Рішення № 72598717, 28.02.2018, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2730/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

при секретарі Коваль Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (транспортне) страхове бюро України про відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 (транспортне) страхове бюро України про відшкодування майнової та моральної шкоди, свої вимоги мотивує тим, що 25.08.2016р. відбулось дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Опель Вектра», реєстраційний номер ESK 14 EV на автодорозі сполучення Львів-Луцьк, у напрямку до м. Львів, при проїзді ділянки в районі 62км., що по вул. Широка в с. Сабанівка Львівської області, допустила виїзд керованого нею автомобіля праворуч за межі проїзної частини дороги, що призвело до зіткнення автомобіля з електроопором та перевертання автомобіля на лівий бік. В результаті ДТП пасажир автомобіля «Опель Вектра», реєстраційний номер ESK 14 EV, ОСОБА_4 від отриманих травм помер. Вироком Радехівського районного суду Львівської області від 16.01.2017р. в справі №454/1359/16-к ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом на один рік. Цивільний позов у даній кримінальній справі потерпілою ОСОБА_1 не заявлявся. Зазначає, що 30.05.2017р. до ОСОБА_2 (транспортне) страхове бюро України в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про виплату страхового відшкодування, за шкоду заподіяну в результаті трагічної загибелі її сина ОСОБА_4-П.М. у ДТП, що мала місце 25.08.2016р. На підставі вказаного звернення МТСБУ зареєстровано страхову справу №14-PL-UA-17/10859.1. Листом №19537 від 14.08.2017р. відповідач відмовив про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування посилаючись на добровільне відшкодування ОСОБА_3 завданого збитку потерпілій ОСОБА_1. Вказану відмову вважає незаконною та просить стягнути із відповідача у її користь 17400грн. відшкодування моральної шкоди та 17400грн. майнової, а саме, що зумовлена витратами на поховання та спорудження надгробного пам’ятника.

В запереченні на позовну заяву представник відповідача зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає такі незаконними та необґрунтованими. Вказав, що 30.05.2017р., представник позивача звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування у зв’язку із смертю сина, внаслідок ДТП, що мала місце 25.08.2016р.. По цій справі Радехівським районним судом Львівської області винесено 16.01.2017р. вирок, згідно якого винуватцем ДТП визнано водія автомобіля «Опель Вектра», реєстраційний номер ESK 14 EV, ОСОБА_3. Даним вироком встановлено, що винуватець ДТП ОСОБА_3 добровільно відшкодувала потерпілій заподіяну шкоду. У зв’язку із чим, своїм листом від 14.08.2017р. МТСБУ повідомило заявника про відсутність у бюро правових підстав для виплати відшкодування, оскільки усі збитки відшкодовані винуватцем ДТП. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відзиві на заперечення представника відповідача, представник позивача зазначив, що вважає обґрунтування заперечення безпідставним та незаконним. Вказує, що на думку представника МТСБУ виплата страхового відшкодування позивачу є неможливою, оскільки винуватець ДТП ОСОБА_3 добровільно відшкодувала шкоду потерпілій ОСОБА_1, а отже згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання МТСБУ перед потерпілою автоматично припинено. З покликанням на постанову Верховного суду України від 20.01.2016р. в справі №6-2808цс15, Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказує, що заперечення відповідача є незаконними.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не прибула, надала суду заяву в якій зазначила, що позивач підтримує позов у повному обсязі. Справу просить розглядати без її та позивачки участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 (транспортне) страхове бюро України в судове засідання не прибув та не повідомив суд про причину неявки.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази в справі суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вироку Радехівського районного суду Львівської області від 16.01.2017р., ОСОБА_3 визнано винною в тому, що вона 25.08.2016 року, о 06 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем "Ореl Veсtra 1.8", реєстраційний номер ESK 14 EV, рухаючись ним автодорогою Львів-Луцьк, у напрямку до м. Львова, при проїзді її ділянки в районі км 62, що по вул. Широкій в с. Сабанівка Радехівського району Львівської області, грубо порушила вимоги Р.1 п.п. 1.5, 1.10 (в частині визначення термінів "дорожня обстановка", "дорожні умови", "безпечна швидкість"); Р.2 п.п. 2.3 б), д); Р.12 п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що вона під час руху проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, рухаючись із швидкістю 80-90 км/год., яка перевищувала максимально допустиму у населених пунктах, з моменту виявлення невстановленого досудовим розслідуванням транспортного засобу, котрий рухався у зустрічному напрямку, неправильно оцінила дорожню обстановку, не вжила своєчасних заходів до зменшення швидкості руху автомобіля аж до зупинки, а продовживши рух, створила аварійну обстановку, яка призвела до виїзду керованого нею автомобіля праворуч за межі проїзної частини дороги, після чого до маневрування ліворуч та виїзду ліворуч за межі проїзної частини дороги, де відбулось контактування автомобіля із електроопорами та перевертання автомобіля на лівий бік.

У результаті порушення ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху України пасажир автомобіля ОСОБА_4-П.М., відповідно до висновку експерта № 61/2016 судово-медичної експертизи від 23.09.2016 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв'язку із настанням смерті.

ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено їй покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом річного іспитового строку не вчинить нового злочину.

Із змісту вироку встановлено, що цивільний позов потерпілою ОСОБА_1 не заявлявся.

Згідно копії товарного чека від 26.08.2016р., виданого ФОП ОСОБА_6 на ім»я ОСОБА_1, встановлено, що позивачем затрачено кошти в сумі 10000грн. зумовлені організацією похорону.

Також згідно копії товарного чека від 15.09.2016р., виданого ФОП ОСОБА_7 на ім»я ОСОБА_1, встановлено, що позивачем затрачено кошти в сумі 25000грн. зумовлені придбанням та встановленням пам’ятника.

Дослідженою копією заяви про виплату страхового відшкодування від 30.05.2017р. поданої МТСБУ представником ОСОБА_1 – ОСОБА_5, встановлено, що у такій ставилося питання виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 34800грн.

Також зазначено, що будь-яких взаєморозрахунків між учасниками ДТП не проводилося.

Договору страхування, за рахунок якого потерпіла може задовольнити свої вимоги, немає.

Відповідно до листа начальника департаменту МТСБУ №8.3-03/19537 від 14.08.2017р., що адресований ОСОБА_1, зокрема встановлено, що згідно вироку Радехівського районного суду Львівської області від 16.01.2017р. винуватиця ДТП «всі завдані нею збитки відшкодувала потерпілій в повному обсязі», суд – «визначаючи міру покарання врахував визнання нею своєї вини, щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку».

Приймаючи до уваги, що винуватиця відшкодувала потерпілій завдану шкоду, тобто виконала своє зобов’язання перед потерпілою особою, МТСБУ не має підстав для задоволення претензії.

Також повідомлено, що у разі подання до МТСБУ детальної інформації (а саме: розмір отриманих коштів та їх призначення) та належним чином засвідчених документів щодо проведених взаєморозрахунків між винуватцем ДТП і потерпілою особою або її представником, МТСБУ зможе переглянути прийняте рішення.

Відповідно до п.п. в п. 41.2. ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка",

що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування

"Зелена картка".

Як встановлено в ході розгляду справи, автомобіль яким керувала винуватець ДТП, ОСОБА_3 марки «Опель Вектра», реєстраційний номер ESK 14 EV зареєстрований у іншій країні. Інформації щодо видачі за вказаним автомобілем іноземного страхового сертифікату "Зелена картка" сторонами не надано.

Крім цього, дослідженим змістом мотивувальної частини вироку Радехівського районного суду Львівської області від 16.01.2017р., встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 у наданих нею показах зазначила, що всі завдані нею збитки вона відшкодувала потерпілій в повній мірі.

У вироку зазначено, що показання обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Також обираючи обвинуваченій міру покарання, суд як пом’якшуючу обставину зазначив добровільне відшкодування обвинуваченої завданих збитків.

Даний вирок набрав законної сили.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, обставини, щодо відшкодування ОСОБА_3 спричиненої шкоди позивачу ОСОБА_1, встановлені вироком Радехівського районного суду Львівської області від 16.01.2017р., доказуванню в ході розгляду даної справи не підлягають.

В свою чергу, згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем ОСОБА_1 в ході розгляду справи не надано суду доказів та їх підтвердження щодо не відшкодування спричиненої шкоди ОСОБА_3 в наслідок ДТП, що мала місце 25.08.2016р. в наслідок якої помер сини позивачки.

Згідно приписів ч.1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, у зв’язку із відшкодуванням винуватцем ДТП спричиненої позивачці шкоди, зобов’язання що виникло внаслідок спричиненої шкоди, вважається припиненим.

Крім цього, дослідженим листом МТСБУ №8.3-03/19537 від 14.08.2017р., встановлено, що у такому зокрема пропонувалося позивачці надати до МТСБУ детальну інформацію щодо розміру отриманих коштів та їх призначення та належним чином засвідчені документи щодо проведених взаєморозрахунків між винуватцем ДТП і потерпілою або її представником, що надасть можливість МТСБУ переглянути прийняте рішення.

Згідно п. 37.1.3. ст. 37 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Відтак, зокрема оскільки позивач не виконала свого обов’язку щодо повідомлення МТСБУ обставин, викладених у листі від 14.08.2017р. щодо проведених взаєморозрахунків між винуватцем ДТП і потерпілою, що і призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити розмір заподіяної потерпілій шкоди та провести виплату страхового відшкодування.

Відповідно у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача в користь позивачки матеріальної та моральної шкоди, суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Моторного (транспортне) страхового бюро України про відшкодування 17400грн. майнової та 17400грн. моральної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Т. В. Струс