Рішення № 72603833, 26.02.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/8450/15-ц

2/405/2122/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2018 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі : Притула О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КУА «Промколект-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ПАТ «Креді ОСОБА_3» про визнання договору поруки припиненим обґрунтовуючи його тим, що 29.09.2008 року між АТ «Індекс-Банк», правонаступником по всіх правах та зобов»язанням якого виступає ПАТ «Креді ОСОБА_3» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 206. Згідно кредитного договору банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 25 719,63 долари США з кінцевим строком користування 28.09.2014 року. З метою забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором № 206, 29.09.2008 року між АТ «Індекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді ОСОБА_3» та ним був укладений договір поруки, згідно з яким на добровільних засадах бере на себе зобов»язання солідарно відповідати перед банком по зобов»язанням ОСОБА_2, які виникають у останнього з умов кредитного договору в повному обсязі, в строки та на умовах, обумовлених кредитним договором.

20.02.2015 року він отримав лист-повідомлення з банку, з якого він зрозумів, що дія договору поруки не була припинена в установлені договором строки. В подальшому ним з»ясовано, що 15.04.2009 року були укладені зміни та доповнення до договору № 288, в додатках якого знаходилась ще одна додаткова угода № 043 від 15.04.2009 року, з якої встановлено , що в додатковій угоді № 288 від 15.04.2009 року друге речення першого абзацу пункту 1.1 кредитного договору встановлює, що строк користування кредитом з 29.09.2008 року по 28.09.2018 року включно.

Про існування даних змін він не зав, з цими змінами його ніхто не ознайомлював і таку додаткову угоду він не підписував. Звернувшись до спеціаліста ОСОБА_4 із заявою про проведення експертного дослідження, з»ясувалось, що підпис в графі «Поручитель» у даній додатковій угоді № 043 від 29.04.2009 року виконане не ним, що підтверджується висновком № 149 від 18.11.2015 року. З огляду на викладене, він звернувся до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення за ст. 358 КК України і дані відомості внесені до ЄРДР та розпочато досудове слідство по факту підробки документів.

Вважає, що даним фактом банком порушено його права, посилаючись на норми діючого законодавства, просив визнати зобов»язання, що виникло із договору поруки від 29.09.2008 року, укладеного між ним та банком такими, що припинили свою дію з 28.09.2014 року.

ПАТ «Креді ОСОБА_3» надано заперечення проти позову, в яких він просив відмовити в задоволенні даного позову.

В березні 2017 року позивачем змінено предмет позову, відповідно до наданих змін просить визнати додаткову угоду № 043 від 15.04.2009 року недійсною та визнати зобов»язання, що виникло з договору поруки від 29.09.2008 року, укладеного між ним та банком тими, що припинили свою дію 28.08.2014 року та стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 17.10.2017 року замінено відповідача ПАТ «Креді ОСОБА_3» на ТзОВ КУА «Промколект-Капітал».

13.11.2017 року відповідачем надано заперечення проти позову, в який останній просить застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

Сторони в судове засідання не з»явились, про час та місце слухання справи повідомлені, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, при цьому представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 29.09.2008 року між АТ «Індекс-Банк», правонаступником по всіх правах та зобов’язанням якого виступає ПАТ «Креді ОСОБА_3» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 206. Відповідно до умов даного договору банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 25 719, 63 доларів США, з кінцевим строком користування 28.09.2014 року (включно).

З метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором № 206, 29.09.2008 року між АТ «Індекс – Банк», правонаступником по всіх правах та зобов’язанням якого виступає ПАТ «Креді ОСОБА_3» та позивачем ОСОБА_1 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання солідарно відповідати перед банком по зобов’язанням ОСОБА_2, які виникають в останнього з умов кредитного договору в повному обсязі, в строки та на умовах, обумовлених кредитним договором.

15.04.2009 року між АТ «Індекс – Банк», правонаступником по всіх правах та зобов’язанням якого виступає ПАТ «Креді ОСОБА_3», та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень № 288 до кредитного договору № 206 від 29.09.2008 року. В даному договорі викладено друге речення першого абзацу пункту 1.1. Кредитного договору у наступній редакцій: «Строк користування кредит – з «29» вересня 2008 року по «28» вересня 2018 року включно».

Крім цього, 15.04.2009 року укладена додаткова угода № 043 до договору поруки від 29.09.2008 року між АТ «Індекс – Банк», правонаступником по всіх правах та зобов’язанням якого виступає ПАТ «Креді ОСОБА_3», та фізичними особами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в якій зазначено, що: «Сторони договору встановлюють, що Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання солідарно відповідати перед банком по зобов’язанням позичальника, які виникають з умов додаткової угоди № 288 від 15.04.2009 року до кредитного договору № 206 від 29.09.2008 року, в повному обсязі, в строки та умовах обумовлених додатковою угодою № 288 від 15.04.2009 року до кредитного договору № 206 від 29.09.2008 року».

Як зазначає позивач, про існування таких змін він не знав, його з ними не ознайомлював, і додаткові угоди про такі зміни він не підписував.

Згідно висновку № 149 від 18.11.2015 року, проведеного спеціалістом науково-дослідної лабораторії експертних досліджень ПП «Агенція 007» ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_5, встановлено, що дана підпис від імені ОСОБА_1, розташований в графах «Поручитель» в додатковій угоді № 043 від 15.04.2009 року до договору поруки від 29.04.2009 року, згідно якого фізична особа ОСОБА_1 є поручителем фізичної особи ОСОБА_2, виконана не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1

Реалізуючи своє право позивач звернувсядо правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення за ст. 358 КК України і дані відомості внесені до ЄРДР та розпочато досудове слідство по факту підробки документів.

У вказаному кримінальному провадження також була проведена судово-почеркознавча експертиза і згідно висновку № 9 від 27.01.2016 року Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України досліджуваний підпис, розташований в колонці «Поручитель» графі «Бондаренко Олег Петрович» в договорі поруки, укладеному між АТ «Індекс-Банк» та ОСОБА_1 від 29.09.2008 року ймовірно виконаний ОСОБА_1; досліджувані підписи, розташовані в колонках «Поручитель» в додатковій угоді № 043 від 15.04.2009 року виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання умов договору можлива лише за взаємною згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що кредитор порушив приписи чинного законодавства та умови кредитного договору, збільшив в односторонньому порядку відповідальність поручителя – позивача ОСОБА_1, без його згоди на те, що суперечить положенням ч. 1 ст. 651 ЦК України.

Крім того, в договорі поруки відсутня умова про те, що поручитель надає згоду на зміну зобов’язання та збільшення відповідальності без повідомлень його зі сторони банку про це та без підписання з ним додаткової угоди. Таким чином відбулось збільшення обсягу відповідальності за зобов’язанням поручителя без його згоди.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Так, виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.

Факт зміни кредитного договору яким визначено обсяг зобов’язань як боржника так і поручителя, без згоди поручителя на такі зміни, має наслідки - припинення поруки згідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Обставини, за яких припиняється порука, чітко визначені у ст. 559 ЦК України, та не потребують додаткового тлумачення.

За правилами ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає у разі збільшення розміру плати за кредитом, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо. Порука припиняється в тому випадку, коли поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобов’язання.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення обсягу основного зобов'язання навіть за згодою кредитора та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

В пункті 4.1. договору поруки від 29.09.2008 року, чітко вказано, що договір втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов’язання, кінцевий строк повернення кредиту - 28.09.2014 року (включно).

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК України).

У випадку невизнання кредитором прав поручителя, передбачених ст. 559 ЦК України на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України є необхідним.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов’язання за договором поруки таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

На здійснене в односторонньому порядку змін до кредитного договору відповідач як кредитор згоди поручителя - не отримав, як і не отримав згоди на продовження договору поруки на нових умовах, пов'язаних зі збільшенням відповідальності поручителів.

При цьому внесення змін до кредитного договору про зміну зобов’язання, забезпеченого порукою, внаслідок чого збільшилась відповідальність поручителя, а згоду на таку зміну, поручитель не надавав і є безумовною підставою для визнання поруки такою, що припинена.

Щодо посилання представника відповідача на застосування строків позовної давності судом відмічається, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як встановлено судом, позивач про своє порушене право дізнався з листа банку 20.02.2015 року і 10.12.2015 року звернувся в суд з позовом, а тому суд приходить до висновку, що строки позовної давності ним не пропущено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 зайшли своє підтвердження в суді та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КУА «Промколект-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим задовольнити.

Визнати додаткову угоду № 043 від 15.04.2009 року до договору поруки від 29.04.2009 року, укладену між АТ «Індекс – Банк» та фізичними особами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 недійсною.

Визнати зобов»язання, що виникло із договору поруки від 29.09.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Індекс-банк», правонаступниками прав та обов»язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю КУА «Промколект-Капітал» такими, що припинили свою дію з 28.09.2014 року (включно).

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю КУА «Промколект-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати по справі в сумі 487,20 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда І. М. Шевченко