Рішення № 72598528, 02.02.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5369/17

пр.№ 2/464/261/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2018 м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі: головуючого Мички Б.Р.

секретар судового засідання Янишин М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №464/5369/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради, третя особа Шоста ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

представники учасників справи:

представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5;

представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6;

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 02.06.2014 померла його мати, ОСОБА_7. Внаслідок її смерті відкрилась спадщина за заповітом від 22.07.2005, зареєстрованим в реєстрі за №3-1380, відповідно до якого вона зробила заповітне розпорядження, а саме: все своє майно заповіла йому. Зазначає, що після смерті матері подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини в шестимісячний строк, після закінчення якого державний нотаріус Шостої львівської державної нотаріальної контори видала йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/16 частини вказаної квартири. А на решту частин квартири нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, аргументуючи це тим, що на 1/2 частини такої спадкодавцем не оформлено правовстановлюючих документів. Стверджує, що враховуючи те, що зазначену квартиру його батьком, ОСОБА_8, було куплено під час перебування у шлюбі із його матір’ю, ОСОБА_7, а також те, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності подружжя не були змінені ні домовленістю між подружжям, ні рішенням суду, то така квартира є спільною сумісною власністю подружжя, та заповідачу ОСОБА_7 на момент смерті належала 1/2 частка такої. Однак, оскільки на свою частку ОСОБА_7 не оформила правовстановлюючих документів, у зв’язку із чим нотаріус відмовила йому в оформленні права власності на спадкове майно, змушений звернутися до суду із вказаним позовом та просить такий задовольнити.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 09.08.2017 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Шоста ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом залишено без руху та надано строк позивачу п’ять днів з дня отримання ним вказаної ухвали для усунення недоліків, зазначених в описовій частині.

18.09.2017 від позивача до суду надійшла заява на виконання даної ухвали.

Однак ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 19.09.2017 позовну заяву повторно залишено без руху.

13.10.2017 від позивача до суду надійшло клопотання на виконання вищевказаної ухвали та ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 13.10.2017 відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Суд ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, від 29.11.2017 витребував із Шостої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори копію спадкової справи №56672257, заведеної після смерті ОСОБА_7, що померла 02.06.2014, про що зроблено актовий запис №838, а також задоволив клопотання позивача про залучення до участі в справі у якості співвідповідача ОСОБА_3 міської ради та залучив таку.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, від 12.12.2017 повторно витребувано із Шостої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори копію спадкової справи №56672257, заведеної після смерті ОСОБА_7, що померла 02.06.2014, про що зроблено актовий запис №838, а також витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_8, що помер 27.01.2004, про що зроблено відповідний актовий запис №753.

Суд ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, від 28.12.2017 залучив до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 та витребував з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна інформаційну довідку щодо квартири 69, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Коломийська, 8.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 12.12.2017, позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. У судове засідання, призначене на 02.02.2018 не з’явилися. Від позивача 02 лютого 2018 року до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6 в судовому засіданні 29.11.2017 пояснила, що належним відповідачем вважає лише орган місцевого самоврядування. В судове засідання, призначене на 02.02.2018 відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 не з’явилися, хоча належним чином були повідомленими про дату, час та місце проведення розгляду справи. 11.12.2017 представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6 подала до суду заяву, в якій зазначила, що відповідач по справі ОСОБА_2 жодним чином не порушує та не перешкоджає позивачу реалізувати своє право на спадкування за заповітом, між позивачем та її довірителем відсутній спір щодо спадкового майна; просить розглядати справу за відсутності відповідача та її представника, при прийнятті рішення покликається на розсуд суду. Окрім цього, 28.12.2018 від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника.

Відповідач ОСОБА_3 міська рада явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомленою про дату, час та місце проведення розгляду справи, а відтак суд вважає за можливе розглядати справу у її відсутності, за наявних в матеріалах справи достатніх доказів.

Третя особа Шоста ОСОБА_3 державна нотаріальна контора у судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, хоча належним чином була повідомленою про дату, час та місце проведення розгляду справи, від завідувача Шостої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори 13.11.2017 та 26.12.2017 надійшли заяви, в яких просить розглядати справу за відсутності представника нотаріальної контори та винести рішення на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_9 у судове засідання не з’явилася, хоча належним чином була чином була повідомленою про дату, час та місце проведення розгляду справи, а відтак суд вважає за можливе розглядати справу у її відсутності, за наявних в матеріалах справи достатніх доказів.

У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно із вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України.

З’ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.

З свідоцтва про одруження Серія ЯТ №976372 вбачається, що 24 серпня 1952 року ОСОБА_8 та ОСОБА_10 одружились, про що зроблено відповідний актовий запис №462. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище «Соколянська».

Судом встановлено, що 14 лютого 1994 року ОСОБА_8 під час перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_11 купив квартиру АДРЕСА_2 (колись Теслюка) у м.Львові. Дана квартира належала ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Першою львівською державною нотаріальною конторою за реєстровим №3-708, зареєстрованого ОСОБА_3 міжміським бюро технічної інвентаризації 10.03.1994 в реєстрову книгу №61 за №12090.

27.01.2004 ОСОБА_8 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серія 1-СГ №330572 від 28.01.2004.

Із заповіту, складеного ним, посвідченого 21 липня 1995 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_12 за реєстровим № 1405, вбачається, що останній зробив таке розпорядження на випадок його смерті: належну йому на праві особистої власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 (тепер вулиця Коломийська) у м.Львові заповів ОСОБА_2.

Так, згідно з свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Шостої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_13 за №2-73, від 01.02.2016 вбачається, що таке видано ОСОБА_2 на 7/8 частки спадщини, а відтак право власності на 7/16 частини квартири підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

22 липня 2005 року ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений нотаріусом Шостої львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_14 за №3-1380, в якому зробила наступне розпорядження на випадок смерті: все її майно з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, все те, що на день її смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, заповіла своєму сину – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

02.06.2014 ОСОБА_7 померла, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-СГ № 363434, виданим 23 липня 2014 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції.

01 грудня 2014 року позивач звернувся в Шосту львівську державну нотаріальну контору із заявою від 25 листопада 2014 року про прийняття спадщини за заповітом, в якій повідомив, що крім нього, спадкоємцями за законом є його рідні сестри (дочки померлої): ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка на день смерті матері була непрацездатною за віком і відповідно до ст.1241 Цивільного кодексу України має право на обов’язкову частку у спадщині.

Листом завідувача Шостої львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_15 №2441/02-14 від 09.12.2014, який був скерований ОСОБА_9, роз’яснено такій право подати до Шостої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори заяви про видачу свідоцтва про спадщину за законом в разі, якщо така своєчасно прийняла спадщину, або заяву про відмову від спадкування, а також порядок звернення до суду за встановленням додаткового терміну для прийняття спадщини у випадку пропуску такого.

Однак, як вбачається із матеріалів спадкової справи №295/2014, така з відповідною заявою до Шостої львівської державної нотаріальної контори не зверталася.

11.07.2017 позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою у Шосту львівську державну нотаріальну контору про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте йому було видано лише свідоцтво про право на спадщину, посвідчене державним нотаріусом Шостої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_13 за №2-907 від 11.07.2017, з якого вбачається, що спадщина, на яку видається свідоцтво складається з 1/16 частини квартири в будинку №8 на вулиці Коломийській в м.Львові. Дана частина квартири належала ОСОБА_8, який помер 27.01.2004, спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_7, яка померла 02.06.2014, яка прийняла спадщину, але не оформила свої спадкових прав.

В.о. завідувача Шостої львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 щодо видачі свідоцтва на право на спадщину на 1/2 частини квартири №69 в будинку № 8 на вулиці Коломийській в місті Львові, яка належить спадкодавцю ОСОБА_7 як частка в спільному майні подружжя після смерті її чоловіка ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_1, що спадкодавець за життя не оформила право власності на цю частку в спільному майні подружжя, а тому нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом через відсутність правовстановлюючих документів.

Згідно з ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Статтею 1226 Цивільного кодексу України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Згідно з ч.2 ст. 370 Цивільного кодексу України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Судом встановлено, що ні домовленістю між співвласниками ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ні рішенням суду частки співвласників у праві спільної сумісної власності не були змінені, а отже заповідачу ОСОБА_7 на момент смерті належала 1/2 частка спільної сумісної власності подружжя, а саме квартири АДРЕСА_4.

Відповідно до ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно з ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За положеннями ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.182 ЦК України передбачено, що право власності на інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід та припинення підлягають державній реєстрації.

Як встановлено судом та стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12 січня 2018 року за №110425394, щодо нерухомого майна – квартири АДРЕСА_5, то на таку зареєстроване право власності лише на 1/16 частину за позивачем ОСОБА_1 та 7/16 частини за відповідачем ОСОБА_2.

Згідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, в.о. завідувача Шостої львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 відмовила позивачу щодо видачі свідоцтва на право на спадщину на 1/2 частини квартири №69 в будинку № 8 на вулиці Коломийській в місті Львові, оскільки спадкодавець за життя не оформила право власності на цю частку в спільному майні подружжя, а тому нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом через відсутність правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно з ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивач у справі є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7 та відсутність правовстановлюючих документів на квартиру унеможливлює належне оформлення спадкових прав позивачем у нотаріуса, суд вважає, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері.

На підставі ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю, ст.ст. 16, 182, 370, 386, 1216, 1218, 1226, 1233, 1268 Цивільного кодексу України та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 2, 10, 12, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 02 лютого 2018 року.

Позивач: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач: ОСОБА_3 міська рада, код ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: м.Львів, пл.Ринок, 1.

Третя особа: Шоста львівська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 26307243, місцезнаходження: м.Львів, пр.Червоної Калини, 109.

Третя особа: ОСОБА_9, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Головуючий Б.Р. Мичка