Рішення № 72609253, 06.03.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/866/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Бондаренко І.С.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 фінансів України про стягнення виплат та повернення права, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 фінансів України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), в якій просить вирішити питання про виплату його заощаджень з рахунку у філії ПАТ «Ощадбанк» в сумі 9781,15 грн., посилаючись на наступне.

ОСОБА_3 має заощадження у філії ПАТ «Ощадбанк», де працівники банку йому відповіли, що невідомо, коли будуть здійснені відповідні виплати. Позивачу конче потрібні грошові кошти на оперативне лікування очей та покупку слухового апарату і інших ліків. Позивач звертався до органів влади із заявою про виплату його заощаджень, але йому було відмовлено в такій виплаті. У зв’язку з цим ОСОБА_3 просить про наступне:

- вирішити питання про виплату ОСОБА_1 його заощаджень в сумі 9781,15 грн. з рахунку № 915516431 від 11.08.97 року, відкритого у філії Ощадбанку в м. Сєвєродонецьку;

- повернути позивачу право розпорядження своєю власністю.

Відповідач ОСОБА_2 фінансів України надало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову та із посиланням на відсутність бюджетних призначень щодо виплати заощаджень вказало, що позов є необґрунтованим. Також відповідач вказав, що він є неналежним відповідачем в цій справі.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, які викладені в позові. Додатково пояснив, що його ощадний вклад утворювався та накопичувався з 70-х років 20-го сторіччя.

Судом в судовому засіданні та в супровідному листі до ухвали про прийняття до розгляду позовної заяви від 08 лютого 2018 року було роз’яснено позивачу його права та обов’язки, визначені статтями 43, 44, 49 ЦПК України, проте позивач клопотань про збільшення, уточнення, зміну позовних вимог або про залучення до участі у справі будь-якого співвідповідача не заявив.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Стосовно ініціювання відповідачем питання про заміну неналежного відповідача суд зазначає, що згідно із ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України заміна неналежного відповідача або залучення співвідповідача можуть відбуватися лише за клопотанням позивача, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства, адже позивач сам обирає до якої особи він бажає пред’явити позов. Отже, відповідач не має права заявляти клопотань про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії ощадної книжки на ім’я ОСОБА_1, позивач має рахунок № 915516431, відкритий у Ощадбанку СРСР в філії № 7864103. Залишок коштів на рахунку складає 9781,15 грн. станом на 17.05.04.

Згідно із листом ОСОБА_1 на ім’я Прем’єр-Міністра України від 26 жовтня 2017 року, позивач просить Прем’єр-Міністра України вирішити питання щодо виплати йому заощаджень з рахунку № 915516431 від 11 серпня 1997 року в сумі 9781,15 грн.

З листа ОСОБА_2 фінансів України на ім’я ОСОБА_1 «Про розгляд звернення» № 14040-12/23-4344/3440 від 10 листопада 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 фінансів України за дорученням Секретаріату Кабінету Міністрів України від 01.11.2017 року № 41-Б-024406/12 розглянуло звернення ОСОБА_1 і в межах компетенції повідомило, що стратегія і способи відновлення знецінених грошових заощаджень та страхових внесків, поміщених до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, у тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР, визначені Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України». Відповідно до статті 6 вказаного Закону, компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться в грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету України та інших формах згідно і законодавством. Зважаючи на те, що обсяг зобов’язань держави з повернення знецінених грошових заощаджень і страхових внесків завеликий, а фінансові ресурсі держави обмежені, компенсація громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень може здійснюватись лише поетапно відповідно до реальних можливостей державного бюджету на відповідний рік. Враховуючи складний стан соціально-економічного розвитку України у поточному році, Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» видатків на заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, на сьогодні не передбачено.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» на підставі цього Закону встановлюються зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, у тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 6 вищевказаного Закону кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.

Порядок проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 7 вищевказаного Закону заощадження повертаються поетапно, залежно від суми вкладу в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.

Перелік груп вкладників і порядок проведення виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також обсяг виплат згідно із статтею 8 цього Закону у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, у тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР, повертаються поетапно, залежно від суми вкладу в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік та в порядку проведення виплат, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Суду не було надано відомостей про те, що Кабінетом Міністрів України приймалися рішення щодо встановлення порядку повернення вищевказаних грошових заощаджень в 2017 або в 2018 роках. В Державному бюджеті України на поточний 2018 рік та в Державному бюджеті України на 2017 рік не передбачалися кошти для повернення вищевказаних грошових заощаджень.

Крім того, відповідно до п. 1 Положення про ОСОБА_2 фінансів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 20 серпня 2014 року, ОСОБА_2 фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та забезпечує формування єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку.

Із змісту вищевказаного Положення вбачається, що ОСОБА_2 фінансів України не наділено повноваженнями щодо самостійного (без визначення Кабінетом Міністрів України в порядку ст. 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України») списання або перерахунку грошових коштів з рахунків будь-яких банків, в тому числі Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Суд зазначає, що з метою забезпечення права позивача на ефективний судовий розгляд в судовому засіданні та в супровідному листі до ухвали про прийняття до розгляду позовної заяви від 08 лютого 2018 року судом було роз’яснено позивачу його права та обов’язки, визначені статтями 43, 44, 49 ЦПК України, проте позивач клопотань про збільшення, уточнення, зміну позовних вимог або про залучення до участі у справі будь-якого співвідповідача не заявив.

В цивільному судочинстві суд не наділений правом самостійно залучати до участі у справі співвідповідачів, в той час як ОСОБА_2 фінансів України не уповноважено усунути порушення прав позивача в запропонований у позовних вимогах спосіб, навіть якщо такі порушення мали місце, а тому у задоволенні позовних вимог про вирішення питання щодо виплати ОСОБА_1 його заощаджень в сумі 9781,15 грн. з рахунку № 915516431 від 11.08.97 року, відкритого у філії Ощадбанку в м. Сєвєродонецьку, належить відмовити.

Стосовно вимог про повернення позивачу права розпорядження своєю власністю, то у їх задоволенні також слід відмовити, адже по-перше вони є неефективним способом захисту прав позивача, по-друге вони є неконкретними і, по-третє вони є похідними від вимоги про вирішення питання щодо виплати ОСОБА_1 його заощаджень в сумі 9781,15 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і представником відповідача не заявлено про наявність будь-яких судових витрат, а отже судові витрати, які підлягають розподілу, у цій справі відсутні. Позивач був звільнений від сплати судового збору як споживач та учасник бойових дій (оригінал посвідчення позивача про те, що він є учасником бойових дій, оглянуто судом в судовому засіданні).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 фінансів України про стягнення виплат та повернення права.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Б. Баронін