Постанова № 72603817, 26.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №823/884/17 Головуючий у І інстанції - Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2017 (м. Черкаси, час - 17:25, дата складання повного тексту - 02.10.2017) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 08.02.2017 № 0001011400 про збільшення ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34543983,00 грн, в тому числі 23029322,00 грн основний платіж, 11514661,00 грн штрафні санкції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2017 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 08.02.2017 № 0001011400 про збільшення ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34543983,00 грн, в тому числі 23029322,00 грн основний платіж, 11514661,00 грн штрафні санкції.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу, про що свідчить те, що постачальники не мають матеріальної бази, об'єктивно необхідної для виконання поставок, які були предметом перевірки, контрагенти позивача були учасниками проведення транзитних фінансових потоків у правовідносинах х іншими суб'єктами господарювання.

Представник позивача у судовому засідання заперечив проти апеляційної скарги, свою позицію виклав у відзиві на апеляційну скарги, в якому зазначено, що висновки акту перевірки не містять жодних фактичних даних, які б підтверджували наявність розбіжностей між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту, задекларованими сторонами спірних господарських операцій у своїй податковій звітності відповідного періоду, чи доказів відсутності реєстрації у встановленому порядку податкових накладних, складених за наслідками таких взаємовідносин, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Представник відповідача у судовому засідання підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та наголосив, що позивачем порушено норми Податкового законодавства, на підставі чого було винесено правомірне податкове повідомлення-рішення.

Крім того, відповідачем 09.02.2018 було подано клопотання про зупинення дії постанови суду першої інстанції. Разом з тим, під час судового засідання, представником відповідача зазначено про відсутність підстав для розгляду даного клопотання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 03.11.2016 по 07.12.2016 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» з питань правильності відображення в податковому обліку з податку на додану вартість фінансово-господарських операцій з ТОВ «Сонкей» за квітень 2016 року, TOB «Весана» за березень 2016 року, ТОВ «Хостера» за жовтень-грудень 2015 року, TOB «Нотат Плюс» за жовтень 2015 року та січень-лютий 2016 року, ТОВ «Врожай 2015» за червень-липень 2016 року, ТОВ «Гранді Плюс» за травень 2016 року, ТОВ «ІК Дельта» за червень 2015 року, ТОВ «Проммаркетгруп» за вересень 2015 року, за результатами якої складено акт № 114/28-10-47-12/31082518 від 14.12.2016, в якому встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3. п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижений податок на додану вартість на загальну суму 23029322 грн, у тому числі за червень 2015 - 100555 грн, за вересень 2015 - 1002319 грн, за жовтень 2015 - 2769148 грн, за листопад 2015 - 1104957 грн, за грудень 2015 - 2748052 грн, за січень 2016 - 2979185 грн, за лютий 2016 - 2282911 грн, за березень 2016 - 1166723 грн, за квітень 2016 - 2631158 грн, за травень 2016 - 583333 грн, за червень 2016 - 3580603 грн, за липень 2016 - 2080378 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки № 114/28-10-47-12/31082518 від 14.12.2016 позивач у відповідності до п. 86.7 статті 87 Податкового кодексу України подав до контролюючого органу заперечення № 86 від 20.01.2017.

03.02.2017 Офіс великих платників податків ДФС України надав відповідь №6900/10/28-10-47-14, де зокрема вказав, що дані зареєстрованих накладних свідчать про документальне оформлення операції з реалізації інших товарів на адресу покупців, тобто фактично відбувся розрив ланцюга постачання, що свідчить лише про документальне оформлення операцій придбання та поставки товарів та формування господарського кредиту за рахунок підміни товару.

На підставі акту перевірки № 114/28-10-47-12/31082518 від 14.12.2016 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0001011400, згідно якого позивачу за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3. п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 34543983,00 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 23029322,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 11514661,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України до Державної фіскальної служби України подано скаргу від 21.03.2017 № 439.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 18.05.2017 № 10505/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 08.02.2017 №0001011400 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення неправомірним звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» та його контрагентами-постачальниками укладені договори поставки: з ТОВ «Сонкей» № 37 від 25.04.2016, з ТОВ «Весана» № 25 від 23.03.2016, з ТОВ «Хостера» № 77 від 09.10.2015, з ТОВ «Нотат Плюс» № 78 від 12.10.2015, з ТОВ «Врожай 2015» № 82 від 22.06.2016, з ТОВ «Гранді Плюс» № 77 від 11.05.2016, з ТОВ «ІК Дельта» № 50 від 29.05.2015, з ТОВ «Промомаркетгруп» № 72 від 01.09.2015, згідно з яким постачальники зобов'язуються передати у власність ТОВ «ЗЛГЗ «Златогор», а ТОВ «ЗЛГЗ «Златогор» прийняти і своєчасно оплатити товар в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 3.1 договорів поставки асортимент та кількість кожної партії товару визначається в замовленні (заявці) на поставку товару від позивача, яке узгоджується з контрагентами-постачальниками.

Пункт 4 вказаних договорів поставки визначається, що суму договору складає сума всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснювалося постачання товару на виконання вказаних договорів.

Поставка товару покупцю відповідно до пункту 5.1 здійснюється партіями на умовах EXW постачальника), відповідно до правил інтерпретації міжнародних торгових термінів Інкотерм в редакції 2000 року.

Оплата товару здійснюється покупцем в безготівковій формі (пункту 6.2 договір поставки).

Зазначені договори поставки підписані належними представниками сторін та скріплені печатками.

Господарські операції з ТОВ «Сонкей» в квітні 2016 року підтверджуються: договором поставки № 37 від 25.04.2016 з додатковою угодою; видатковими накладними: від 28.04.2016 № РН-0000433, № РН-0000434, № РН-0000435, від 29.04.2016 № РН-0000436, № РН-0000437, № РН-0000438, від 30.04.2016 № РН-0000439, № РН-0000440, № РН-0000441, податковими накладними від 28.04.2016 № 433, № 434, № 435, від 29.04.2016 № 436, № 437, № 438, від 30.04.2016 № 439, № 440, № 441.

Господарські операції з ТОВ «Весана» в березні 2016 року підтверджуються: договором поставки № 25 від 23.03.2016 з додатковою угодою; договором про відступлення права вимоги № 25-2 від 01.04.2016; видатковими накладними від 25.03.2016 № РН-0000074, від 31.03.2016 № РН-0000076, № РН-0000077, № РН-0000078, податковими накладними від 25.03.2016 № 74, від 31.03.2016 № 76, № 77, № 78.

Господарські операції з TOB «Хостера» в жовтні-грудні 2015 року підтверджуються: договором поставки № 77 від 09.10.2015 з додатковою угодою, видатковими накладними від 26.10.2015 № РН-000051, № РН-000052, № РН-000053, № РН- 000054, № РН-000055, від 27.10.2015 № РН-000056, № РН-000057, № РН-000058, № РН-000059, від 28.10.2015 № РН-000060, № РН-000061, № РН-000062, № РН-000063, від 29.10.2015 № РН-000064, № РН-000065, № РН-000066, № РН-000091; від 17.11.2015 № РН-000093, № РН- 000094, від 18.11.2015 № РН-000095, № РН-000096, № РН-000097, від 19.11.2015 № РН-000101, № РН-000102, від 20.11.2015 № РН-000103, № РН-000104, № РН-000105, від 21.11.2015 № РН-000106, № РН-000107; від 21.12.2015 № РН-000221, від 23.12.2015 № РН-000271, від 24.12.2015 № РН-000276, від 25.12.2015 № РН-000277, від 28.12.2015 № РН- 000278, № РН-000283, № РН-000284, від 29.12.2015 № РН-000285, № РН-000286, від 30.12.2015 № РН-000287, від 31.12.2015 № РН-000288, № РН-000289, № РН-000290, № РН-000291, № РН-000292, № РН-000293, № РН-000294, № РН-000295, № РН-000296, № РН-000297, № РН-000298, № РН-000299, № РН-000300, податковими накладними від 26.10.2015 № 51, № 52, № 53, № 54, № 55, від 27.10.2015 № 56, № 57, № 58, № 59, від 28.10.2015 № 60, № 61, № 62, № 63, від 29.10.2015 № 64, № 65, № 66, № 91; від 17.11.2015 № 93, № 94, від 18.11.2015 № 95, № 96, № 97, від 19.11.2015 № 101, № 102, від 20.11.2015 № 103, № 104, № 105, від 21.11.2015 № 106, № 107; від 21.12.2015 № 63, від 23.12.2015 № 139, від 24.12.2015 № 146, від 25.12.2015 № 147, від 28.12.2015 № 148, № 154, № 155, від 29.12.2015 № 156, № 157, від 30.12.2015 № 158, від 31.12.2015 № 159, № 160, № 161, № 162, № 163, № 164, № 165, № 166, № 167, № 168, № 169, № 170, № 171.

Господарські операції з TOB «Нотат Плюс» в жовтні 2015 року, січні-лютому 2016 року підтверджуються: договором поставки № 78 від 12.10.2015 з додатковою угодою, видатковими накладними від 30.10.2015року № РН-000001, від 31.10.2015 № РН-000002, № РН-000003, № РН-000004; від 31.01.2016 № РН-0000202, № РН-0000203, № РН-0000204, № РН- 0000205, № РН-0000206, № РН-0000207, № РН-0000211, № РН-0000212, № РН-0000213, № РН-0000214, № РН-0000215, № РН-0000216, № РН-0000217, № РН-0000218, № РН-0000219, № РН-0000220, № РН-0000221, № РН-0000222, № РН-0000223; від 22.02.2016 № РН-0000240, № РН-0000241, № РН- 0000242, від 23.02.2016 № РН-0000243, № РН-0000244, № РН-0000245, № РН-0000246, від 24.02.2016 № РН-0000258, № РН-0000259, № РН-0000260, від 25.02.2016 № РН-0000261, № РН-0000262, № РН-0000263, № РН-0000264, від 29.02.2016 № РН-0000280, податковими накладними від 30.10.2015 № 11, від 31.10.2015 № 12, № 13, № 14; від 31.01.2016 № 48, № 49, № 50, № 51, № 52, № 53, № 55, № 56, № 57, № 58, № 59, № 60, № 61, № 62, № 63, №64, № 65, № 66, № 67; від 22.02.2016 № 29, № 30, № 31, від 23.02.2016 № 32, № 33, № 34, № 35, від 24.02.2016 № 48, № 49, № 50, від 25.02.2016 №51, № 52, № 53, № 54, від 29.02.2016 № 62.

Господарські операції з ТОВ «Врожай 2015» в червні-липні 2016 року підтверджуються: договором поставки № 82 від 22.06.2016 з додатковою угодою; видатковими накладними від 27.06.2016 № ВЖ-000000010, № ВЖ-000000011, № ВЖ-000000013, № ВЖ-000000014, від 28.06.2016 № ВЖ-000000015, від 29.06.2016 № ВЖ-000000016, № ВЖ- 000000017, № ВЖ-000000018, № ВЖ-000000019, № ВЖ-000000020, № ВЖ-000000021, від 30.06.2016 № ВЖ-000000022, № ВЖ-000000023, № ВЖ-000000024, № ВЖ-000000025, № ВЖ-000000026, № ВЖ-000000027, № ВЖ-000000028; від 25.07.2016 № ВЖ-000000076, № ВЖ-000000077, від 26.07.2016 № ВЖ-000000078, № ВЖ-000000079, від 27.07.2016 № ВЖ-000000082, від 28.07.2016 № ВЖ-000000083, від 29.07.2016 № ВЖ-000000084, № ВЖ-000000086, від 30.07.2016 № ВЖ-000000085, № ВЖ-000000087, № ВЖ-000000088, податковими накладними від 27.06.2016 № 10, № 11, № 13, № 14, від 28.06.2016 № 12, від 29.06.2016 № 1, № 2, № 3, № 4, № 17, № 18, від 30.06.2016 № 5, № 6, № 7, № 8, № 16, № 19, № 20; від 25.07.2016 № 42, № 43, від 26.07.2016 № 44, № 45, від 27.07.2016 № 48, від 28.07.2016 № 49, від 29.07.2016 № 50, № 52, від 30.07.2016 № 51, № 53, № 54.

Господарські операції з ТОВ «Гранді Плюс» в травні 2016 року підтверджуються: договором поставки № 77 від 11.05.2016 з додатковою угодою; видатковими накладними від 31.05.2016 № РН-0000042, № РН-0000043, № РН-0000044, податковими накладними від 31.05.2016 № 42, № 43, № 44.

Господарські операції з ТОВ «ІК Дельта» в червні 2015 року підтверджуються: договором поставки № 50 від 29.05.2015 з додатковою угодою; видатковою накладною від 01.06.2015 № ДІ-000000107, податковою накладною від 01.06.2015 № 56.

Господарські операції з ТОВ «Промомаркетгруп» в вересні 2015 року підтверджуються: договором поставки № 72 від 01.09.2015 з додатковою угодою; видатковими накладними від 01.09.2015 № ПЕ-000000081, № ПЕ-000000082, від 02.09.2015 № ПЕ-000000083, № ПЕ-000000084, № ПЕ-000000085, від 03.09.2015 № ПЕ-000000086, № ПЕ-000000087, від 04.09.2015 № ПЕ-000000088, № ПЕ-000000089, № ПЕ-000000090, № ПЕ- 000000091, від 07.09.2015 № ПЕ-000000092, № ПЕ-000000093, № ПЕ-000000094, від 08.09.2015 № ПЕ-000000095, № ПЕ-000000096, від 09.09.2015 № ПЕ-000000097, № ПЕ-000000098, від 10.09.2015 № ПЕ-000000099, № ПЕ-000000100, від 11.09.2015 № ПЕ-000000101, податковими накладними від 01.09.2015 № 8, № 9, від 02.09.2015 № 10, № 11, № 12, від 03.09.2015 № 13, № 14, від 04.09.2015 № 15, № 16, № 17, № 18, від 07.09.2015 № 19, № 20, № 21, від 08.09.2015 № 22, № 23, від 09.09.2015 № 24, № 25, від 10.09.2015 № 26, № 27, від 11.09.2015 № 28.

Судом першої інстанції зазначено, що вказані податкові накладні зареєстровані в єдиному державному реєстрі податкових накладних, а відповідні суми податку на додану вартість відображені у податкових зобов'язаннях вказаних товариств контрагентів позивача. Найменування товару, його кількість та суми зазначені у видаткових та податкових накладних повністю співпадають.

Дані первинні документи складені керівниками вищезазначених підприємств, містять у відповідних графах документів їх особисті підписи та печатки підприємств, а також з боку позивача у відповідних графах підписані його керівником і відповідальними за прийняття товарно-матеріальних цінностей особами та скріплені печаткою останнього, що підтверджується їх змістом і відповідними довіреностями та дає можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції і правильність її оформлення.

Перевезення придбаних товарів здійснювалося за рахунок позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними форми № 1-НТ з відповідними датами, номенклатурою і обсягами товарно-матеріальних цінностей, що дає можливість повно і об'єктивно встановити обставини руху товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від їх постачальників до адреси виробничих приміщень позивача.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновки відповідача про нереальність спірних господарських операцій, з огляду на відсутність подорожніх листів, оскільки вони спростовуються наявністю у позивача вищезазначених товарно-транспортних накладних з відповідними номенклатурою товарів і датами, а також не ґрунтуються на вимогах чинного податкового законодавства, оскільки вказані правила перевезень не встановлюють правил податкового обліку, в тому числі порядку формування податкового кредиту, і не є законодавчим документом з питань оподаткування, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників); документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не/є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей; податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності подорожнього листа.

За товарно-матеріальні цінності отримані від контрагентів-постачальників позивач розраховувався в повній мірі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що посилання відповідача на ухвали слідчого судді Соломянського районного суду м. Києва Демидовської А.І. у справі № 760/6919/16-к та ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Карабань В.М. від 11.05.2016 у справі № 757/22154/16-к, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки вищезазначені судові акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а вони є лише процесуальними рішеннями слідчого судді, на підставі яких сторона обвинувачення в порядку статті 93 Кримінального процесуального кодексу України здійснює збирання доказів у кримінальному провадженні.

Крім того, не можуть бути належними і допустимими доказами безтоварності вищезазначених господарських операцій лист ГУ ДФС у Полтавській області від 03.11.2016 № 6624/7/16-31-14-06-15, лист Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.09.2016 № 969/10/10-02-14-03, листи Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 09.09.2016 № 242/10-13-14-04/39962762 та № 244/10-13-14-04/39983410, акт Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 10.11.2016 № 260/11-23-14-02/39841709 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Хостера» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний Завод «Златогор» за період з 01.10.2015-31.12.2015», які містять висновки про нереальність здійснення господарської діяльності вищезазначеними контрагентами позивача, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товарів, адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв доводи відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами з посиланням на факт вилучення згідно протоколу обшуку від 22.03.2016 слідчими органами під час здійснення досудового слідства у кримінальному провадженні № 12015000000000630, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28, частинами 2 статті 205, частиною 3 статті 209, частиною 3 статті 212 КК України, печаток низки контрагентів позивача за іншою адресою, ніж зазначена в їх реєстраційних документах, оскільки таке вилучення було здійснене вже після фактичного завершення відповідних господарських операцій, а чинне законодавство не визначає місцезнаходження печатки підприємства, що виключає будь-яке доказове значення відповідних тверджень відповідача.

Крім того, твердження відповідача про неможливість здійснення описаних в акті перевірки господарських операцій на підставі даних поданих контрагентами позивача до свого контролюючого органу звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є необґрунтованими, оскільки останні містять виключно відомості про кількість працюючих у зазначених суб'єктів господарювання осіб та суми нарахованої їм заробітної плати, а тому зазначені звіти не можуть бути належними доказами неможливості виконання зобов'язань за вищезазначеними договорами поставок.

Акт перевірки не містить будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували факти узгодженості дій позивача з вищевказаними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями своїх контрагентів, чи свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, чи про відсутність у них ділової мети, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджували б недобросовісність позивача і його контрагентів, як платників податків, та виключали б право останнього на формування податкового кредиту.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Відповідачем було подано заяву про долучення додаткових документів до апеляційної скарги, в якій апелянт посилається на ту обставину, що відповідно до товарно-транспортних накладних, товар поставлявся автомобілями та причепами перевізником ТОВ «ЗЛГЗ «Златогор», однак згідно листа Регіонального сервісного центру в Черкаській області від 17.01.2018 №31/23-1-117, автомобільний транспорт з номерами, зазначеними у товарно-транспортних накладних, не належать позивачу а також не знаходяться у його користуванні. Крім того, відповідачем зазначено про відсутність зареєстрованого права власності чи інших майнових прав (в тому числі орендних) у контрагентів позивача.

Колегія суддів зазначає, що відсутність права власності чи користування на транспортні засоби, якими було здійснено перевезення та доставка товару, чи відсутність зареєстрованого права власності чи інших майнових прав (в тому числі орендних) у контрагентів позивача, не спростовує реальність господарських операцій, не є доказом відсутності поставленого товару та проведення оплати за нього, при цьому в матеріалах справи наявні докази щодо належного виконання господарських операцій позивачем та його контрагентами.

Крім того, посилання відповідача на допит старшим ОВС ГУВБ ДФС України директора та засновника ТОВ «Промомаркетгруп» Сірник О.А., жодним чином не підтверджу безтоварність господарських операцій між позивачем та даним контрагентом.

З приводу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі акту перевірки, яка була проведена Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, зазначає, що з 01.01.2017 організацію та проведення документальних та фактичних перевірок платників податків можуть здійснювати лише контролюючі органи обласного та центрального рівнів, рішення про визначення грошових зобов'язань, вимоги (рішення) зі сплати ЄСВ за матеріалами документальних перевірок, які розпочаті (завершені) державними податковими інспекціями до 01.01.2017 та строк винесення рішення по яких не настав, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) відповідного контролюючого органу обласного рівня.

В даному випадку, перевірка була завершена до 01.01.0217 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято після 01.01.2017 (а саме 08.02.2017) Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, як контролюючим органом обласного рівня, тобто з дотримання норм чинного законодавства.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платників податку - ТОВ «Сонкей», TOB «Весана», ТОВ «Хостера», TOB «Нотат Плюс», ТОВ «Врожай 2015», ТОВ «Гранді Плюс», ТОВ «ІК Дельта», ТОВ «Проммаркетгруп», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання даного товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваних податкового повідомлення-рішення від 08.02.2017 № 0001011400, яке є протиправними та підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2017 - без змін.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 05.03.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Аліменко В.О.