Постанова № 72606982, 05.03.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року

м.Суми

Справа №591/2787/17

Номер провадження 22-ц/788/423/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Біляєвої О. М. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Сумська міська рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 січня 2018 року в складі судді Шелєхової Г.В., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складений 15 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом, в якому після уточнення, ОСОБА_1 просив суд:

- у відповідності п. 5 ст. 16 ЦК України зобов’язати відповідача виконати вимоги п. 7 ст. 4 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17 листопада 2009 року № 1559-VI, зокрема: надати у власність спадкоємцю - ОСОБА_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_2, квартиру АДРЕСА_1, яка була надана ОСОБА_2 взамін знесеного домоволодіння за адресою: м. Суми, вул. 20 років Перемоги, буд. 26;

- визнати квартиру АДРЕСА_1 об’єктом спадщини.

Свої вимоги мотивує тим, що в липні 2010 року Сумська міська рада здійснила відчудження земельної ділянки та жилого будинку за адресою: м. Суми, вул. 20 років Перемоги, 26, яка належала на праві власності матері позивача - ОСОБА_2 Натомість рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради останній надана в найм квартира АДРЕСА_2. Вважає, що таким чином його мати була позбавлена права власності на приватний будинок та майнового права отримати житло у власність. Оскільки позивач є спадкоємцем після померлої ОСОБА_2, то відповідно і його право на отримання спадщини після неї порушене. На звернення позивача до Сумської міської ради, йому була надана відповідь, що ОСОБА_2 була виплачена компенсація за будинок. З відповіддю Сумської міської ради не згодний.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 січня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

Вказане рішення суду ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що Сумська міська рада незаконно позбавила права власності його матір ОСОБА_2 на житловий будинок та матеріального майнового права на отриманння житла у власність, яке було гарантовано державою.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України так інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, а також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, його представника ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, представника Сумської міської ради та виконкому Сумської міської ради - ОСОБА_4, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на праві власності ОСОБА_2 належала земельна ділянка та розташований на ній жилий будинок за адресою: м. Суми, вул. 20 років Перемоги, буд. 26, що підтверджується копією державного акту про право приватної власності на землю та копією технічного паспорту (а.с. 9-10).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06 травня 2010 року № 240, визнано такими, що підлягають знесенню житлові будинки, розташовані за адресами: 20 років Перемоги, буд. 26 та буд. 28 і вул. Федька, буд. 74; забезпечити громадян, будинки яких підлягають знесенню, жилими приміщеннями відповідно до вимог чинного законодавства України (а. с. 7).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 16 липня 2010 року № 427 «Про надання житлових приміщень у новозбудуваному будинку» квартира АДРЕСА_3 була передана ОСОБА_2 (а.с. 8).

Згідно копії нотаріально посвідченої заяви від 20 липня 2010 року, ОСОБА_2 та син ОСОБА_5 надали згоду на обмін житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: м. Суми, вул. 20 років Перемоги, буд. 26 на квартири, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 (ОСОБА_2О.), АДРЕСА_5 (ОСОБА_5 та членам сім’ї), без доплати жодною з сторін (а.с. 13).

Згідно ордеру № 1865 квартира № 38 була надана ОСОБА_2 на одну особу (а.с.16).

ОСОБА_2 за життя отримала ордер на квартиру та вселилася до неї.

09 серпня 2010 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 23).

Згідно копії довідки № 127 від 29 листопада 2012 року приватного нотаріуса СМНО Сумської області ОСОБА_6 ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги до майна померлої 09 серпня 2010 року ОСОБА_2 (а.с. 15).

На звернення позивача щодо спадкування спірної квартири, виконавчий комітет Сумської міської ради надавав письмові відповіді, згідно яких законних підстав для укладення з ОСОБА_1 договору найму спірного житла немає, оскільки ОСОБА_2 була зареєстрована в квартирі одна, питання спадкування не належать до компетенції виконкому Сумської міської ради (а.с. 44-45).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 за життя не набула права власності на квартиру АДРЕСА_6 А в м. Суми, а тому вказана квартира не може вважатися об’єктом спадщини. Померла мати позивача надала згоду на її вселення в квартиру, надану їй Сумською міською радою рішенням від 16 липня 2010 року, вказане рішення було виконане за її життя, померла його не оспорювала.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивачем не доведено, що його мати на час смерті набула право власності на спірну квартиру.

За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Посилання позивача на порушення відповідачем п. 7 ст. 4 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (далі - Закон) також не спростовують висновків суду. Дана норма передбачає надання власнику у власність іншого благоустроєного житлового будинку у разі примусового відчуження житлового будинку у зв’язку з викупом або примусовим відчуженням земельної ділянки. Проте з огляду на поняття примусового відчуження, що розкривається в даному Законі, та враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що останнє не мало місця. Мати позивача добровільно погодилася на обмін власного будинку на квартиру, без будь-якої доплати. А отримавши ордер, вселилася в квартиру і жодних претензій до Сумської міської ради за життя не пред’являла. Рішення Сумської міської ради на підставі яких було здійснено обмін будинку на квартиру є чинними, ні позивачем ні його матір’ю не оспорені (а.с. 7-8).

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну оцінку доказам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді : О.М. Біляєва

ОСОБА_8