Постанова № 72605294, 05.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сидорець К.Г.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"05" березня 2018 р. Справа № 295/5170/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

сторін та їх представників: позивач ОСОБА_3, пред. позивача -ОСОБА_4; пред. відповідача Шайденко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "02" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, здійснення перерахунку щодо ненарахованої та невиплаченої в повному обсязі пенсії за вислугу років , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 02.11.2017 зобов'язано Житомирське об'єднане управління пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_3 відповідно до п. п. "в" п. 7 "Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно - випробного складу цивільної авіації", затвердженого Постановою КМУ від 21.07.1992 за № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно- випробного складу" з 01.03.2011 по 01.03.2017.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема відповідач зазначив, що: позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом; норми постанови Кабінету Міністрів України № 418 від 21.07.1992 поширюються лише на осіб, які набули необхідний пільговий стаж до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки Порядок перерахунку пенсій, призначених за ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено безпосередньо Порядком призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Позивач з 18.10.2010 перебуває на обліку в Житомирському об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При нарахуванні пенсія обчислена при загальному стажі роботи 29 років 4 місяці 5 днів, в тому числі, стаж льотного екіпажу 25 років 3 місяці 5 днів. Розмір пенсії складає 1113,05 грн.

30.12.2016 ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до підпункту «в» п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу.

Не отримавши відповідь на заяву, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та встановленим судом обставинам справи, колегія суддів, виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків підприємства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші передбачені цим Законом.

Будь-яке конвенційне право передбачає ряд правомочності, тобто, що надаються особі відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод і Протоколів до неї в їх тлумаченні Європейським Судом з прав людини. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань стосовно окремих осіб, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої Держава не має права посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися і зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом і має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v.Home Office). Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які мають право на отримання пенсії, Держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб, а не доводити їх до неможливості на повноцінне лікування, харчування і життя.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що між позивачем і Державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання Держави забезпечити державний соціальний захист громадян, які мають право на отримання пенсії.

Частиною 3 статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII передбачено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія».

Дія статті 53 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, котрі вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом згідно з пунктом 2 розділу 2 «Прикінцеві положення» Закону №1222-ХІV. Предметом регулювання зазначеної норми, як видно з її назви, є розміри пенсій за вислугу років.

Перелік окремих категорій працівників авіації та льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років, установлений статтею 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Даною нормою, зокрема, передбачено, що право на таку пенсію мають працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, у яких вони зайняті, та що перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 418 від 21 липня 1992 року «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу».

Відповідно до «в» п.7 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу», затвердженого вищевказаною постановою КМУ № 418 від 21.07.1992 року, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача про проведення перерахунку пенсії позивача суперечить ч. 3 ст.53, ст.5 4 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.п. «в» п.7 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу», затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу».

Апеляційний суд вважає безпідставними покликання відповідача, що норми постанови Кабінету Міністрів України № 418 від 21.07.1992 поширюються лише на осіб, які набули необхідний пільговий стаж до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки Порядок перерахунку пенсій, призначених за ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено безпосередньо Порядком призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 року № 713) та норми якого є чинним на теперішній час, відповідними нормативно-правовими актами на даний час не скасовані та не змінені.

Водночас, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на дотримання позивачем строків звернення до суду.

Відповідно до положень ч.2 ст.99 КАС України (в редакції до 15.12.2017 р.) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пенсія позивача є періодичною виплатою, яка отримується кожного місяця, а тому про порушення своїх прав щодо недоплати, позивач повинен був дізнатись кожного місяця під час її отримання.

До того ж, судом встановлено, що ОСОБА_3 не звертався до суду із клопотанням про поновлення строку звернення до суду з позовом щодо визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції до 15.12.2017 р.) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Таким чином, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Враховуючи викладене та те, що з адміністративним позовом ОСОБА_3 звернувся лише 15.05.2017, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги починаючи з 01.03.2011 по 14.11.2016 підлягають залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 319, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково, постанову Богунського районного суду м. Житомира від "02" листопада 2017 р. скасувати в частинні позовних вимог за період з 01.03.2011 по 14.11.2016.

Адміністративний позов ОСОБА_3 за період з 01.03.2011 по 14.11.2016 залишити без розгляду.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Повний текст постанови виготовлено "06" березня 2018 р.