Рішення № 72598011, 01.03.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8702/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Збожної О.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради про визнання нечинним та скасування ухвали,

встановив:

позивач звернулась до суду з позовом до Львівської міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати ухвалу Львівської міської ради №2491 від 05.10.2017 року «Про відмову ФОП ОСОБА_2 у продовженні терміну оренди земельної ділянки на пл. Липневій, 1».

В обґрунтування позову покликається на те, що 18.10.2012 року між ОСОБА_2 та Львівською міською радою укладено договір оренди землі строком до 22.03.2017 року, у відповідності до п.8 якого, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Аналогічне положення містить ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі». 04.01.2017р. позивач подала заяву з проханням продовжити договір оренди. Однак, лише 14.08.2017 року позивачу був надісланий лист, згідного якого рішення по питанню продовження договору оренди не прийнято. Позивач і надалі продовжила користуватись спірною земельною ділянкою, оскільки жодних заперечень не надходило, а відтак, з огляду на положення ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», договір оренди вважається поновленим на той самий і на тих самих умовах, які були передбачені договором. 01.09.2017 року позивач повторно звернулась із заявою про продовження договору оренди земельної ділянки. Згідно відповіді Департаменту містобудування ЛМР №2403-5276 від 18.10.2017р., 05.10.2017 року прийнято ухвалу «Про відмову ФОП ОСОБА_2 у продовженні терміну оренди земельної ділянки на пл.Липневій, 1». Вважає вказану ухвалою протиправною, оскільки така прийнята з порушенням процедури ухвалення рішення, зокрема ст.62 Регламенту Львівської міської ради, Закону України «Про оренду землі».

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, дала пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові. Просить позов задоволити.

Представник відповідача в судове не з’явився, хоч про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Подав відзив на позов, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Суд ухвалив розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).

Як встановлено судом, 18.10.2012 року між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться у м.Львові на пл.Липневій, 1 для обслуговування торговельного павільйону строком до 22.03.2017 року /а.с.9-10/.

Згідно п.8 вказаного договору, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору має повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч.2 ст.33 Закон України «Про оренду землі»).

04.01.2017 року позивач звернулась до міського голови м.Львова із заявою про продовження договору оренди землі за адресою: м.Львів, пл.Липнева, 1 /а.с.16/.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення землі (ч.5 ст.33 Закон України «Про оренду землі»).

В порушення наведеної норми Закону, лише 14.08.2017р. листом Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-4210 /а.с.17/ ОСОБА_2 було повідомлено про те, що проект ухвали «Про продовження ФОП ОСОБА_2 терміну оренди земельної ділянки на пл.Липневій, 1» розглядався на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради 20.07.2017 року та не набрав необхідної кількості голосів на підтримку.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором землі (ч.6 ст.33 Закон України «Про оренду землі»).

Як встановлено в судовому засіданні, станом на дату повідомлення позивача про відсутність результатів розгляду його заяви про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки, остання продовжувала користуватись згаданою земельною ділянкою та користується по сьогоднішній день, оскільки жодних заперечень чи вимог про повернення ділянки від орендодавця не надходило.

Отож, згаданий договір оренди землі вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Однак, незважаючи на ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», 05.10.2017 року прийнято ухвалу №2491 «Про відмову ФОП ОСОБА_3 у продовженні терміну оренди земельної ділянки на пл.Липневій, 1» /а.с.22/.

Крім того, всупереч положенням ст.62 Регламенту Львівської міської ради, до порядку денного пленарного засідання, що відбулось 05.10.2017 року, не було включено основного проекту рішення про продовження договору оренди земельної ділянки, про що власне зверталася із заявою позивач. Натомість на розгляд було винесено лише проект альтернативної ухвали «Про відмову ФОП ОСОБА_2 у продовженні терміну оренди земельної ділянки на пл.Липневій, 1», що підтверджується витягом з Інформаційного порталу депутатів Львівської міської ради /а.с.23-29/.

З врахуванням вищенаведеного, законних підстав для прийняття оскаржуваної ухвали не було.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав відзив на позов, який не спростовує доводів позивача щодо не дотримання вищевказаних вимог Закону при прийнятті оскаржуваної ухвали, а відтак недовіряти доводам позивачів у суду немає підстав.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведене, судом встановлено, що оскаржувана ухвала, прийнята з порушенням норм Закону, а тому суд приходить до переконання, що така підлягають скасуванню.

При цьому, вимога позивача щодо визнання оскаржуваної ухвали нечинною, не відповідає способам захисту, передбачених ст.5 КАС України, а тому позов в цій частині задовленню не підлягає і його слід задоволити частково.

Керуючись ст.ст.241-246 КАС України, суд,

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Скасувати ухвалу Львівської міської ради №2491 від 05.10.2017 року «Про відмову ФОП ОСОБА_2 у продовженні терміну оренди земельної ділянки на пл. Липневій, 1».

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 1600 (одну тисячу шістсот) гривень - судових витрат понесених позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Стрельбицький В.В.

Повний текст рішення виготовлено 06.03.2018 року.