Рішення № 72601310, 26.02.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/5183/15-ц

Провадження № 2/522/4716/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Кравчук Т.С.,

при секретарі - Антонецькому С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором №ODA0AE00001603 від 27.09.2006 року в розмірі 54 327.8 доларів США, що за курсом 25.09 гривень, що складає 1 363 085.00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 27.09.2006 року уклали Кредитний договір №ODA0AE00001603. Відповідно до п.1.1 Кредитного договору ОСОБА_1 зобов’язався надати Позичальнику кредитні кошти через касу Банку на строк з 27 вересня 2006 року по 26 вересня 2011 року, а відповідач ОСОБА_2 зобов’язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Позивач посилається на те, що умови вищезазначеного кредитного договору відповідачем виконуються неналежним чином, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, чим порушуються права позивача, як кредитодавця, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, в останнє судове засідання не з’явився, про час та місце був повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, просив суд позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали, надали заперечення, в яких зазначили, що кредитний договір є неукладеним, оскільки кредитор ОСОБА_2 не отримувала вказаних грошових коштів, та не повертала їх банку, внаслідок чого кредитний договір є неукладеним. Також представники відповідачів заявили про застосування наслідків спливу строків позовної давності, посилаючись на ту обставину, що відповідно до п.1.1, встановлено строк виконання договору до 26 вересня 2011 року, то перебіг позовної давності на їх думку мав початись 26.09.2011 року, а трирічний строк позовної давності минув 26.09.2014 року.

Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної, надані докази, вислухавши пояснення сторін, вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до п.1.1 кредитного договору №ODA0AE00001603 від 27.09.2006 року ОСОБА_1 зобов’язується надати Позичальнику кредитні кошти через касу Банку на строк з 27 вересня 2006 р. по 26 вересня 2011 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в розмірі 19 915,00 доларів США (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот п’ятнадцять) доларів США 00 центів на наступне: споживчі цілі в сумі 15 000 доларів США (п’ятнадцять тисяч доларів США), а також 4 915,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 дійсного Договору зі сплатою за користування кредитом процентів в розмірі 0,88 % в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,25 % від суми виданого кредиту щомісяця в період уплати, процентів за дострокове погашення кредиту у відповідності до п.3.11 даного договору і винагороди за проведення додаткового моніторингу відповідно до п. 6.2 цього Договору. Щомісячно в період уплати Позичальник повинен надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 361,45 доларів для погашення заборгованості по кредитному договору, яка складається з заборгованості по кредиту, процентам, комісії (а.с.11).

На забезпечення вказаного договору 27 вересня 2006 року з відповідачем ОСОБА_3 було укладено Договір поруки №1603/Р, за яким надається порука перед Кредитором за відповідачем ОСОБА_2

В підтвердження факту видачі кредиту представник позивача надав Заяву про видачу готівки №005 від 28 вересня 2006 року (а.с.14).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував факт отримання ОСОБА_2 будь-яких грошових коштів за цим кредитним договором, було заявлено клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи та була проведена судово-почеркознавча експертиза по вказаній справі.

Відповідно до Висновку №1637/02 судово-почеркознавчої експертизи, складеної 24 листопада 2016 року судовим експертом ОСОБА_5 по матеріалам цивільної справи №522/5183/15-ц від 24 листопада 2016 року, підпис від імені ОСОБА_2 у наданій на експертизу заяві про видачу готівки №005 на суму двадцять п’ять тисяч доларів США з датою здійснення операції 28 вересня 2006 року, розміщений в графі «Підпис отримувача», виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою (а.с.105-109).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитним лімітом, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом та інших витрат на умовах передбачених дійсним договором. Відповідно до порядку, вказаного в п.1.1 кредитного договору № ODA0AE00001603 від 27.09.2006 року ОСОБА_1 зобов’язується надати Позичальнику кредитні кошти в розмірі 15 000 (п’ятнадцяти тисяч) доларів США через касу Банку.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 гл.3 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України», затвердженої Постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2003 року зі змінами та доповненнями, видача готівки іноземної валюти здійснюється за видатковими документами фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо.

Частиною 2 та 4 глави 3 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку від 14.08.2003 №337 та пп.5.1—5.5. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою НБУ від 18.06.2003 №254.

Так, загальні вимоги до оформлення касових документів при проведенні касових операцій банків з клієнтами визначені ч.1 глави 3 розділу ІІІ вказаної Інструкції. До них належать заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, а також рахунки на сплату платежів та документи, встановлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій.

Визначення термінів «касові документи», «касові операції» та «готівка» надано у ч.2 розд.1 інструкції. Так готівка — це грошові знаки (банкноти, монети); касові документи — документи, за допомогою яких оформлюються операції з готівкою та банківськими металами; касові операції — операції, які здійснює банк, а саме: видача готівки, приймання її та обмін не придатних до обігу банкнот (монет) на придатні до обігу банкноти (монети), банкнот на монети, монет на банкноти, банкнот (монет) одного номіналу на банкноти (монети) іншого номіналу, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет), валютно-обмінні операції та операції з банківськими металами;

До касових операцій, які регламентуються інструкцією, належать видача готівки національної та іноземної валют клієнтам з їхніх рахунків за видатковими касовими документами через касу банку або із застосуванням платіжних карток з їхніх рахунків чи відповідного рахунку банку через його касу або банкомат. Таким чином, неможливим є отримання валюти через касу банку без відкриття поточного рахунку.

Позивач та його представник не надали суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт отримання грошових коштів та факт відкриття поточного рахунку за Кредитним договором № ODA0AE00001603 від 27.09.2006 року ОСОБА_2Ю, внаслідок чого вказаний кредитний договір є неукладеним.

Відповідно до положень ч.ч.6, 7 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивач не довів факт отримання грошових коштів та факт відкриття поточного рахунку за Кредитним договором № ODA0AE00001603 від 27.09.2006 року ОСОБА_2, внаслідок чого Кредитний договір є неукладеним. Також неукладеним є договір поруки, оскільки порука носить додатковий характер від основного зобов’язання.

Також відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

За змістом вказаних норм початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст.1048 ЦК України ), що підлягає » сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Банком надано суду розрахунок, згідно з яким станом на 12 лютого 2015 року заборгованість відповідача за кредитним договором склала 54 327 доларів США. Останній платіж був датований 05.11.2008 роком. Таким чином, у позивача виникло право вимоги дострокового повернення коштів у листопаді 2008 року. До суду позивач звернувся 13 березня 2015 року, тобто через більш ніж шість років з моменту виникнення права на захист своїх прав.

Тому позивачем пропущено строк позовної давності, відповідачами заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, що у даному випадку є підставою для відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк».

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст.2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду буде виготовлений 05 березня 2018 року.

Суддя

26.02.18