Постанова № 72604343, 06.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 533/1069/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання: Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 22.11.2017 (суддя Лизенко А.В.; смт Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область; повний текст складено 22.11.2017) по справі № 533/1069/17

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про скасування рішення та зобов’язання поновити виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2017 року позивач – ОСОБА_1, звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: скасувати рішення відповідача від 20.10.2017 № 156 та зобов’язати відповідача поновити виплату пенсії за віком починаючи з жовтня 2016 року.

Постановою Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволено.

Скасовано рішення Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 156 від 20.10.2017 року.

Зобов’язано Кременчуцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2016 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України, місцезнаходження: вул. Велика Набережна, 9, м. Кременчук, код ЄДРПОУ 40367050, на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, сплачений судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права і процесуального права, а саме: ст.ст. 4 та 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VІІ від 20.10.2014 року, постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, якою затверджено Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», ст. 99 КАС України, просить суд апеляційної інстанції постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач – ОСОБА_1, є громадянином України, пенсіонером, ветераном праці (а.с.16, 18, 33).

З вересня 2014 року, за фактичним місцем проживання, як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, позивач перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію за віком (а.с.30-47).

Рішенням міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №6-к від 18.08.2016 року позивачу припинено виплату пенсії (а.с.47).

На підставі вищевказаного рішення, розпорядженням Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №12573/06-05 від 31.08.2016 року припинено виплату пенсії позивачу. (а.с.94).

08.06.2017 року позивач зареєстрував постійне місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, в будинку, який належить йому на праві приватної власності (а.с.6, 9, 17).

На підставі заяви позивача про відмову від статусу внутрішньо переміщеної особи рішенням Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №45 від 23.06.2017 року скасовано довідку про взяття позивача на облік як особи, що переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО (а.с.16).

Позивач звертався із заявами про поновлення виплати пенсії в червні та липні 2017 року, однак відповідачем рішень за його зверненнями прийнято не було, листами від 26.06.2017 року, 25.07.2017 року позивача лише повідомлено, що поновлення пенсії можливе тільки при поновленні довідки про статус внутрішньо переміщеної особи, так як відсутня його пенсійна справа в паперовій формі (а.с.13-15).

Позивач повторно звернувся із заявою про поновлення виплат пенсії, в результаті чого відповідачем винесено рішення №156 від 20.10.2017 року, яким позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії з тих же підстав (а.с.92).

Вважаючи рішення відповідача про відмову у поновленні виплати пенсії протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення відповідача від 20.10.2017 № 156 та наявності у позивача права на поновлення йому виплати пенсії починаючи з 01 вересня 2016 року.

Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у даній справі виникли внаслідок відмови позивачу у поновленні виплати пенсії у зв’язку із реєстрацією ним постійного місця проживання на території с. Піски, Козельщинського району, Полтавської області.

Як свідчать матеріали справи, рішення Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області рішення від 20.10.2017 № 156 обґрунтовано відсутністю у позивача довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У рішенні зазначено, що при аналізі документів, поданих ОСОБА_1 для поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання з’ясовано, що є Рішення про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача, виданої Управлінням соціального захисту населення Крюківського району за № 45 від 23.06.2017. Поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 можливе при наданні довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. (а.с. 84)

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

15.10.2014 набрав чинності Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, що набрав чинності 15.10.2014 р., яким були визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

З метою обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 509, якою затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб (далі по тексту – Порядок № 509).

Згідно з п. 1 Порядку № 509 довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.

20.10.2014р. Верховною Радою України прийнято Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” № 1706-VІІ (набрав чинності з 22.11.2014р., далі по тексту – Закон України № 1706-VІІ), відповідно до ст.1 якого внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

У відповідності до ст. 4 Закон України № 1706-VІІ факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Постановою Кабінету Міністрів України №636 від 26.08.2015р. “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” (що набрала чинності з 09.09.2015р.) до Порядку №509 було внесено зміни та встановлено, що відповідна довідка видається, саме “внутрішньо переміщеним особам”.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 з 08 червня 2017 року зареєстрований у власному будинку по вул. Підварки, 7, с. Піски Козельщинського району Полтавської області, належному йому на праві приватної власності згідно свідоцтва від 27.10.2008, та, як наслідок, не підпадає під визначення внутрішньо переміщеної особи, яке надано законодавцем.

На підставі поданої ОСОБА_1 заяви про відмову від статусу внутрішньо переміщеної особи, рішенням Управління соціального захисту населення Крюківського району від 23.06.2017 №45 скасовано дію довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 24.11.2014 № НОМЕР_2 (а.с. 16).

За таких обставин, вимога Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про необхідність надання позивачем для поновлення виплати пенсії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є очевидно необґрунтованою.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України від 09.07.2003, № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту – Закону № 1058-IV).

За правилами, встановленими ч.1 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені в статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно ч.2 ст.45 Закону № 1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Позивач є громадянином України, пенсіонером, який знаходиться на пенсійному обліку відповідача та проживає в зареєстрованому за ним на праві власності будинку, що розташований адресою: по вул. Підварки, 7, с. Піски Козельщинського району Полтавської області, а відтак, виплата йому пенсії відноситься до повноважень відповідача.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, якими є: виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

За правилами частини 2 статті 49 цього Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.1.5 якого заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Пунктом 2.8 вказаного Порядку встановлено, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Пунктом 2.9 цього ж Порядку передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Колегія суддів зазначає, що з моменту реєстрації позивачем постійного місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_3 і відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи характер правовідносин між ним та УПФУ змінився, а відтак і їх законодавче регулювання також.

Зокрема, з вказаного часу до спірних правовідносин не підлягало застосуванню законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, як от Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

Системний аналіз наведених положень законодавства, в контексті встановлених обставин справи, дає підстави для висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для відмови позивачу у виплаті йому пенсії та покладення на нього обов'язку щодо надання довідки про взяття на облік, як внутрішньо переміщеної особи.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування рішення відповідача від 20.10.2017 № 156 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зобов’язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу з 01 вересня 2016 року, оскільки підстави припинення виплати позивачу пенсії починаючи з цієї дати не були предметом оскарження у даній справі та не з’ясовувались судом в межах заявлених позовних вимог.

Так, судом встановлено, що виплату пенсії позивачу припинено 31.08.2016 розпорядженням № 12573/06-05 від 31.08.2017 прийнятим Кременчуцьким ОУПФУ Полтавської області на підставі рішення міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 6-К від 18.08.2016. Водночас, вказані рішення та дії відповідача з припинення ОСОБА_1 виплати пенсії починаючи з вересня 2016 року не є предметом оскарження у даній справі. При цьому, позивач у позовні заяві вказує, що у вересні 2016 року він був змушений виїхати з м. Кременчука у зв’язку із сімейними обставинами. В той же час позивач не вказує своє місце проживання після виїзду з м. Кременчука у вересні 2016 року та до моменту реєстрації свого місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3 08 червня 2017 року. Підставою звернення до суду з даним позовом стала саме відмова відповідача у поновленні виплати пенсії у зв’язку із реєстрацією позивачем 08.06.2017 місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3, а не дії відповідача з припинення виплати пенсії.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про необхідність виходу за межі заявлених позовних вимог на підставі ст. 11 КАС України та поновлення позивачу виплати пенсії починаючи з 01.09.2016 року передчасним та необґрунтованим.

Оскільки в межах спірних правовідносин поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 зумовлено реєстрацією позивачем постійного місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_3 і відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов’язання відповідача поновити йому виплату пенсії підлягають задоволенню саме з дати такої реєстрації – 08.06.2017 року.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визначення дати, з якої необхідно зобов’язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії, з прийняттям в цій частині нової постанови.

В іншій частині рішення доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 22.11.2017 по справі № 533/1069/17 скасувати в частині зобов'язання Кременчуцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2016 року.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов'язати Кременчуцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 08 червня 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2 Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 06.03.2018