Рішення № 72599184, 22.02.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/5942/16-ц

2/465/862/18

РІШЕННЯ

Іменем України

22.02.2018 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі

Головуючого - судді Мартинишин М.О.

при секретарі Потюк В.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника Відповідача ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_4

представника Відповідача ОСОБА_5

представника Відповідача ЛКП «Затишне» - ОСОБА_6

представника третіх осіб - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_3 комунального підприємства «Затишне», за участю третіх осіб: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Габдулівної, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання частково недійсною Ухвали ОСОБА_3 міської ради №5098 від 27.08.2015р., про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним та скасування Акту встановлення і показу меж земельної ділянки від 11.06.2015р. по земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 126 в частині погодження межі земельної ділянки В-Г, яка погоджена ЛКП «Затишне» та проходить по стику будинку 2КЖ №126 та 2КЖ №128, та усунення порушень права власності,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду із позовною заявою, у якій просила визнати частково недійсною Ухвалу ОСОБА_3 міської ради №5098 від 27.08.2015р. в частині затвердження громадянці ОСОБА_7 у приватну власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку по вулиці Генерала Чупринки, 126, зобов’язати ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, визнати недійсним та скасувати Акт встановлення і показу меж земельної ділянки від 11.06.2015р. по земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 126 в частині погодження межі земельної ділянки В-Г, яка погоджена ЛКП «Затишне» та проходить по стику будинку 2КЖ №126 та 2КЖ №128.

З урахуванням поданих уточнень до позовних вимог, позивачка просила зобов’язати ОСОБА_7, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, а саме: відновити безпечні сходи для проходу до будинку №128 по вулиці Генерала Чупринки; усунути порушення права власності, шляхом приведення у первинний стан капітальної (фасадної) стіни та фундаменту будинку №128 по вулиці Генерала Чупринки, а саме: замінити самовільно здійснений дверний отвір – на віконний.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1. У квітні 2016 року громадянка ОСОБА_7 розпочала самочинне будівництво на земельній ділянці, яка не була відведена їй для цієї мети та без відповідного документу, про що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, винесений відповідний припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно чинного законодавства, яким зобов’язано ОСОБА_7 зупинити будівництво, також складено відповідний акт та протокол про адміністративне правопорушення. В усних розмовах з ОСОБА_7, вона з’ясувала, що проводяться будівельні роботи на підставі Ухвали ОСОБА_3 міської ради «Про затвердження громадянам проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок і технічних документації із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» від 27.08.2015р. №5098, якою ОСОБА_7 затверджено проект землеустрою та передана земельна ділянка для обслуговування житлового будинку по вулиці Генерала Чупринки, 126 площею 1000 кв.м. з присвоєнням кадастрового номеру земельної ділянки – 4610136900:04:002:0088.

Стверджує, що ОСОБА_7 здійснюється використання відведеної їй земельної ділянки всупереч її функціонального призначення, а саме: ведеться самочинне будівництво на вказаній земельній ділянці, про що Державною архітектурною інспекцією виносився припис, накладений штраф та зобов’язано ОСОБА_7 зупинити самочинне будівництво та надати відповідні документи. Однак, як вбачається з листа Департаменту містобудування ОСОБА_3 міської ради від 11.10.2016р. ОСОБА_7 зверталась 06.09.2016р. в управління архітектури про видачу містобудівних умов та обмежень на реконструкцію будинку №126 по вулиці Ген. Чупринки, однак ОСОБА_7 було відмовлено, оскільки, як зазначено обстеженням на місці було виявлено, що реконструкція будинку на вулиці Ген. Чупринки, 126 розпочата самочинно.

ОСОБА_7 створюються перешкоди у користуванні прибудинковою територією будинку №128, небезпека у проході до своїх власних квартир у будинку №128 по вулиці Генерала Чупринки, зокрема, у зв’язку із незаконним будівництвом: розриттям ям, насипанням сміття, відкриттям та перенесенням каналізаційних отворів та підривом бетонних сходів, які є єдиними та загальними щодо проходу до багатоквартирного будинку №128 по вулиці Генерала Чупринки. Добиратись до свого помешкання вона та члени її сім’ї змушені ризикуючи своїм здоров’я та життям, оскільки добиратись треба дерев’яними містками, що нашвидкуруч прокладені над розритими ямами та купами землі. Найбільше від цього страждають літні люди та сім’ї з малолітніми дітьми.

Окрім того, відповідачем ОСОБА_7 здійснюються перешкоди у доступі до її квартири, має місце втручання у спільне майно усіх співвласників будинку №128, оскільки вуличні сходи, які є у спільному користуванні самочинно розвалені, безпечно пройти до свого помешкання дітям чи літнім людям - неможливо. При перших опадах снігу створюється небезпека для життя і здоров’я усіх співвласників квартир будинків №128.

Відповідно до листа Департаменту містобудування ОСОБА_3 міської ради від 11.10.2016р. та ст.118 Земельного кодексу України, одним із документів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є акт встановлення і показу меж земельної ділянки, який погоджується із суміжними землевласниками суміжних ділянок. Так, згідно Акту встановлення і показу меж земельної ділянки від 11.06.2015р. по вулиці Генерала Чупринки, 126 межа між будинком №126 та №128 погоджена ЛКП «Затишне».

Вважає, що ЛКП «Затишне» порушило будівельні норми України та ст.39 Земельного кодексу України, її право приватної власності та інших власників квартир в будинку №128, визначивши межу земельної ділянки, яка проходить між суміжними будинками, з’єднані спільною несучою стіною.

Згідно Збірного кадастрового плану суміжних землевласників та землекористувачів, який є невід’ємною частиною виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки межа земельної ділянки, погоджена ЛКП «Затишне» проходить по стику будинків №126 та №128.

Відповідно до ч.1 ст. 198 Земельного кодексу України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Ч.2 цієї статті: кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; та ін.

Відповідно до пункту 3.25 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень «Для догляду забудівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати неменше 1, м». Відповідним чином мають формуватись і межі земельних ділянок.

Вважає, що проведення ЛКП «Затишне» межі на спільній стіні будинків №126 та №128 по вулиці Генерала Чупринки є порушенням будівельних норм.

З боку ОСОБА_7 порушується її право власності на користування майном, яке є у спільній сумісній власності усіх співвласників будинку №128, по вулиці Генерала чупринки, оскільки будинок №126, власником якого є ОСОБА_7 та будинок №128, по вулиці Ген. Чупринки, співвласником однієї квартири з якого є Позивачка та треті особи являються суміжними один з одним та мають одну спільну несучу стіну, що також підтверджується та видно з долучених фотокопій ОКП «БТІ та ЕО», а відтак ОСОБА_7 не мала права без згоди інших співвласників втручатись у майно, яке є спільною сумісною власністю, без згоди інших співвласників, проводити будь-які будівельні роботи, реконструкцію чи перепланування без згоди інших співвласників, а тим більше чинити розвал сходового майданчика, який слугував єдиним проходом мешканцям будинку №128 без згоди останніх, так само як і здійснювати втручання в опорні стіни, конструкції та елементи загального благоустрою будинків.

Стверджує, що спільна несуча стіна та несуча капітальна (фасадна) стіна, сходовий майданчик, як елемент зовнішнього благоустрою та єдина споруда, призначена до входу в будинок №128, співвласником квартир №4, якої являється позивачка та треті особи - власники інших квартир у багатоквартирному будинку №128 по вулиці Ген. Чупринки - є об’єктами права спільної сумісної власності.

Також вважає, що Ухвалою ОСОБА_3 Міської ради №5098 від 27.08.2015р. незаконно була надана у приватну власність ОСОБА_7 частина земної ділянки, на якій розташований єдиний спільний сходовий майданчик мешканців будинку №128.

Тому для захисту свого права та інтересу змушена звернутись до суду. Просить позов задоволити.

У судовому засіданні позивачка, яка є ї представником третьої особи ОСОБА_8, та її представник позовні вимоги підтримали з урахуванням їх уточнень, дали пояснення аналогічні викладеним позовним вимогам та просили позов задоволити. Додатково позивачка пояснила, що на неодноразові її прохання та прохання сусідів відновити безпечний прохід мешканцям до свого будинку №128, який є неможливий через незаконні будівельні роботи, не розвалювати сходового майданчика, ОСОБА_7 не відповідала або уже в подальшому переховувалась та зачинялась у своїй квартирі. Позивачка та інші співвласники будинку №128 не були проти отримання ОСОБА_7 у приватну власність частину земельної ділянки, яка б не зачіпала інтересів співвласників будинку №128, їх права на користування прибудинковою територією, права на користування спільним майном, яке Позивачу та іншим співвласникам належить, однак, як тільки ОСОБА_7 отримала земельну ділянку у приватну власність, то просто почала зловживати своїм правом власності на таку земельну ділянку, шляхом порушення прав інших співвласників будинку, мотивуючи частину спільної земельної ділянки усіх співвласників як її власну, та таким чином, грубо ігноруючи її права та права інших співвласників будинку№128, розпочала незаконне втручання в усі конструктивні елементи будинку, створюючи небезпеку для неї, її власності, шляхом: розкриттям ям, опущенням фундаменту, переміщення спільного каналізаційного люку, інше. Розпочала будівельні роботи на частині земельної ділянки, яка не була їй відведена з цією метою, розвалила прохід (сходи) до будинку №128. Усі ці дії вчинені без будь-яких дозвільних документів уповноважених органів та без згоди співвласників будинку №128. Оскільки згідно ч.2 ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, тому вважає, що позов є підставним, а з боку відповідачів вчинені протиправні дії. Просить позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради у судовому засіданні щодо вирішення позову покладається на розсуд суду, посилаючись на те, що відсутні були правові підстави ведення будівництва, реконструкції та вчинення інших дій ОСОБА_7 без належних дозвільних документів уповноважених на це органів. Наголосила, що у відповідності до документів, які подавались ОСОБА_7 для відведення земельної ділянки та затвердження проекту землеустрою, зокрема, в містобудівельних обмеженнях, Управління архітектури, Департаменту містобудування ЛМР не погодило частину земельної ділянки площею 0,0088 га, оскільки така є частиною спільної земельної ділянки усіх співвласників будинків та дана частина земельної ділянки не надавалась ОСОБА_7 у приватну власність.

Відповідач ОСОБА_7 у судові засідання не з’являлась, однак подала письмові заперечення на позовну заяву та просила відмовити у задоволенні позову повністю у зв’язку із безпідставністю. Свої заперечення формує, що згідно збірного кадастрового плану, будинки №128 та №126 на вулиці ОСОБА_14 є окремими будинками. Особливості забудови цих будинків впритул один до одного не свідчать про те, що ці два будинки є одним будинком. З кадастрового плану випливає, що біля кожного з цих будинків є окрема прибудинкова територія. При передачі ОСОБА_7 у власність спірної земельної ділянки її межа з сторони будинку №128 на вулиці Ген. Чупринки була погоджена ЛКП «Затишне», яке обслуговує зазначений будинок. Звертає увагу суду, що Позивачем не доведено наявності у неї права власності чи права користування на прибудинкову територію будинку №128 на вулиці ОСОБА_14, а відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України, надається право виключно власнику землі або землекористувачу вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Таким чином, Позивач не має і не може мати жодних прав на прибудинкову територію багатоквартирного будинку №128 на вул. Ген. Чупринки у м. Львові.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення аналогічні викладені у своїх запереченнях на позовну заяву та пояснив, що ОСОБА_7 є власником житлового будинку на вулиці Ген. Чупринки, 126 у м. Львові на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.04.2015р. Вищевказаний житловий будинок на вулиці Ген. Чупринки, 126 розташований на земельній ділянці, площею 0,1 га, цільове призначення якої – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель в споруд (присадибна ділянка), яка належить Відповідачу 2 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності. Наголошує, що спірна земельна ділянка ніколи не перебувала у спільному користуванні обох будинків №126 та №128, а виключно була закріплена за будинком №126 на вулиці Ген. Чупринки у м. Львові. Посилання Позивача на ст. 89 ЗК України є безпідставним, оскільки земельна ділянка, відведена ОСОБА_7 ніколи не була у спільному користуванні. Вважає посилання позивача на ст. 382 ЦК України, безпідставним, оскільки така регулює поняття квартири та спільного майна багатоквартирного будинку. А у випадку з ОСОБА_7 будинок №126 не є багатоквартирним. Стверджує, що проведені роботи з боку ОСОБА_7 не передбачають отримання дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки мало місце перепланування приміщень: здійснено влаштування тамбуру, влаштування дверного прорізу, а також гідроізоляцію фундаменту та проведено утеплення фасаду будинку. Вважає, що на час розгляду справи у суді мешканці будинку №128 можуть безперешкодно без ризику для свого здоров’я та життя проходити до свого багатоквартирного будинку, оскільки усі риштування з будинку зняті. Також заперечує проти визнання недійсним Акту встановлення і показу меж земельної ділянки від 11.06.2015р. по земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 126 в частині погодження межі земельної ділянки В-Г, яка погоджена ЛКП «Затишне» та проходить по стику будинку 2КЖ №126 та 2КЖ №128, оскільки такий Акт є підписаний уповноваженими представниками власників суміжних земельних ділянок, а межі спірної земельної ділянки проходять так, що не створюють перешкод для обслуговування та ремонту будинку №128. Просить відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог, оскільки позивачкою не надано доказів, що її право порушено та за недоведеністю.

Представник відповідача ЛКП «Затишне» у судове засідання не з’явився, однак подав клопотання про розгляд справи у його відсутності та письмові заперечення, в якому просив у частині позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування Акту встановлення і показу меж земельної ділянки від 11.06.2015р. по земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 126 в частині погодження межі земельної ділянки В-Г, яка погоджена ЛКП «Затишне» та проходить по стику будинку 2КЖ №126 та 2КЖ №128 відмовити за безпідставністю, а в решті позовних вимог прийняти рішення на розгляд суду.

Третя особа – ОСОБА_8, на судове засідання не з’явився, інтереси його представляла позивач ОСОБА_1 згідно поданої довіреності. Однак його представником подано письмові пояснення, посилаючись на те, що ОСОБА_8 є власником квартири АДРЕСА_2. Згідно наявних у справі матеріалів та доказів вбачається, що будинки №126 та №128 є суміжними, розділені лише однією спільною несучою стіною, знаходяться на одній спільній земельній ділянці та мають одні загальні спільні сходи, що є єдиним проходом до будинків №126 та №128. Ці дані підтверджуються з долучених представником ОСОБА_3 міської ради копій документів щодо виготовлення проекту землеустрою громадянкою ОСОБА_7, а саме: з копії Збірного кадастрового плану суміжних землевласників та землекористувачів, з викопіювань, а також з показів свідка – ОСОБА_15 та долучених фотокопій останнього до матеріалів справи. ОСОБА_7 грубо порушуються норми чинного законодавства щодо користування та розпорядження спільним майном, яке належить усім співвласникам будинку №128 на праві спільної сумісної власності. Так, відповідно до ч.2 ст. 369 ЦК України, розпорядженням майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Згоди ОСОБА_8 як власник квартири №2 у будинку №128 на втручання у спільне майно не надавав, також, стверджує, що реконструкція, перепланування, прибудова ОСОБА_7, проведені без дозвільних документів уповноважених органів, які б дозволяли здійснювати. Усі ці дії призводять до порушення його права власності, а відтак просить позов задоволити.

Третя особа – ОСОБА_9 у судові засідання не з’являвся, подав заяву про розгляд справи без його участі та про підтримання позовної заяви повністю. На адресу суду скерував письмові пояснення, в яких не заперечує щодо уточнення позовних вимог, вважає їх правильними. Висловив свою позицію щодо позову та зазначив, що він являється власником квартири №3 в будинку №128 та співвласником квартири АДРЕСА_3, що підтверджується копією реєстраційного посвідчення від 22.12.1994р., виданого ОСОБА_3 міжміським бюро технічної інвентаризації та копією свідоцтвом про право власності на квартиру від 08.01.2003р., виданим Франківською районною адміністрацією ОСОБА_3 міської ради, відповідно, які наявні в матеріалах справи. Впродовж тривалого часу, починаючи з квітня 2016р. 2 – ОСОБА_7, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, чиняться перешкоди у користуванні спільною земельною ділянкою, а саме: розібрані сходи, які слугують єдиним входом до будинку №128, в якому він проживає, вздовж фасаду будинку демонтована відмостка, проведена виїмка землі, внаслідок чого оголений фундамент на глибину 0,6 м. Багатоквартирний будинок №128, в якому він являється власником квартири №3 та співвласником квартири №4 та будинок №126 по вулиці Генерала Чупринки мають спільні несучі стіни та спільний сходовий вхід до обох будинків, тому будь-які втручання у спільні об’єкти потребують згоди усіх інших співвласників.

Третя особа - ОСОБА_10-О. Р. у судові засідання не з’являвся, подав заяву про розгляд справи без його участі та про підтримання позовної заяви повністю. Подав до суду письмові пояснення із викладом своєї позиції, в яких зазначає, що є співвласником квартири АДРЕСА_4, що підтверджується Свідоцтвом про право власності. Вважає, що його право власності є порушеним, оскільки згоди на втручання у спільні опорні елементи відповідачу ОСОБА_7 він не надавав, а також не надавав згоди на втручання у сходовий майданчик, що є елементом благоустрою та належить на праві спільної власності усіх співвласників будинків. Тому, просив позов задоволити повністю.

Третя особа – ОСОБА_11 у судові засідання не з’являлась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та про підтримання позовної заяви повністю. На адресу суду надійшли письмові пояснення від даної третьої особи, де вказується, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_5. Вказує, що протягом тривалого часу ОСОБА_7, яка являється Відповідачем 2 у даній справі порушує права, зокрема, здійснює втручання у спільне майно усіх співвласників будинку, де вона мешкає, самовільно розвалила сходи, які є єдиним входом до їх будинку. Усі ці дії, здійсненні ОСОБА_7 без її погодження. Відтак, вважає, що ОСОБА_7 порушує її право щодо користування, розпорядженням майном, яке належить на праві спільної власності усіх мешканців будинку №128, оскільки таких дій, зокрема, втручань у спільне майно (несучі стіни, розвал елементів зовнішнього благоустрою та ін.) ніхто не погоджував та згоди не надавали.

Третя особа – ОСОБА_12 у судові засідання не з’являвся, подав заяву про розгляд справи без його участі та про підтримання позовної заяви повністю. Подав на адресу суду письмові пояснення, в яких зазначив, що являється власником квартири №1 у будинку №128. Будинки 126 та 128 по вулиці Генерала Чупринки містять багато спільного майна, яке в розумінні чинного законодавства України потребує згоди усіх інших співвласників. ОСОБА_7 самовільно здійснюється прибудова на території земельної ділянки, яка є у спільному користуванні усіх співвласників будинку №128, самовільно без будь-яких дозвільних документів опущений фундамент будинку №126, який з’єднаний із будинком №128 спільною несучою стіною. Відтак, вважає, що ОСОБА_7 порушує його право щодо розпорядження та користування спільним майном, оскільки згоди не давав на реконструкцію, прибудову та інші роботи. Більше того, зазначає, що ОСОБА_7 ставить під загрозу усі елементи спільного користування, як механічне, сантехнічне та інше обладнання за межами її будинку, які обслуговують також і його будинок (зокрема, каналізація, водопостачання та водовідведення), шляхом демонтування відмостки під будинком №126, самовільної виїмки землі, внаслідок чого оголений фундамент. Багатоквартирний будинок №128, в якому він являється власником квартири №1 та будинок №126 по вулиці Генерала Чупринки мають спільні несучі стіни та спільні сходи до будинків, тому будь-які втручання у спільні об’єкти потребують згоди усіх інших співвласників. Вважає, що такими діями з боку ОСОБА_7, які вчиненні без його згоди, порушується його право на володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями, що мають усі співвласники житлового будинку №128 по вулиці Генерала Чупринки, чиняться перешкоди у користуванні спільної земельної ділянки. Просить позов задоволити повністю.

Третя особа – ОСОБА_13 у судові засідання не з’являлась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та про підтримання позовної заяви повністю. На адресу суду подала пояснення, де зазначила, що вона є дружиною ОСОБА_12 та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Представник третьої особи – Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові проти позову не заперечив, просив його задоволити та пояснив, що з боку ОСОБА_7 ведуться будівельні роботи без отримання дозвільних документів, а саме: будівельні роботи з реконструкції житлового будинку, укріплення фундаменту будинку, заміна віконного отвору на дверний, прибудований вхідний тамбур, частково проведено роботи з утеплення фасаду будинку. Так, Інспекцією ДАБК у м. Львові був винесений припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складено відповідний акт та протокол про адміністративне правопорушення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, свідка ОСОБА_15, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.

Відповідно до п.9 Перехідних положень Закону України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», від 3 жовтня 2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, статтею 4 ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017р.) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України, передбачено, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири №4 у багатоквартирному будинку №128 по вулиці Генерала Чупринки, у м. Львові, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на квартиру від 08.01.2003 року. Треті особи: ОСОБА_8 є власником квартири АДРЕСА_6, що підтверджується витягом права власності на нерухоме майно від 23.11.2006 року; ОСОБА_9 є власником квартири №3 та співвласником квартири №4 у будинку №128, що підтверджується реєстраційного посвідчення від 22.12.1994р., виданого ОСОБА_3 міжміським бюро технічної інвентаризації та свідоцтвом про право власності на квартиру від 08.01.2003 року; ОСОБА_16 є співвласником квартири АДРЕСА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 08.01.2003 року; ОСОБА_11 є співвласником квартири АДРЕСА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 08.01.2003р.; ОСОБА_12 являється власником квартир №1 у будинку №128 по вулиці Ген. Чупринки, що підтверджується витягом з про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за №21753771 від 03.02.2009 року.

Судом також встановлено та не заперечується учасниками справи, що будинки №126 та №128 по вулиці Генерала Чупринки є суміжними один з одним та розділені лише однією несучою стіною, що підтверджується та видно з долучених фотокопій Обласного комунального підприємства «БТІ та ЕО».

Відповідач ОСОБА_7 є власником житлового будинку №126 по вулиці Генерала Чупринки, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.04.2015 року.

Ухвалою ОСОБА_3 міської ради, громадянці ОСОБА_7 затверджено проект землеустрою та передана земельна ділянка для обслуговування житлового будинку по вулиці Генерала Чупринки, 126 площею 1000 кв. м. з присвоєнням кадастрового номеру земельної ділянки – 4610136900:04:002:0088.

Судом також встановлено та підтверджено представником ОСОБА_3 міської ради, що згідно п. 2. Містобудівельних обмежень, виданих відповідачу ОСОБА_7 управлінням архітектури Департаменту містобудування ЛМР частина земельної ділянки площею 0,0088 га не погоджена.

За змістом ст. ст. 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З Акту встановлення і показу меж земельної ділянки по вулиці Ген. Чупринки 126 та долучених документів представником ОСОБА_3 міської ради вбачається, що межа земельної ділянки, позначена Б-В проходить по зовнішній сторони стіни 2КЖ №126.

Однак, відповідачем ОСОБА_7 на замовлення ПП «Леополіс–клуб» самовільно було встановлено іншу межу земельної ділянки по фактичному користуванню, розміром 0,0088 га, частина якої погоджена не була Департаментом містобудування ЛМР.

Судом також встановлено, та підтверджується долученими фотокопіями, показами свідка ОСОБА_15, поясненнями позивача та його представника, що саме ця частина земельної ділянки була єдиним проходом мешканцям будинку №128 та на якій знаходився сходовий майданчик.

Посилання представника відповідача ОСОБА_7, що на набуття ОСОБА_7 права власності на земельну ділянку на законних підставах та у відповідності до норм земельного законодавства не заслуговують на увагу, оскільки частину ділянки, на якій здійснювались будівельні роботи, опущений фундамент, змінені каналізаційні виходи, розібрані сходи не була погоджена уповноваженим органом та належала до користування як Позивача так і інших власників/співвласників будинку №128 по вулиці Генерала Чупринки, право на користування спільним майном яких було порушеним.

Відповідно до норм п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 р. № 417-VIII, спільним майном багатоквартирного будинку є: приміщення загального користування, в тому числі будівлі та споруди, які призначено для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовано на прибудинковій території; права на земельну ділянку, на якій розташовано багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі й споруди та його прибудинкова територія.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок.

Зазначене право передбачене також ч. 2 ст. 382 ЦК України, відносно до якої власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

У Рішенні Конституційного Суду України N 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього .

Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України, забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України) (позиція підтверджена ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 19.06.2013, № 6-13276св1).

Рішенням Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011 встановлено, що в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-XII зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що Позивач та інші співвласники будинку №128 по вулиці Ген. Чупринки є співвласниками допоміжних приміщень у будинку технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою, зокрема, сходового майданчика, фундаменту як елемента зовнішнього благоустрою.

Зі змісту ч. 1 ст. 369 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", а також з висновків Конституційного Суду України, викладених у п. 1 резолютивної частини рішення N 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року, вбачається, що зміна (реконструкція) нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю, можливе лише за умови отримання згоди співвласників цього майна.

Однак позивачка не надавала згоди на опущення фундаменту, на якому розташований сходовий майданчик, на розбирання сходів, які були єдиним проходом до багатоквартирного будинку №128, на реконструкцію чи перепланування відповідачу ОСОБА_7, на руйнування частини земельної ділянки, яка не була надана ОСОБА_7 у приватну власність. Також, будь-які відомості про визнання судом неправомірним ненадання позивачкою такої згоди відсутні.

Не заслуговують на вагу суду докази, представлені відповідачем ОСОБА_7 щодо наявного Дозволу №08-18 на тимчасове порушення благоустрою для влаштування будівельного майданчику, виданого Франківською районною адміністрацією, оскільки з даного Дозволу вбачається проведення сходів лише до будинку №126, а не будинку №128 по вулиці Ген. Чупринки чи руйнування сходів до будинку №128.

Будь-яких доказів отримання відповідачем ОСОБА_7 документів, необхідних для втручання у сходовий майданчик чи переміщення каналізаційних люків на частині земельної ділянки в матеріалах справи відсутні, у зв'язку із чим суд вважає за встановлену ту обставину, що втручання та розбирання сходового майданчика, проведення будівництва на частині земельної ділянки, яка не була відведена для цієї мети, переміщення каналізаційного люку були проведені самовільно.

Відповідно до частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. За змістом частин 4 та 7 ст. 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва зазначені в цих пунктах особи можуть вимагати від особи, яка здійснила самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення його перебудови власними силами або за її рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат.

Виготовлення та затвердження проектної документації врегульовано статтями 7, 9, 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» та статтею 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Згідно зі статтею 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об’єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Таким чином, під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільний документ (статті 35–37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об’єкта і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

В силу норми ч. 2 ст. 5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відтак, позовна вимога в частині скасування ухвали ОСОБА_3 міської ради, якою громадянці ОСОБА_7 затверджено проект землеустрою та передана земельна ділянка для обслуговування житлового будинку по вулиці Генерала Чупринки, 126 площею 1000 кв. м. з присвоєнням кадастрового номеру земельної ділянки – 4610136900:04:002:0088 підлягає до задоволення

У відповідності до ч. 2 ст. 5 ЦПК України, суд приходить до висновку про порушення права позивача на частину земельної ділянки, на якій розташований сходовий майданчик, необхідний для проходу до багатоквартирного будинку №128 по вулиці Генерала Чупринки, співвласником квартири у якому є позивачка.

Тому позовна вимога щодо зобов’язання, ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, відновлення безпечних сходів для проходу до будинку №128 по вулиці Генерала Чупринки є підставною.

Щодо позовної вимоги про усунення порушення права власності, шляхом приведення у первинний стан капітальної (фасадної) стіни та фундаменту будинку №128 по вулиці Генерала Чупринки, суд виходить із наступного, що право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями мають усі співвласники житлового будинку №128 по вулиці Ген. Чупринки.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_7 були вчинені незаконні дії по відношенню до майна, співвласником якого є позивачка, а саме було самовільно здійснено втручання у частину несучої стіни будинку з метою влаштування вхідного отвору замість віконного.

Вчинення одним з співвласників майна дій по відношенню до цього майна в порушення встановленого законодавством порядку так само як й вчинення дій, які полягають у зміні цього майна (його реконструкції) без згоди інших співвласників цього майна, є порушенням прав інших співвласників такого майна, навіть у випадку, коли внаслідок таких дій (реконструкції) вказане майно не було зруйноване, його не було пошкоджено.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що діями відповідача ОСОБА_7 порушені права позивачки, як співвласника спільного майна.

Позивачка не надавала згоди на реконструкцію, переобладнання чи прибудову будинку з демонтажем, влаштування дверного отвору на місці віконного та втручання у капітальну стіну будинку №126 та стіну, яка розмежовує два будинки. Така правова позиція підтверджена Ухвалою ВССУ від 07.08.2017р. у справі №448/1476/14-ц, Ухвалою ВССУ від 08.07.2015р. у справі №6-4000 св 15.

Не заслуговують на увагу суду посилання представника відповідача ОСОБА_7 на відсутність необхідності отримання дозволу інспекції ДАБК у м. Львові на виконання будівельних робіт, оскільки проведенні роботи лише по переплануванню приміщень, а саме: здійснено влаштування тамбуру, влаштування дверного прорізу, гідроізоляція фундаменту та проведено утеплення фасаду будинку.

Згідно зі ст. 152 ЖК України виконання власниками робіт із переобладнання та перепланування жилого будинку й жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що надають право на їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 2 цієї ж статті ці дані встановлюються письмовими доказами, показаннями свідків.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст. 90 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Однак, згідно відповіді Обласного Комунального Підприємства «БТІ та ЕО» та показам свідка ОСОБА_15, стіна, у яку здійснено втручання з боку відповідача ОСОБА_7 являється капітальною (несучою). Згідно п.3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 р., до самовільного будівництва належать влаштування прорізів без дозвільних документів в капітальних (несучих) стінах.

Суд оцінює доказ, яким ОСОБА_7 було відмовлено Управлінням архітектури Департаменту містобудування ОСОБА_3 міської ради від 11.10.2016р. із зазначенням, що реконструкція будинку по вулиці Ген.Чупринки,126 розпочата самочинно, як визнання відповідачем ОСОБА_7 необхідності отримання дозволу на будівельні роботи, а відповідно спростовує позицію відповідача ОСОБА_7 щодо відсутності необхідності отримання дозволу на реконструкцію уповноваженого органу.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_7 розпочате самочинне будівництво.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У матеріалах справи відсутні будь-які дозвільні документи на реконструкцію, перепланування, чи переобладнання, та представником інспекції ДАБК у м. Львові заперечується факт отримання дозволу відповідачем ОСОБА_7, з метою проведення реконструкції та втручання у несучу стіну.

Такі дії вчинені відповідачем ОСОБА_7 без виготовлення та узгодження проекту реконструкції, без отримання згоди позивачки, як співвласника майна, тобто в порушення положень ст. 369 ЦК України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Таким чином, відповідачем ОСОБА_7 були вчинені незаконні дії по відношенню до майна, співвласником якого є Позивачка, а саме було самовільно демонтовано фундамент, самовільно має місце втручання у несучу стіну будинку, з метою влаштування нового входу до будинку №128 по вулиці Ген. Чупринки.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що діями відповідач ОСОБА_7 порушені права позивачки, як співвласника майна багатоквартирного будинку та позовна вимога щодо усунення порушення права власності, шляхом приведення у первинний стан капітальної (фасадної) стіни та фундаменту будинку №128 по вулиці Генерала Чупринки є підставною.

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об’єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їхнім спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом – свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом(стаття 55 Конституції України). Аналізуючи питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходив з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, повинен визначатися, відповідно до Конституції України (пункт 7 частини першої статті 92), виключно законами України. Таким чином, питання щодо згоди власників квартир – співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку – на надбудову поверхів, улаштування мансард і т. ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо), повинно вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України. До допоміжних належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів та інші технічні приміщення).

Відповідно до приписів статей 368, 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним зі співвласників правочину щодо розпоряджання спільним майном вважається, що він вчинений за згодою усіх співвласників. Таким чином, передача будь-якого допоміжного приміщення чи конструктивних елементів таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші тощо) у володіння і користування одного або декількох співвласників зачіпає інтереси інших мешканців будинку і може призвести в подальшому до обмеження прав у користуванні інших співвласників.

Крім того, відповідно до пункту 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушення прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

У статті 152 ЖК України передбачена можливість переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, які провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ОСОБА_5 народних депутатів. (правові позиції підтверджується Постановою Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2014 року).

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування Акту встановлення і показу меж земельної ділянки від 11.06.2015р. по земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки,126 в частині погодження межі земельної ділянки В-Г, яка погоджена ЛКП «Затишне» та проходить по стику будинку 2КЖ №126 та 2КЖ №128, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій», акт встановлення і показу меж земельної ділянки являє собою частину необхідної документації із землеустрою. Відтак, скасування такого акту чи визнання його недійсним не призведе до виникнення чи припинення права на землю та не відновить жодних прав особи, яка оскаржує такий Акт. Відповідно суд не може обрати такий спосіб захисту, який не породжує ніяких правових наслідків для особи, яка оскаржує.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_7 використовується частина земельної ділянки у своїх інтересах, без наявних доказів такого погодження, яка виходить за межові знаки, зазначені в оскаржуваному Акті, а саме: Б-В, межа якого проходить по зовнішній стороні стіни 2КЖ №126, що порушує право позивачки та інших співвласників будинку №128 по вулиці Ген. Чупринки на користування сходовим майданчиком, який проходить по такій частині земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги до задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.4, 5 76, 77, 79, 90, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсною Ухвалу №5098 від 27.08.2015р. ОСОБА_3 міської ради 22–ї сесії 6-го скликання «Про затвердження громадянам проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок і технічних документації із землеустрою громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині затвердження громадянці ОСОБА_7 (яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: КА864371, виданий 11.08.1998р. Личаківським РВ УМВС України у Львівській області) у приватну власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку за адресою: вулиця Ген. Чупринки, 126, кадастровий номер: 4610136900:04:002:0088, площею 1000 кв.м.;

Зобов’язати, ОСОБА_7, (яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: КА864371, виданий 11.08.1998р. Личаківським РВ УМВС України у Львівській області) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, а саме: відновити безпечні сходи для проходу до будинку №128 по вулиці Генерала Чупринки;

Зобов’язати, ОСОБА_7, (яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: КА864371, виданий 11.08.1998р. Личаківським РВ УМВС України у Львівській області) усунути порушення права власності, шляхом приведення у первинний стан капітальної (фасадної) стіни та фундаменту будинку №128 по вулиці Генерала Чупринки, а саме: замінити самовільно здійснений дверний отвір – на віконний.

В задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсним та скасування Акту встановлення і показу меж земельної ділянки від 11.06.2015р. по земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 126 в частині погодження межі земельної ділянки В-Г, яка погоджена ЛКП «Затишне» та проходить по стику будинку 2КЖ №126 та 2КЖ №128 – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 05.03.2018 року.

Суддя Мартинишин М.О.