Постанова № 72603161, 01.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 712/12254/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Пироженко В.Д.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Парінова А.Б.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2017 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Черкаси, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року, ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що 06.01.2017 року позивача, капітана поліції старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області було звільнено із служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію», що підтверджується копією витягу з наказу від 06.01.2017 року № 7 о/с. До переходу на службу до Національної поліції з 1996 року позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ.

14.03.2017 року Черкаською обласною МСЕК № 2 позивачу встановлено 2 групу інвалідності безтерміново.

Згідно висновку ВЛК причинний зв'язок захворювання пов'язаний з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Позивач звертався до відповідача з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Листом від 06.04.2017 року № 29/П-45, відповідач відмовив у виплаті вказаної допомоги у зв'язку з тим, що законодавством не передбачено виплату одноразової грошової допомоги поліцейському в результаті встановлення інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконання службових обов'язків під час служби в органах внутрішніх справ.

Вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки законодавством України передбачено виплата вказаної грошової допомоги в сумі 320 000 грн.

Просить визнати протиправною відмову відповідача у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зав'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

Також, позивач просить зобов'язати відповідача призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу в разі втрати працездатності в сумі 320000 грн.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Черкаській області у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Черкаській області призначити і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в разі втрати працездатності в сумі 320 000 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що з 1996 року позивач ОСОБА_2 перебував на службі в органах внутрішніх справ.

З 07.11.2015 року позивач проходив службу в органах Національної поліції у статусі поліцейського.

06.01.2017 року ОСОБА_2, капітана поліції старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області було звільнено із служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію», що підтверджується копією витягу з наказу від 06.01.2017 року № 7 о/с.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 538731 від 14.03.2017 року, за результатами огляду, ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

З довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках вбачається, що у позивача ступінь втрати професійної працездатності становить 75%.

31.03.2017 року позивач звернувся до ГУНП в Черкаській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності. Листом від 06.04.2017 року ГУНП в Черкаській області було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, та зазначили, що підстав для призначення допомоги немає.

01.08.2017 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, у зв'язку з набранням чинності ЗУ «Про внесення змін до статті 97 ЗУ «Про національну поліцію».

15.08.2017 року начальником ГУНП в Черкаській області затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 в розмірі 144 000 грн. на підставі п.4 ч.1 ст. 97 ЗУ «Про національну поліцію».

Наказом ГУНП в Черкаській області № 2149 від 15.08.2017 року «Про виплату одноразової грошової допомоги» прийнято рішення про виплату одноразової грошової ОСОБА_2 у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справу розмірі 144 000 грн.

Позивача повідомлено, що розрахунок буде проведено після надходження коштів з Національної поліції України.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Як передбачено ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 15 Прикінцевих положень Закону України «Про Національну поліцію України» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Такий порядок визначався частиною 6статті 23 Закону України «Про міліцію», якою було встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначених положень, постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (п. 1 Порядку №850).

Відповідно до п. 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності.

Однак, п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Так, вказаний закон було опубліковано в газеті «голос України, 06.08.2015 року, а тому датою набрання чинності є 07.11.2015 року. Саме з цієї дати втратив чинність і Закон України «Про міліцію», в тому числі ст. 23. У зв'язку із цим, у межах спірних правовідносин, втратив свою актуальність і Порядок № 850, який прийнятий на виконання вказаної статті.

Разом з тим, позивача прийнято на службу до Головного управління Національної поліції в Черкаській області 07.11.2015 року, то з цієї дати на нього поширюється норми Закону України «Про національну поліцію».

Згідно з ч. 2 ст.97 Закону України «Про національну поліцію», порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Дійсно, ст. 97 Закону України «Про національну поліцію» прямо не передбачала права поліцейського на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Наведене вище ч.2 ст.97 Закону України «Про національну поліцію» наділяє Міністерство внутрішніх справ України визначати не лише порядок виплати допомоги, а й визначати умови, за яких така допомога виплачується.

Наказом МВС України №4 від 11.01.2016 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року за №163/28293, який набрав чинності 29.02.2016 року.

Порядком №4 визначено механізм та умови виплати одноразової грошової допомоги поліцейському, право на яку встановлено спеціальним законом, що регулює відповідну сферу діяльності (тобто Законом України «Про Національну поліцію»).

Наказом МВС України від 12.09.2016 №916 «Про внесення змін до Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» внесені зміни до «Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» від 29.01.2016 №163/28293, а саме пункту 5 розділу 1.

Відповідно до п.1 розділу1 Порядку №4 ці порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Підпунктом 4 пункту 5 розділу 1 Порядку №4 дано значення терміну «пов'язаного з проходженням служби в поліції», що визначає випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського.

Так, пов'язаного з проходженням служби в поліції (пункти 4, 6 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок отриманого захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва),пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що виникнення права особи на виплату одноразової допомоги пов'язується законодавцем безпосередньо із фактом встановлення йому інвалідності.

Тобто таке право виникає з дня встановлення інвалідності, зазначеного в довідці медико-соціальної експертної комісії, та може бути реалізоване особою протягом наступних трьох років від цієї дати.

Отже, днем виникнення у ОСОБА_2 права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи, є вказана у Довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА №538731 дата встановлення інвалідності, а саме14.03.2017 року і відповідно, від цієї дати упродовж трьох років за позивачем зберігається право на отримання цієї допомоги.

Відповідно до п.4 ч.1ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок зазначених причин.

Зміни до ст.. 97 (п.п.4 ч.1 ) Закону України «Про національну поліцію внесено 12.07.2017 року, тобто після звернення позивача з заявою на надання йому одноразової грошової допомоги ( 31.03.2017 року), на що йому було надано відмову.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів вказує, що в даному випадку до спірних правовідносин застосуванню підлягає положення ч.1 ст.99 п. «б» Закону України «Про Національну поліцію» в редакції що діяла до 06.04.2017 року (200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату) так як позивач з заявою звернувся до відповідача 31.03.2017 року.

Та приходить до висновку про зобов'язання Головного управління Національної поліції призначити і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в разі втрати працездатності в сумі 320 000 грн. (1 600 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності)*200 = 320 000 грн).

Відмову відповідача у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги суд апеляційної інстанції вважає незаконною, оскільки у позивача настала інвалідність в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, тому позивач має право на отримання грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 06 березня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.М. Троян,

А.Б. Парінов