Постанова № 72605008, 05.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 р. Справа № 818/1783/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Калиновського В.А. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду питання про прийняття додаткового судового рішення за заявою ОСОБА_1 в адміністративній справі № 818/1783/17 за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2017р. по справі № 818/1783/17

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 №33922\17-05 про сплату транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Суми головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області висновку про повернення сплаченого транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.;

- зобов’язати Державну податкову інспекцією у м.Суми головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області висновок про повернення сплаченого транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії – задоволено частково.

Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 №33922\17-05 про сплату транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивачем та відповідачем зазначена постанова Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 року оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1, Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишено без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 по справі № 818/1783/17 залишено без змін.

26.02.2018 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття додаткового судового рішення у справі.

В обґрунтування вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення ОСОБА_1 зазначає, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 року, залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 року визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 №33922\17-05 про сплату транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн,, проте не скасовано судами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» (далі постанова Пленуму ВАСУ №7) роз’яснено, що додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі. Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги. Резолютивна частина судового рішення, за загальним правилом, повинна містити: висновок суду про задоволення позову (клопотання, подання), апеляційної чи касаційної скарги повністю або частково чи відмову в його (її) задоволенні повністю або частково, чи залишення його (її) без задоволення; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження; встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (п.10 постанови Пленуму ВАСУ №7).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що додаткове судове рішення ухвалюється, коли основним рішенням не вирішені окремі правові вимоги, з приводу яких досліджувалися докази. Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

З матеріалів справи вбачається, що в постанові від 31.01.2018 року Харківським апеляційним адміністративним судом за результатами перегляду постанови Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 року, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 №33922\17-05 про сплату транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. є протиправним.

Так, Податковим кодексом України прямо передбачено як обов'язок місцевих рад встановлювати податок на майно, в тому числі і транспортний податок, так і порядок встановлення місцевих податків та зборів рішеннями органів місцевого самоврядування.

Рішення Сумської міської ради "Про встановлення транспортного податку" №4558-МР в частині встановлення податку на транспорт на 2015 рік прийняте 08.07.2015, тобто після 15.07.2014, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Проте, дійшовши висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 15.07.2015 №33922\17-05 про сплату транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн., оскаржуване повідомлення-рішення судами не скасовано.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Аскоп-Україна” до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що “спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення”.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку є скасування повністю податкового повідомлення-рішення від 15.07.2015 року за № 33922/17-05 винесене Державною податковою інспекцією у м. Суми головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (код ЄДРПОУ: 39563287) про обов'язок сплатити транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000, 00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткового судового рішення по справі №818/1783/17.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 168, 195, 196, 205, 207, 209, 252, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткового судового рішення по справі №818/1783/17 - задовольнити.

Прийняти додаткову постанову, якою скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 року за № 33922/17-05 винесене Державною податковою інспекцією у м. Суми головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (код ЄДРПОУ: 39563287) про обов'язок сплатити транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000, 00 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4