Постанова № 72603676, 06.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/776/17 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золекс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (повний текст складено 18 грудня 2017 року, у м.Черкасах) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золекс» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - Позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золекс» (далі - Відповідач; ТОВ «Золекс») про стягнення з ТОВ «Золекс» (код ЄДРПОУ 32934268) податкового боргу в сумі 61 468 грн 62 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає, оскільки контролюючим органом податкову вимогу надіслано на суму боргу 16492,78 грн, а предметом спору є стягнення податкового бору у розмірі 61468,62 грн, то Позивач не мав права на звернення до суду з вказаним позовом. Також, Відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не встановлено за який період не сплачено узгоджене податкове зобов'язання, строки його сплати, що свідчить про передчасні висновки про наявність у Відповідача податкового боргу; не встановив наявність безперервності податкового боргу.

05.03.2018 року через канцелярію суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від представника ТОВ «Золекс» Коляди С.М. про відкладення судового засідання, оскільки у зв'язку з несприятливими погодними умовами та незадовільним дорожнім рухом представник не має можливості прибути в судове засідання 06.03.2018 року.

Колегія суддів вважає вказану причину неявки до суду неповажною, з огляду на те, що загальновідомою інформацією вказане не підтверджується.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подавався; у судове засіданні представник не прибув, однак вказане не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Золекс» зареєстрований як юридична особа з 24.12.2004 року, ідентифікаційній код 32934168, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; та перебуває на обліку в Золотоніській ОДПІ, як платник податків.

Відповідач має непогашений податковий борг у сумі 61468,62 грн, який виник на підставі таких документів:

податкової декларації з плати за землю від 08.02.2016 року по строку сплати 30 травня 2016 року - 30 листопада 2016 року зі щомісячним платежем 5498,27 грн; по строку сплати 30 грудня 2016 року на суму 5498,27 грн; тобто на загальну суму 43 986,15 грн;

податкової декларації з плати за землю від 10.02.2016 року по строку сплати січень - лютий 2017 року зі щомісячним платежем 8742,25 грн; на загальну суму 17484,50 грн.

Станом на день звернення до суду, сума податкового боргу становить 61468,62 грн (61470,65 грн /загальна сума податкового зобов'язання/ - 2,03 грн /переплата/) та є непогашеною.

Так, частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1. ст.147 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Кодекс) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.1 ст.288 Кодексу).

За приписами ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до пунктів 288.2, 288.3 статті 288 Кодексу платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік відповідно до п.287.3. ст.287 Кодексу, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.4. ст.287 Кодексу).

Пунктом 54.1. статті 54 Кодексу передбачено, що сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою, у разі якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Грошове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 Кодексу).

За приписами абз.1 п.57.1 ст.57 Кодексу обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання за змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу визнається податковим боргом.

Згідно з п.57.3. ст.57 Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1. - 54.3.6. пункту 54.3. статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2017 року контролюючим органом винесено податкову вимогу форми «Ю» №1382-25 про сплату податкового боргу за узгодженими зобов'язаннями в сумі 16 492,78 грн, яка отримана директором на ТОВ «Золекс» 23.09.2016 року (а.с.9).

Так, відповідно до п.59.1. ст.59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За приписами п.59.4. ст.59 Кодексу податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5. ст.59 Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 95.2. ст.95 Кодексу визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пп.20.1.34 п.20.1. ст.20 Кодексу).

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним право Позивача на примусове стягнення з банківських рахунків Відповідача заборгованості зі сплати земельного податку в розмірі 61 468, 62 грн.

Також, плата за землю відповідно до пп.265.1.3. п.265.1. ст.265 Кодексу входить до складу податку на майно, який згідно з підп.10.1.1. п.10.1. ст.10 Кодексу належить до місцевих податків.

При цьому, згідно з п.10.5. ст.10 Кодексу місцеві податки та збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

За приписами ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 272, 283, 312, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золекс» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 06 березня 2018 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.