Постанова № 72604388, 01.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Косик С. М.

01 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 540/1011/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Машівського районного суду Полтавської області від 14.12.2017 року, (м. Полтава, повний текст складено 15.12.2017 року), по справі № 540/1011/17

за позовом ОСОБА_1

до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області , Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації

про визнання дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

17.11.2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просила:

- визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду з позовом та поновити строк;

- визнати протиправним і скасувати:

- рішення керівника Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації від 30.08.2016 року, яким скасовано довідку внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 від 24.11.2014 року № НОМЕР_1;

- рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації від 17.05.2017 року та 19.07.2017 року щодо відмови нарахувати і виплатити пенсію за віком за період з травня 2016 року по травень 2017 року включно;

- визнати протиправними дії Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, якими припинено нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з травня 2016 року по травень 2017 року включно;

- зобов'язати Карлівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з травня 2016 року по травень 2017 року включно.

Постановою Машівського районного суду Полтавської області від 14.12.2017р. позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1строк звернення до адміністративного суду з позовом.

Рішення керівника Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації Полтавської області від 30.08.2016 року, яким скасовано довідку внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 від 24.11.2014 року №1618000107 - визнано протиправним та скасовано.

Дії Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, якими припинено нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 травня 2016 року по 31 травня 2017 року включно - визнано протиправними.

Зобов'язано Карлівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2017 року включно.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640 грн.

Стягнуто з Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1920 грн.

Карлівське об'єднане УПФУ Полтавської області (далі відповідач ), не погодившись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, а тому згідно з ч.4 ст.229, ч.1 ст. 308 КАС України справа розглянута судом в межах доводів та вимог апеляційної скарги, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Справа розглядається в частині вирішення позовних вимог до Карлівського об'єднаного УПФУ Полтавської області в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, з 09.02.2012р. отримує пенсію за віком, має статус учасника війни, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копіями посвідчень, довідкою. (а.с. 15-17).

Позивач перебувала на обліку в Карлівському об'єднаному УПФУ Полтавської області з 01.08.2014 року по 30.04.2016 року та поновлена на обліку з 01.06.2017 року, що підтверджується довідкою пенсійного органу (а.с. 72).

З 01.05.2016 року виплата пенсії позивачу припинена.

Доказів повідомлення позивача про підстави припинення виплати пенсії позивачу матеріали справи не містять.

30.08.2016 року рішенням УПСЗН Машівської районної державної адміністрації Полтавської області скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 24.11.2014 р. Підставою для скасування довідки слугували висновки відповідача про повернення ОСОБА_1 до покинутого місця проживання. (а.с.20, 53-54, 57).

Доказів повідомлення позивача про прийняте рішення матеріали справи не містять.

10.05.2017 року ОСОБА_1 звернулася до УПСЗН Машівської районної державної адміністрації Полтавської області із заявою про оформлення довідки внутрішньо переміщеної особи та відновлення виплати пенсії.

11.05.2017 року позивачу видана повторна довідка внутрішньо переміщеної особи (а.с. 17).

Одразу після цього позивач звернулась до Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам УПСЗН Машівської РДА (далі - Комісія) з заявою про віновлення виплат пенсії за віком з травня 2016 року.

17.05.2017 року рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 38 ОСОБА_1 відновлено з 01 червня 2017 року виплату пенсії за віком (а.с.18, 27-28).

11.05.2017 року позивач звернулась до Карлівського об'єднаного УПФУ Полтавської області з заявою про відновлення виплати пенсії та виплату недоотриманої пенсії за період з травня 2016 року по травень 2017 року.

19.06.2017 року Карлівське об'єднане УПФУ Полтавської області № 2/К-03 , за наслідками розгляду заяви позивача листом повідомило , що рішенням комісії № 38 від 17.05.2017р. відновлено виплату пенсії з 01.06.2017р. а також про відсутність підстав для виплати недоотриманої пенсії з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" №365 від 08.06.2016 р. згідно якої відновлення виплати пенсії здійснюється виключно за рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат після проведення обстеження матеріально-побутових умов (а.с.24, 25).

19.07.2017 року за наслідками розгляду заяви позивача від 10.07.2017р. про відновлення соціальних виплат з травня, комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відмовлено у відновленні соціальних виплат з травня 2015р., про що складено протокол № 49 . (а.с.19)

Також судом встановлено та визнається відповідачем, що пенсійним органом рішення про зупинення виплати пенсії позивачу не приймалося, нарахування пенсії за період з 01.05.2016 року по 31.05.2017 року не проводилось, що також підтверджується листом Карлівського об'єднаного УПФУ Полтавської області від 06.09.2017 року № 1009/03-12 та довідкою УПФУ від 12.12.2017р. (а.с.26,73).

Позивач, вважаючи такі дії протиправними, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправності дій УПФУ щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2017 року включно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01 травня 2016 року є протиправними з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637«Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 (далі - Порядок № 509). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Згідно п.6 Порядку № 509 ( в редакції постанови КМУ № 352 від 08.06.2016р.) довідка про взяття на облік внутрішньопереміщенної особи діє безстроково, крім випадків , передбачених ст.12 Закону № 1706-VII.

Відповідно статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Згідно з п. 71 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, виплата пенсії припиняється лише за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що на момент припинення виплати пенсії (01.05.2016р.) позивачу довідка внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 від 24.11.2014 року №1618000107 була чинною, будь-яких рішень про припинення виплати пенсії пенсійним органом не приймалося, нарахування пенсії не проводилося.

Доводи апелянта щодо неможливості виплатити позивачу недоотриману пенсію з травня 2016 року по травень 2017 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" №365 від 08.06.2016 року є необгрунтованими, з огляду на те, що припинення виплати пенсії позивачу відбулося 01.05.2016 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України зазначеної постанови.

Колегія суддів зазначає, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення.

Відповідно до положень статті 1 Конвенції, Статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Колегія суддів зазначає, що ні Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ні будь-яким іншим Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач, не приймаючи рішення відповідно до ч.1 ст.49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, протиправно з 01.05.2016 року зупинив виплату пенсії позивачу, доказів наявності судового рішення про зупинення виплати пенсії позивачу сторонами суду не надано, жодним законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, оскільки з травня 2016 року позивачу припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Колегія суддів зазначає, що за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.10.2009 в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

У відповідності до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі по тексту - ЕСПЛ) як джерело права.

Рішенням ЄСПЛ у справі "Пічкур проти України", зокрема п. 53, встановлено, що "підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати…"

У пункті 54 цього ж рішення ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного поновлення судом першої інстанції строків звернення до суду, колегія суддів вважає необґрунтованими, тому як відповідачем не надано доказів того, що позивач мала можливість раніше дізнатися про порушене право та звернутися до суду. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вирішено питання щодо поновлення строку звернення до суду позивача, враховані надані нею докази поважності причин пропуску строку, зокрема не отримання рішення, або будь-якого іншого повідомлення від відповідача про припинення виплати пенсії, а також враховано її стан здоров'я, перебування на стаціонарному лікуванні з переломом правого стегна, що підтверджується відповідними медичними документами (а.с.74,75).

Щодо доводів апеляційної скарги про прийняття судом до уваги не допустимих доказів, а саме виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7833 Свердловської центральної міської багатопрофільної лікарні Луганської області ЛНР, як виданої незаконним органом, лікарнею, що знаходиться на тимчасово окупованій території, колегія суддів зазначає, що висновком лікарсько-консультативної комісії № 1 від 06.06.2017р. Машівської Центральної районної лікарні смт. Машіка, Полтавської області підтверджено наявність у позивача перелому шийкі правого стегна. (а.с. 74).

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення позивачем до суду та його поновлення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Машівського районного суду Полтавської області від 14.12.2017 р. по справі № 540/1011/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 05.03.2018 року.