Ухвала суду № 72602623, 01.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1398/18 Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.Провадження № 11-сс/780/142/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 01.03.2018

УХВАЛА

Іменем України

01 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Миколюка О.В.,

суддів: Шроля В.Р., Дриги А.М.,

при секретарі: Безух І.Ю.,

з участю прокурора Філімонова О.В.,

підозрюваного – ОСОБА_2,

захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2017 року про часткове задоволення клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, радника юстиції ОСОБА_4 та накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_2, а саме: на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер: 683878380000, загальна площа (кв.м): 98,4, житлова площа (кв.м):53,5, в іншій частині клопотання – відмовлено,-

В С Т А Н О В И Л А :

СУ ФР Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №32017110200000024 від 23.05.2017 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 212-1 КК України.

Підставою для початку досудового розслідування стали матеріали ОУ Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, а саме повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до якого, службові особи ДП «ШРБУ 100» (код за ЄДРПОУ 05423018) умисно ухилилися від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на загальну суму 1 000 523 грн., що є значним розміром.

Під час досудового розслідування встановлено,що колишнім директором ДП «ШРБУ – 100» був ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора ДП "ШРБУ № 100", у зв'язку з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій по займаній посаді, розпоряджаючись майном та фінансами вказаного підприємства, тобто будучи службовою особою підприємства, на яку відповідно чинного законодавства України покладено відповідальність за керівництво підприємства, забезпечення його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження переданого в оперативне управління підприємству державного майна та своєчасністю сплати податків, зборів інших обов’язкових платежів до бюджетів та ведення господарської діяльності від імені підприємства, в період з січня 2014 року по січень 2016 року, умисно ухилився від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1 105 821 грн., що в 1604 разів (1 105 821 /689) перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

Своїми умисними діями, які виразились в умисному ухиленні від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вчинене службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 2121 КК України.

01.02.18 року ОСОБА_2, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212-1 КК України.

05 лютого 2018 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області звернувся прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області радник юстиції ОСОБА_4 з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_2: автомобіль НОМЕР_1, номер кузова «JTMBH31V90D000522» та квартиру за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер: 683878380000, загальна площа (кв.м): 98,4, житлова площа (кв.м):53,5.

06.02.2018 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області клопотання прокурора задоволено частково та накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер: 683878380000, загальна площа (кв.м): 98,4, житлова площа (кв.м):53,5., в частині накладення арешту на автомобіль НОМЕР_2 прокурору відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_2 слідчий суддя зазначив, що прокурором не було надано жодних належних та допустимих доказів власності на цей автомобіль, крім того, арешт накладений на квартиру підозрюваного буде спів мірним до заявлених вимог у цивільному позові, вартість якої, згідно довідки, складає 1099988,00 грн.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна-відмовити.

В обґрунтуванні вказує, що прокурор не надав жодного доказу, який би підтвердив факт завдання шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також розміру такої шкоди, крім того, прокурор у клопотанні про арешт майна в обгрунтування своїх вимог посилається на положення ч. 3 ст. 170 КПК України в редакції, які втратили чинність на час звернення з таким клопотанням, що свідчить про необгрутованість поданого прокурором клопотання, також слідчий суддя визначаючи мету та підставу арешту, зазначив, що накладає арешт на квартиру, оскільки такий арешт буде співмірним до заявлених вимог у цивільному позові, тобто самостійно визначив мету та підставу арешту, що є неприпустимим, наклав арешт на майно ОСОБА_2, не врахувавши відсутність підстав для арешту майна та відсутність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Також, всупереч положень п. 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя не врахував наслідки арешту майна для третіх осіб, так як при розгляді клопотання прокурора про арешт майна підозрюваного, слідчим суддею не з’ясовувалось та не було взято до уваги те, що дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_5 є співвласником арештованої квартири, оскільки майно було придбано в шлюбі, тому ОСОБА_5, не маючи жодного відношення до кримінального правопорушення та не являючись особою, що за законом має нести цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, на даний час потерпає від протиправного обмеження у праві власності на арештовану квартиру.

Крім того, слідчий суддя не перевірив обгрунтованості підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, а прокурор в клопотанні не обгрунтував наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді та відповідно наявність в прокурора повноважень на подачу цивільного позову у кримінальному провадженні,

Також звертає увагу, що копії документів, додані прокурором до клопотання, не можна вважати допустимими доказами, оскільки вони не засвідчені належним чином уповноваженою на це посадовою особою.

Крім іншого, просить поновити строк на апеляційне оскарження з тих підстав, що участі в розгляді справи підозрюваний та його захисник не брали, про розгляд клопотання належним чином повідомлені не були, про винесене рішення дізнались лише 19.02.2018 року.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав судове рішення, підозрюваного та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Проте під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна вказані вимоги закону слідчим суддею не дотримані.

Згідно положень ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Аналіз вищезазначених норм закону вказує на те, що у разі розгляду клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя повинен перевірити доводи поданого клопотання щодо наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до мети, яку зазначає прокурор у своєму клопотанні.

При цьому, визначення мети та підстави арешту, яка передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, та обгрунтування її наявності є обов’язковою.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя визначаючи мету та підставу арешту, зазначив, що накладає арешт на квартиру, оскільки такий арешт буде співмірним до заявлених вимог у цивільному позові.

Згідно змісту ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно може бути накладено з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Підставою для арешту майна з цієї метою є сукупність фактичних даних кримінального провадження, що вказують на завдання кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, в наслідок чого заявлено цивільний позов про її відшкодування, а також докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Необхідність арешту майна з метою забезпечення відшкодування шкоди зумовлюється обґрунтованою підозрою, що незастосування цього заходу забезпечення кримінального провадження зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині цивільного позову.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, слідчим суддею не перевірялися та не з’ясовувались вищезазначені обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При вирішенні питання щодо вжиття заходів цивільно-правового характеру під час досудового розслідування кримінального провадження прокурор повинен пересвідчитись у наявності підстав для заявления позову, а також підстав для представництва інтересів держави. Цивільний позов у кримінальному провадженні подається з метою відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість зі сплати ЄСВ ДП «ШРБУ №100», що існувала на період керівництва підприємством ОСОБА_2, на даний час в повному обсязі сплачена підприємством, що підтверджується листом ДП «ШРБУ №100», згідно якого заборгованість зі сплати ЄСВ, що існувала на час звільнення ОСОБА_2 з посади директора підприємства, погашено протягом 2016 року по липень 2017 року, тобто, матеріальна шкода відшкодована державі, тож підстави для заявлення цивільного позову у кримінальному провадженні відсутні.

Також, всупереч положень п. 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя не врахував наслідки арешту майна для третіх осіб, так як при розгляді клопотання прокурора про арешт майна підозрюваного, слідчим суддею не з’ясовувалось та не було взято до уваги те, що дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_5 є співвласником арештованої квартири, оскільки майно було придбано в шлюбі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Тож, ОСОБА_5, не маючи жодного відношення до кримінального правопорушення, за законом не має нести цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного.

Крім того, слідчий суддя не перевірив обгрунтованості підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, що інкримінується стороною обвинувачення

Тож, задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчим суддею не було в повній мірі перевірено та не встановлено наявності належних підстав для арешту майна, а тому оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статті 173 КПК України та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 422 КПК України,-

У Х В А Л И ЛА:

Строк на апеляційне оскарження захиснику підозрюваного ОСОБА_2 – адвокату ОСОБА_3 ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2017 року - поновити.

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2017 року про часткове задоволення клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, радника юстиції ОСОБА_4 та накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_2, а саме: на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер: 683878380000, загальна площа (кв.м): 98,4, житлова площа (кв.м):53,5, в іншій частині клопотання – відмовлено,- скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, радника юстиції ОСОБА_4 про арешт майна підозрюваного ОСОБА_2– відмовити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: