Постанова № 72602973, 28.02.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2018 рокусправа № 808/2757/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Кругового О.О.

судді: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Енергодарського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, (суддя суду першої інстанції ОСОБА_1), ухвалену у відритому судовому засіданні в м. Запоріжжя, за позовом Енергодарського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Запорізької області до Кам’янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови -

в с т а н о в и в :

18.09.2017 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Енергодарського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – позивач або Енергодарське ОУПФУ в Запорізькій області) до Кам’янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області (далі – відповідач або Кам’янсько- Дніпровський РВДВС ГТУЮ в Запорізькій області), в якому позивач просить:

-визнати протиправними дії заступника начальника відділу ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання;

- скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №7434 від 23.08.2017;

-зобов’язати відповідача прийняти до виконання та проводити виконавчі дії, передбачені Законом України “Про виконавче провадження” за виконавчим документом – постановою про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 №11 від 29.04.2011 на суму 510 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що у зв'язку з реорганізацією шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько- Дніпровському районі Запорізької області з 01.04.2016 утворено Кам’янсько-Дніпровське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке є правонаступником всіх прав та обов'язків управлінь, що припиняються. Після цього, Кам’янсько-Дніпровське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 31.03.2017 реорганізовано шляхом злиття в Енергодарське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Позивач вважає протиправним повідомлення відповідача про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки заява від позивача про примусове виконання була подана, повідомлення винесене з порушенням строку, а замінити назву сторони виконавчого провадження на її правонаступника може сам державний виконавець лише після відкриття такого провадження.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що що для заміни сторони виконавчого провадження, виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Проте такої заяви до відділу не надходило. Крім того, виконавчий документ, повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України “Про виконавче провадження” (далі – Закон № 1404-VIII), або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”. Також, відповідачем зазначено, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2017 року у справі №808/3803/17 задоволено заяву позивача та замінено сторону виконавчого провадження, відтак предмет спору відсутній.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.04.2011 р. заступником начальника управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько- Дніпровському районі Запорізької області ОСОБА_4 винесено постанову № 11 по справі про адміністративне правопорушення, у якій вказано: “…. притягнути ОСОБА_3, керівника ПП “Атей-Охорона” до адміністративної відповідальності, передбаченої п.1 ч.1 ст. 26 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування”, ч.2 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення в розмірі 510 гривень. З урахуванням положень ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, встановлений ч.1 ст. 307 КУпАП та примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби, стягнути з правопорушника ОСОБА_3 подвійний розмір штрафу в сумі 1020 гривень. Постанова може бути оскаржена у 10-денний строк до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області або в суд. Дата набрання чинності постанови 09.05.2011. Постанова дійсна для пред’явлення до виконання до 29 липня 2011 року…” (а.с 9)

Зазначена постанова боржником оскаржена не була.

18.08.2017 за вхідним номером 3427 до відповідача надійшла заява позивача від 25.07.2017 вих. №2588/11, до якої була додана постанова №11 від 29.04.2011. Зазначена заява була підписана начальником об’єднаного управління ОСОБА_5

За змістом зазначеної заяви позивач інформував відповідача про реорганізацію позивача, яка відбулась на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988. Також в цій заяві містилась інформація щодо виконання постанови № 11 від 29.04.2011 про накладення адміністративного стягнення – штрафу в розмірі 1020,00 грн., передбаченого ст. 165 КУпАП, ч.1 ст. 26 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування” на керівника приватного підприємства “Атей-Охорона” ОСОБА_3. Штраф в термін, передбачений ч.1 ст. 307 КУпАП не сплачено та заяви про оскарження на надходило. Крім того, в заяві зазначено, що керуючись ч.2 ст. 308 КУпАП, ст.18,26 Закону України “Про виконавче провадження”, просить відкрити виконавче провадження для примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення. Також, відповідно до п.6,п.7,п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” просив накласти арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, накласти арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей, у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (а.с. 5).

22.08.2017 відповідачем прийнято повідомлення №7434 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", у зв’язку з тим, що не було подано заяву про примусове виконання рішення (а.с. 8).

Позивач, не погоджуючись із прийняттям зазначеного повідомлення, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що стягувачем за постановою у справі про адміністративне правопорушення №11 від 29.04.2011 року про відкриття виконавчого провадження не подавалась, подана позивачем заява не є заявою стягувача. Суд дійшов висновку, що заступник начальника відділу Кам’янсько-Дніпровського РВДВС ГТУЮ в Запорізькій області ОСОБА_2 повертаючи виконавчий документ без прийняття його до виконання, діяла в порядку та в межах повноважень визначених Законом та Конституцією України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частинами першою та другою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається без прийняття до виконання, в разі якщо стягувачем не подано заяву про відкриття виконавчого провадження.

Заява про примусове виконання виконавчого документа повинна бути подана саме стягувачем зазначеним у такому виконавчому документі. В даному випадку стягувачем є Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області.

В матеріалах справи містяться дві заяви позивача однакові за змістом, датовані 25.07.2017 вихідний №2588/11, та обидві підписані начальником Енергодарського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ОСОБА_5, проте одна з них виконана на бланку позивача. Виконана на бланку позивача заява, додана до матеріалів справи відповідачем, містить дату реєстрації її відповідачем – 18.08.2017 та реєстраційний №3427.

Враховуючи відсутність будь-яких даних які б спростовували твердження відповідача про те, що ним була розглянута заява позивача виконана на бланку позивача, суд дійшов висновку, що саме за наслідками розгляду цієї заяви, яка надійшла до відповідача 18.08.2017 було прийняте оскаржуване повідомлення, при цьому оскаржуване повідомлення прийняте відповідачем протягом трьох робочих днів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи заяви, які підписані начальником позивача ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані заяви не є заявами стягувача, тому вони не можуть створювати підстав для відкриття виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім’я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що заміна сторони можлива лише за відповідним судовим рішенням, при цьому заміна сторони у виконавчому провадження можлива лише у разі, якщо таке виконавче провадження існує, тобто відкрите.

Таким чином, відсутніми є підстави для заміни сторони виконавчого провадження, зокрема і державним виконавцем з власної ініціативи.

Вказане свідчить про необґрунтованість доводів позивача стосовно протиправності дій державного виконавця щодо не здійснення автоматичної заміни сторони виконавчого провадження для забезпечення відкриття виконавчого провадження.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що заступник начальника відділу Кам’янсько-Дніпровський РВДВС ГТУЮ в Запорізькій області ОСОБА_2 повертаючи виконавчий документ без прийняття до виконання, шляхом прийняття відповідного повідомлення від 22.08.2017 року, діяла на підставі Закону та у межах своїх повноважень, а тому позовні вимоги про визнання неправомірними її дій є необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, стосовно відсутності підстав і для задоволення позову Енергодарського об’єднаного управління ПФУ в Запорізькій області в частині зобов’язання відповідача прийняти до виконання виконавчий документ, оскільки дана позовна вимога є похідною від вимоги про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а тому не підлягає задоволенню так само як і первинна.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою з урахуванням всіх обставин справи, а тому підстави для її скасування – відсутні.

Керуючись ст.308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Енергодарського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі №808/2757/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 28 лютого 2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 05 березня 2018 року.

Головуючий суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай