Ухвала суду № 72598155, 01.03.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"01" березня 2018 р.Справа № 922/3059/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі Черновій В.О.

розглянувши справу

за заявою ТОВ "Спектр-Агро", м. Обухів до ФОП ОСОБА_2, смт. Орілька про та в межах справи визнання банкрутом клопотання ліквідатора про вжиття запобіжних заходівза участю сторін: ліквідатор - ОСОБА_3,

пр-к банкрута - ОСОБА_4 (дог. про надання прав. допомоги від 20.11.17 р.),

пр-к ТОВ "Спектр-Агро" - ОСОБА_5 (дов. від 01.08.17 р.), в режимі відеоконференції,

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 22.11.2016 р. ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, зобов'язавши його виконати ліквідаційну процедуру.

Ухвалою суду від від 02.11.17 р. призначено до розгляду в судовому засіданні клопотання ліквідатора в порядку ст. 67 ГПК України (в редакції до 15.12.17 р.), в якому останній просить суд заборонити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (64641, Харківська обл., Лозівський район, смт. Орілька, Мікрорайон 2АДРЕСА_1, код ІПН НОМЕР_1) вчиняти дії щодо продажу корпоративних прав ФГ "Любава-2015" (64641, Харківська обл., Лозівський район, смт. Орілька, Мікрорайон 2АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39830422). Цією ж ухвалою суд зобов'язав ліквідатора надати суду докази на підтвердження того, які саме реєстраційні дії стосовно ФГ "Любава-2015" було проведено ФОП ОСОБА_2 В подальшому ліквідатором з урахуванням поданих суду письмових пояснень 18.01.2018. було уточнено клопотання, в якому він просить суд заборонити банкруту фізичній особі ОСОБА_2 (64641, Харківська обл., Лозівський район, смт. Орілька, Мікрорайон 2АДРЕСА_1, код ІПН НОМЕР_1) вчиняти дії щодо продажу, даруванню та будь-який інший спосіб відчужувати корпоративні права ФГ "Любава-2015" (64641, Харківська обл., Лозівський район, смт. Орілька, Мікрорайон 2АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39830422).

У відзиві на письмове клопотання представник ОСОБА_2 надав письмові пояснення разом з копією статуту ФГ "Любава-2015" та копією протоколу №1 загальних зборів засновників та членів від 07.04.2015 р. В своїх поясненнях представник зазначає, що відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. У письмових поясненнях представник ОСОБА_2 звертає увагу на те, що ліквідатором не було надано суду жодних доказів, що давали б підстави вважати про намір ОСОБА_2 будь-яким чином відчужити корпоративні права у ФГ «Любава», а крім того з урахуванням специфіки діяльності фермерського господарства, а саме: складу його членів і обов’язкової наявності у господарства земель, відчуження корпоративних прав ОСОБА_2 у ФГ «Любава-2015» є неможливим.

Представник кредитора ТОВ «Спект-Агро» на виконання вимог ухвали суду надав письмові пояснення, в яких зазначає, що боржник є власником корпоративних прав ФГ "Любава", розмір яких складає 100%, які підлягають включенню до складу ліквідаційної маси ФОП ОСОБА_2 для подальшого їх продажу з метою погашення вимог кредиторів. Тому підтримує клопотання ліквідатора в повному обсязі та просить суд зоборонити ОСОБА_2 відчужувати корпоративні права ФГ "Любава".

Присутній в судовому засіданні ліквідатор та кредитор в режимі відеоконференції підтримують клопотання та просять суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник банкрута заперечує проти клопотання та просить суд відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, письмове клопотання ліквідатора про заборону банкруту вчиняти дії щодо продажу, даруванню та будь-який інший спосіб корпоративних прав, надані суду додаткові документи сторонами, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ліквідатора обґрунтовуючи це наступним.

У відповідності до ч.1 ст.2 Закону про банкрутство в редакції після 19.01.2013р. (далі - Закон про банкрутство) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з ст.18 Закону про банкрутство передбачено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

У відповідності до ч.3 ст.18 Закону про банкрутство заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до припинення провадження у справі.

З вищенаведеного вбачається, що за приписами Закону про банкрутство забороняється в ліквідаційної процедурі вживати заходи щодо забезпечення вимог кредиторів, що кореспондується з приписами норм ст.ст. 37-42,90, 91 Закону про банкрутство, які визначають скасування будь-яких обмежень щодо розпорядженням майном банкрута, у тому числі в разі визнання банкрута фізичної особи, за боргами, які виникли у неї у зв’язку зі здійсненням підприємницької діяльності, з метою їх продажу для задоволення вимог кредиторів.

Щодо посилання ліквідатора на заході забезпечення позову, які передбачені у ст. 67 попередньої редакції ГПК України до 15.12.2017р., і на час розгляду письмового клопотання ліквідатора визначені у ст.137 ГПК України в редакції після 15.12.2017р. то, по-перше: вони не повинні перешкоджати проведенню ліквідаційної процедури по банкруту, а по-друге: відповідати заявленому ліквідатором клопотанню як в частині розумності та відповідності їх нормам Закону про банкрутство, так і інтересам кредиторів, а також не порушувати права інших членів ФГ«Любава-2015» .

З системного аналізу положень ст.ст. 114, 167 Господарського кодексу України, ч.1, 6 ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство» із змінами та доповненнями, корпоративні відносини виникають у фермерських господарствах, оскільки таке підприємство засновано на власності двох та більше осіб та особистої праці членів цього господарства.

Зокрема, ч.6 ст.20 Закону України «Про фермерське господарство» встановлює, що член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Згідно із ст.167 ГКУ передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Як свідчить загальні положення статуту ФГ «Любава-2015» засновником та головою фермерського господарства є громадянин України ОСОБА_2, а членом господарства ОСОБА_6.

п.5.12 глави 5 Статуту ФГ «Любава-2015» визначено, що для забезпечення діяльності господарства за рахунок вкладників засновників та членів господарства створюється статутний (складений) капітал у розмірі 2500 грн, 100% якого належить громадянину України ОСОБА_2.

Відповідно до ч.1. статті 142 Господарського кодексу України визначено поняття прибутку (доходу) суб'єкта господарювання. Прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Глава 7 Статуту ФГ «Любава-2015» визначає порядок розподілу прибутку.

п.7.4. глави 7 Статуту встановлено, що прибуток господарства розподіляється за підсумками календарного року між його членами за рішенням загальних зборів членів господарства пропорційно внескам в Статутному (складеному) капіталі господарства.

Згідно п.7.5. глави 7 Статуту визначено, що розподілений прибуток між членами господарства пропорційно внескам в Статутному(складеному) капіталі є дивідендами членів господарства, термін виплати дивідендів визначається загальними зборами членів господарства при розподілу прибутку господарства.

Матеріалами заяви та поданими сторонами доказами встановлено, що прибуток ФГ «Любава-2015» не був розподілений і дивіденди членам господарства фізичній особі ОСОБА_2 і фізичній особі ОСОБА_6 не виплачувалися за підсумками фінансової звітності господарства за 2016 (звіт про фінансові результати) та за 2017р. за рішенням загальних зборів членів господарства.

З вищенаведеного слідує, що суд має право прийняти рішення щодо спрямування суми дивідендів пропорційно суми його внеску до статутного капіталу ОСОБА_2, лише за наявності рішення загальних зборів членів ФГ «Любава-2015», на підставі якого визначаються розмір належних фізичній особі дивідендів, строки та порядок їх виплати, оскільки при відсутності такого рішення загальних зборів членів господарства, такі повноваження щодо спрямування суми дивідендів, що належить ОСОБА_2, виходять за межи юрисдикції господарського суду.

Відповідно до глави 6 Статуту встановлено, що до земель ФГ «Любава-2015» належить землі засновника господарства фізичної особі ОСОБА_2, які належать йому на праві приватної власності, а саме: земельні ділянки загальною площею 4,86 Га кожна за № 010567700003 від 22.09.2005р., за №010567700004 від 22.09.2005р., за № 010567700005 від 22.09.2005р., за № 0105677000036 від 22.09.2005р., що підтверджено державними актами на праві власності на земельні ділянки, а також землі, які надані у користування господарству на умовах оренди.

Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV ЗК України. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України). Згідно з ст.19 Закону України про оренду землі визначено що при передачі в оренду земельних ділянок с/г призначення для ведення сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства строк дії договору оренду землі визнається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років. Склад землі фермерського господарства визначений у ст.12 Закону України «Про фермерське господарство»

Вищевказані земельні ділянки знаходяться у приватної власності не у ФОП ОСОБА_2, а у фізичної особи ОСОБА_2, і, як наслідок на таке майно, що набуто на доходи, які не є у спільній власності членів фермерського господарства, не може бути накладено заборону щодо подальшого розпорядження ОСОБА_2, земельними ділянками, які знаходяться у нього у приватній власності.

Дійсно, у ст.128 ГК України визначено, що громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Проте, суд вважає звернути увагу на те, що якщо майно громадянина (фізичної особи) передано як внесок до складу Статутного (складеного) капіталу господарства (підприємства), то таке майно стає власністю самого фермерського господарства, що відображається у бухгалтерського обліку підприємства як статутний капітал. Взамін чого засновник (учасник) фермерського господарства отримує корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) підприємства, що включає правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даного підприємства та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Як було визначено раніше, член фермерського господарства «Любава-2015» має право продати чи іншим чином відступити свою частку в статутному (складеному капіталі) господарства або її частини одному або декільком учасникам фермерського господарства. Допускається відчуження членом своєї частки третім особам.

п.5.14.2 глави 5 Статуту ФГ «Любава-2015» визначено, що член фермерського господарства має право продати чи іншим чином відступити свою частку в статутному (складеному капіталі) господарства або її частини одному або декільком учасникам фермерського господарства. Допускається відчуження членом своєї частки третім особам.

Отже, лише після повернення частки із статутного (складеного) капіталу або її частини з фермерського господарства від ФГ «Любава-2015», як юридичної особи, до фізичної особи ОСОБА_2 (випадки: ліквідація господарства, вихід учасника з господарства та повернення йому внеску) у останнього виникає зобов’язання передати (направити) такий актив на задоволення вимог кредиторів в межах справи про банкрутство ФОП ОСОБА_2, а у ліквідатора ФОП ОСОБА_2 арбітражного керуючого (ліквідатора) виникає право вимоги до фізичної особи ОСОБА_2 про повернення цієї частки, яка вже належить фізичній особи ОСОБА_2 з метою задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями ФОП ОСОБА_2 у справі про банкрутство.

Проте, матеріалами заяви та справи не встановлено, що внесок до статутного капіталу фермерського господарства у розмірі 2500 грн, 100% якого належить громадянину України ОСОБА_2, був повернутий останньому.

Стаття 96 ЦК України встановлює відповідальність юридичних осіб, відповідно до якої, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника). Вказане кореспондується з приписами ст.ст. 20, 21 Закону України «Про фермерське господарство».

Згідно ст.7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 37-48, 90-92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 7, 13, 77, 79, 233, 234 ГПК України в редакції від 15.12.17 р., суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання ліквідатора про заборону банкруту вчиняти певні дії відмовити.

2. Ухвалу направити ліквідатору, банкруту, комітету кредиторів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана 03.03.18 р.

Суддя ОСОБА_1