Постанова № 72598911, 27.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р. Справа № 914/2303/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Дубник О.П. Хабіб М.І.,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.

та представників:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 б/н від 29.12.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 (суддя Кітаєва С.Б., повний текст складено 18.12.2017)

у справі № 914/2303/17

за позовом: Приватного підприємства “Глобус-Транс”, м. Луцьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Рудне, м. Львів

про стягнення 29 136, 79 грн

Приватне підприємство “Глобус-Транс” звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 29 136, 79 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням умов договору-заявки № 400/07 від 31.07.2017 на транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного позивачем та відповідачем, зокрема в частині оплати за надані транспортні послуги.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі № 914/2303/17 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 29 136, 79 грн заборгованості та 1 600, 00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд при прийнятті рішення, виходив, зокрема з того, що факт належного виконання позивачем взятих на себе зобов’язань та надання послуг по перевезенню підтверджується наявними в матеріалах справи доказах, в той час, як відповідач не оплатив надані позивачем послуги в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ФОП ОСОБА_1 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема зазначає, що відповідач здійснив оплату за надані послуги згідно договору заявки на транспортно-експедиційне обслуговування на суму 13 136, 79 грн, що підтверджується долученими до апеляційної скарги платіжними дорученнями № 1482 від 21.11.2017 на суму 4 000, 00 грн, № 1503 від 05.12.2017 на суму 2 000, 00 грн, № 14785 від 16.11.2017 на суму 4 136, 79 грн, № 1547 від 26.12.2017 на суму 3 000, 00 грн.

Вважає, що суд першої інстанції повинен був припинити провадження в частині стягнення з відповідача 13 136, 79 грн.

Позивач 29.01.2018 надіслав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначав про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду. Вказує, що відповідач не брав участі у справі, доказів оплати до Господарського суду Львівської області не подавав, отже рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, справу просив розглядати без участі його представника та за наявними в справі доказами.

В судове засідання сторони явку повноважених представників не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду спору були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі № 914/2303/17 – залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 липня 2017 року Приватним підприємством “Глобус-Транс” і Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було підписано Договір - Заявку на транспортно-експедиційне обслуговування №400/07 .

Відповідно до умов договору - заявки ПП “Глобус-Гранс” зобов'язувався надати Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 автотранспортні послуги на перевезення вантажу при досягненні згоди по всіх викладених в ній обов'язкових пунктах, до яких відноситься: точна дата і час надання автотранспортного засобу під завантаження, маршрут перевезення, характеристика вантажу (назва, розмір, вага), адреса місць завантаження і розвантаження, відправник і отримувач вантажу, умови оплати, особливі умови перевезення конкретного виду вантажу, а також ніші умови.

На підставі і на умовах даної Заявки ПП “Глобус - Транс” надало ФОП ОСОБА_1 наступні послуги:

з 02.08.2017 по 07.08.2017 було здійснено перевезення вантажу. (1000кг., запчастини до бетононасовів) за маршутом, city Krefeld (Республіка Німеччина) — city Alpen (Республіка Німеччина) - м. Запоріжжя (Україна), що стверджується відмітками в СMR.

Вартість перевезення 950 Євро курсу НБУ на день вивантаження автомобіля (07.08.2017 - 1 Євро = 30.670345грн .) становить 29 136, 79 грн.

Розрахунок за виконану роботу повинен був здійснений на протязі 10 - днів.

Необхідні для оплати документи (Договір-заявка, Рахунок, Акт виконаних робіт, CMR - 2шт, надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією 23.08.2017 (фіскальний чек №3531 з списком №450 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих додано до матеріалів справи) і отримані Відповідачем 28.08.2017.

Отже, що загальна сума, заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед ПП “Глобус – Транс” за надані послуги становить 29 136, 79 грн.

Згідно з ст. 14 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедитування, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) б/н від 07.08.2017, позивачем в період з 02.08.2017 по 07.08.2017 в повному обсязі були виконані зобов'язання по перевезенню вантажу.

Вартість перевезення вантажу становить 950 Євро, що станом на день вивантаження вантажу 07.08.2017 по курсу НБУ еквівалентно 29136,79 грн.

Необхідні для оплати документи (рахунок-фактура №1628 від 07.08.2017 на суму 29 136, 79 грн, акт надання послуг №1511 від 07.08.2017 на суму 29 136, 79 грн, податкова накладна № 6 від 07.08.2017 на суму 29 136, 79 грн, CMR б/н від 07.08.2017) були надіслані відповідачу 23.08.2017 і отримані ним 28.08.2017.

Згідно з умовами договору-заявки №400/07 від 31.07.2017 на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідач повинен був здійснити оплату за отримані послуги протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів, проте оплати в повному обсязі здійснено не було.

Приписами статті 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

При цьому, згідно вимог статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих йому послуг по перевезенню вантажу не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по договору-заявці №400/07 на транспортно-експедиційне обслуговування від 31.07.2017 за наявними в матеріалах справи доказами становить 29 136, 79 грн та правомірно присуджена до стягнення судом першої інстанції.

Поряд з цим як вказано вище, до апеляційної скарги відповідачем долучено платіжні документи, які свідчать про часткову оплату за транспортні послуги під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме: № 1482 від 21.11.2017 на суму 4 000, 00 грн, № 1503 від 05.12.2017 на суму 2 000, 00 грн, № 14785 від 16.11.2017 на суму 4 136, 79 грн, № 1547 від 26.12.2017 на суму 3 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Однак, відповідачем не вказано жодних обставин та не долучено жодних доказів неможливості подання місцевому господарському суду доказів часткової оплати за спірним договором, яка була здійснена під час розгляду справи судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву направлено позивачем до суду 03.11.2017, така надійшла 07.11.2017, справа призначена до розгляду ухвалою суду від 08.11.2017 на 22.11.2017.

Матеріали справи містять повідомлення про вручення поштового відправляння, з якого вбачається, що ухвалу суду від 08.11.2017 відповідачем отримано 14.11.2017.

На виконання ухвали місцевого господарського суду від 08.11.2017 позивачем подано суду довідку про стан заборгованості станом на 14.11.2017, яка становить 29 136, 79 грн. Слід зазначити, що на дату її складання заборгованість фактично відповідала дійсності.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.11.2017 розгляд справи відкладався на 11.12.2017, відповідача повторно зобов’язано подати суду письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень (при наявності таких); за наявності - надати документи, що підтверджують заперечення проти позову (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії – до матеріалів справи). Вказана ухвала отримана відповідачем 28.11.2017.

Поряд з цим, відповідач в судові засідання 22.11.2017 та 11.12.2017 не з’являвся, відзиву на позов не подавав.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В даному випадку саме на відповідача покладається обов’язок доказування обставин, які стосуються погашення заборгованості перед позивачем та виконання умов укладеного договору на транспортно-експедиційне обслуговування. Відтак все залежало від волевиявлення відповідача.

Слід зазначити, що на момент подання позову позивачем подано належні докази про існування заборгованості в розмірі 29 136, 79 грн.

Отже, з урахуванням того, що місцевий господарський суд належним чином повідомляв сторін про розгляд даної справи, відкладав її розгляд, а відповідач не надав суду апеляційної інстанції жодних доказів неможливості подання місцевому господарському суду платіжних документів про часткову сплату наявної заборгованості, платіжні доручення № 1482 від 21.11.2017 на суму 4 000, 00 грн, № 1503 від 05.12.2017 на суму 2 000, 00 грн, № 14785 від 16.11.2017 на суму 4 136, 79 грн не приймаються апеляційним судом, як докази по справі.

Платіжне доручення № 1547 від 26.12.2017 на суму 3 000, 00 грн не береться судом до уваги, оскільки проплата здійснена після прийняття рішення місцевим господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку доказам, які були подані сторонами та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про необхідність скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 269, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі № 914/2303/17 залишити без змін, апеляційні скарги – без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржників.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку впродовж 20 днів з дня її проголошення.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 05.03.2018

Суддя - доповідач Юрченко Я.О.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Хабіб М.І.