Постанова № 72598928, 01.03.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2018 р. Справа № 922/3581/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

прокурора – Зливки К.О., посвідч. №047938 від 13.09.2017 (копія у справі)

позивача – ОСОБА_1, дов.№32-20-0.14,2-5/62-18 від 05.01.2018 (копія у справі)

відповідача – ОСОБА_2, дов.б/н від 03.01.2017 (у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. №210 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2017 у справі № 922/3581/17 (суддя Светлічний Ю.В., повний текст рішення складено 26.12.2017)

за позовом Першого заступника керівника Первомайської прокуратури Харківської області, м. Первомайський в інтересах держави в особі 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, 2) Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, смт. Старовірівка

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Агролатінвест”, с.Статичне

2) Нововодолазької районної Державної адміністрації Харківської області, смт. Н.Водолага

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків; 2) Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, смт. Старовірівка; до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест", с.Статичне; 2) Нововодолазької районної Державної адміністрації Харківської області, смт. Н.Водолага, в якій просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений між першим та другим відповідачами від 05.12.2007, (кадастровий номер 6324285500:02:000:0405), зареєстрований у Нововодолазькому районному Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 29.12.2007 за№040770000484. Також, прокурор просить зобов'язати 1-го відповідача повернути земельну ділянку (кадастровий номер 6324285500:02:000:0405), площею 18,4082 га у власність держави. Судові витрати прокурор просить покласти на відповідачів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.12.2017 по справі №922/3581/17 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду, прокурор звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2017 по справі №922/3581/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано позицію Верховного суду України викладену у постанові №370/314/14-ц від 13.03.2017, відповідно до якої, незважаючи на те, що органу прокуратури, який є позивачем та представником держави в особі органу місцевого самоврядування та органу державної влади, про порушення законодавства стало відомо під час проведення відповідної перевірки в порядку так званого «загального нагляду» вже після спливу позовної давності, суду першої інстанції слід було б з’ясувати з якого часу орган місцевого самоврядування дізнався про порушення права та звернути увагу на наявність доказів про те, що останній було відомо про порушення права. В даному випадку судом першої інстанції не було взято до уваги твердження прокурора щодо відсутності проведення нормативної грошової оцінки зазначеної в позовній заяві земельної ділянки органи прокуратури, головне управління Держгеокадастру у Харківській області та Старовірівська міська рада дізналися у 2017 році після направлення прокурором листів про представництво їхніх інтересів, у зв’язку з чим строк позовної давності ними пропущено з поважних причин.

22.01.2018 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №922/3581/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Медуниця О.Є.; суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі №922/3581/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора надано учасникам провадження строк до 19.02.2018 для надання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії цього відзиву та доданих до нього документів заявнику апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 розгляд справи було призначено на 01.03.2018.

Відповідач, ТОВ «Агролатінвест», надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2017 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу – без задоволення. При цьому, позивач зазначає, що органи, які є попередниками позивача у здійсненні повноважень власника на землю, не були позбавлені права звернутись до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності. Зміна розпорядника землі не може мати наслідком зміни позовної давності, оскільки повноваження державних органів здійснювати на підставі статті 13 Конституції України від імені Українського народу права власника на землю не припинялися, а передавалися від одного органу до іншого. Крім того, на думку відповідача відсутність належно проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою не для визнання договору оренди недійсним в цілому, а для внесення відповідних змін до таких договорів та спонукання орендаря для вчинення відповідних дій.

Позивач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, надало свої письмові пояснення по справі, згідно яких рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. При цьому, позивач зазначає, що обов’язок зі сплати є нормативно врегульованим та не може визначатись чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 ЦК України та справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 25.10.2006 Нововодолазькою районною державною адміністрацією винесено розпорядження “Про надання дозволу ТОВ “Агролатінвест” на виготовлення технічної документації щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок”.

Розпорядженням голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 12.11.2007 №777 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення за рахунок земель запасу на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області ТОВ “Агролатінвест”.

05.12.2007 між Нововодолазькою районною державною адміністрацією та ТОВ “Агролатінвест” укладено договір оренди землі строком на 20 років, на підставі вищевказаного розпорядження, за умовами якого ТОВ “Агролатінвест” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6324285500:02:000:0405), площею 18,4082 га, яка розташована на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

Спірний договір оренди 29.12.2007 зареєстрований у Нововодолазькому районному Харківської регіональної філії ДП “Центр ДЗК” за №040770000484 і є чинним на сьогоднішній день.

За умовами договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 185963,60 грн (п.5). При цьому, земельна ділянка, яка передається в оренду, немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (п.6). Договір укладається на термін 20 років (п. 8). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 120 грн. за один гектар земельної ділянки, що складає 2208,98 грн за рік (п. 9). Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного і сільськогосподарського виробництва (п. 15). Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками вказаних юридичних осіб і набирає чинності з моменту його підписання та державної реєстрації.

Прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди землі, посилаючись що спірний договір в порушення норм Законів України "Про оцінку земель" та "Про оренду землі" укладений без проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що є обов'язковим для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності і є істотною умовою такого договору.

Господарський суд Харківської області, приймаючи оскаржуване рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, зазначив, що в даному випадку нормативна грошова оцінка земельної ділянки, зазначена в пункті 5 договору ТОВ «Агролатінвест», не проводилася і не затверджувалася і, за таких обставин, оспорюваний договір дійсно суперечить земельному законодавству. Однак, спірний договір було укладено 05.12.2007, в той час як з позовною заявою прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області лише у 2017 році. Проте при дослідженні матеріалів справи, судом першої інстанції було встановлено, що прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржений правочин протягом встановленої законом позовної давності від дати його укладення. Отже, прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації протягом встановленого законом строку позовної давності, як про розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації №777 від 12.11.2007, так і про договір оренди земельної ділянки від 05.12.2007, на підставі якого він укладений (від дати його укладення та державної реєстрації), тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позову прокурора у зв'язку із пропуском строку позовної давності. Таким чином, суд першої інстанцій визнав позовні вимоги прокурора обґрунтованими, позаяк вищевказаний договір оренди землі укладений між відповідачами з порушенням положень статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі" за відсутності відповідного рішення про затвердження нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки. Разом з тим, враховуючи звернення прокурора з даним позовом у жовтні 2017 року, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову за наслідками спливу позовної давності за заявленими вимогами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Щодо застосування позовної давності в даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Інститут позовної давності передбачає обставини, які є підставами для зупинення та переривання строку давності, вичерпний перелік яких встановлено статтями 263, 264 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушено, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, доданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Перебіг позовної давності у справах за позовами, заявленими прокурором в інтересах держави в особі її органів, починається від дня коли про порушене право довідався або міг довідатися саме такий державний орган, а не прокурор, який звернувся з позовом до суду.

Така ж правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 23.12.2014 у справі №3-194гс14, від 23.03.2015 у справі №3-21гс15, від 01.07.2015 у справі №6-178цс15.

З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 2013 року).

Згідно з положеннями п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції що діяла на час прийняття розпоряджень другим відповідачем та укладання оспорюваного договору оренди землі від 05.12.2007, до розмежування земель державної та комунальної власності щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених у абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснювали відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (який набрав чинності 01.01.2013) було внесено зміни до Земельного кодексу України, відповідно до яких з 01.01.2013 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" від 14.01.2015 постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 №294-р питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Таким чином, з 01.01.2013 від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень.

Отже, виходячи із наведених положень зазначені судом органи, які є попередниками позивача у здійсненні повноважень власника на землю, не були позбавлені права звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності. Зміна розпорядника землі не може мати наслідком зміни позовної давності, оскільки повноваження державних органів здійснювати на підставі статті 13 Конституції України від імені Українського народу права власника на землю не припинялися, а передавалися від одного органу до іншого.

Слід також зазначити, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за діяльність її органів, прийняття нормативно-правових актів не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11.05.2016 зі справи №910/3723/14.

Оскільки за наслідками розгляду даного спору судом встановлено, що спірний правочин укладено між Нововодолазькою районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ТОВ “Агролатінвест”, як орендарем, 05.12.2007 з порушенням вимог земельного законодавства, то саме з цієї дати для особи, яка уповноважена здійснювати права власника спірної земельної ділянки (районної державної адміністрації до 01.01.2013 і центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів після цієї дати) розпочався перебіг позовної давності для позовних вимог про визнання цього правочину недійсним. Однак, позов по даній справі було заявлено лише у жовтні 2017 року.

Відповідно до статті 21 частини 2 Закону України "Про оренду землі" (у редакції від 19.12.2006, котра діяла з 01.01.2007 і була чинною на час укладення оспорюваної угоди) розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Стаття 2 Закону України "Про плату за землю" (редакція від 01.01.2007 чинна на час укладання опорюваного правочину) передбачала, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Частинами 4-5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції від 17.06.2004, що діяла на час укладання опорюваного договору) унормовано, що грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, аналіз наведених статей дає підстави вважати, що на момент укладення спірного договору оренди землі між Нововодолазькою районною державною адміністрацією та ТОВ “Агролатінвест”, тобто 05.12.2007, першим відповідачем було дотримано вимог чинного на той час законодавства, зокрема було дотримано вимоги та порядок сплати за землю.

Крім того, згідно із частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до вимог статті 15 Закону України "Про оренду землі" підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним є саме відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, а не невідповідність даної істотної вимоги вимогам законодавства.

Як вбачається з пункту 5 спірного договору, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була у ньому вказана. При цьому, жодних доказів про заниження розміру нормативно-правової оцінки земельної ділянки і, відповідно, розміру орендної плати, прокурором суду подано не було і в матеріалах справи такі докази відсутні, тобто прокурором не доведено факту порушення економічних інтересів держави укладенням спірного договору.

Також з матеріалів справи також вбачається, що сторони спірного договору оренди землі дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, встановлених ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Окрім цього, сторони також не позбавлені права вчинити правочин щодо внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом.

Так, відповідно до п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема шляхом: вчинення нового правочину, погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це було необхідно для даного виду правочину, а таке погодження не було здійснено раніше тощо. Сторони також не були позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність належно проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою не для визнання договору оренди недійсним в цілому, а для внесення відповідних змін до таких договорів та спонукання орендаря для вчинення відповідних дій.

Також слід зауважити на тому, що рішенням Нововодолазької районної ради ХХІІІ сесії VІІ скликання №458-VІІ від 19.12.2017 була затверджена Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, які знаходяться в оренді у ТОВ «Агролатінвест», для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (в кількості 18-ти ділянок) на територіях Станичненської та Старовірівської сільських рад (за межами населених пунктів) Нововодолазького району Харківської області. Отже, з 01.01.2018 ТОВ «Агролатінвест» здійснює сплату орендної плати по спірному договору оренди земельної ділянки з врахуванням Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної власності, що знаходяться в оренді ТОВ «Агролітінвест», затвердженої рішенням Нововодолазької РДА від 19.12.2017.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи заявника апеляційної скарги по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2017 у справі №922/3581/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06.03.2018.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.