Рішення № 72599514, 05.03.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

05.03.2018

Справа №489/5407/17

Провадження №2/489/740/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – Південна Товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання дійсним договору №4925 купівлі-продажу нерухомого майна від 18.07.1996 року в зв’язку із тим, що цей договір був посвідчений на Південній Товарній біржі. На теперішній час вона не має можливості реалізувати свої права щодо відчуження нерухомого майна, оскільки даний договір не був посвідчений нотаріально. Продавець ніяких претензій не пред’являє, проте від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна ухиляється. Крім того, просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 (Жовтневому) в місті ОСОБА_1.

Від позивача надійшло клопотання про слухання справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Судом ухвалено провести заочний розгляд справи.

З’ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені слідуючи факти та відповідні правовідносини.

Квартира АДРЕСА_1 (Жовтневому) в місті ОСОБА_1 належала на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право приватної власності, виданого виконкомом Ленінської районної Ради народних депутатів 02.09.1992 року, зареєстрованого Миколаївським обласним бюро технічної інвентаризації 02.09.1992 року за реєстровим №17878.

18 липня 1996 року на Південній Товарній біржі за №4925 був зареєстрований договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ОСОБА_4, з одного боку, та ОСОБА_3, з іншого боку, який був зареєстрований в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації за №17878 від 06.08.1996 року та видано ОСОБА_3 реєстраційне посвідчення на квартиру АДРЕСА_1 (Жовтневому) в місті ОСОБА_1.

Претензій сторони один до одного не мали, всі умови договору купівлі-продажу нерухомого майна дотримані. Проте на даний час нотаріальне посвідчення договору неможливе.

У зв’язку із наміром відчужити квартиру позивач звернулася до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, однак рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_5 від 03.08.2017 року за №36457760 їй було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На час укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна сторони цього договору ухилились від його нотаріального посвідчення, а на даний час визнання такого договору дійсним можливе лише в судовому порядку.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вона придбала квартиру на біржі, однак через необізнаність сторін договір купівлі-продажу нерухомого майна не був нотаріально посвідчений, а лише зареєстрований на біржі. Позивач вказує, що після укладання договору сторонами були виконані умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відразу після укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами позивачем було зареєстровано право власності в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, який на час виникнення спірних правовідносин мав повноваження реєстраційного органу.

Довідкою комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 07.12.2017 року №3404 повідомлено про те, що станом на 28.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.1997 року, укладеного на Південній товарній біржі, зареєстрованого бюро технічної інвентаризації 16.02.2012 року.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли в липні 1996 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

У відповідності з ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов’язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.

При цьому, вказана норма може застосовуватись лише за наявності таких необхідних умов: одна зі сторін має повністю або частково виконати угоду; інша сторона має ухилятись від нотаріального оформлення угоди; має існувати вимога сторони, яка виконала свої обов’язки. Відсутність хоча б однієї з цих умов унеможливлює визнання договору купівлі-продажу житла з недотриманням нотаріальної форми дійсним.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Позивач на теперішній час не має можливості реалізувати свої права щодо відчуження належної їй квартири, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна не був нотаріально посвідчений.

Приймаючи до уваги те, що позивач не має можливості усунути порушення своїх прав в позасудовому порядку, позов у частині вимог про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на квартиру, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки право власності позивача не оспорюється, правовстановлюючий документ на квартиру не втрачений.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп..

На підставі ст. ст. 47, 227 ЦК УРСР, ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – Південна Товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності – задовольнити частково.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (Жовтневому) в місті ОСОБА_1, зареєстрований на Південній Товарній біржі за №4925 від 18.07.1996 року, укладений між ОСОБА_4, з одного боку, таОСОБА_3, з іншого боку.

В задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум’янцева

Повний текст судового рішення складено «06» березня 2018 року.