннями ОСОБА_3 є ОСОБА_4, якій на праві власності належить квартира що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Отже, правовідносини за іпотечним договором від 30 січня 2008 року виникли між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_2», правонаступником прав та обов’язків якого є публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2», та ОСОБА_4.

В матеріалах справи відсутні докази того, що між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_2», правонаступником прав та обов’язків якого є публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2», та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 16/4/2008 від 30 січня 2008 року укладався договір іпотеки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, не зважаючи на вимоги ст. 60 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду справи, про те, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження обставин належності предмета іпотеки, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, відповідачу ОСОБА_3, суд же згідно ст. 11 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду справи, розглядає цивільні права в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

В апеляційній скарзі банк посилається на те, що 30 січня 2008 року в якості забезпечення зобов’язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого остання передала банку в іпотеку нерухоме майно, однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, зазначені вище в апеляційній скарзі позивачем обставини свідчать про визнання публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_2» обставин укладення іпотечного договору від 30 січня 2008 року саме між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_2», правонаступником прав та обов’язків якого є публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2», та ОСОБА_4, а не ОСОБА_3, як зазначалося в позовній заяві.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 іпотечний договір з метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором № 16/4/2008 від 30 січня 2008 року не укладався.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України, у редакції Закону від 03.10.2017 року передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 119 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду справи, встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Аналогічні положення передбачені ст. 175 ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року.

Звертаючись до суду із указаним позовом, позивач зазначив в якості відповідача - ОСОБА_3.

Згідно ч.1 ст. 33 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду справи, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 51 ЦПК в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову не до всіх відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Належними є сторони, які є суб‘єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб’єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред’явленим позовом.

Як зазначалося вище, правовідносини за іпотечним договором від 30 січня 2008 року виникли між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_2», правонаступником прав та обов’язків якого є публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2», та ОСОБА_4.

Оскільки ОСОБА_4 є іпотекодавцем однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, то спір про звернення стягнення на іпотечне майно, повинен бути вирішений судом за її участю.

Захист прав та інтересів особи реалізують за допомогою широких процесуальних гарантій, а незалучення кого-небудь з цих осіб до розгляду справи, інтересів яких стосується цей спір, позбавляє їх можливості скористатися для захисту своїх прав та свобод процесуальними правами та гарантіями.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач про час і місце розгляду справи, призначеної на 20 жовтня 2017 року о 09 год. 00 хвил. був повідомлений належним чином, представником останнього на адресу суду надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 42).

Правом заявити клопотання про залучення у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 позивач у суді першої інстанції не скористався, а суд позбавлений права з власної ініціативи замінювати відповідача або залучати співвідповідача.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем, позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що суд залучає до участі у справі співвідповідача не тільки за заявою позивача.

Суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості залучення до участі у справі на стадії апеляційного провадження співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Однак це не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але з залученням до справи належного відповідача.

Під час відкриття провадження за апеляційною скаргою публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» відстрочено сплату судового збору, а оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то з позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1760 грн. в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 20 жовтня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» (місце знаходження 04119 м. Київ, код ЄДРПО 19017842) судовий збір в сумі 1760 (тисяча сімсот шістдесят) грн. в дохід держави, перерахувавши за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у м.Сєвєрод./м.Сєвєрод/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37944909, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Луганській області, код банку отримувача (МФО): 804013, рахунок отримувача: 31211206780080, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 березня 2018 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді: Н.М. Авалян

ОСОБА_5