Рішення № 72609166, 21.02.2018, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/2454/17

Провадження № 2/675/85/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2018 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання – Кущука А.О., позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про зобов’язання сплатити моральну шкоду,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про зобов’язання сплатити моральну шкоду, у якому зазначає, що 22 листопада 2017 року на засіданні дисциплінарної комісії Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» вирішено застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді поміщення у карцер строком на 10 діб. Перед поміщенням у карцер було проведено медичне обстеження засудженого, де останній поскаржився на погане самопочуття, однак лікарем надано медичний висновок, згідно з яким ОСОБА_1 може утримуватись у карцері.

28 листопада 2017 року у позивача відбулося загострення хронічного почечую, у зв’язку з чим він протягом дня просив надати йому медичну допомогу, однак лише близько 21 год. 00 хв. до нього прийшов лікар та призначив лікування за допомогою ректальних свічок, які видавалися лише один раз на день. При цьому, ліжковий режим засудженому призначено не було.

Тому протягом чотирьох днів ОСОБА_1 змушений був страждати від болю, пов’язаного з зазначеною хворобою.

Крім того, 10 серпня 2017 року при прибутті позивача в установу у зв’язку з поганим самопочуттям він мало не втратив свідомість. Після вимірювання артеріального тиску лікар зробив йому декілька ін’єкцій ліків. Однак замість того, щоб зробити засудженому повне медичне обстеження, йому лише здійснили аналіз крові, перевірили вагу, та провели тестування на ВІЛ-інфекцію.

Тому ОСОБА_1 просить суд зобов’язати ОСОБА_3 установу «Замкова виправна колонія (№ 58)» сплатити на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., завдану наданням неналежної медичної допомоги та пов’язаними з цим фізичними та психологічними стражданнями.

Ухвалою судді від 26 грудня 2017 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі. На підставі ст. 19 ч. 6, ст. 274 ч. 1 ЦПК України, оскільки дана справа є малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що медична допомога ОСОБА_1 надавалася у відповідності до наказу Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 «Про затвердження порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі». Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог, на його думку, позов до задоволення не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом об’єктивно встановлено, що позивач ОСОБА_1 засуджений за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2014 року за ст.ст. 187 ч. 4, 115 ч. 2 п.п. «6, 12, 13», 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. З 11 серпня 2017 року відбуває покарання у ОСОБА_3 установі «Замкова виправна колонія (№ 58)».

При надходженні 11 серпня 2017 року до установи обстежений. Діагностовано, що засуджений є практично здоровим. У журналі обліку прийому засуджених сектору довічного ув’язнення медичними працівниками установи наявний запис про надання медичної допомоги ОСОБА_1

27 жовтня 2017 року проведено огляд позивача терапевтом. Діагностовано хронічний почечуй, призначено амбулаторне лікування.

22 листопада того ж року ОСОБА_1оглянутий начальником медичної частини з приводу поміщення в дисциплінарне приміщення. Діагностовано артеріальну гіпертензію внаслідок нервового збудження. Наявний медичний висновок про можливість його утримання у карцері.

28 листопада того ж року діагностовано хронічний почечуй у стадії загострення. Призначено амбулаторне лікування, зокрема, медичний препарат анузол на 5-ть днів. Наступного дня видано особистий медичний препарат гепарин для амбулаторного лікування.

19 грудня 2017 року проведено консультацію позивача хірургом Ізяславської центральної районної лікарні. На момент обстеження хірургічної патології не виявлено.

25 січня 2018 року проведено огляд ОСОБА_1, у результаті якого місцево встановлено наявність зовнішнього гемороїдального вузла, безболісного на дотик. Діагностовано хронічний геморой у стадії ремісії.

За час відбування покарання в установі ОСОБА_1 проходив профілактичний медичний огляд. Флюорографічне обстеження від 11 жовтня 2017 року – патологічних змін не виявлено.

Отримував від родичів гліцисед, ібупрофен, діклофенак згідно лікарських призначень.

Станом на 20 грудня 2017 року стан здоров’я засудженого задовільний. Діагноз: здоровий, працездатний.

Зазначені обставини підтверджуються даними листів з журналу обліку прийому засуджених сектору довічного ув’язнення медичними працівниками установи № 7529, медичної картки амбулаторного хворого, заведеної на ім’я ОСОБА_1, медичного висновку від 22 листопада 2017 року, довідки про надання медичної допомоги засудженому, виданої начальником медичної частини Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» ОСОБА_2, посвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

Згідно з пунктами 1, 5 підрозділу 1 розділу 2 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 (далі - Порядку), після прибуття в УВП усі засуджені протягом доби проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження, осіб, які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують надання медичної допомоги, та осіб з педикульозом.Результати первинного медичного огляду фіксуються у медичній карті № 025/о, яка надсилається зі слідчого ізолятора разом з особовою справою засудженого.Під час проведення первинного медичного огляду в разі виявлення у засудженого захворювання медичний працівник медичної частини УВП оцінює стан здоров’я засудженого та можливу небезпеку, яку несе наявне в засудженого захворювання для оточення, а також визначає можливість надання медичної допомоги в умовах медичної частини УВП чи направлення засудженого до лікарняного закладу або закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку. У випадку необхідності направлення засудженого до лікарняного закладу або до закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку медичний працівник медичної частини УВП готує медичну довідку про стан здоров’я такого засудженого, в якій визначає строк, протягом якого керівництво УВП має направити засудженого на лікування.Медична допомога засудженому надається негайно в умовах медичної частини УВП. При неможливості надання такої допомоги в повному обсязі засуджений направляється до лікарняного закладу або до закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку не пізніше строку, визначеного медичним працівником у медичній довідці.

У відповідності до пунктів 13, 14 підрозділу 4 розділу 2 Порядку, у дільницях посиленого контролю УВП з максимальним рівнем безпеки, де тримаються засуджені у приміщеннях камерного типу, медичний працівник разом з інспектором служби охорони, нагляду і безпеки щодня перевіряє загальний стан здоров’я засуджених під час обходу камер.У разі звернення засудженого зі скаргами на стан здоров’я медичний працівник робить відповідні призначення або записує засуджених на амбулаторний прийом.У режимних корпусах амбулаторний прийом здійснює лікар у спеціально обладнаних та відповідно оснащених приміщеннях за попереднім записом, зробленим медичним працівником, а в разі відсутності медичного працівника - інспектором служби охорони, нагляду і безпеки.Про засуджених, які потребують екстреної медичної допомоги, інспектори служби охорони, нагляду і безпеки негайно повідомляють медичну частину ОСОБА_4, які перебувають у приміщеннях камерного типу, дисциплінарних ізоляторах, амбулаторна медична допомога надається на місці медичним працівником під час щоденної перевірки загального стану здоров’я засуджених. У випадках, коли є загроза здоров’ю або життю засудженого, який тримається у зазначених приміщеннях, медичний працівник негайно у письмовому вигляді інформує про це начальника УВП, який дає дозвіл на переміщення такого засудженого до медичної частини.

Як встановлено судом, медична допомога позивачунадавалась у відповідності до вищевказаного Порядку.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, який працював на час виникнення спірних правовідносин на посаді 0,5 ставки лікаря-терапевта медичної частини Замкової виправної колонії (№ 58) за сумісництвом, суду показав, що влітку 2017 року за умов високої температури повітря він надавав медичну допомогу ОСОБА_1 при надходженні до установи у зв’язку з підвищеним артеріальним тиском. Загалом при огляді встановлено, що засуджений був здоровим.

Також ОСОБА_5 у зв’язку зі скаргами ОСОБА_1 на дискомфорт у ректальній зоні призначав останньому медичний препарат анузол на п’ять днів. Оскільки засуджений не вказував на наявність кровотечі, свідок прийшов до висновку про відсутність підстав для хірургічного втручання та стаціонарного лікування хворого.

На думку свідка, призначеного ним лікування було достатнього. Крім того, при хворобі, яка діагностована у ОСОБА_1, краще, щоб хворий більше рухався.

Згідно з вимогами ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

У відповідності до роз’яснень, наданих постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За змістом ст.ст. 13, 76, 78, 81, 89 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що п. 13-1 ч. 1 ст. 537, ч. 9 ст. 539 КПК України передбаченопорядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань, що здійснюється згідно з правилами адміністративного судочинства.

Як встановлено судом, у своїй позовній заяві ОСОБА_6 просить зобов’язати відповідача ОСОБА_3 установу «Замкова виправна колонія (№ 58)» відшкодувати на його користь моральну шкоду, заподіяну йому внаслідокненалежної медичної допомоги, яка надавалася медичною частиною зазначеної установи виконання покарань.

Лікар ОСОБА_5, який надавав засудженому амбулаторну медичну допомогу у зв’язку з загостренням у останнього хронічного почечую у листопаді 2017 року при перебуванні у карцері, був працівником медичної частини виправної колонії, що підтверджується наказами по особовому складу відповідача від 08 вересня 2015 року № 58 о/с та від 05 грудня 2017 року № 84 о/с.

Відтак, ОСОБА_1 вправі був оскаржити неправомірні, на його думку,дії чи бездіяльність відповідача щодо надання медичної допомоги у порядку КАС України.

Однак доказів визнання таких дій протиправними у порядку, передбаченому чинним законодавством, суду не надано.

Покази засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8, допитаних у судовому засіданні в якості свідків, не можуть бути доказами протиправності дій відповідача.

Крім того, зазначені свідки вказали суду, що перебували у інших камерах під час тримання позивача у карцері, а тому могли спостерігати за подіями, які мали місце щодо ОСОБА_1, тільки через глазок.

Також твердження зазначених свідків щодо ненадання позивачу медичної допомоги спростовуються усіма вищеперерахованими письмовими доказами та показами свідка ОСОБА_5, а тому не беруться судом до уваги.

Долучені до матеріалів провадження за клопотанням позивача вказівка заступника прокурора Хмельницької області О. Мартинюка про усунення порушень кримінально-виконавчого законодавства щодо медико-санітарного та матеріально-побутового забезпечення засуджених, режимних вимог та законодавства про охорону праці від 27 січня 2017 року № 16-63 вих-17, повідомлення Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробаціїМіністерства юстиції України про проведення перевірки за фактами порушень у ЗВК № 58 від 16 лютого 2017 року № 821, наказ начальника Замкової виправної колонії № 58 «Про неналежне виконання своїх посадових обов’язків та притягнення посадових осіб до дисциплінарної відповідальності № 2/ос/ст-1 від 08 лютого 2017 року відхиляються судом, оскільки зазначені докази безпосередньо ОСОБА_1 та надання йому медичної допомоги не стосуються, а тому не є доказом неправомірності дій відповідача.

Отже, оскільки судуне надано належних та допустимих доказів неправомірності дій відповідачапри наданні позивачу медичної допомоги працівниками медичної частини Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», суд приходитьдо висновку про відсутність підстав для зобов’язання відповідача сплатити ОСОБА_1 моральну шкоду, а тому позов до задоволення не підлягає.

Також ухвалою судді від 26 грудня 2017 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан позивача, недостатність на його особовому рахунку коштів для сплати судового збору, що підтверджується довідкою Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 23 січня 2018 року № 24, а також те, що предметом його позову є відшкодування шкоди здоров’ю, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подан ня до суду даного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про зобов’язання сплатити моральну шкоду відмовити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду позову до державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про зобов’язання сплатити моральну шкоду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Хмельницької області через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1– місце утримання: ОСОБА_3 установа «Замкова виправна колонія (№ 58)» (м. Ізяслав, вул. Гагаріна, 2 Хмельницької області), рнокпп у матеріалах справи відсутній.

Відповідач ОСОБА_3 установа «Замкова виправна колонія (№ 58)» - місце знаходження: м. Ізяслав, вул. Гагаріна, 2 Хмельницької області, код ЄДРПОУ 08564771.

Повне рішення складено 26 лютого 2018 року.

Суддя: В. І. Столковський