Постанова № 72602857, 05.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/604/18 Головуючий у І інстанції Кабанячий Ю. В.Провадження № 33/780/245/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 429 05.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2018 року суддя Апеляційного суду Київської області Гриненко О.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2018 року, прийняту відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у порушенні митних правил, передбаченому ст. 471 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, при цьому вилучену, відповідно до протоколу про порушення митних правил, валюту в розмірі 8 200 доларів США, вартістю 226 607 гривень 52 копійки, - конфісковано на користь держави.

Відповідно до постанови суду, 18 грудня 2017 року о 21 годині 15 хвилин під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_2, який відлітав з України до Грузії, м. Тбілісі, рейсом PS № 517, літаком а/к «Міжнародні авіалінії України», своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі митної території України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», на підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу України пасажиру було задано питання щодо наявності в нього готівкових коштів, на що він відповів, що має при собі 20 000 доларів США. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», де ним була видана готівка в розмірі 20 000 доларів США. Вся готівка знаходилась в кишені куртки, одягненої на пасажирі. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів пасажира готівка належить йому особисто. Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті). З виявленої суми громадянину України ОСОБА_2 було пропущено 11 800 доларів США за відсутності дрібних купюр (еквівалент 9 995 євро станом на 18.12.2017). За протоколом про порушення митних правил у громадянина України ОСОБА_2 вилучено 8 200 доларів США. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації та дозвільних документів на право вивезення готівки пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспектора митниці з приводу декларування готівки не звертався. Таким чином, своїми діями громадянин України ОСОБА_2 під час проходження митного контролю в залі «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю. Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянином України ОСОБА_2, який формою проходження митного контролю обрав проходження через «зелений коридор», готівки в обсязі, що підлягає обов’язковому письмовому декларуванню у повному обсязі з поданням банківських документів на суму, яка перевищує 10 000 євро для резидентів України відповідно до Постанови Правління НБУ № 148 від 27 травня 2008 року, та мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.

Не погоджуючись із постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2018 року, апеляційну скаргу на неї подала захисник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3, в якій просить оскаржувану постанову судді скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, а вилучений у ОСОБА_2 товар повернути. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, захисник посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, прийняття його з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також ігноруванням конституційних гарантій про те, що права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Також, захисник стверджує, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України, не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами. Зокрема, захисник зазначає, що поза увагою судді місцевого суду залишилися ті обставини, що ОСОБА_2 самостійно не обирав «зелений коридор», а опинився в ньому на вимогу працівників митного контролю без мети проходження митного контролю і фактично не заявляв про те, що переміщуваний ним товар не підпадає під встановлений законодавством порядок декларування, а також не знав про наявні обмеження щодо переміщення саме доларів США, так як послугами авіаперевізників користується вкрай рідко, не бачив у терміналах аеропорту жодної інформації про існуючий порядок декларування валюти, уповноваженими особами ці обмеження йому не були доведені, українською мовою він досконало не володіє, безпідставно утримувався у приміщенні митного контролю протягом не менш як 8 годин. Захисник вказує, що ОСОБА_2 грошові кошти віз на лікування брату, при цьому суддя місцевого суду помилково виходив з того, що джерелом походження 8200 доларів США ОСОБА_2 вказав отриману заробітну плату, так як фактично суду було надано оригінал розписки про отриману валюту у виді позики, щодо допустимості якої судом у оскаржуваній постанові не зазначено взагалі. На переконання захисника, судом допущено суперечливість своїх висновків, зокрема, стверджуючи про те, що долари США належать саме ОСОБА_2, у тому числі частина отримана в борг, суд водночас посилається на те, що він не підтвердив джерело їх придбання. Крім того, захисник посилається на неналежність та недопустимість наданих до суду доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_2, зокрема, протоколу про порушення митних правил, посилання як на свідка на ОСОБА_4, письмових пояснень ОСОБА_2, доповідної записки ОСОБА_5, копії переліку затриманої валюти, опису предметів. Апелянт вказує про те, що під час розгляду справи суддею місцевого суду, не було доведено заподіяння діями скаржника інтересам держави або суспільства майнової шкоди, що унеможливлює його відповідальність. При цьому, суд, позбавивши ОСОБА_2 доларів США, взятих у борг, своїм рішенням створив йому непропорційний та непомірний тягар, що прямо суперечить судовій практиці ЄСПЛ, оскільки у такий спосіб порушив баланс між інтересами суспільства та інтересами скаржника. Крім того, апелянт вказує про безпідставне стягнення судом на користь Київської митниці ДФС понесених витрат на транспортування предметів правопорушення до місця зберігання. На переконання апелянта, Інструкція щодо переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 27.05.2008 №148, не є законом, її зміст суперечить нормам Конституції України та міжнародному договору, вказаний документ не доведений у передбаченому законом порядку до відома населення, до того ж не містить прямої заборони щодо переміщення через державний кордон саме доларів США, обмеження у перевезенні валюти, а лише умови декларування. Таким чином, захисник стверджує про те, що винуватість ОСОБА_2 за ст.471 МК України не доведена, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, заслухавши пояснення захисника, пояснення представника Київської митниці ДФС, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про порушення митних правил, судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема, дані, що містяться в протоколі про порушення митних правил № 0646/12500/17 від 18 грудня 2017 року (а.с.2-5), протоколі опитування ОСОБА_2 уповноваженою особою Київської митниці ДФС (а.с.6-8), доповідній записці головного державного інспектора першого відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням Київської митниці ДФС (а.с.9-10), відомостями, що містяться в переліку іноземної валюти, описі предметів, витягу щодо курсу валют, розрахунку еквіваленту (а.с. 11-15), яким суд першої інстанції дав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у порушенні митних правил, яке передбачене ст. 471 МК України.

Зокрема, з протоколу про порушення митних правил № 0646/12500/17 від 18 грудня 2017 року видно, що в присутності свідка ОСОБА_4 виявлено порушення митних правил громадянином ОСОБА_2, що полягало у переміщенні через митний кордон України, в зоні спрощеного митного контролю, готівки в розмірі 20000 доларів США, без письмового декларування, яке є обов’язковим. Під час складання протоколу, на підставі ст. 511 МК України, у громадянина ОСОБА_2 тимчасово вилучено 8200 доларів США. Із вказаного протоколу видно, що на момент проходження митного контролю, належним чином оформленої митної декларації та дозвільних документів на право вивезення готівки ОСОБА_2 не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспекторів митниці з приводу декларування готівки не звертався. Після перетину ОСОБА_2 «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор» йому інспекторами митниці було поставлене запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів ствердно. Будь-яких зауважень до складеного протоколу ОСОБА_2 не зазначив, примірник протоколу отримав.

Зазначений протокол є належним та допустимим доказом по справі та в сукупності з іншими вищезазначеними доказами підтверджує винуватість ОСОБА_2 в порушенні порядку проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за яке передбачена ст. 471 МК України.

Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, спростовуються комплексом перерахованих вище доказів, а тому не заслуговують на увагу.

Доводи захисника щодо штучного створення інспектором митниці ситуації, що призвела до порушення ОСОБА_2 митних правил нічим не підтверджені, а тому є непереконливими.

Крім того, відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Таким чином, доводи апелянта щодо необізнаності ОСОБА_2 з порядком проходження митного контролю не можуть бути прийняті до уваги.

Посилання захисника у своїй апеляційній скарзі, на відсутність майнової шкоди, спричиненої діями ОСОБА_2, як на доказ, що підтверджує невинуватість її підзахисного у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, не ґрунтується на законі, так як за змістом цієї статті відповідальність за вказаною нормою Митного кодексу України не пов’язана із заподіянням винною особою майнової чи іншої шкоди інтересам держави.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги захисника про створення судом для її підзахисного «непропорційного та непомірного тягара» в результаті застосування додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої у ОСОБА_2 іноземної валюти у розмірі 8200 доларів США. При цьому, слід зазначити, що кожна держава, з метою захисту своїх інтересів вправі встановлювати певні обмеження прав громадян та вимагати їх виконання в інтересах всього суспільства, а також застосовувати у відповідності до вимог закону санкції за порушення таких обмежень. В даному випадку Постановою Кабінету Міністрів України № 436 від 21 травня 2012 року «Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України» обмежено переміщення валютних цінностей через митний кордон України, в тому числі і готівкової іноземної валюти. Згідно із Постановою Правління Національного банку України № 148 від 27 травня 2008 року «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України», фізична особа-резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в

еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування

митному органу в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, вважаю висновок судді місцевого суду щодо конфіскації вилученої у ОСОБА_2 іноземної валюти в сумі, що перевищує встановлений гранично допустимий розмір до вивозу з території України та ввезення в Україну без письмового декларування, є законним та обґрунтованим.

Всупереч доводам апеляційної скарги, суддя місцевого суду обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь Київської митниці ДФС витрати, понесені митницею на транспортування предметів правопорушення, розрахунок яких знаходиться у матеріалах справи (а.с.19), так як згідно із ч.1 ст.520 МК України, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Як видно з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції під час розгляду справи про порушення ОСОБА_2 митних правил своєчасно, всебічно, повно та об’єктивно з’ясував всі обставини, які мають значення для правильного її вирішення, при цьому, заслухав думку осіб, які брали участь у справі та дослідив матеріали справи, а тому посилання апелянта на недостатнє з’ясування судом всіх обставин є неспроможними.

Адміністративне стягнення ОСОБА_2 призначене в межах санкції ст. 471 МК України, у відповідності до положень глави 67 МК України та ст. 33 КУпАП.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 – залишити без задоволення, а постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України, – без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Гриненко