Постанова № 72606308, 01.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/667/18

Номер справи місцевого суду: 520/7386/16-ц

Головуючий у першій інстанції

Куриленко О. М.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Каменської Олени Андріївни, за участю третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним рішення, визнання недійсними договору купівлі-продажу та свідоцтв про право власності за апеляційною скаргою представника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 5 вересня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_2, звернувшись 24 червня 2016 року до суду з вищеназваним позовом, просила:

визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину, видане 26 березня 2016 року за №6-509 державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3 на 1/6 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1;

визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину, видане 26 березня 2016 року за №6-494 державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3 на 1/8 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1;

визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину, видане 26 березня 2016 року за №6-504 державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3 на 1/6 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1;

визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину, видане 26 березня 2016 року за №6-489 державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3 на 1/8 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1;

визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину, видане 26 березня 2016 року за №6-499 державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_5 на 1/8 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1;

визначити спосіб виконання судового рішення, яким встановити, що рішення є підставою для скасування записів про право власності №13984480, 13983897, 13982692, 13982086, 13981259, вчинених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі скасованих свідоцтв про право на спадщину (виділені матеріали: а.с.1-3).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 5 липня 2016 року відкрито провадження у справі; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачам частки у спірному нерухомому майні (виділені матеріали: а.с.4).

Відповідач ОСОБА_3, звернувшись 24 листопада 2016 року до суду із зустрічним позовом, просив:

визнати незаконним і скасувати рішення від 19 вересня 2014 року, індексний (реєстраційний) номер 15911891, про державну реєстрацію права власності, проведену державним реєстратором Реєстраційної служби Одеської міського управління юстиції Каменською О.А.;

визнати недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_1, видане 19 вересня 2014 року на ім'я ОСОБА_7 державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Каменською О.А.;

визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 23 жовтня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за №№2041, 2048;

визнати недійсним свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_12, видане 25 червня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції за №10179379;

визначити спосіб виконання судового рішення, яким встановити, що рішення є підставою для скасування записів про право власності №30595460 від 22 липня 2016 року, №304497759 від 18 липня 2016 року, №30597447 від 22 липня 2016 року, вчинених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі скасованих свідоцтв про право власності (виділені матеріали: а.с.5-12).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2017 року зустрічний позов ОСОБА_3 прийнято до спільного провадження з первісним позовом ОСОБА_2 (виділені матеріали: а.с.15).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 5 вересня 2017 року за заявою представника в інтересах ОСОБА_3 забезпечено зустрічний позов шляхом:

накладення арешту на земельну ділянку площею 0,023 га, кадастровий номер НОМЕР_2, належну ОСОБА_2;

накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0132 га, кадастровий номер НОМЕР_3, належну ОСОБА_8;

накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0124 га, кадастровий номер НОМЕР_4, належну ОСОБА_13 (виділені матеріали: а.с.16-17).

В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_2 просить ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 5 вересня 2017 року про забезпечення зустрічного позову скасувати, постановити нову ухвалу про відмову у задоволення заяви про забезпечення зустрічного позову з підстав невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права.

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність ухвали полягає в безпідставності вжиття до вимог немайнового характеру заходів забезпечення позову у вигляді арешту на нерухоме майно, в недотриманні принципу співмірності, накладенні арешту на майно ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_13 без оскарження правочинів, на підставі

яких дані особи набули право власності на спірне майно; в недоведеності утруднення чи не можливості виконання суду в частині вимог про визнання правочинів недійними без заявлення застосування наслідків недійсності правочинів.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою немайнового характеру, за змістом якої просить визнати недійсними свідоцтва про право власності, договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_2, свідоцтва на ім'я ОСОБА_6 тощо без пред'явлення вимог щодо застосування наслідків недійсного правочину, встановлених статтею 216 ЦК України.

За загальним правилом немайновий характер вимоги обумовлено тим, що така вимога не підлягає вартісній оцінці; відсутність майнового характеру вимоги виключає її забезпечення шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві та знаходяться у нього або в інших осіб. Застосування до вимог немайнового характеру виду забезпечення позову, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 152 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, не є відповідним визначеному цивільним процесуальним законодавством принципу співмірності заявлених вимог обраному способу забезпечення та не є узгодженим з роз'ясненнями пунктів 3, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Таким чином, оскільки зустрічні вимоги ОСОБА_3 не носять майнового характеру, то підстави для забезпечення таких вимог із застосуванням виду забезпечення позову, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 152 ЦПК України, в редакції чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, були відсутні.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз'яснення пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

За змістом зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_13 хоч і зазначені як відповідачі, однак безпосередньо до них не заявлено жодної вимоги. Крім того, земельні ділянки, арештом яких забезпечено зустрічний позов, не є предметом зустрічного позову, правочини набуття ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_13 земельних ділянок у власність не є спірними.

За таких обставин, вжиття заходів забезпечення зустрічного позову арештом земельних ділянок не є правильним, що ж до існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення вимог зустрічного позову про визнання недійсними правочинів між особами, відмінними від тих, хто є власниками арештованих земельних ділянок, то така є недоведеною.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для забезпечення зустрічного позову у заявлений ОСОБА_3 спосіб є обґрунтованими. Оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 5 вересня 2017 року - скасувати.

В задоволенні заяви представника ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_3 про забезпечення зустрічного позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Каменської Олени Андріївни, за участю третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним рішення, визнання недійсними договору купівлі-продажу та свідоцтв про право власності - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 6 березня 2018 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Є.С.Сєвєрова