Постанова № 72604157, 06.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 743/122/18 Суддя (судді) першої інстанції: Жовток Євген Анатолійович

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2018 року у справі за позовом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області до Громадянина Республіки Судан ОСОБА_1 про продовження строку затримання, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: продовжити строк затримання громадянина Республіки Судан ОСОБА_1 у Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, що розташований: АДРЕСА_1 на три місяці з 10.02.2018 до 10.05.2018. Рішення суду звернути до негайного виконання.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що постановою Зарічного районого суду м.Суми від 11.11.2016 відповідача було примусово видворено за межі території України, а також затримано з метою ідентифікації, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

Починаючи з 11.11.2016 ОСОБА_1 перебуває в Чернігівському ПТПІ, а строк його затримання продовжувався постановами Зарічного районного суду м.Суми від 05.05.2017, 08.08.2017 та 06.11.2017, з підстав неможливості ідентифікувати особу відповідача.

Зокрема, 11.11.2016 УДМС України в Сумській області до Посольства Республіки Судан в Україні направлялось повідомлення про поміщення відповідача до пункту тимчасового перебування іноземців в Україні.

Крім того, 05.12.2016, 26.04.2017, 13.06.2017, 03.08.2017, 05.09.2017, 27.09.2017 та 29.12.2017 до Посольства Республіки Судан направлялися запити стосовно підтвердження належності ОСОБА_1 до громадянства вказаної держави і надання документів для повернення до країни походження.

Разом з цим, позивач не отримував від дипломатичної установи відповідей на свої звернення.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2018 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що на теперішній час жодної відповіді від дипломатичної установи до Управління ДМС України в Сумській області не надійшли. Підтвердження належності відповідача до громадянства Судану, а також документи, необхідні для його ідентифікації та повернення до країни походження - відсутні, тому питання щодо ідентифікації відповідача не вирішено.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Зарічного районного суду м.Суми від 11.11.2016 по справі № 591/5941/16-а позов Управління Державної міграційної служби України в Сумській області задоволено. Примусово видворено за межі території України громадянина Судану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Судану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, строком на шести місяців (а.с. 8-9).

З вказаної постанови Зарічного районного суду м.Суми від 11.11.2016 вбачається, що уродженець Саудівської Аравії - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є громадянином Республіки Судан, у серпні 2012 року на законних підставах, через пункт пропуску «Бориспіль», прибув в Україну з метою навчання в Луганському Державному медичному університеті, після чого в 2014 році переїхав до м.Суми.

Станом на 11.11.2016 відповідач не мав документів, які посвідчують особу, а дозволений строк його перебування в Україні - закінчився.

20 жовтня 2016 року УДМС України в Сумській області прийнято рішення № 94 про примусове повернення відповідача з України в строк до 03.11.2016, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений, однак у добровільному порядку не виконав цього рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 по справі № 591/5941/16-а постанову Зарічного районного суду м.Суми від 11.11.2016 залишено в силі, а апеляційну скаргу громадянина Республіки Судан ОСОБА_1 - без задоволення (а.с. 10-11).

У вказаному рішенні встановлено, що громадянин Республіки Судан ОСОБА_1 не оскаржував рішення про примусове повернення його з України і не відноситься до осіб, яким може бути надано статус біженця чи особи, котра потребує додаткового або тимчасового захисту.

При цьому, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2017 по справі № 825/231/17, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017, в задоволенні позову Мохаммеда Ахмеда Алчека про скасування наказу УДМС України в Чернігівській області про відмову у вирішенні питання про визнання його біженцем або особою, котра потребує додаткового захисту та про зобов"язання повторно прийняти і оформити документи про визнання відповідача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відмовлено.

Частиною четвертою ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, позивач звертався 05.12.2016, 26.04.2017, 13.06.2017, 03.08.2017, 05.09.2017, 27.09.2017 та 29.12.2017 до Посольства Республіки Судан із запитами про підтвердження належності ОСОБА_1 до громадянства вказаної держави та надання документів для повернення його до країни громадянської належності (а.с. 23-27, 29-30).

Однак, оскільки станом на 07.02.2018 позивач не отримав інформації про належність відповідача до громадянства Республіки Судан, а також відомостей, які ідентифікують особу затриманого, тому звернувся до суду з позовом про продовження строку затримання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що УДМС України в Сумській області не в повній мірі реалізувало свої повноваження щодо ідентифікації іноземця, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, у задоволенні позовних вимог про допущення судового рішення до негайного виконання, також слід відмовити, оскільки до переліку рішень, передбачених ст.371 КАС України, які можуть бути звернуті до негайного виконання, не включено рішення про затримання або продовження строку затримання іноземців чи осіб без громадянства.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Частиною четвертою статті 30 вказаного Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Аналогічні положення викладені в пункті 12 Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.02.2016 № 141.

За правилами частин одинадцятої-тринадцятої статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Як свідчать матеріали справи, рішення про примусове видворення відповідача за межі України прийнято судом 11.11.2016, при цьому понад 14 місяців до нього застосовуються обмежувальні заходи, а саме утримання в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства у зв'язку з неможливістю ідентифікації особи - ОСОБА_1.

Так, Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою спільним Наказом МВС України, Адміністрації ДПС України, Служби безпеки України № 353/271/150 від 23.04.2012 (далі - Інструкція) регламентовано порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.

Згідно пункту 2.7 Інструкції у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу).

У разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 05.12.2016, 26.04.2017, 13.06.2017, 03.08.2017, 05.09.2017, 27.09.2017 та 29.12.2017 звертався до Посольства Республіки Судан із запитами про підтвердження належності ОСОБА_1 до громадянства вказаної держави та надання документів для повернення його до країни громадянської належності (а.с. 23-27, 29-30).

Однак, жодної відповіді від цієї дипломатичної установи до позивача не надходили.

Разом з тим, оскільки у матеріалах справи відсутні докази направлення через Департамент консульської служби МЗС України повторних запитів до компетентних органів країни походження відповідача щодо ідентифікації ОСОБА_1, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Управління Державної міграційної служби України в Сумській області не в повній мірі реалізувало свої повноваження щодо ідентифікації іноземця, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області - залишити без задоволення, а рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 06 березня 2018 року.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.