Постанова № 72603285, 27.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/18488/16 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочко Є.О.,

за участю:

секретаря Левченка А.В.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Субота О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Канівець Любові Миколаївни, управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Канівець Любові Миколаївни (відповідач-1), управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (відповідач-2), Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-3), третя особа: ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2017 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Канівець Любові Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29038790 від 31.03.2016.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просили залишити без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Третя особа до судового засідання не з'явилась, про дату та час апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, копією заповіту, посвідченого державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 21.07.2012, ОСОБА_8 все своє майно заповів ОСОБА_2.

Водночас, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.08.2016 ОСОБА_2, як єдиному спадкоємцю майна померлого брата - ОСОБА_8 - відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з огляду на реєстрацію права власності на вказану квартиру за іншою особою на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області від 28.07.2014 у справі №410/2829/14-ц.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 подано заяву про державну реєстрацію права власності на вказану вище квартиру у будинку №27А по просп. Героїв Сталінграда у м. Києві, до якої, згідно з карткою прийому заявки №56115492 від 28.03.2016, додано копію паспорту та коду, рішення суду про визнання договору недійсним та стягнення заборгованості та за зустрічним позовом №2-410/858/14 та копію останнього, технічний НОМЕР_1, видавник КМ БТІ та копію останнього.

Розглянувши вказану заяву державним реєстратором прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Канівець Л.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.03.2016 №29038790, яким вирішено провести державну реєстрацію права приватної власності на вказану квартиру за ОСОБА_6

На підставі викладеного, державним реєстратором прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Канівець Л.М. 28.03.2016 внесено запис про право власності 13962159.

Не погоджуючись з зазначеними діями та рішеннями державного реєстратора, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що рішення державного реєстратора за індексним номером 29038790 від 31.03.2016 є протиправним, оскільки вчинено на підставі документа, достовірність якого викликає сумнів та не підтверджена належними доказами, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, у силу п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав, зокрема, підлягає право власності (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав; 7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, у тому числі, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Так, підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 31.03.2016 №29038790 було безпосередньо рішення Брянківського міського суду Луганської області від 28.07.2014 у справі №410/2829/14-ц, яким, зокрема, визнано за ОСОБА_6 право власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру №512 в житловому будинку №27А по просп. Героїв Сталінграда в місті Києві, яке міститься відмітку про набрання законної сили 08.08.2014 (а.с.26-29).

Між тим, позивачем вказано на факт підробки рішення суду, яке слугувало підставою для прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора, індексний номер 29038790 від 31.03.2016.

Судом першої інстанції, з метою з'ясування фактичних обставин справи та отримання достатніх доказів, направлено на адресу Лисичанського міського суду Луганської області судовий запит, якому територіально підсудні справи Брянківського міського суду Луганської області, згідно з розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №2710/38-14, з проханням надати належним чином завірену копію рішення Брянківського міського суду Луганської області від 28.07.2014 у справі №410/2829/14-ц (провадження №2-410/858/14) разом з відміткою про набрання даним рішенням законної сили (за наявності) або зазначити про причини неможливості її надання.

Лисичанським міським судом Луганської області у відповідь на вказаний запит листом від 23.11.2017 надано інформацію про те, що ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6 не зареєстровані у базі даних автоматизованої системи документообігу Брянківського міського суду Луганської області, а сторонами у цивільній справі №410/2829/14-ц (провадження 2/410/858/14) є інші особи.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що матеріали справи містять відповідь Лисичанського міського суду Луганської області адресовану слідчому СВ Оболонського УП ГУ Національної поліції у м. Києві (а.с.31), де зокрема зазначено, що перевіривши базу даних автоматизованої системи документообігу Брянківського міського суду Луганської області встановлено, що 09.07.2014 зареєстрована цивільна справа н.п. 2/410/858/14, у.н. 410/2829/14-ц за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 про визнання договору дійсним. Дані щодо ухвалення рішення суддею по зазначеній справі відсутні.

Тобто, з вказаної відповіді вбачається, що сторони у справі №410/2829/14-ц згідно відомостей з автоматизованої системи документообігу суду, та згідно копії рішення у справі №410/2829/14-ц - відрізняються.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказане у сукупності свідчить про відсутність у поданого для державної реєстрації рішення Брянівського міського суду Луганської області від 28.07.2014 у справі №410/2829/14-ц (провадження №2-410/858/14) статусу документа, достатнього для державної реєстрації права власності та інших речових прав, у силу положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки наявними у матеріалах справи спростовано факт автентичності та достовірності такого документа. Іншого особами, які беруть участь у справі не доведено, а з матеріалів справи не вбачається.

Не доведено і апелянтом під час апеляційного розгляду справи факт справжності та достовірності рішення Брянківського міського суду Луганської області від 28.07.2014 у справі №410/2829/14-ц, копія якого міститься в матеріалах справи, та на підставі якого було вчинено спірні реєстраційні дії.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Канівець Любові Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29038790 від 31.03.2016, вчинено на підставі недостовірного рішення суду, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які зводяться до того, що спірне рішення Брянівського міського суду Луганської області від 28.07.2014 у справі №410/2829/14-ц оформлено відповідно до п. 28.17 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді АРК та ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ, оскільки з урахуванням доказів у справі, які відповідають ст.73-76 КАС України, факт достовірності та достатності для вчинення реєстраційних дій зазначеного рішення суду не є доведеним.

В частині доводів апелянта про те, що позивач вказав на неправомірність дій відповідача з огляду на те, що останній не перевіривши наявність судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень вчинив реєстраційні дії, то суд першої інстанції відхилив зазначені доводи позивача, та при ухваленні оскаржуваного рішення від 20.12.2017 їх не враховував. А тому такі доводи апелянта не є належним обґрунтуванням протиправності оскаржуваного рішення суду.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2017 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 05.03.2018)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.