Постанова № 72599930, 06.03.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1713/15-ц 06.03.2018

Провадження №22-ц/784/359/18

Провадження №22-ц/784/359/18

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 березня 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Прокопчук Л.М.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.

за участі: представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Миколаєві цивільну справу № 486/1713/15-ц за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення, яке постановив Южноукраїнський міський суд Миколаївської області під головуванням судді Савіна Олександра Івановича о 12 годині 28 хвилині у приміщенні цього суду 23 травня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 р. Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі – ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що відповідно до укладеного 28 лютого 2008 р. договору № б/н (далі – Договір) відповідач отримав кредит у розмірі 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач виконує свої зобов’язання за Договором щодо повернення кредитних коштів неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 31 липня 2015 р. складає 12 838 грн. 42 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 3 698 грн. 86 коп.; заборгованість за відсотками – 7 032 грн. 45 коп.; заборгованість за пенею та комісією – 1 257 грн. 66 коп.; штраф (фіксована частина) - 250 грн.; штраф (процентна складова) - 599 грн. 45 коп., позивач просив стягнути на його користь з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором.

В подальшому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути на його користь із ОСОБА_2 заборгованість за період з 01 листопада 2008 р. по 31 липня 2015 р. в сумі 8 157 грн.72 коп., із яких: заборгованість за відсотками – 6 273 грн. 50 коп.; заборгованість за комісією – 1 257 грн. 66 коп.; штраф (фіксована частина) - 250 грн.; штраф (процентна складова) – 376 грн. 56 коп. та судові витрати, зазначивши, що заборгованість за кредитом достроково стягнута судовим наказом від 26 листопада 2008 р.

В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 травня 2016 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог в повному обсязі, посилаючись на помилковість висновку суду щодо наявності підстав для застосування позовної давності.

Рішення суду першої інстанції ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 липня 2016 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 грудня 2017 р. ухвала суду апеляційної інстанції скасована та справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду – залишити без змін, мотивуючи таке тим, що позивач пропустив визначений законом строк для звернення до суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України (у редакції закону, що була чинною на час вирішення справи судом першої інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. ст. 10, 11 ЦПК України (у редакції закону, що була чинною на час вирішення справи судом першої інстанції) суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 28 лютого 2008 р. між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якої є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 800 грн. шляхом зарахування на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

В заяві позичальника, підписаній відповідачем, також зазначено, що в разі порушення зобов’язань за цим договором він зобов’язався сплатити штрафи в розмірі: 250 грн. та 5% від суми позову.

Разом з тим заява позичальника не містить відомостей про розмір та строки сплати кредиту, а також порядок й умови нарахування пені і комісії.

Умови та правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою, на які посилається Банк, обґрунтовуючи свої вимоги, теж не містять відомостей щодо строку дії картки, період внесення щомісячних платежів, а крім цього ці документи відповідачем не підписані.

Судом також встановлено, що наказом Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 листопада 2008 р. на користь Банку із ОСОБА_2 стягнута заборгованість за вказаним кредитом в розмірі 4 457 грн. 81 коп. (а.с.32)

Постановою державного виконавця відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції від 18 вересня 2012 року закінчено виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням зазначеного судового наказу (а.с. 33).

Згідно уточненого розрахунку Банку заборгованість відповідача за період з 01 листопада 2008 р. по 31 липня 2015 р. склала 8157 грн.72 коп., із яких: заборгованість за відсотками – 6 273 грн. 50 коп.; заборгованість за комісією – 1 257 грн. 66 коп.; штраф (фіксована частина) - 250 грн.; штраф (процентна складова) – 376 грн. 56 коп.(а.с. 82-85).

Встановлені судом обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору та наявність підстав, передбачених ст.ст. 526, 611, ч.2 ст. 1050 ЦК України, для стягнення на користь Банку із відповідача заборгованості за кредитним договором.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частин 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Із заяви відповідача як позичальника вбачається, що вона не містить умов про збільшення позовної давності, як це передбачено ч.1 ст. 259 ЦК України.

23 травня 2016 року відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування позовної давності (а.с. 128).

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судом встановлено, що термін дії кредитної картки № 4149605371262221 – 02/12, виданої Банком відповідачу відповідно до умов кредитного договору, закінчився в лютому 2012 р., що підтверджується інформацією Банку від 29 березня 2016 р. (а.с. 96).

Із наданої представником відповідача до апеляційного суду довідки Южноукраїнського об’єднання Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 07 липня 2016 р. вбачається, що виконання зазначеного судового наказу здійснювалось в примусовому порядку шляхом утримання 20% із пенсії відповідача щомісячно за період з лютого 2010 р. по вересень 2012 р. і останнє утримання здійснено 10 вересня 2012 р. (а.с.161).

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції вважав, що позивачем пропущено передбачений законом строк звернення до суду з даним позовом щодо усіх заявлених вимог.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57–60, 131–132, 137, 177, 179, 185, 194, 212–215 ЦПК України (у редакції закону, яка була чинною на час вирішення справи судом першої інстанції), визначено обов’язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Між тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції вищевикладеного належним чином не врахував, не взяв до уваги, що судовий наказ від 26 листопада 2008 р. про стягнення кредитної заборгованості з боржника виконано у примусовому порядку 18 вересня 2012 р., а з позовом банк звернувся до суду 10 вересня 2015 р. та дійшов передчасного висновку про пропуск строку позовної давності до усіх заявлених вимог, а також не врахував того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, неправильно застосував норми статей 599, 611, 1048, 1054 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

За такого та з урахуванням дати звернення з позовом, позивач має право на стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за весь час до остаточного виконання наказу суду про стягнення заборгованості, тобто до 18 вересня 2012 р. (оскільки після такого виконання і повернення суми кредиту відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитними коштами), але в межах строку давності, оскільки позивачем через пропуск строку позовної давності втрачено право на стягнення заборгованості, яка виникла до 10 вересня 2012 р. (тобто більш ніж за три роки до звернення з позовом).

За такого, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути проценти за користування кредитом за період з 10 по 18 вересня 2012 р., що становить 33 грн. 29 коп. (3698,89х36%:360х9 днів).

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов’язання (ст. 546 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Як було встановлено судом, сторони домовились, що у разі порушення зобов’язань за кредитним договором позичальник зобов’язався сплатити штраф в розмірі 250 грн. та 5% від суми позову.

За такого у зв’язку із порушенням відповідачем умов договору щодо повернення кредитних коштів з нього на користь позивача необхідно стягнути крім суми заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в межах строку позовної давності також і передбачені договорами штрафи – 250 грн. (фіксована частина) та 5% від суми заборгованості, що підлягає стягненню – 33 грн. 29 коп., що становить 1 грн. 66 коп., а всього – 256 грн. 66 коп. штрафів.

Враховуючи, що рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом та штрафами ухвалено з порушенням положень матеріального закону, воно в цій частині в силу положень п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення зазначених позовних вимог.

Щодо стягнення пені, яку вимагає позивач, то для цього відсутні підстави, оскільки умови щодо порядку та розміру нарахування пені відсутні у заяві-анкеті відповідача та позивачем не надано доказів узгодження з останнім таких умов.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частини 1, 3 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції частково задовольняються позовні вимоги, відповідно з відповідача на користь позивача підлягають стягнення судові витрати (сплачено при зверненні з позовом 1 218 грн.) пропорційно задоволеним вимогам (284 грн. 95 коп.) від загальної суми позовних вимог (12 838 грн. 42 коп.), що становить 27 грн. 03 коп. (284 грн. 95 коп.х1218:12838,42).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 23 травня 2016 року скасувати в частині відмови у стягнення процентів за користування кредитними коштами та штрафів та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у вигляді процентів за користування кредитними коштами та штрафів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 95 коп. заборгованості за кредитним договором без номеру, укладеним 28 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2, яка складається з 33 грн. 29 коп. процентів за користування кредитом та 251 грн. 66 коп. штрафів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» 27 (двадцять сім) грн. 03 коп. судового збору.

Рішення суду в частині відмови у стягненні пені залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

ОСОБА_3

________

Повний текст постанови виготовлено 06 березня 2018 року