Постанова № 72607919, 28.02.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/13806/16-ц Головуючий в І інстанції: Дорошинська В.Е. Номер провадження: 22-ц/791/86/18 Доповідач: Вейтас І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1,суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретар - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод «Судмаш» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод «Судмаш», третя особа – виконуючий обов’язки директора ОСОБА_6, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернулась до суду з вказаним позовом до Державного підприємства «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури», третя особа – виконуючий обов’язки директора ОСОБА_6, посилаючись на те, що вона з 24.11.2015 року працювала на посаді начальника відділу організації нормування праці, заробітної плати і кадрів. 04.10.2016 року після конфлікту з керівником підприємства її насильно вивели з підприємства, в результаті чого їй стало зле та після виклику медичної допомоги її було госпіталізовано з діагнозом «гіпертонічний криз, гіпертонічна хвороба II ступеню, синусова тахікардія». З 4 по 17 жовтня 2016 року вона перебувала на лікуванні, а 18.10.2016 року намагалась приступити до роботи, однак її не допустили до роботи та видали наказ від 04.10.2016 року про її звільнення на підставі п.2 ст.41 КЗпП України в зв’язку з втратою довіри». Позивач вважає своє звільнення незаконним, просила поновити її на посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 4.10.2016 року по день прийняття рішення по справі, стягнути моральну шкоду в розмірі 20000 гривен.

03 жовтня 2017 року ухвалою суду замінено відповідача ОСОБА_7 підприємство «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Херсонський завод «Судмаш».

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2017 року позов ОСОБА_5 задоволено частково, скасовано наказ Державного підприємства «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» від 04.10.2016 року про звільнення ОСОБА_5 з займаної посади; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод «Судмаш» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 жовтня 2016 року по день прийняття рішення по справі, а саме по 14 грудня 2017 року в сумі 61581,96 грн та моральну шкоду в розмірі 2000 грн в решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод «Судмаш» на користь держави судовий збір в сумі 1275,82 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови в поновленні її посаді, ОСОБА_5 в апеляційній скарзі вказує на безпідставність висновку суду про те що позивачем неправильно обрано спосіб захисту, шляхом зобов’язання ліквідованого підприємства поновити її на посаді, оскільки під час розгляду справи було замінено ОСОБА_7 підприємство «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Херсонський завод «Судмаш» і тому суд мав постановити рішення про поновлення на посаді щодо правонаступника. Також ОСОБА_5 вважає, що стягнутий розмір моральної шкоди в сумі 2000 грн не відповідає тим моральним стражданням та іншим негативним наслідкам, які їй довелося пережити в зв’язку з незаконним звільненням. Просить змінити рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та поновити її на посаді начальника відділу організації нормування праці, заробітної плати і кадрів ПАТ «Херсонський завод «Судмаш» та змінити в частині стягнення моральної шкоди, стягнувши на її користь 20000 грн.

Публічне акціонерне товариство «Херсонський завод «Судмаш» також звернулось з апеляційною скаргою на рішення суду та вказує, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що ОСОБА_8 була незаконно звільнена з займаної посади на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, оскільки на думку підприємства, хоча здійснення грошових операцій не є основною функцією позивача, але з неї випливають. Просить рішення суду скасувати в повному обсязі.

ОСОБА_5 у відзиві на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод «Судмаш», вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, та просить рішення в частині визнання незаконним наказу про звільнення залишити без змін.

Відповідно до п. 8, 9 ч.1 розд. XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Херсонської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 3 жовтня 2017 року.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та її представника, представника ПАТ «Херсонський завод «Судмаш» та пояснення третьої особи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Херсонський завод «Судмаш» не підлягає задоволенню а апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_5 24 листопада 2015 року прийнята на посаду начальника відділу організації нормування праці, заробітної плати і кадрів на підставі наказу №143 від 23.11.2015 року Державного підприємства «Херсонський завод суднового обладнання і арматури» (а.с.70).

04 жовтня 2016 року відповідно до наказу № 146 ОСОБА_5 на підставі п.2 ст.41 КЗпП звільнено з займаної посади в зв’язку з втратою довір’я до неї. (а.с.77).

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір’я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов’язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір’я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з’ясувати: чи становить виконання операцій, пов’язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов’язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у справі № 6-100цс16 від 20 квітня 2016 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції в повному обсязі дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що посада, на якій працювала ОСОБА_5 не містить обов’язку обслуговування грошових коштів чи відповідальності за збереження матеріальних цінностей, і відповідач, постановляючи наказ про звільнення, не зазначив жодних винних дій з боку позивача, які б дали підстави зробити висновки про втрату довір’я до останньої.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним, доводи апеляційної скарги ПАТ «Херсонський завод «Судмаш» про те, що хоча посадові обов’язки ОСОБА_5 і не пов’язані з безпосереднім обслуговування цінностей, але призвели до безпідставного заниження нарахування працівникам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заробітної плати, таких висновків не спростовує, і тому вказану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Разом з тим, апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції дійшовши висновку, що звільнення ОСОБА_5 є незаконним, відмовив у поновленні її роботі, з тих підстав, що позивачем обрано спосіб захисту її прав шляхом зобов’язання, саме ліквідоване ДП «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» поновити її на посаді, у якого відсутні повноваження видавати накази про поновлення на роботі працівника в іншій установі. Однак з таким висновком суду погодитись неможна, виходячи з наступного.

03 жовтня 2017 року ухвалою суду замінено відповідача ОСОБА_7 підприємство «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Херсонський завод «Судмаш».

Відповідно до положень ст.37 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, у разі припинення юридичної особи суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені у цивільному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку він замінив.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_7 підприємство «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» припинено за рішенням засновників 08 серпня 2017 року його правонаступником є Публічне акціонерне товариство «Херсонський завод «Судмаш» (а.с.109).

Як слідує зі статуту ПАТ «Херсонський завод «Судмаш», дане товариство утворено шляхом перетворення Державного підприємства «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» та є його правонаступником (а.с.105-106), тобто в даному випадку має місце універсальне правонаступництво (тобто перехід всіх правомочностей до іншої особи), тому висновок суду про неможливість ухвалення рішення про зобов’язання правонаступника поновити позивача на займаній посаді є помилковим. Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини третьої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

ПАТ «Херсонський завод «Судмаш» утворено шляхом перетворення Державного підприємства «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури», тому враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі ОСОБА_5 слід скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про поновлення ОСОБА_5 на роботі задовольнити та поновити ОСОБА_5 на посаді начальника відділу організації нормування праці, заробітної плати і кадрів Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод «Судмаш».

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, -календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Суд першої інстанції на вказані положення законодавства не звернув уваги та ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку погодився з розрахунком позивача (а.с.131) , який не відповідає правилам визначення середнього заробітку.

В матеріалах справи наявна довідка ДП «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» від 20.10.2016 року № 07/01-465 в якій зроблено розрахунок середнього заробітку ОСОБА_5, визначений за встановленими Порядком правилами (а.с.68).

Розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, визначено виходячи із заробітку позивача за останні два календарні місяці роботи, який становить згідно виданої відповідачем 20 жовтня 2016 року довідки 5280,37 гривень за 27 днів відпрацьованих у розрахунковому періоді, відповідно середньоденна заробітна плата становить 195 грн 57 коп. (а.с.68).

Таким чином з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 65515,95 гривень (сума без утримання податків та інших обов'язкових платежів) (195 грн. 57 коп. - середньоденна заробітна плата х 335 робочий день за час вимушеного прогулу за період з 04 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року - день ухвалення судового рішення).

Відповідно до ч.1 ст.237? КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення судом першої інстанції розміру моральної шкоди, оскільки суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, при визначенні розміру моральної шкоди врахував обставини справи та обсяг моральних страждань, яких зазнала позивач.

Розмір моральної шкоди судом визначено з урахуванням вимог розумності, справедливості та достатності (ст. 237-1 КЗпП України)

Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди немає, оскільки воно постановлено правильно, у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права, в межах заявлених вимог, на підставі наданих доказів, досліджених в судовому засіданні.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.1,4 ч.1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод «Судмаш» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги про поновлення ОСОБА_5 на роботі задовольнити.

Поновити ОСОБА_5 на посаді начальника відділу організації нормування праці, заробітної плати і кадрів Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод «Судмаш».

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2017 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод «Судмаш» середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, зазначивши замість дати «14.12.2017 року» дату «28 лютого 2018 року» та відповідно збільшити стягнуту суму з 61581,96 гривень до 65515,95 гривень (сума без утримання податків та інших обов'язкових платежів).

В іншій частині вказане рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В.Вейтас

Судді: А.Г.Колісниченко

ОСОБА_3