Постанова № 72604876, 06.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"06" березня 2018 р. Справа № 817/1623/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" листопада 2016 р. у справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області до Фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення коштів за податковим боргом , -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 р. Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області звернулась до суду з позовом до Фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу по податку з фізичних осіб в сумі 340671,35грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.11.2016р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_1) заборгованість перед бюджетом по податку з доходів фізичних осіб в сумі 340 671,35 грн., яку перерахувати на р/р 33114341700002, Управління ДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 38012714, код платежу 11010500, одержувач - місцевий бюджет м.Рівне.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Фізична особа ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що за Фізичною особою ОСОБА_3 заборгованість перед бюджетом становить 340 671,35 грн.

Державною податковою інспекцією у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, щодо отримання доходу у вигляді додаткового блага громадянином ОСОБА_3 за результатами якої складено акт №67/2097617992/17-16-17-01 від 13.07.2015р.

На підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001381742 від 17.07.2015р., яким відповідачу нараховано суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 340 671,35 грн.

Вирішуючи питання законності та обґрунтованості оскарженого податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

В силу приписів п. 95.1 і 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Всупереч викладеному, відповідачем у встановлений строк узгоджене податкове зобов'язання не сплачене.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення на підставі якого виникла заборгованість, у встановленому порядку оскаржене не було, отже, відповідно до приписів статті 56 Податкового кодексу України грошове зобов'язання, визначене вказаними податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженим.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічні положення закріпленні в ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у жовтні 2016 р. ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001381742 від 17.07.2015р. та податкової вимоги форми "Ф" №4578-23 від 17.11.2015р. (справа №817/148/17).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, податкової вимоги відмовлено повністю.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017р. у справі №817/148/17 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2017р. скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області № 0001381742 від 17.07.2015р. та податкову вимогу форми "Ф" №4578-23 від 17.11.2015р. Стягнуто на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 11264,81 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області.

Рішення в даній справі набрало законної сили 16.11.2017р.

По справі №817/148/17 встановлено, що відповідно до листа ПАТ "Фінанси та Кредит" вих.№9-321210/3237 від 18.11.2014р., загальна сума анульованої (прощеної) заборгованості по кредитному договору №Ф1-08/52283-75 від 19.06.2008р. становить 105148,94 доларів США, де заборгованість за основним боргом - 27683 доларів США, заборгованість з відсотків за користування кредитом - 77465,40 доларів США, що в загальній сумі складає 1604591,75 грн. по курсу НБУ станом на 18.11.2014р. (а.с.42). Таким чином, у листі-повідомленні №9-321210/3237 від 18.11.2014р. про прощення банком кредитного боргу вказано загальну суму прощеного боргу, яка включає як заборгованість за основним боргом так і заборгованість з відсотків за користування кредитом. Крім того, інформації щодо виникнення у позивача обов"язку включити суми анульованого (списаного) боргу в розрахунок річного доходу за 2014 рік та необхідності самостійно сплатити податок з такого доходу вказаний лист не містить. Водночас, податковим органом цю обставину не перевірено і при визначенні об'єкта оподаткування було взято загальну суму анульованого (списаного) боргу - 1604591,75 грн. по курсу НБУ станом на 18.11.2014 року без виключення із її складу процентів за користування кредитом - 77465,40 доларів США, тоді як сума процентів, нарахована позивачу за користування кредитними коштами та списана (прощена) банком, не є додатковим благом, на вартість якого згідно із нормами ПК збільшується оподатковуваний доход. База оподаткування повинна бути визначена тільки з суми, прощеної (анульованої банком), яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів.

Таким чином, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, скасовані податкове повідомлення-рішення №0001381742 від 17.07.2015р. та податкова вимога форми "Ф" №4578-23 від 17.11.2015р., що були єдиною підставою для стягнення оскарженим судовим рішенням з відповідача суми заборгованості, то колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Згідно статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення або його зміни є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

В даному випадку суд допустив неповне з'ясування обставин справи внаслідок чого невірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому є підстави для скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням нової про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" листопада 2016 р. скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "06" березня 2018 р.