Постанова № 72602932, 05.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/13272/17 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/1126/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 05.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі головуючого – судді Сержанюка А.С., членів колегії – суддів Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним продажу квартири на електронних торгах, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт та заборону на відчуження квартири №50, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, 11 та належить на праві власності ОСОБА_2.

В решті заяви відмовлено.

На обґрунтування постановленої ухвали, місцевий суд зазначив, що вимога заявника про накладення арешту та заборону на відчуження квартири №50, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, 11, підлягає задоволенню, оскільки заявником доведено, що невжиття заходів забезпечення позову можу утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Щодо заявлених вимог ОСОБА_3 про заборону ОСОБА_2 та його представникам вчиняти будь-які дії направлені на виселення ОСОБА_3 з квартири №50, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, 11, та створювати перешкоди в користуванні спірною квартирою до набрання рішення по справі №369/13272/17 законної сили, суддя відмовляє в їх задоволенні, оскільки позивачем ОСОБА_3 в обґрунтування своїх вимог не надано належних і допустимих доказів, які б підтвердили заявлені вимоги. Позивачем не доведено, що відповідач вчиняє будь-які дії, які направлені на її виселення із спірної квартири.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права при її постановленні.

Просить ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року скасувати та відмовити в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.

Згідно ст. 151 ЦПК України, в редакції, що діяла на момент постановлення ухвали, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позову додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову, та документ, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом трьох днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Згідно із ст. 152 ЦПК, в редакції, що діяла на момент постановлення ухвали, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ( включаючи догляд за хворою дитиною ), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином.

Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 29 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із названим позовом, де просила

визнати недійсним продаж квартири №50, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вулиця Лобановського Валерія, 11, на електронних торгах ( аукціоні ), які відбулися 12 жовтня 2017 року на електронному торговому майданчику Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Тендер»,

витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 квартиру №50, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вулиця Лобановського Валерія, 11 ( а.с. 1-4 ).

Разом з цим, ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення позову, де просила,

накласти арешт на квартиру №50, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, 11, та заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду ( найм ) тощо, вчиняти будь-які дії, що пов’язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно,

заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження квартири №50, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, 11,

заборонити ОСОБА_2 та його представникам вчиняти будь-які дії направлені на її виселення з квартири №50, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, 11, та створювати перешкоди в користуванні спірною квартирою до набрання рішення по справі № 369/13272/17 законної сили.

При цьому, посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду ( а.с. 41-44 ).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт та заборону на відчуження квартири №50, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, 11 та належить на праві власності ОСОБА_2.

В решті заяви відмовлено ( а.с. 78-80 ).

Постановляючи ухвалу з цього приводу, суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю дотримався вимог ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України, в редакції, що діяла на момент постановлення ухвали, положень постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

При цьому, місцевий суд, із врахуванням доказів по справі, наявності спору між сторонами, реальної загрози невиконання та утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідності виду забезпечення позову поданим позовним вимогам, правильно прийшов до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права при її постановленні, зокрема, ст.ст. 60, 151 ЦПК України, в редакції, що діяла на момент постановлення ухвали, п. 4 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді другої інстанції.

При цьому, інші обставини, зазначені в апеляції, зокрема, про те, що позивач не є стороною правочину, на підставі якого скаржник став власником вказаної квартири, між сторонами по справі відсутній спір у правовідносинах, щодо яких заявлено позовні вимоги, позивачем не надано жодного доказу того, що існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення, подана заява та оскаржувана ухвала ґрунтується лише на припущеннях, відповідач є добросовісним набувачем, з точки зору суду другої інстанції, не спростовують висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

Відтак, при вжитті заходів забезпечення позову в даній справі судом обґрунтовано враховано позовні вимоги, співмірність вжитих заходів з цими вимогами та вид забезпечення позову у повній відповідності до положень п.п. 3, 4 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року.

При цьому, доводи відзиву ОСОБА_3 на апеляційну скаргу ( а.с. 110-111 ), зокрема, про те, що між сторонами існує спір та необхідність забезпечення реальної можливості захисту своїх прав при вирішенні заяви про забезпечення позову, на переконання апеляційної інстанції та з врахуванням викладеного, свідчать про наявність правових підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення.

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, судове рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним продажу квартири на електронних торгах, витребування майна з чужого незаконного володіння - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_5